Справа № 127/9605/19
Провадження № 3/127/7155/19
"06" листопада 2019 р.м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бернада Є.В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не сплачує аліменти на утримання дітей згідно з виконавчим листом, що призвело до виникнення заборгованості у сумі 84015 грн., чим вчинив правопорушення, передбачене частиною першою статті 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП).
ОСОБА_1 в судовому засіданні винуватість у вчиненні правопорушення не визнав та суду пояснив, що його старший син 2000 року народження, досягнув повноліття, тому стягнення аліментів має припинитись. Крім того, виконавцем не враховано, що в судовому порядку було зменшено розмір аліментів.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до статті 280 КпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З диспозиції частини першої статті 183-1 КпАП слідує, що адміністративна відповідальність настає у разі несплати аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім'ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 не сплачує аліменти на утримання своїх дітей згідно з виконавчим листом, що станом на 01.03.2019 року призвело до виникнення заборгованості у сумі 84015 грн. ОСОБА_1 в судовому засіданні дану обставину заперечив, пославшись на ту обставину, що його старший син досяг повноліття.
Згідно з виконавчим листом Іллінецького районного суду Вінницької області від 05.12.2011 р. у справі № 2-936/11 судом вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі по 500 грн. щомісячно на кожну дитину, починаючи з 03.11.2011 р. до досягнення старшою дитиною повноліття.
Також, до протоколу про адміністративне правопорушення долучено копії матеріалів виконавчого провадження, зокрема, копію рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 04.05.2012 р. про зміну розміру аліментів, а саме: зменшення твердої грошової суми 500 грн. в місяць на кожну дитину до загальної суми 700 грн. на місяць на утримання двох дітей та заяву ОСОБА_1 про врахування зазначеного рішення суду при стягненні з нього аліментів.
Незважаючи на це, державний виконавець не взяв до уваги рішення суду від 04.05.2012 р. про зменшення розміру аліментів та продовжував стягувати з ОСОБА_1 аліменти в розмірі згідно з першочерговим рішенням суду на підставі виконавчого документу від 05.12.2011 р.
Крім того, суд вважає за доцільне звернути увагу на наступне. Як вже було зазначено судом, стягнення аліментів з ОСОБА_1 , згідно з рішеннями суду, призначено до досягнення старшою дитиною повноліття. ОСОБА_1 в судовому засіданні повідомив, що його старший син вже досяг повноліття, однак державний виконавець і надалі продовжує нараховувати суми до стягнення. Твердження ОСОБА_1 з даного приводу підтверджуються матеріалами, долученими до протоколу про адміністративне правопорушення. Зокрема, згідно з копією виконавчого листа старший син ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, досяг повноліття ІНФОРМАЦІЯ_4 р. Відповідно до рішення суду, саме з цього дня стягнення з ОСОБА_1 аліментів мало припинитися. Відомості про зміну резолютивної частини судового рішення від 04.05.2012 р. щодо припинення строку стягнення з ОСОБА_3 аліментів або ж роз'яснення порядку його виконання суду надані не були. Слід зауважити, що імперативною нормою, закріпленою у частині першій статті 180 Сімейного кодексу України (діла - СК) визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Тому, незважаючи на вищенаведені неузгодженості у резолютивній частині судового рішення від 04.05.2012 р., суд вважає, що в даному випадку у ОСОБА_3 припинився обов'язок зі сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_3 з моменту досягнення ним повноліття, тобто з 18.08.2018 р.
Як слідує з наданого до протоколу розрахунку заборгованості, незважаючи на наявність судового рішення від 04.05.2012 р., ОСОБА_3 здійснювалось нарахування аліментів на утримання неповнолітніх дітей згідно з вимогами виконавчого документу від 05.12.2011 р., з розрахунку по 500 грн. на кожну дитину, тобто в загальному розмірі 1000 грн. Здійснення такого нарахування, на переконання суду, не ґрунтується на вимогах закону, оскільки застереження про те, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до частини другої статті 182 СК були внесені на підставі Закону № 2475-VIII від 03.07.2018 р., який набув чинності 28.08.2018 р.
Отже, суд приходить до переконання, що твердження ОСОБА_3 про неправомірне нарахування йому аліментів частково знайшли своє підтвердження в судовому засіданні. У зв'язку з частковим підтвердженням у судовому засіданні факту невірного нарахування розміру аліментів суд вважає, що і розмір наявності заборгованості підлягає перерахунку. Однак, з наданого суду розрахунку випливає, що така заборгованість у ОСОБА_3 виникла з 01.01.2017 р., тобто перевищує шість місяців. При цьому ОСОБА_3 в судовому засіданні не надано доказів, які б свідчили про здійснення погашення такої заборгованості. Тому твердження ОСОБА_3 в цій частині як обставина, що виключає його відповідальність судом до уваги не приймається.
Отже, суд вважає, що дії ОСОБА_3 охоплюються складом правопорушення, передбаченого частиною першою статті 183-1 КпАП, з ознаками несплати аліментів на утримання дитини, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Разом з тим, відповідно до пункту 7 частини першої статті 247 КпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.
Згідно з частиною другою статті 38 КпАП у справах про адміністративне правопорушення, які підвідомчі суду, стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.
Згідно з роз'ясненнями, наданими у листі Міністерства Юстиції України від 02.08.2013 року за № 6802-0-4-13/4, триваючими правопорушеннями є правопорушення, які почались з якоїсь дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно, шляхом невиконання обов'язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний, покладений на нього обов'язок, або виконує його неповністю чи неналежним чином. Припиняються такі правопорушення виконанням регламентованих обов'язків або притягненням винної особи до відповідальності.
Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у постанові від 22.11.2018 року (№ 520/12759/16-а).
Отже, часом припинення триваючого правопорушення є час виявлення компетентним органом відповідних порушень при проведенні перевірок.
Приймаючи до уваги, що правопорушення було виявлено 27.03.2019 р., на час розгляду справи строк накладення на ОСОБА_1 стягнення сплинув, а тому суд вважає, що відповідно до пункту 7 частини першої статті 247 КпАП провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
Керуючись статтями 38, 212-2, 283, 284 КпАП, суд
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: