Справа №752/19094/18
Провадження № 2/752/2480/19
Іменем України
15.08.2019 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Колдіної О.О.
з участю секретаря - Петрова Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
позивач звернувся до Голосіївського районного суду м.Києва з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Свої позовні вимоги він обґрунтовує тим, що вони з ОСОБА_2 перебувають у шлюбі, який 09 червня 2006 р. зареєстровано Центральним відділом реєстрації шлюбів м.Києва з державним Центром розвитку сім'ї. Від даного шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сімейне життя з відповідачем не склалося у зв'язку з різними поглядами на життя та несумісність характерів. З 13 квітня 2018 року сторони не підтримують шлюбних стосунків та не ведуть спільне господарство. Сторони окремо проживають.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги ОСОБА_1 підтримали в повному обсязі, просили суд шлюб між сторонами розірвати, оскільки подальше проживання з відповідачем однією сім'єю неможливе.
Представник відповідача проти розірвання шлюбу між сторонами не заперечував.
Вислухавши учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 09 червня 2006 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, який зареєстровано Центральним відділом реєстрації шлюбів м.Києва з державним Центром розвитку сім'ї, про що складено актовий запис № 968.
Від даного шлюбу у подружжя є неповнолітній син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного Кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя,шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
В силу положень ст.3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права і обов'язки.
Судом встановлено, що з 13 квітня 2018 року сторони не підтримують шлюбних стосунків та окремо проживають. Сторони не ведуть спільне господарство, не пов'язані спільним побутом. Шлюб існує формально.
Відповідно до ст.24 Сімейного кодексу України, шлюб грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допукається.
Сторони заперечують подальше існування сім'ю, на примирення не згодні.
Таким чином, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги, оскільки подальше існування сім'ї є неможливим і суперечить інтересам обох сторін.
Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі ст.141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259,261,265, 273, 354 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 09.06.2006 р. Центральним відділом реєстрації шлюбів м.Києва з Державним Центром розвитку сім'ї, актовий запис № 968 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 704 гривні 80 копійок.
Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Суддя