Номер провадження 2/754/3701/19
Справа №754/16928/18
Іменем України
21 жовтня 2019 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Галась І.А.
при секретарі: Стеці Б.В.,
без участі сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 27.06.2014 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 677567432. 14.07.2017 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «ФК «ЦФР», укладено Договір відступлення права вимоги № 20170714, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «ЦФР» передає (відступає), а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК'ЦФР» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між Кредитором та боржниками (портфель заборгованості). Згідно з п.1.2 договору відступлення права вимоги , внаслідок передачі (відступлення) Портфеля заборгованості за цим договором, ТОВ «ФК «ЄАПБ» заміняє ТОВ «ФК «ЦФР » у кредитних договорах, що входять до Портфеля заборгованості та відповідно вказані у реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог ТОВ «ФК «ЦФР» за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань боржників за Кредитними договорами. Відповідно до Реєстру боржників додатку №1 до Договору відступлення права вимоги №20170714 від 14.07.2017 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 30 553,75 грн. Позивач просить стягнути вказану заборгованість та понесені судові витрати.
Представник ТОВ «ФК «ЄАПБ» в судове засідання не з'явився, через канцелярію надав клопотання в якому просить розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак, на адресу суду надав заяву, відповідно до змісту якої вбачається, що він просить розглянути справу у його відсутність. Позовні вимоги частково визнає, а саме: в частині суми боргу в розмірі 3481,00 грн., пені в розмірі 1911,07 грн. та відсотків в розмірі 1,89 грн. Підтримав доводи, викладені у відзиві на позовну заяву.
Суд, вивчивши і дослідивши письмові матеріали справи, аналізуючи і оцінюючи надані докази, приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 27.06.2014 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 677567432, за умовами якого ТОВ «ФК «ЦФР» надало відповідачу кредит в сумі 15216,00 грн. Річна відсоткова ставки за кредитом становить 0,01% річних. Строк на який надається кредит становить 24 місяці. Разова плата за кредитом складає 480,00 грн. Щомісячна плата за кредитом становить 3,49% від суми кредиту, що складає 531,04 грн. Пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань становить 0,3% від суми прострочення за кожний день прострочення.
14.07.2017 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», укладено Договір відступлення права вимоги № 20170714, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «ЦФР» передає (відступає), а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК'ЦФР» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між Кредитором та боржниками (портфель заборгованості).
Згідно з п.1.2 договору відступлення права вимоги, внаслідок передачі (відступлення) Портфеля заборгованості за цим договором, ТОВ «ФК «ЄАПБ» заміняє ТОВ «ФК «ЦФР» у кредитних договорах, що входять до Портфеля заборгованості та відповідно вказані у реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог ТОВ «ФК «ЦФР» за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань боржників за Кредитними договорами.
Відповідно до Реєстру боржників додатку №1 до Договору відступлення права вимоги №20170714 від 14.07.2017 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 30553,75 грн.
Згідно п. 6.2.3. Договору відступлення права вимоги, права вимоги переходять до ТОВ «ФК «ЄАП» з моменту підписання сторонами цього Договору, після чого ТОВ «ФК «ЄАПБ» стає кредитором відношенню до Боржників стосовно їх заборгованості. При цьому виконання ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «ФК «ЦФР» умов, що визначені цим пунктом, є необхідною та достатньою підставою для оформлення відступлення права вимоги. Додаткового оформлення відступлення права вимоги у цих випадках не вимагається.
Згідно п. 3.1 Договору відступлення права вимоги, ТОВ «ФК «ЦФР» гарантує, що йому належить право вимоги за Портфелем заборгованості до боржників, зазначених у реєстрі боржників.
На виконання п. 6.6. Договору відступлення права вимоги, згідно вимог ст. ст. 512-514, 516 ЦК України, на адресу відповідача, зазначену в кредитному договорі, простою кореспонденцією через відділення Укрпошти від імені ТОВ «ФК «ЦФР» направлено повідомлення про відступлення права вимоги то ТОВ «ФК «ЄАПБ».
Згідно із ч. 2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок повернути кредит частинами, то вразі прострочення повернення чергової частини Кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів.
У зв'язку з порушеннями відповідачем умов кредитного договору, позивача який набув права грошової вимоги, на адресу відповідача було направлено повідомлення про порядок погашення заборгованості по кредитному договору та включення персональних даних відповідача до бази персональних даних разом з вимогою про погашення загальної суми боргу.
Згідно ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1082 ЦК України, передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомлені визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну - кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки попереднього кредитора ТОВ «ФК «ЦФР», які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.
Відповідно до п. 6.4 Договору відступлення права вимоги, у випадку, якщо з моменту переходу ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги, ТОВ «ФК «ЦФР» отримав від боржників /Державної виконавчої служби будь-яку суму грошових коштів в погашення заборгованості боржників, ТОВ «ФК «ЦФР» зобов'язався перерахувати вказану суму ТОВ «ФК «ЄАПБ», протягом п'яти банківських днів з дати їх отримання.
Таким чином, в разі сплати відповідачем коштів на рахунки попередніх Кредиторів, вони були б перераховані на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ» та зараховані на погашення кредитної заборгованості.
Всупереч умовам Кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попередніх кредиторів.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст. 626, ч.1 ст. 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Із положень ст. 1055 ЦК України слідує, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Як передбачено ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
З матеріалів справи убачається, що відповідач припинив виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту, у зв'язку із чим, в нього виникла заборгованість, яка за розрахунками позивача становить: 30553,75 грн., з яких:
-8842,11 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
-1,89 грн. - сума заборгованості за відсотками;
-14101,75 грн. - сума заборгованості за платою за управління кредитом;
-7608,00 грн. - сума заборгованості за пенею.
Разом з тим із розрахунку заборгованості за договором вбачається, що позивач включив до суми заборгованості нараховану плату за управління кредитом в сумі 14101,75 грн.
Законодавець визначився з посиленим захистом споживачів шляхом прийняття Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10.06.2017 року.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно з положеннями частин першої, другої, п'ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.
Судом вбачається, що позивач включив до розрахунку заборгованості відповідача плату за управління кредитом, яку нарахував у сумі 14101,75 грн., яка по своїй суті є платою за користування вказаним кредитом.
Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Отже, надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 16.11.2016 року у справі № 6-1746цс16 та в постанові №6-2071цс16 від 06.09.2017 року.
За таких обставин суд вважає, що включення позивачем до розрахунку заборгованості відповідача плати за управління кредитом у розмірі 14101,75 грн., є незаконним, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, що порушення зобов'язання є його невиконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Вбачається, що відповідач на виконання умов договору сплатив кошти в розмірі 11735,00 грн., що не заперечувалось позивачем.
При цьому сума кредиту становить 15216,00 грн., а отже і заборгованість по тілу кредиту становить 3481,00 грн.
Позивач із отриманої від відповідача суми розмірі 11735,00 грн. списав 6373,89 грн. по тілу кредиту, а 5360,00 грн. списав як щомісячну плату за управління кредитом.
Однак, як вже зазначалося вище, встановлення плати за управління кредитом є незаконним, та відповідно вірно врахувати всі сплачені відповідачем кошти у розмірі 11735,00 грн. до тіла кредиту, а не розділяти їх на тіло кредиту та на оплату плати за управління кредитом.
Окрім того, позивач в Довідці доданій до позовної заяви та в розрахунку заборгованості вказує, що 26.09.2014 року, 26.02.2015 року, 27.03.2015 року, 06.05 2015 року отримані кошти від відповідача у розмірі 1170,00 грн., він списував як погашення простроченої заборгованості, та відповідно не списував ці кошти по тілу кредиту.
На підтвердження сплати коштів у серпні-вересні 2014 року, січні-лютому 2015 року, березні та травні 2015 року представник позивача до відзиву долучив копії квитанцій.
Отже, враховуючи вищезазначене, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 8842,11 грн. не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
Визначений позивачем розмір пені в сумі 7608,00 грн. є невірним, оскільки позивач виходив з суми боргу у розмірі 8842,11 грн.
Умовами кредитного договору №677567432 від 27.06.2014 року передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення в розмірі 0,3% від простроченої заборгованості.
З наданого представником відповідача розрахунку пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання вбачається, що виходячи з розміру заборгованості в сумі 3481,00 грн., пеня за період з 28.06.2016 року по 28.06.2017 року становить 3822,14 грн., яку останній просив зменшити до 1911,07 грн.
Згідно ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Пунктом 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року передбачено що істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).
Верховний Суд України в постанові від 03.09.2014 року в справі № 6-100цс14 вказав, що частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру пені до 1911,07 грн.
Таким чином, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково і з відповідача слід стягнути 5393,96 грн., з яких:
-3481,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
-1,89 грн. - сума заборгованості за відсотками;
-1911,07 грн. - сума заборгованості за пенею.
Відповідно до ч. 2 ст.141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 4, 10, 18, 76, 95, 133, 141, 223, 258, 263-265, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 207, 509, 512, 514, 526, 530, 549, 551, 610, 611, 612, 626, 627, 638, 640, 1050, 1054, 1077, 1082 ЦК України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором в розмірі 5393,96 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», 01032 м. Київ вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя: