Справа № 232/1608/12
Провадження 6-а/127/45/19
19 жовтня 2019 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі головуючого судді Короля О.П.,
секретаря Крижанівського В.В.
розглянувши в судовому засіданні в м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про перерахунок пенсії,
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 07.04.2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково .
Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України щодо нарахування ОСОБА_1 пенсії при переведенні пенсії із наукової на пенсію за віком в частині застосування величини оцінки одного року страхового стажу в 1,35% та застосування індивідуального коефіцієнта заробітної плати для обчислення пенсії величиною 2,28248.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 при переведенні із наукової пенсії на пенсію за віком з 05.07.201 1 р. згідно ч вимогами ст. ст. 24 ч. 2, ч. 4,25 ч. 1,27 ч. 2,40 ч. 1,45ч. З Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при цьому:
відновити ОСОБА_1 індивідуальний коефіцієнт заробітної плати для обчислення її пенсії величиною 2,45214 за період трудового стажу 415 місяців до 19.07,1 993 року;
оцінку одного року страхового стажу, що визначена в 1,35 % застосувати лише до одного місяця стажу у системі персоніфікованого обліку з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року;
двоскладовою формулою розрахунку обчислити ОСОБА_1 пенсію за віком за 415 місяців до 19.07.1993 року і за один місяць з 01.06.2011 р. по 30.06.2011 р. в системі персоніфікованого обліку.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці виплатити ОСОБА_1 різницю між фактично отриманою пенсією та належною до виплати пенсією згідно з ст. ст. 24 ч. 2. ч. 4, 25 ч. 1, 27 ч. 2, 40 ч. 1, 45 ч. З Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 05.07.2011 року по день перерахунку.
Постанова суду набрала законної сили 04 червня 2015 року відповідно до Ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду, яка була оприлюднена в Реєстрі 16 червня 2015 року.
Постановою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 07.08.2019 року касаційна скарга управління ПФУ в м.Вінниці відхилена, а постанова Вінницького міського суду Вінницької області від 07.04.2015 р. та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду залишена від 04.06.2015 р., - залишені без змін.
Після набрання Постановою законної сили Позивач пред'явив до примусовою виконання відповідний виконавчий лист. Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС Головного територіального управління у Вінницькій області від 06.07.2015 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
Станом на день подання цієї заяви, постанова Вінницького міського суду Вінницької області від 07.04.2015 року залишається невиконаною.
Стягувач ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 07.04.2015 р. шляхом зобов'язання боржника - Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці подати протягом 15 днів звіт про виконання вказаної вище постанови.
Розглянувши заяву, суд дійшов висновку про її задоволення з таких підстав.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 07.04.2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково .
Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України щодо нарахування ОСОБА_1 пенсії при переведенні пенсії із наукової на пенсію за віком в частині застосування величини оцінки одного року страхового стажу в 1,35% та застосування індивідуального коефіцієнта заробітної плати для обчислення пенсії величиною 2,28248.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 при переведенні із наукової пенсії на пенсію за віком з 05.07.2011 р. згідно ч вимогами ст. ст. 24 ч. 2, ч. 4,25 ч. 1,27 ч. 2,40 ч. 1,45ч. З Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при цьому:
відновити ОСОБА_1 індивідуальний коефіцієнт заробітної плати для обчислення її пенсії величиною 2,45214 за період трудового стажу 415 місяців до 19.07.1993 року;
оцінку одного року страхового стажу, що визначена в 1,35 % застосувати лише до одного місяця стажу у системі персоніфікованого Вінницької області від 07.04.2015 року та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.06.2015 року - залишені без змін обліку з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року;
двоскладовою формулою розрахунку обчислити ОСОБА_1 пенсію за віком за 415 місяців до 19.07.1993 року і за один місяць з 01.06.2011 р. по 30.06.2011 р. в системі персоніфікованого обліку.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці виплатити ОСОБА_1 різницю між фактично отриманою пенсією та належною до виплати пенсією згідно з ст. ст. 24 ч. 2. ч. 4, 25 ч. 1, 27 ч. 2, 40 ч. 1, 45 ч. З Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 05.07.2011 року по день перерахунку.
Постанова суду набрала законної сили 04 червня 2015 року відповідно до Ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду, яка була оприлюднена в Реєстрі 16 червня 2015 року.
Постановою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 07.08.2019 року касаційна скарга Управління ПФУ в м. Вінниці відхилена, а постанова Вінницького міського суду від 07.04.2015 р. та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду залишена від 04.06.2015 р., - залишені без змін.
Після набрання Постановою законної сили Позивач пред'явила до примусовою виконання відповідний виконавчий лист. Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС Головного територіального управління у Вінницькій області від 06.07.2015 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
Станом на день подання цієї заяви, постанова Вінницького міського суду Вінницької області від 07.04.2015 року залишається невиконаною.
Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй: норми Конституції є нормами прямої дії; звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України обов'язковість судових рішень віднесено до основних засад судочинства.
Відповідно до статті 129 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судовою рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Невиконання (затримка у виконанні) рішення суду, яке набрало законної сили, порушує (обмежує) основоположний правовий принцип та конституційне право стягувача на судовий захист, гарантоване статтею 55 Конституції України і таким чином негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади в цілому.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження визначено як завершальна стадія судового провадження.
За змістом статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, та практика Європейського Суду з прав людини (ЄСПЛ) є частиною національного законодавства України і застосовуються судами як джерело права.
ЄСПЛ в своїй практиці неодноразово зазначав, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, а відтак виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і вони мають розглядатися як цілісний процес, як це зазначено в рішеннях у справах: «Ліпісвіцька проти України» (Lipisvilska v. Ukraine. № 11944/05, 12.05.2011), «Заїченко проти України» (Zaichenko v. Ukraine, №29875/02. 22.11 2007), «Воротнікова проти України» (Vorotnikova v. Ukraine, №1225/02, 14.02.2008) та інших подібних. ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово вказував, що ефективний доступ до суду включає право на своєчасне виконання судового рішення, і що виконання судового рішення слід розглядати як невід'ємну складову судочинства, як цього вимагають приписи статті 6 Конвенції щодо забезпечення справедливого судового процесу, зокрема в рішеннях у справах: «Ромашов проти України» (Romashov v. Ukraine. № 67534/01, 27.07.2004). «Дубенко проти України» (Dubenko v. Ukraine, № 74221/01. 11.01.2005) та інших подібних.
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що гарантоване статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкт владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.382 КАС України, -
Заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Встановити судовий контроль за виконанням постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 07.04.2015 року у справі № 232/1608/12 шляхом зобов'язання боржника управління ПФУ у м. Вінниці подати протягом 15 днів з дня отримання ухвали звіт про виконання вказаної вище постанови до Вінницького міського суду Вінницької області.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня складення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя