Справа № 727/11844/18
Провадження № 2/727/577/19
28 жовтня 2019 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді Смотрицького В.Г.
при секретарі Кицинюка С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та внесення змін до договору довічного утримання, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу та внесення змін до договору довічного утримання, посилаючись на те, що між ним та ОСОБА_3 , було укладено договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Кривцовою К.Т., реєстровий № 15321, за яким набувач - ОСОБА_3 зобов'язувалась здійснювати за ним догляд, за що вона ставала власником його квартири АДРЕСА_1 .
30 грудня 2013 р. до даного договору було внесено зміни та доповнення про зміну
набувача на ОСОБА_2 та інших умов, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Кривцовою К.Т., реєстровий № 17605.
Зокрема внесені наступні зміни:
1 ) В п. 7 передбачено:
- забезпечувати відчужувача тобто його, грошовими ресурсами для задоволення потреб та створення умов для нормальної життєдіяльності, і цей ресурс визначений в 500
(п'ятсот) гривень на місяць.
2) В п. 8 передбачені:
- період виплати НАБУВАЧЕМ грошового утримання;
- спосіб перерахунку коштів на адресу ВІДЧУЖУВАЧА;
- обов'язковість індексації суми грошового утримання та нарахування щорічно в лютому місяці чергового року за попередній рік.
3) П.14 доповнено:
- «При розірванні договору у судовому порядку відчужував зобов'язаний повернути набувачу усі витрати, які набувач поніс при виконанні договору протягом його дії згідно п.п. цього договору».
4) В п. 26 зазначені:
- «...зберігання та утримання квартири в належному стані покладене на відчужувача».
Вважає, що умови договору довічного утримання з урахування змін до нього, направлені лише на користь набувача, не в повній мірі відповідають меті його укладення, саме забезпечення відчужувача довічним доглядом та утриманням взамін отримання у власність нерухомою майна, а тому є однобічними направленими лише на майже безоплатне отримання у власність його квартири, відповідно набувачем неналежно і не в повному обсязі виконуються умови договору, а саме:
Відповідно до умов п.7 договору передбачено, що відповідач зобов'язаний довічно утримувати його тобто «забезпечувати грошовими ресурсами для задоволення потреб та створення умов для нормальної життєдіяльності, на які він мав би самостійно забезпечувати себе харчуванням, одягом, лікарськими засобами, необхідним послугами та всім необхіднимдля повноцінного життя, включаючи медичну допомогу», яка в грошовому еквіваленті становить 500 грн. Окрім вказаної суми набувач зобов'язаний щомісячно оплачувати комунальні послуги у відповідних межах водопостачання - до 8 куб. м., електроенергія до 250 квт., плата за телефон крім міжнародних, міжміських розмов та розмов з абонентами мобільного зв'язку та ін.
Вважає, що утримання та догляд є суттєвими умовами договору довічного утримання і повинні бути конкретно прописані у тексті договору. Утримання та догляд складають разом матеріальне забезпечення відчужувача, до якого входять не тільки грошові кошти, а і вартість товарів, робіт, що надаються відчужувачу.
Однак всупереч вказаному вище, у договорі довічного утримання визначено суму його грошового забезпечення в розмірі 500 грн. на місяць, яка є недостатньою для повного грошового забезпечення в даному випадку, а також не визначено який саме догляд має здійснювати за ним відповідач. Внаслідок того, що він не є фахівцем у галузі права, при підписанні вказаного договору розраховував, що окрім матеріального забезпечення, буде забезпечений доглядом з боку відповідача. Зазначає, що уклав договір довічного утримання саме з метою отримання стороннього догляду, тому як внаслідок своїх хвороб, він не може самостійно приготувати собі їжу, прибирати у квартирі, купувати необхідні засоби гігієни, побутову хімію, продукти харчування, оплачувати комунальні послуги, а вказані вище дії є мінімально-необхідними для нього так і будь-якій людині для задоволення життєво-необхідних потреб та створення умов для нормальної життєдіяльності.
Якби його відповідач попередив при підписанні договору, що він оплачує в якості матеріального забезпечення на всі його потреби 500 грн., окрім оплати комунальних послуг, а за це отримує квартиру, він б не погодився на такі умови тому, що розраховував саме на утримання та догляд за собою в повному обсязі, як за особою похилого віку, враховуючи стан його здоров'я.
Враховуючи положення Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт, та дітей позбавлених батьківського піклування», який можна застосовувати в даному випадку по аналогії, положення Закону України «Про прожитковий мінімум», таким чином якщо виходити із розміру мінімального прожиткового мінімуму, том мінімальна сума витрат на харчування та придбання непродовольчих товарів має становити 62,3% від такого мінімуму, що станом на день звернення до суду становить 1107 грн. на місяць. Тому до даного пункту договору мають бути внесені зміни в частині розміру грошового забезпечення.
Відповідачем порушено вимоги п.8 Договору, яким передбачено, що «сума грошового утримання підлягає щорічній індексації та нараховується щорічно в лютому місяці чергового року за попередній рік з урахуванням річного індексу інфляції».
Таку умову відповідач відмовляється виконувати та проводити оплату грошового утримання з урахуванням індексації, що, при зростаючій інфляції та економічному падінні в країні призвело до порушення його права на повне і необхідне грошове утримання для задоволення потреб та створення умов для нормальної життєдіяльності.
Виходячи із умов вказаного пункту договору, сума грошового утримання підлягає індексації щорічно за цілий попередній рік.
Однак, відповідач вимоги зазначеного пункту виконує з порушенням, індексуючи замість дванадцяти, лише один окремий місяць року з вихідними даними: щомісячна виплата (500 грн.), замість річної (6000 грн.) та річний індекс інфляції, при цьому свідомо нехтуючи інфляцією минулих років.
Про ці обставини він неодноразово повідомляв відповідача у телефонному режимі, надсилав електронні листи і претензії. Проте набувач заперечує необхідність проведення індексації, оскільки на його думку, це не передбачено законом.
У 2017 році його адвокат Мельник В.І. звернувся до ГУ Статистки у Чернівецькій області із запитом, де просив надати йому розміри індексу інфляції з 2013 по 2017 р.р. для можливості розрахунку його інфляційних втрат за відповідні роки згідно Договору, за що він був змушений оплатити органу статистики 62,96 грн. Вказану суму коштів він поніс з вини відповідача, який відмовлявся самостійно визначити суму інфляції, а тому ці кошти мають бути стягнені з відповідача на його користь згідно ст.22 ЦК України.
Оскільки він не є фахівцем, то змушений був звернутися за відповідним розрахунком інфляційних втрат до аудиторської фірми «Вест Аудит», відповідно до висновку якої за останні три роки відповідач утворив борг перед ним у розмірі 13980,22 грн. Окрім того, відповідач зобов'язаний сплатити йому 3% річних від вказаної простроченої суми в розмірі 395,2грн, що підтверджується розрахунками.
Зазначає, що п.14 договору суперечить закону, оскільки в ньому передбачено, що «при розірванні договору у судовому порядку відчужувач зобов'язаний повернути набувачу усі витрати, які набувач поніс при виконанні Договору протягом його дії згідно п.п. 7-9 цього Договору».
При цьому відповідно до ч.4 ст.653 ЦК України встановлено, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Спеціальною нормою закону - ст.756 ЦК України визначено вичерпний перелік випадків повернення коштів, а саме, що у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню. У разі розірвання договору у зв'язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення, суд може залишити за набувачем право власності на частину майна, з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно виконував свої обов'язки за договором.
Системний аналіз вказаних норм закону свідчить про незаконність п.14 Договору, а тому необхідності внесення змін до нього згідно вимог закону.
Також вважає, що п.26 Договору, де повна відповідальність за стан квартири покладена на нього - суперечить нормам ЦК України.
Він згоден відповідати за особисто заподіяну шкоду третім особам, проте якщо шкода третім особам наноситься з форс-мажорних обставин з незалежних від нього причин, він не може нести за це відповідальність. З даного пункту вбачається, що він зобов'язаний зберігати квартиру та підтримувати її у належному стані, однак це положення договору є незаконним, тому що саме обов'язок власника, тобто набувача, слідкувати за належним станом своєї власності, тобто проводити в ній необхідний ремонт, слідкувати за належним станом сантехніки. Проживання у зіпсованій квартирі не є умовою для нормальної життєдіяльності.
Так, 16.06.2012 року його сусіди - мешканці поверхом вище, залили квартиру, в якій він проживає. В липні 2018 року витік води з квартир верхнього поверху завдав істотної шкоди стіні його кухні. На сьогодні ЖРЕП досліджує причини цього і визначає винних, однак він проживає у зіпсованій затопленням квартирі. Тобто згідно умов п.26 договору із грошових коштів на утримання в сумі 500 гривень, йому треба витратити на ремонт квартири.
Вважає, що даний пункт договору потребує змін та доповнень, тому що навіть незначний ремонт, йому, як людині похилого віку, проводити самостійно не під силу, фінансова підтримка на ці цілі відсутня, в результаті чого квартира приймає неналежний вигляд і псується.
У договорі довічного утримання відсутня одна із істотних умов, яка є обов'язковою згідно до ст.744 ЦК України, а саме не визначені обов'язки набувача по здійсненню догляду за ним.
В останні роки його здоров'я різко похитнулося, що підтверджується довідкою медзакладу. Йому вкрай необхідний саме догляд, а це: прибирання квартири, прання, приготування їжі, придбання продуктів харчування, ліків, отримання на пошті переказу від набувача та проведення інших необхідних заходів для задоволення його життєвих потреб. Вказує, що він, начебто має договір довічного утримання, але через відсутність стороннього догляду, змушений витрачати власні кошти, силу, енергію та інтелект по створенню належних умов життя, які має здійснювати набувач, уклавши з ним договір довічного утримання.
На неодноразові пропозиції усунути недолік щодо відсутності догляду за ним, відповідач не реагує.
Під час укладання договору він, як людина недостатньо освічена у юридичних питаннях, природно не міг знати вимог до змісту договору довічного утримання, які передбачені законом, а проект договору внесений, під патронатом Центру допомоги і соціального захисту пенсіонерів «Пенсіон», виключав жодні зміни і доповнення, тому вважає, що набувач скористався цим на свою користь, і всупереч статті 744 ЦК України, в договорі довічного утримання не передбачив норми догляду за ним. Тому, договір довічного утримання від 23 вересня 2011 року із змінами від 30 грудня 2013 року, укладений не в його інтересах.
З цього приводу важливою є правова позиція ВСУ, який досліджуючи договір довічного утримання, у справі № 6-2891цс15 від 13 квітня 2016 р., зобов'язав суди завжди встановлювати в чиїх інтересах такий договір укладався і чи виконувався він.
Через відмову відповідача в організації догляду за ним, був змушений вживати додаткових заходів поза межами Договору довічного утримання, внаслідок чого несе додаткові грошові витрати, обмежуючи свої потреби в харчуванні, одязі і ліках.
В листопаді 2017 року він уклав договір про надання соціальних послуг з Чернівецьким комунальним територіальним центром соціального обслуговування «Турбота» № 368. Відповідно до даного договору працівники «Турботи» надають йому допомогу два рази на місяць, по дві години, за індивідуальним планом надання соціальних послуг.
Послуги центру «Турбота» він оплачує за тарифами на платні соціальні послуги, визначені рішенням Чернівецької міської ради від 12.12.2017 року № 664/25, про що зазначено в листі територіального центру «Турбота» від 18.12.2017 року № 801. Тобто 38,80 грн. за 1 годину, а в місяць 155, 20 грн. Всього він заплатив центру «Турбота» за надані послуги по догляду станом на день звернення до суду - 1204,75 грн.
Вважає, що додатковий догляд за ним центру «Турбота» підтверджує необхідність внесення змін до договору довічного утримання із відповідачем з метою захисту його прав, а також вказана сума додаткових витрат має бути стягнена з відповідача, оскільки він поніс її за вини саме відповідача, який всупереч укладеного між ними договору, не забезпечує його всім необхідним для створення нормальних умов життєдіяльності.
Окрім того, вважає за необхідне внести уточнення до п.7 в частині обов'язку набувача здійснити його кремацію та поховання після смерті на Садгірському кладовищі м.Чернівці біля його матері - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та похована у секторі 18, та спорудити надгробний пам'ятник, або у разі неможливості цього компенсувати вартість кремації, ритуальних послуг, вартості надгробного пам'ятника особі, яка здійснить поховання та встановить надгробний пам'ятник.
Вважає, що відмова набувача від внесення змін і доповнень в договір довічного утримання порушує його права на задоволення потреб та створення умов для нормальної життєдіяльності, тому просить суд:
1. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 13980,22 гривень боргу за Договором довічного утримання від 23.09.2011р., зі змінами від 30.12.2013 р., 3000 грн. витрат на оплату послуг ТОВ аудиторська фірма «Вест Аудит», 3% річних від суми вказаної вище заборгованості в сумі 395,20 грн., витрати на оплату довідки органу статистики 62,96 грн., а також додаткові витрати на послуги по догляду за мною Центру «Турбота» в сумі 1204,75грн.
2. Внести наступні зміни та доповнення до п. 7, п. 8, п.14 та п.26 Договору довічного утримання від 23.09.2011р., зі змінами від 30.12.2013р., виклавши їх в новій редакції:
«п.7. Я, НАБУВАЧ - ОСОБА_2 , зобов'язуюсь довічно утримувати і доглядати ВІДЧУЖУВАЧА - ОСОБА_1 , тобто, забезпечувати грошовими ресурсами для задоволення потреб та створення умов для нормальної життєдіяльності, на які Відчужувач самостійно буде забезпечувати себе харчуванням, одягом, лікарськими засобами, необхідними послугами та всім необхідним для повноцінного життя.
Сторони домовились, що УТРИМАННЯ , у тому числі забезпечення харчуванням, одягом, вартість наборів непродовольчих товарів, необхідною допомогою, включаючи і медичну, має грошовий еквівалент і оцінюється Сторонами за спільною згодою у розмірі 62,3% від прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць відповідного періоду згідно Закону України Про державний бюджет на відповідний рік.
Зазначені кошти щомісячно повинні надаватися Набувачем ВІДЧУЖУВАЧУ шляхом банківського або поштового переказу, або готівкою під розписку про отримання коштів.
Крім вищевказаної суми, НАБУВАЧ зобов'язаний щомісячно сплачувати комунальні послуги за квартиру у терміни, встановлені відповідними договорами про надання таких послуг, незалежно від того з ким вони укладені (НАБУВАЧЕМ чи ВІДЧУЖУВАЧЕМ). До оплачуваних щомісячних витрат на комунальні послуги належить: послуги по утриманню будинку, плата за користування природнім газом, теплопостачання, водопостачання та електроенергію, абонентська плата за телефон (крім міжнародних, міжміських розмов та розмов з абонентами мобільного зв'язку), за послуги кабельного телебачення, оплата домофону.
Кошти, за вказані вище комунальні послуги можуть бути передані безпосередньо ВІДЧУЖУВАЧУ для їх оплати. Якщо кошти за вказані вище комунальні послуги передані безпосередньо ВІДЧУЖУВАЧУ для їх оплати, то ВІДЧУЖУВАЧ несе відповідальність за вчасну сплату вказаних вище комунальних послуг у розмірі отриманих ним коштів. В разі, якщо безпосередньо НАБУВАЧ оплачує вказані вище комунальні послуги, то НАБУВАЧ несе відповідальність за вчасну та в повному обсязі сплату вказаних вище комунальних послуг.
При змінах тарифів на вищевказані послуги ВІДЧУЖУВАЧ зобов'язаний повідомляти про це НАБУВАЧА завчасно. У виникненні, в майбутньому, потреби ВІДЧУЖУВАЧА у інших видах матеріального забезпечення чи потреби у покращенні догляду, що вплине на збільшення суми грошового забезпечення, ОСОБА_1 письмово ставить НАБУВАЧА до відома, а НАБУВАЧ зобов'язаний збільшувати розмір матеріального забезпечення до потреб ВІДЧУЖУВАЧА , які настали у відповідності до засад справедливості та розумності.
НАБУВАЧ зобов'язаний здійснити кремацію і поховання ВІДЧУЖУВАЧА після його смерті на Садгірському кладовищі м.Чернівці біля його матері - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та похована у секторі 18, та спорудити надгробний пам'ятник, або у разі неможливості цього компенсувати вартість кремації, ритуальних послуг, вартості надгробного пам'ятника особі, яка здійснить поховання та встановить надгробний пам'ятник».
«п.8. Гроші на утримання повинні бути виплачені щомісячно до 10 числа поточного місяця шляхом банківського або поштового переказу, або готівкою під розписку про отримання коштів. У випадку необхідності зміни способу виплати/отримання щомісячного грошового забезпечення Сторони Договору повинні внести відповідні зміни до Договору у письмовій формі.
«п.14. Цей Договір може бути розірваний за згодою Сторін, а у випадку невиконання його істотних умов і відмови від добровільного розірвання однією зі Сторін - у судовому порядку. При розірванні Договору у судовому порядку спір має вирішуватися відповідно до засад справедливості та розумності».
«п.26. Істотними умовами Договору вважатимуться вчасне отримання від НАБУВАЧА щомісячних платежів згідно п.7 цього Договору і довічне право на проживання ВІДЧУЖУВАЧА у вказаній квартирі. Разом з правом проживання в квартирі ВІДЧУЖУВАЧ несе повну відповідальність за шкоду спричинену його діями в процесі використання квартири. Однак при погіршенні стану квартири з форс-мажорних обставин, дій третіх осіб, незалежних від ВІДЧУЖУВАЧА, роботи на відновлення належного стану квартири, для створення умов нормальної життєдіяльності, покладаються на власника, тобто на НАБУВАЧА за його власні кошти».
Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати згідно наданих квитанцій».
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представники Пазюк П.П. та ОСОБА_9 позовну заяву підтримали та просили задовольнити. У своїх поясненнях підтвердили обставини викладені в позовній заяві та в заяві про уточнення позовних вимог.
Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_10 в судовому засіданні позов визнав частково, не заперечував проти збільшення розміру грошового утримання, в іншій частині позовних вимог просив відмовити і в своїх поясненнях підтвердив обставини викладені у відзиві на позовну заяву. В останні судові засідання представник відповідача не з'явився, просив завершити розгляд справи у відсутність позивача та його представника. Не заперечують проти збільшення розміру грошового утримання за договором довічного утримання до 900 грн. на місяць.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що 23.09.2011 р. між ОСОБА_1 - відчужувачем та ОСОБА_3 - набувачем, укладено Договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Кривцовою К.Т., реєстровий № 15321, за яким ОСОБА_1 передавав у власність ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 та взамін чого ОСОБА_3 зобов'язувалася утримувати ОСОБА_1 довічно на умовах договору. (а.с.39-42).
30.12.2013 р. між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір про зміну набувача в договорі довічного утримання, посвідченого Кривцовою К.Т., приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу 23.09.2011 за реєстровим № 15321 та внесення змін та доповнення до нього, згідно якого сторони домовились внести зміни та доповнення до договору довічного утримання та викласти в їх іншій редакції, зокрема згідно п.1 умов договору набувачем квартири АДРЕСА_1 ставав ОСОБА_2 та взамін чого він зобов'язувався утримувати ОСОБА_1 довічно на умовах договору. (а.с.43-26).
Зокрема, пунктом 7 даного договору ОСОБА_2 зобов'язувався довічно утримувати ОСОБА_1 , тобто забезпечувати грошовими ресурсами для задоволення потреб та створення умов для нормальної життєдіяльності, на які відчужував самостійно буде забезпечувати себе харчуванням, одягом, лікарськими засобами, необхідними послугами та всім необхідним для повноцінного життя. Сторони домовились, що утримання, у тому числі забезпечення харчуванням, одягом, необхідною допомогою, включаючи і медичну, має грошовий еквівалент і оцінюється сторонами за спільно згодою у розмірі 500 грн. на місяць, які будуть щомісячно надаватися відчужувачу шляхом банківського або поштового переказу, або готівкою під розписку.
До оплачуваних щомісячних витрат на комунальні послуги належать: послуги щодо утримання будинку, плата за користування природним газом, теплопостачання, водопостачання (гаряча та холодна вода 8 куб.м.) та електроенергія в обсязі до 250 кВт год., абонентська плата за телефон (крім міжнародних, міжміських розмов та розмов з абонентами мобільного зв'язку), за послуги соціального пакету кабельного телебачення, оплата домофону.
У випадку виникнення, в майбутньому, потреби забезпечення відчужувача іншими видами матеріального забезпечення чи догляду, відчужував самостійно, на свій розсуд, несе всі витрати на ці види забезпечення в межах грошового утримання, передбаченого договором, згідно обумовлених сум.
Пунктом 8 договору було передбачено, що сума грошового утримання підлягає індексації та нараховується щорічно в лютому місяці чергового року за попередній рік з урахуванням річного індексу інфляції споживчих цін за інформацією Державної служби статистики України.
Пунктом 14 договору було встановлено, що договір може бути розірваний за згодою сторін, а у випадку невиконання його істотних умов і відмови від добровільного розірвання однією зі сторін - у судовому порядку. При розірванні договору у судовому порядку відчужував зобов'язаний повернути набувачу усі витрати, які набувач поніс при виконанні договору протягом його дії згідно п.п.7-9 цього договору.
Пунктом 26 договору визначалось, що істотними умовами договору вважатимуться вчасна проплата щомісячних платежів і довічне право на проживання відчужувача у вказаній квартирі. Разом з право проживання в квартирі, відчужувач приймає на себе обов'язок її зберігання та підтримання в належному стані. Відчужувач несе повну відповідальність за шкоду спричинену його діями третім особам в процесі використання квартири для свого проживання.
Згідно з ст. 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Відповідно до ст. 748 ЦК України набувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання (догляду), відповідно до статті 334 цього Кодексу.
Частинами 1, 2 ст. 749 ЦК України передбачено, що у договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача. Якщо обов'язки набувача не були конкретно визначені або у разі виникнення потреби забезпечити відчужувача іншими видами матеріального забезпечення та догляду спір має вирішуватися відповідно до засад справедливості та розумності.
Згідно з ч.1 ст. 752 ЦК України у разі неможливості подальшого виконання фізичною особою обов'язків набувача за договором довічного утримання (догляду) з підстав, що мають істотне значення, обов'язки набувача можуть бути передані за згодою відчужувача члену сім'ї набувача або іншій особі за їхньою згодою.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно з ч.1, ч.2 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони, за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Позивач вважає, що договір довічного утримання від 23.09.2011 р. із змінами від 30.12.2013 р., укладений не в його інтересах. Розмір щомісячного грошового утримання повинен бути переглянутий, оскільки сума грошового забезпечення в розмірі 500 грн. є недостатньою та свідчить про порушення його прав, як сторони договору довічного утримання. Грошове утримання на думку позивача повинно оцінюватись у розмірі 62,3% від прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць відповідного періоду згідно Закону України Про державний бюджет на відповідний рік.
Визначення поняття повного забезпечення передбачено у Законі України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт, та дітей позбавлених батьківського піклування», який на думку суду може бути застосований в даному випадку по аналогії закону згідно ст. 8 ЦК України, оскільки таке визначення відсутнє у ЦК України.
Так ст.1 вказаного закону визначено, що повне забезпечення це додержання державних соціальних стандартів матеріальними та грошовими ресурсами для задоволення їх життєво-необхідних потреб та створення умов для нормальної життєдіяльності. Відповідно до ст.8 вказаного закону встановлено, що допомога та утримання …не може бути нижчою за встановлені мінімальні стандарти, що забезпечують рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку на рівні, не нижчому за встановлений прожитковий мінімум для таких осіб.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про прожитковий мінімум» передбачено, що прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб;осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку. До осіб, які втратили працездатність, відносяться особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, особи, які досягли пенсійного віку, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, та непрацюючі особи, визнані особами з інвалідністю в установленому порядку.
Відповідно до Наказу Мінсоцполітики України від 03.02.2017р. № 178/147/31 «Про затвердження Методики визначення прожиткового мінімуму», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 березня 2017р. за № 281/30149 визначено процентне співвідношення складових прожиткового мінімуму (додаток 5 до Методики), а саме:
вартість наборів продуктів харчування - 44%;
вартість наборів непродовольчих товарів - 18,3%;
вартість наборів послуг (житлово-комунальних, транспортних, на телефонний зв'язок, на послуги культури) - 37,7%.
Таким чином, навіть якщо виходити із розміру мінімального прожиткового мінімуму, то мінімальна сума витрат на харчування та придбання непродовольчих товарів має становити 62,3% від такого мінімуму, оскільки відповідач взяв на себе зобов'язання забезпечити позивача матеріально не у мінімальному розмірі, а «забезпечити грошовими ресурсами .. для повноцінного життя», а тому суд вважає, що сума у 500 грн. свідчить про порушення прав позивача як сторони Договору, а тому ця умова Договору має бути змінена.
Отже до даного пункту необхідно внести зміни в частині розміру грошового забезпечення та визначити таку суму в розмірі 62,3% від розміру мінімального прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність ( оскільки позивач відноситься саме до цієї групи осіб), визначеного Законом України Про державний бюджет відповідного року.
В цій частині позивач бажає замінити щорічну індексацію твердої суми його грошового утримання ( з приводу розміру якої у сторін виник спір і в цій справі ), на індексацію, яку фактично щорічно здійснює держава при визначенні мінімального прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у відповідних Законах України Про державний бюджет на відповідний рік.
А тому суд вважає, що таке бажання позивача є слушним, та для усунення в майбутньому нових спорів між сторонами щодо визначення суми інфляції в майбутньому перше і друге речення абзацу першого пункту сьомого необхідно викласти в новій редакції:
«Я, НАБУВАЧ - ОСОБА_2, зобов'язуюсь довічно утримувати і доглядати ВІДЧУЖУВАЧА - ОСОБА_1 , тобто, забезпечувати грошовими ресурсами для задоволення потреб та створення умов для нормальної життєдіяльності, на які Відчужувач самостійно буде забезпечувати себе харчуванням, одягом, лікарськими засобами, необхідними послугами та всім необхідним для повноцінного життя.
Сторони домовились, що УТРИМАННЯ , у тому числі забезпечення харчуванням, одягом, вартість наборів непродовольчих товарів, необхідною допомогою, включаючи і медичну, має грошовий еквівалент і оцінюється Сторонами за спільною згодою у розмірі 62,3% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, в розрахунку на місяць відповідного періоду, згідно з Законом України Про державний бюджет на відповідний рік.
Зазначені кошти щомісячно повинні надаватися Набувачем ВІДЧУЖУВАЧУ шляхом банківського або поштового переказу, або готівкою під розписку про отримання коштів.»
Крім того, позивач просив змінити умови договору довічного утримання, в частині визначення оплачуваних щомісячних витрат на комунальні послуги, зокрема щоб відповідач сплачував щомісячно комунальні послуги без обмежень.
За умовами договору довічного утримання від 23.09.2011р., зі змінами від 30.12.2013р. відчужувачу визначався загальний обсяг наданої комунальної послуги з водопостачання (спожитої гарячої та холодної води в межах 8 куб. м.) та електроенергії в обсязі 250 кВт год., за які набувач щомісячно повинен сплачувати грошові кошти. Також, набувач зобов'язувався платити за послуги соціального пакету кабельного телебачення.
Відповідно до положень ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд вважає, що позивач безпідставно бажає змінити умови договору в цій частині, оскільки належних обґрунтувань, що встановленими обмеженнями щодо оплати послуг з водопостачання, електроенергії порушується його права, або що у нього наявні потреби у значно більшому споживанні послуг з водопостачання та електроенергії, позовна заява не містить. Про це не було зазначено в судовому засіданні позивачем та його представниками. Також належних обґрунтувань не містить бажання ОСОБА_12 , щоб ОСОБА_2 сплачував за послуги інших пакетів кабельного телебачення, замість соціального пакету кабельного телебачення. На думку суду розмір комунальних послуг, оплату за які повинен здійснювати відповідач, відповідають необхідним вимогам для повноцінного життя позивача без обмежень в цій частині.
Тому третє, четверте, п'яте, шосте, сьоме, восьме та дев'яте речення абзацу першого пункту сьомого необхідно залишити без змін.
Позивач також просить доповнити п.7 абзацом наступного змісту: «у виникненні в майбутньому, потреби ВІДЧУЖУВАЧА у інших видах матеріального забезпечення чи потреби у покращенні догляду, що вплине на збільшення суми грошового забезпечення, ОСОБА_1 письмово ставить НАБУВАЧА до відома, а НАБУВАЧ зобов'язаний збільшувати розмір матеріального забезпечення до потреб ВІДЧУЖУВАЧА, які настали у відповідності до засад справедливості та розумності.
Суд вважає, що поняття: «у відповідності до засад справедливості та розумності» є доволі розпливчастим та залишає надто багато простору для трактування на власний розсуд позивачем, коли саме НАБУВАЧ зобов'язаний збільшувати розмір матеріального забезпечення до потреб ВІДЧУЖУВАЧА. Фактично позивач на власний розсуд буде мати право вимагати суми збільшення грошового забезпечення, і у випадку відмови відповідача сплачувати більшу суму, призведе до набуття позивачем права на розірвання договору довічного утримання, що на думку суду є неприпустимим. В даному випадку це питання може бути вирішено шляхом переговорів між сторонами, або шляхом судового спору.
Таким чином, абзац другий пункту сьомого необхідно викласти в новій редакції: «У виникненні в майбутньому потреби ВІДЧУЖУВАЧА у інших видах матеріального забезпечення чи потреби у покращенні догляду, що вплине на збільшення суми грошового забезпечення, ОСОБА_1 письмово ставить НАБУВАЧА до відома, Сторони у випадку згоди вносять відповідні зміни до Договору у письмовій формі або вирішують спір в судовому порядку».
Враховуючи те, що відповідач не заперечує проти поховання позивача на Садгірському кладовищі м. Чернівці, у секторі 18 і його кремації, однак як встановлено в судовому засіданні, він не має фінансової можливості нести додаткові витрати на переоформлення договору довічного утримання, а також те, що дана вимога позивача не суперечить закону, суд вважає, що необхідно внести зміни в договір довічного утримання і абзац третій пункту сьомого викласти в новій редакції:
«НАБУВАЧ зобов'язаний здійснити кремацію і поховання ВІДЧУЖУВАЧА після його смерті на Садгірському кладовищі м. Чернівці біля його матері - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та похована у секторі 18, та спорудити надгробний пам'ятник, або у разі неможливості цього компенсувати вартість кремації, ритуальних послуг, вартості надгробного пам'ятника особі, яка здійснить поховання та встановить надгробний пам'ятник».
В чинній редакції договору довічного утримання не було згадки про встановлення надгробного пам'ятника на могилі позивача. Але враховуючи те, що відповідач згідний після смерті позивача кремувати його та поховати на кладовищі в Садгірському районі м. Чернівці, то враховуючи національні традиції могила не може бути без пам'ятника, відповідно ця позовна вимога також підлягає задоволенню.
Суд вважає, що п.8 договору довічного утримання необхідно викласти в редакції, в якій бажає позивач, оскільки це жодним чином не вплине на права та обов'язки сторін договору довічного утримання, а навпаки збільшує перелік способів отримання відчужувачем грошей від набувача.
Тому пункт восьмий необхідно викласти в новій редакції: «Гроші на утримання повинні бути виплачені щомісячно до 10 числа поточного місяця шляхом банківського або поштового переказу, або готівкою під розписку про отримання коштів. У випадку необхідності зміни способу виплати/отримання щомісячного грошового забезпечення Сторони Договору повинні внести відповідні зміни до Договору у письмовій формі».
Щодо бажання позивача внести зміни до п. 14 договору необхідно зазначити наступне.
Вказаним пунктом передбачено, що договір довічного утримання може бути розірваний за згодою сторін, а у випадку невиконання його істотних умов і відмови від добровільного розірвання однією зі сторін - у судовому порядку. При розірванні договору у судовому порядку відчужував зобов'язаний повернути набувачу усі витрати, які набувач поніс при виконанні договору протягом його дії згідно п.п.7-9 цього договору.
Пунктом 9 договору передбачено, що одноразове грошове утримання визначено сторонами за спільною згодою у розмірі 20 000 грн., які відчужувач отримав повністю від набувача перед підписанням цього договору.
Суд вважає, що позивач в разі розірвання договору довічного утримання у судовому порядку, у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням відповідачем обов'язків за договором, не зобов'язаний повертати відповідачу усі витрати, які він поніс при виконанні договору протягом його дії згідно з п.п.7-8 цього договору, оскільки дана норма суперечить ч.1 ст. 756 ЦК України. Що ж стосується зобов'язання повернення відповідачу грошових коштів, передбачених п.9 договору, то на думку суду підстав для виключення цього пункту немає, оскільки сплата одноразового грошового утримання в розмірі 20000 грн. не є характерною для договору довічного утримання, фактично ця сума була однією з найвагоміших підстав для укладення договору саме в редакції, яка не передбачала інших видів допомоги.
Таким чином пункт чотирнадцятий договору необхідно викласти в новій редакції: «Цей Договір може бути розірваний за згодою Сторін, а у випадку невиконання його істотних умов і відмови від добровільного розірвання однією зі Сторін - у судовому порядку. При розірванні Договору у судовому порядку ВІДЧУЖУВАЧ зобов'язаний повернути НАБУВАЧУ усі витрати, які НАБУВАЧ поніс при виконанні Договору протягом його дії згідно пункту 9 цього Договору».
Суд вважає, що вимоги позивача щодо внесення змін в п.26 договору довічного утримання є обґрунтованими та підлягають задоволенню. ОСОБА_12 є особою похилого віку, яка не має фізичної та матеріальної можливості, в разі настання форс-мажорних обставин, дій третіх осіб, незалежних від нього, які спричинили погіршення стану квартири, власними силами проводити роботи на відновлення належного стану квартири. В такому випадку відповідач повинен буде провести роботи по відновленню належного стану квартири, для створення умов нормальної життєдіяльності ОСОБА_12 . Після проведення таких робіт, ОСОБА_2 буде мати право звернутися з позовом до суду до винної особи про відшкодування заподіяної шкоди. Разом з тим, ОСОБА_12 несе повну відповідальність за шкоду спричинену його діями в процесі використання квартири.
Отже пункт двадцять шостий необхідно викласти в новій редакції:
«п.26. Істотними умовами Договору вважатимуться вчасне отримання від НАБУВАЧА щомісячних платежів згідно п.7 цього Договору і довічне право на проживання ВІДЧУЖУВАЧА у вказаній квартирі. Разом з правом проживання в квартирі ВІДЧУЖУВАЧ несе повну відповідальність за шкоду спричинену його діями в процесі використання квартири. Однак при погіршенні стану квартири з форс-мажорних обставин, дій третіх осіб, незалежних від ВІДЧУЖУВАЧА, роботи на відновлення належного стану квартири, для створення умов нормальної життєдіяльності, покладаються на власника, тобто на НАБУВАЧА за його власні кошти».
Позивач просить стягнути з відповідача кошти інфляційних витрат, які передбачені договором, в сумі 13980,22 грн.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку ТОВ «Аудиторська фірма «Вест Аудит», сума інфляційних втрат за період 2015-2018 роки нарахована в розмірі 13980,22 грн., а три відсотки річних нараховані в сумі 395,2 грн.
Перевіривши розрахунки сторін, на думку суду наданий розрахунок є лише частково вірним з наступних підстав.
Враховуючи рівень інфляції та сплачені щорічно відповідачем кошти суд вважає, що з 01.06.2015р. по 31.12.2015р. враховуючи рівень інфляції за цей період в розмірі 2,26 % відповідачем ці кошти були сплачені в належному розмірі.
В 2016 році рівень інфляції склав 12,4 %, відповідно відповідачем не було сплачено цю суму в повному обсязі, а тому з нього необхідно додатково стягнути 527 грн.
В 2017 році рівень інфляції склав 13,7 %, відповідно відповідачем не було сплачено цю суму в повному обсязі, а тому з нього необхідно додатково стягнути 140 грн.
За період з 01.01.2018р. по 31.05.2018р. рівень інфляції склав 4,37 %, відповідно відповідачем не було сплачено цю суму в повному обсязі, а тому з нього необхідно додатково стягнути 220,97 грн.
Всього ж за цей період з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 887,97 грн. заборгованості за Договором довічного утримання від 23.09.2011р. зі змінами від 30.12.2013р.
У зв'язку з тим, що в судовому засіданні було встановлено, що розмір заборгованості є менший, ніж зазначено позивачем в позовній заяві, тому 3 % річних від вказаної суми заборгованості складає 26,64 грн., які також необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.
Позивач просив стягнути з відповідача також кошти, які були потрачені за послуги по догляду за ним міським центром «Турбота» в сумі 1204,75 грн. Посилався на те, що в листопаді 2017 року він уклав договір про надання соціальних послуг з Чернівецьким комунальним територіальним центром соціального обслуговування «Турбота» № 368. Відповідно до даного договору працівники «Турботи» надають йому допомогу два рази на місяць, по дві години, за індивідуальним планом надання соціальних послуг.
Послуги центру «Турбота» він оплачує за тарифами на платні соціальні послуги, визначені рішенням Чернівецької міської ради від 12.12.2017 року № 664/25, про що зазначено в листі територіального центру «Турбота» від 18.12.2017 року № 801. Тобто 38,80 грн. за 1 годину, а в місяць 155, 20 грн. Всього він заплатив центру «Турбота» за надані послуги по догляду станом на день звернення до суду - 1204,75 грн.
Вважає, що додатковий догляд за ним центру «Турбота» підтверджує необхідність внесення змін до договору довічного утримання із відповідачем з метою захисту його прав, а також вказана сума додаткових витрат має бути стягнена з відповідача, оскільки він поніс її за вини саме відповідача, який всупереч укладеного між ними договору, не забезпечує його всім необхідним для створення нормальних умов життєдіяльності.
Суд вважає, що в задоволенні цієї частин позовних вимог має бути відмовлено оскільки позивач не надав жодних доказів тому, що він потребує такої допомоги, що у нього відбулись які зміни, що змусили його в листопаді 2017 року укласти відповідний договір.
Що стосується позовної вимоги про стягнення коштів в сумі 62,96 грн. по оплаті за видачу довідки про рівень інфляції, то в цій частині також необхідно відмовити оскільки експерт під час виготовлення свого висновку не користувався інформацією з неї, а отримав її з мережі інтернет ( а.с. 71 ), відповідно необхідності в отриманні такої довідки у позивача не було.
Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
ОСОБА_12 сплачено за послуги ТОВ «Аудиторська фірма «Вест Аудит» 3000 грн., що підтверджується платежем з карточного рахунку від 28.11.2017 р. та квитанцією до прибуткового касового ордеру №19 від 21.06.2018 р. (а.с.82-83).
Виходячи з того, що розрахунок ТОВ «Аудиторської фірми «Вест Аудит» лише частково підтвердив недоплату інфляційних втрат, тому з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_12 , необхідно стягнути 1500грн. витрат на оплату послуг ТОВ «Аудиторська фірма «Вест Аудит».
Згідно з ст. 137 ЦПК України - витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються - згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат - учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ст. 141 ч.3 п. 4 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фінансовий розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумний та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п.п. 34-36 Рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Судом встановлено, що 21.08.2018 року позивач уклав з адвокатом Пазюком П.П. договір про надання професійної правничої допомоги та ордер серії ЧЦ № 05340, відповідно до якого адвокат надавав позивачу правову допомогу. Відповідно до квитанції від 21.08.2018 р. ОСОБА_12 сплатив адвокату Пазюку П.П. гонорар в сумі 500 грн. (а.с. 37-38).
Суд вважає, що розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Керуючись принципами справедливості та верховенства права розмір витрат на правничу допомогу є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.
Отже, суд приходить до висновку, що вартість наданої правничої допомоги відповідає розміру виконаних робіт, а тому з відповідача необхідно стягнути на користь позивача кошти, сплачені позивачем адвокату Пазюку П.П. за надання правничої допомоги по складанню позовної заяви, та участі в судових засіданнях в сумі 500 грн.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1057,20 грн., які були сплачені ним.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.
За таких обставин, інші доводи учасників справи не стосуються предмету доказування в межах спірних правовідносин.
Таким чином, враховуючи вищевикладене позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та внесення змін до договору довічного утримання, підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», ст.ст.15, 16, 651, 652, 744, 748, 749, 752 ЦК України, ст.ст.12, 13, 19, 76, 81, 82, 89, 259, 263, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 887,97 грн. заборгованості за Договором довічного утримання від 23.09.2011р., зі змінами від 30.12.2013р., 3 % річних від суми заборгованості в сумі 26,64 грн., 1500грн. витрат на оплату послуг ТОВ «Аудиторська фірма «Вест Аудит», 500 грн. за надання правничої допомоги, 1057,20 грн. судового збору, а всього 3971 ( три тисячі дев'ятсот сімдесят одну ) грн.. 81 коп.
Внести наступні зміни та доповнення до Договору довічного утримання від 23.09.2011р., зі змінами від 30.12.2013р.
Перше і друге речення абзацу першого пункту сьомого викласти в новій редакції:
«Я, НАБУВАЧ - ОСОБА_2 зобов'язуюсь довічно утримувати і доглядати ВІДЧУЖУВАЧА - ОСОБА_1 , тобто, забезпечувати грошовими ресурсами для задоволення потреб та створення умов для нормальної життєдіяльності, на які Відчужувач самостійно буде забезпечувати себе харчуванням, одягом, лікарськими засобами, необхідними послугами та всім необхідним для повноцінного життя.
Сторони домовились, що УТРИМАННЯ , у тому числі забезпечення харчуванням, одягом, вартість наборів непродовольчих товарів, необхідною допомогою, включаючи і медичну, має грошовий еквівалент і оцінюється Сторонами за спільною згодою у розмірі 62,3% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, в розрахунку на місяць відповідного періоду, згідно з Законом України Про державний бюджет на відповідний рік.
Зазначені кошти щомісячно повинні надаватися Набувачем ВІДЧУЖУВАЧУ шляхом банківського або поштового переказу, або готівкою під розписку про отримання коштів.»
Третє, четверте, п'яте, шосте, сьоме, восьме та дев'яте речення абзацу першого пункту сьомого залишити без змін.
Абзац другий пункту сьомого викласти в новій редакції:
«У виникненні в майбутньому потреби ВІДЧУЖУВАЧА у інших видах матеріального забезпечення чи потреби у покращенні догляду, що вплине на збільшення суми грошового забезпечення, ОСОБА_1 письмово ставить НАБУВАЧА до відома, Сторони у випадку згоди вносять відповідні зміни до Договору у письмовій формі або вирішують спір в судовому порядку».
Абзац третій пункту сьомого викласти в новій редакції:
«НАБУВАЧ зобов'язаний здійснити кремацію і поховання ВІДЧУЖУВАЧА після його смерті на Садгірському кладовищі м. Чернівці біля його матері - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та похована у секторі 18, та спорудити надгробний пам'ятник, або у разі неможливості цього компенсувати вартість кремації, ритуальних послуг, вартості надгробного пам'ятника особі, яка здійснить поховання та встановить надгробний пам'ятник».
Пункт восьмий викласти в новій редакції:
«Гроші на утримання повинні бути виплачені щомісячно до 10 числа поточного місяця шляхом банківського або поштового переказу, або готівкою під розписку про отримання коштів. У випадку необхідності зміни способу виплати/отримання щомісячного грошового забезпечення Сторони Договору повинні внести відповідні зміни до Договору у письмовій формі».
Пункт чотирнадцятий викласти в новій редакції:
«Цей Договір може бути розірваний за згодою Сторін, а у випадку невиконання його істотних умов і відмови від добровільного розірвання однією зі Сторін - у судовому порядку. При розірванні Договору у судовому порядку ВІДЧУЖУВАЧ зобов'язаний повернути НАБУВАЧУ усі витрати, які НАБУВАЧ поніс при виконанні Договору протягом його дії згідно пункту 9 цього Договору».
Пункт двадцять шостий викласти в новій редакції:
«п.26. Істотними умовами Договору вважатимуться вчасне отримання від НАБУВАЧА щомісячних платежів згідно п.7 цього Договору і довічне право на проживання ВІДЧУЖУВАЧА у вказаній квартирі. Разом з правом проживання в квартирі ВІДЧУЖУВАЧ несе повну відповідальність за шкоду спричинену його діями в процесі використання квартири. Однак при погіршенні стану квартири з форс-мажорних обставин, дій третіх осіб, незалежних від ВІДЧУЖУВАЧА, роботи на відновлення належного стану квартири, для створення умов нормальної життєдіяльності, покладаються на власника, тобто на НАБУВАЧА за його власні кошти».
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
З повним рішенням суду особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитись 07 листопада 2019 року.
Апеляційна скарга може бути подана протягом 30 днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя: