ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/2144/19
провадження № 2/753/4223/19
(ЗАОЧНЕ)
"12" вересня 2019 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді МИЦИК Ю.С.
при секретарі ПУГАЧ Д.С.
за участю сторін не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття її з реєстраційного обліку,-
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_2 ) про визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття її з реєстраційного обліку.
Свої вимоги мотивував тим, що відповідач зареєстрована у належній йому на праві власності квартирі АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 на протязі тривалого часу не проживає в даній квартирі, не сплачує комунальні послуги. Будь-яких усних чи письмових домовленостей між ним та відповідачем щодо проживання у квартирі не було.
Ухвалою суду від 07.02.2019 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін для розгляду справи по суті в судовому засіданні.
В судове засідання позивач не з'явився, однак в позовній заяві просив розгляд справи проводити за його відсутності. Просив суд позовні вимоги задовольнити повністю, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином у порядку, визначеному ч. 1 ст. 130 ЦПК України.
Про причину неявки суд до відома не поставила.
Судові повістки, що направлялися на її адресу за зареєстрованим місцем проживання, поверталися до суду без вручення з відмітками поштового відділення про повернення у зв'язку з закінченням встановленого терміну зберігання.
Порядок вручення судових повісток врегульовано ст.ст.128, 130 ЦПК України та п.п. 91, 99, 101 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05 березня 2009 року.
Верховний Суд у постанові № 922/1714/18 від 17 квітня 2019 року, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом, зазначив, що дії відповідача, направлені на неотримання судової кореспонденції, яка направлялася йому судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання, є свідомими, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчать про зловживання процесуальними правами, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи.
Виходячи з цього, порядку повідомлення адресата про надходження судової повістки, неявка адресата за її отриманням у поштовому відділенні є відмовою від її отримання, а тому повідомлення відповідачів про час розгляду справи суд вважає належним.
Згідно зі ст. 178 ЦПК України відповідачу був наданий строк для надання відзиву на позовну заяву.
Станом на день ухвалення рішення у справі відповідач своїм правом не скористалася, відзив на позову заяву не подала.
Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Виходячи з цього, враховуючи заяву позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Право приватної власності є непорушним.
Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.
Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК УРСР до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки.
Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
За змістом зазначених норм матеріального права правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а також інші особи, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , яка набута ним на підставі укладеного з АТ "Укрсоцбанк" договору купівлі-продажу квартири від 28.12.2018.
Відповідно до витягу наданого Реєстром територіальної громади м. Києва від 06.02.2019, ОСОБА_2 зареєстрована в АДРЕСА_1 .
Судом також встановлено, що відповідно до п. 9 Договору купівлі-продажу квартири АТ "Укрсоцбанк" зобов'язався зняти з реєстраційного обліку всіх осіб, які зареєстровані у вказаній квартирі, що була предметом договору купівлі-продажу в строк до 28.01.2019, однак до цього часу ОСОБА_2 з реєстрації не знята.
Позивач в позовній заяві зазначив, що будь-яких погоджень з його боку щодо користування відповідачем вказаною квартирою не було, відповідач стороння йому особа.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частинами першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
Згідно статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
З матеріалів справи вбачається, що право власності на спірну квартиру позивачем набуто правомірно, його право власності оформлено та зареєстровано у встановленому законом порядку, ніким не оспорено.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, враховуючи, що реєстрація відповідача порушує права позивача вільно користуватися та розпоряджатися своєю власністю, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 необхідно визнати такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Разом з тим вимогу про зняття відповідача з реєстраційного обліку, суд вважає передчасною, оскільки рішення суду про втрату права користування житловим приміщенням є самостійною підставою для зняття особи з реєстрації, відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання».
Судові витрати відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 64, 65, 156 ЖК України , ст.ст. 15, 16, 319, 321, 328, 391, 405 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273, 280 - 284 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття її з реєстраційного обліку - задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .
В решті вимог позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 .
СУДДЯ МИЦИК Ю.С.