Справа №127/27925/19
Провадження №1-кп/127/849/19
07 листопада 2019 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2
сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,
сторони захисту: адвоката ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 в м. Вінниці кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.05.2019 р. за № 12019020040000622, за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Томашпіль Вінницької області, громадянина України, освіта середня спеціальна, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 185 Кримінального кодексу України,
10.05.2019 р. приблизно о 17:00 годині ОСОБА_5 перебував у приміщенні кафе «Експрес», яке розташоване за адресою: вулиця Київська, 8 в місті Вінниці. У цей час ОСОБА_5 через скло вказаного кафе помітив раніше незнайомого йому ОСОБА_6 , який залишив біля вказаного кафе свій велосипед марки «Gitane» зеленого кольору, на кермі якого був закріплений протиугінний трос «KLS» моделі «Braze» чорного кольору, після чого у ОСОБА_5 виник злочинний умисел на незаконне заволодіння чужим майном.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на протиправне заволодіння чужим майном, ОСОБА_5 вийшов із приміщення кафе «Експрес», діючи умисно, таємно, з корисливих спонукань, переслідуючи мету наживи, усвідомлюючи протиправність своїх дій та настання негативних наслідків, упевнившись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає та скориставшись тим, що власник майна знаходиться в кафе «Експрес», підійшов до велосипеду марки «Gitane» зеленого кольору, вартість якого становить 2265,30 грн., на кермі якого знаходився протиугінний трос «KLS» моделі «Braze» чорного кольору, вартість якого становить 136,85 грн., сів на вказаний велосипед та місце злочину покинув.
Своїми умисними діями ОСОБА_5 , спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріальної шкоди на загальну суму 2402,15 грн.
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав та суду пояснив, що вчинив злочин за обставин, викладених у обвинувальному акті.
Суд відповідно до частини третьої статті 26 та частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) вважає за недоцільне досліджувати докази стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються і клопотання про дослідження яких не було заявлене сторонами кримінального провадження, обмежившись дослідженням:
-висновку судово-товарознавчої експертизи № 4156/4157/19-21 від 13.06.2019 р. відповідно до якого ринкова вартість бувшого у використанні велосипеда ТМ «Gitane» зеленого кольору, станом на момент вчинення злочину, а саме: 10.05.2019 р. складала 2265,3 грн., ринкова вартість бувшого у використанні тросу на кермі якого був закріплений протиугінного тросу «KLS» моделі «Braze» чорного кольору - 136,85 грн.
Аналізуючи показання обвинуваченого, надані сторонами кримінального провадження суду докази у їх сукупності, суд вважає, що в судовому засіданні було підтверджено факт таємного викрадення ОСОБА_5 майна потерпілого ОСОБА_6 . Зокрема, обвинувачений в судовому засіданні даної обставини не заперечував, надавши суду чіткі та послідовні показання щодо обставин вчинення інкримінованого йому злочину.
Суд також приймає до уваги роз'яснення, надані в пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06.11.2009 р. «Про судову практику у справах про злочини проти власності», згідно з якими крадіжку і грабіж потрібно вважати закінченими з моменту, коли винна особа вилучила майно і мала реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним. В судовому засіданні встановлено, що після заволодіння велосипедом потерпілого обвинувачений ОСОБА_5 мав реальну можливість розпорядитись викраденим майном. Тому суд приходить до переконання, що в діях ОСОБА_5 наявні ознаки саме закінченого злочину.
Таким чином, суд вважає, що дії ОСОБА_5 охоплюються складом злочину, передбаченого частиною першою статті 185 КК, за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка).
При вирішенні питання щодо виду та міри покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нею нових злочинів, суд приймає до уваги роз'яснення, надані в пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно з якими відповідно до пункту 1 частини першої статті 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.
Суд враховує, що у постанові від 10.07.2018 р. (справа № 148/1211/15-к) Верховний Суд звернув увагу на те, що відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
У постанові від 14.06.2018 р. (справа № 760/115405/16-к) Верховним Судом зазначено, що поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування статті 75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Крім того, Верховним Судом у постанові від 09.10.2018 р. (справа № 756/4830/17-к) звернуто увагу на те, що відповідно до статей 50 і 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Визначені у статті 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Дискреційні повноваження суду, як вже було зазначено вище, визнаються і Європейським судом з прав людини.
Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення означає з'ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (стаття 12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у статті 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
Під особою обвинуваченого розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення. Тобто поняття «особа обвинуваченого» вживається у тому ж значенні, що й у пункті 3 частини першої статті статті 65 КК поняття «особа винного».
Термін «явно несправедливе покарання» означає відмінність в оцінці виду та розміру покарання принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.
Щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування заданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.
Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.
Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
Суд також враховує, що у постанові від 10.07.2018 р. (справа № 148/1211/15-к) Верховний Суд звернув увагу на те, що формулювання пункту 1 частини першої статті 66 КК передбачає, що наявність будь-якої з обставин, перелічених в ньому, - тобто, або «з'явлення із зізнанням», або «щирого каяття», або «активного сприяння розкриттю злочину» - означає, що вимогу цього пункту виконано. Таким чином, положення статті 69-1 КК застосовуються, якщо судом установлено будь-яку з обставин, зазначених у пункті 1 частини першої статті 66 КК, та будь-яку з обставин, вказаних у пункті 2 частини першої статті 66 КК.
В ході судового розгляду кримінального провадження було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 вчинив злочин середньої тяжкості, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав та надав чіткі й послідовні показання щодо обставин його вчинення, у вчиненому розкаялась, викрадені речі повернуто їх законному володільцю та потерпілий, згідно з його письмовою заявою, претензій до обвинуваченого не має. ОСОБА_5 за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, є щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Таким чином, суд приходить до переконання, що покаранням, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, буде покарання, передбачене санкцією кримінального закону, у виді штрафу.
Суд також вважає за доцільне зауважити, що частиною першою статті 26 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КПК) регламентовано, що засуджений зобов'язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це кримінально-виконавчій інспекції за місцем проживання шляхом пред'явлення документа про сплату штрафу. Тому, зважаючи на приписи абзацу третього пункту 2 частини четвертої статті 374 КПК, згідно з якими у резолютивній частині вироку зазначаються у разі визнання особи винуватою, зокрема, початок строку відбування покарання, суд вважає за необхідне зазначити, що строк відбування кримінального покарання у виді штрафу слід рахувати саме з дня набрання вироком законної сили.
Питання щодо речових доказів підлягає вирішенню відповідно до положень статті 100 КПК.
Разом з тим, згідно з наданою представником сторони обвинувачення ухвалою слідчого судді від 05.06.2019 р. на велосипед марки «Gitane» зеленого кольору та протиугінний трос «KLS» моделі «Braze» чорного кольору, які були предметом злочину, накладено арешт, який підлягає скасуванню.
Згідно з частиною першою статті 124 КПК судові витрати слід покласти на обвинувачену.
Керуючись статтями 371, 373, 374 КПК, суд
Визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною частиною першою статті 185 Кримінального кодексу України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700 (одну тисячу сімсот) гривень.
Строк відбування покарання рахувати з дня набрання вироком законної сили.
Арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 05.06.2019 р. на велосипед марки «Gitane» зеленого кольору та протиугінний трос «KLS» моделі «Braze» чорного кольору - скасувати.
Речові докази, а саме: велосипед марки «Gitane» зеленого кольору та протиугінний трос «KLS» моделі «Braze» чорного кольору, що передані на зберігання потерпілому ОСОБА_6 - залишити останньому.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави 628 (шістсот двадцять вісім) гривень вартості витрат на залучення експерта.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Вінницький міський суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Суддя: