2-р/754/13/19
Справа № 754/1750/17
Іменем України
25 жовтня 2019 року Деснянський районний суд міста Києва у складі:
Головуючого судді - Галась І.А,
при секретарі - Стеці Б.
за участі: представника заявника - Бобовича М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві заяву ОСОБА_1 про роз'яснення рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 липня 2017 року в цивільній справі №754/1750/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав,
03 жовтня 2019 року, ОСОБА_1 звернулась до Деснянського районного суду м. Києва за заявою про роз'яснення рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 липня 2017 року в цивільній справі №754/1750/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав.
Вимоги заяви обґрунтовує тим, що зазначене рішення суду є не зовсім зрозумілим та неясним в частині, що стосується подальших прав ОСОБА_1 стосовно свого малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 після позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав. Зазначає, що на сьогоднішній день є можливість переїхати на постійне місце проживання до іншої країни разом з малолітнім сином, від цього переїзду залежить майбутнє дитини, але ОСОБА_2 , який був позбавлений батьківських прав, перешкоджає цьому переїзду та вимагає кошти за надання відповідного дозволу з його боку.
На підставі викладеного, ОСОБА_1 просить суд: роз'яснити рішення суду за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав в частині можливості ОСОБА_1 переїхати на постійне місце проживання разом зі своїм малолітнім сином ОСОБА_3 до іншої країни без дозволу ОСОБА_2
Представник заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 в судовому засіданні заяву підтримав в повному обсязі, просив її задовольнити, посилаючись на обставини справи викладені в заяві.
Інші учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, але не використали свого права на безпосередню участь у судовому засіданні, про причини неявки не повідомили. Згідно положень ч.3 ст.271 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розглядові заяви про роз'яснення рішення.
Вислухавши думку представника позивача, проаналізувавши обставини, викладені в заяві, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви слід відмовити, виходячи з наступного.
У відповідності до ч. 1ст. 258 ЦПК України, яка визначає види судових, судовими рішеннями є: ухвали, рішення, постанови, судові накази.
Відповідно до ст. 271 ЦПК України, за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання. Про роз'яснення або відмову у роз'ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.
Дана норма передбачає підстави для роз'яснення судового рішення у судовому засіданні та визначає, що таке роз'яснення, за своєю суттю, є одним із способів усунення недоліків судового рішення, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.
Суд звертає увагу, що роз'яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, які будуть здійснювати його виконання. Тобто, це стосується випадків, коли недотримані вимоги ясності, визначеності такого рішення суду. Невизначеність судового рішення означає, що воно містить положення, що викликають суперечки щодо його розуміння під час виконання.
Конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим правова норма не містить, а зі змісту закону вбачається, що їх має навести особа, яка звертається із заявою про роз'яснення судового рішення.
У п. 21постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове рішення в цивільній справі" № 14 від 18.12.2009 р. зазначено, що відповідно до ст.221ЦПК України (2001року) слідує, що роз'яснення рішення суду можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз'яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до виконання. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз'ясненні рішення.
За своєю правовою суттю роз'яснення судового рішення зумовлене його нечіткістю, якщо рішення є неясним та незрозумілим для осіб, щодо яких воно постановлене, так і тих, що будуть здійснювати його виконання. Тобто, роз'яснення полягає в тому, що суд не в праві давати відповідь на нові та невирішені ним вимоги, а лише має роз'яснити положення постановленого рішення, які нечітко сформульовані, що позбавляє можливості його реалізації.
Судове рішення - акт судового розгляду справи будь-якого виду провадження, яке відповідно дост.124 Конституції України ухвалюється судами іменем України і є обов'язковим до виконання на всій території України.
Діюче процесуальне законодавство зазначає, що рішення суду повинно бути зрозумілим. Зрозумілість судового рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення.
Роз'яснення інших частин рішення (крім резолютивної) не має правового значення, оскільки вони не мають обов'язкового характеру.
Стаття 271 ЦПК України передбачає можливість роз'яснення судом ухваленого ним рішення з метою усунення такого недоліку, як незрозумілість судового рішення (наприклад, можливість неоднакового тлумачення висновків суду), що перешкоджає його належному виконанню).
Також, виходячи із системного тлумачення положень статті 271 ЦПК України, механізм, визначений цією статтею, не може використовуватися, якщо хтось із осіб, які беруть участь у справі, не розуміє, наприклад, мотивації судового рішення. У разі незгоди з мотивацією судового рішення особи, які беруть участь у справі, можуть оскаржити це судове рішення, якщо таке право надане цим Кодексом.
Отже, роз'яснення рішення це уточнення, більш чітке і зрозуміле викладення справжнього його змісту.
Досліджуючи подану заяву на предмет наявності підстав для її задоволення, суд виходить з того, що рішення суду може бути роз'яснено у разі, якщо без такого роз'яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Тобто, роз'яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі. Отже, в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Саме до цього зводяться висновки Верховного Суду України викладені в ухвалі 13 липня 2016 року у справі № 21-452п16.
Заявник просить суд роз'яснити рішення суду за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав, в частині можливості ОСОБА_1 переїхати на постійне місце проживання разом зі своїм малолітнім сином ОСОБА_3 до іншої країни без дозволу ОСОБА_2 .
Суд, проаналізувавши зміст поданої заяви про роз'яснення судового рішення та його підстави, зміст прийнятого у справі рішення від 28 липня 2017 року, вважає, що у задоволенні заяви про роз'яснення рішення суду слід відмовити, оскільки рішення суду викладено у відповідності до вимог ЦПК України, є чітким та зрозумілим, в ньому чітко і конкретно зазначені висновки суду по суті заявлених позовних вимог, а тому відсутні підстави для його роз'яснення.
Крім того, зі змісту поданої заяви вбачається, що відповідач ставить питання, які стосуються лише порядку виконання рішення суду та не можуть бути вирішені в порядку, передбаченому ст. 271 ЦПК України.
В той же час суд вважає за необхідне роз'яснити заявнику, що ст. 166 СК України передбачені правові наслідки позбавлення батьківських прав.
Так, згідно ч. 1 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав:
1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання;
2) перестає бути законним представником дитини;
3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми;
4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником;
5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування);
6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.
Згідно ч. 2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Судове рішення про позбавлення батьківських прав не тягне за собою будь-яких змін в актових записах про народження дитини, оскільки мати і батько продовжують бути біологічними батьками і ніякий суд не може анулювати кровного споріднення. Але батьки, позбавленні батьківських прав, втрачають усі права, основані на факті спорідненості з дитиною. Маються на увазі ті права, що належать батькам і здійснюються ними до досягнення дитиною повноліття.
За певних умов за батьками, позбавленими батьківських прав, припиняються сімейні правовідносини між батьками (батьком) і дитиною.
Батько, мати, позбавлені батьківських прав, втрачають немайнові права щодо дитини (втрачають право на спілкування з дитиною, визначення її місця проживання і навчання, тощо); не можуть бути законними представниками своєї дитини для захисту її інтересів у будь-яких установах, зокрема захищати її особисті та майнові права в цивільних та кримінальних справах (ст. 154 СК України, ст. 242 ЦК України ). Такі особи позбавлені права давати згоду на укладення угод дітьми віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (ст. 32 ЦК України ), укладати угоди за неповнолітніх дітей (ст. 31 ЦК України ).
Позбавлення батьківських прав позначається і на майнових інтересах батьків. Мати, батько втрачають право вимагати аліментів від повнолітніх дочки, сина у зв'язку з непрацездатністю (ч.2 ст. 202 СК України) і в той же час вони не звільняються від сплати аліментів на дітей, щодо яких вони позбавлені батьківських прав (ч.2 статті ст. 166 СК України); згідно зі статтею ст. 1224 ЦК України такі мати та батько не мають права бути спадкоємцями за законом після смерті дітей, щодо яких вони позбавлені батьківських прав і не були поновлені в цих правах на момент відкриття спадщини; не можуть такі батьки в майбутньому мати право на пенсію та відшкодування шкоди в разі втрати годувальника (ст. 1200 ЦК України, тощо).
Батьки, позбавлені батьківських прав, втрачають пільги, пов'язані з дітьми, їх кількістю. Наприклад, право бути багатодітною сім'єю, право на вихід на пенсію за певних умов (вік, стаж), одержання державної допомоги, податкові пільги тощо.
Батьки, позбавлені батьківських прав, також не можуть бути відповідачами за цивільним позовом, заявленим у кримінальній справі щодо їх дітей (стаття 51 Кримінально-процесуального кодексу України) і представниками потерпілого (стаття 52 КПК України). Крім того, їх не можна залучити для допиту неповнолітнього свідка, якщо таким свідком є якраз дитина, щодо якої батько, мати позбавлені батьківських прав (стаття 168 КПК). Відповідно до статті 63 Конституції України «особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів...». Отже, відмовитися давати показання свідки мають право діти щодо батьків, позбавлених батьківських прав.
Батьки, позбавлені батьківських прав, не звільняються від зобов'язання відшкодовувати шкоду, заподіяну дитиною, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав, протягом трьох років після позбавлення їх батьківських прав, якщо вони не доведуть, що ця шкода не є наслідком невиконання батьківських обов'язків ст. 1183 ЦК України,).
З урахуванням викладеного та керуючись п. 21постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», ст. ст.260,271,353 ЦПК України, суд,-
У задоволені заяви ОСОБА_1 про роз'яснення рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 липня 2017 року в цивільній справі №754/1750/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Головуючий: