Справа № 355/1356/19
Провадження № 2/355/550/19
06 листопада 2019 року Баришівський районний суд Київської області в складі
головуючого судді Литвиненко О.Л.
секретаря Самойленко М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в смт. Баришівка Київської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 31.08.2002 року сторони зареєстрували шлюб. Від спільного сумісного проживання сторони мають двох дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На даний час позивачка з відповідачем проживають окремо. В період шлюбу сторонами набута у власність земельна ділянка в результаті приватизації на ім'я ОСОБА_2 , яка розташована по АДРЕСА_1 . Вважає вказану земельну ділянку спільним сумісним майном подружжя. В заявленому позові просить суд визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,1500 га, кадастровий номер 3220255101:01:160:0233, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 .
Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила суду, що у 2002 році сторони зареєстрували шлюб. Від спільного сумісного проживання сторони мають двох дітей. В лютому 2019 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу, який призначено до розгляду на 08.11.2019 року. В період шлюбу в результаті приватизації на ім'я ОСОБА_2 набута земельна ділянка по АДРЕСА_1 . Вважає вказану ділянку спільним майном подружжя. Просила суд позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про день та місце розгляду справи увідомлений своєчасно та належним чином. До суду від ОСОБА_2 надйшов відзив, в якому просить суд розгляд справи проводити у його відсутність, вважає, що відсутній предмет позову, що дає суду підстави для розгляду справи та ухвалення рішення у відсутність відповідача по справі.
Заслухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлений позов є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення у повному обсязі.
Судом встановлено, що 31.08.2002 року укладено шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_5 ), який зареєстрований Виконком Переяславської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області (актовий запис 08).
28.10.2011 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 041061, згідно якого ОСОБА_2 на підставі рішення Баришівської селищної ради 04 сесії 06 скликання № 42 від 19.04.2011 року є власником земельної ділянки площею 0,1500 га кадастровий номер 3220255101:01:160:0233 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд , яка розташована по АДРЕСА_1 .
Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання чи спорювання.
На підставі ст. 152 ЗК України встановлено, що власник землі або землекористувач може вимагати усунень будь-яких порушень його прав на землю, навіть, якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків, п.1 частини3 зазначеної статті визначено способи захисту прав на земельні ділянки шляхом визнання прав.
Верховним Судом України в постанові від 9 грудня 2015 року у справі № 6-814цс15 висловлена правова позиція згідно якої: «Відповідно до положень статей 6, 17 ЗК України 1992 року, Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15 «Про приватизацію земельних ділянок», Порядку передачі земельних ділянок у приватну власність громадян (затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15 лютого 1993 року № 10) і статті 22 КпШС України, які були чинними на час приватизації особою спірної земельної ділянки, земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку й господарських будівель, ведення особистого підсобного господарства, садівництва, дачного і гаражного будівництва, є його власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку у земельному фонді. Разом з тим, виходячи зі статті 30 ЗК України 1992 року, згідно з якою при переході права власності на будівлю і споруди разом з цими об'єктами переходить і право власності на земельну ділянку без зміни її цільового призначення, у разі будівництва подружжям на земельній ділянці будівель і споруд право власності на земельну ділянку відповідно виникає й в учасників спільної власності на ці будівлі та споруди. Аналогічне право в учасників спільної власності на будівлі і споруди виникає при приватизації земельних ділянок, на яких останні знаходяться. Такі самі норми містяться в нині чинних статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України».
Безкоштовна приватизація земельної ділянки має разовий характер, оскільки право приватної власності на умовах приватизації може виникнути тільки один раз з врахуванням цільового призначення земельної ділянки. Обов'язковим елементом процесу приватизації землі виступає рішення уповноваженого органу (відповідної ради) щодо передачі конкретної земельної ділянки у приватну власність громадянина. За своєю сутністю передача земельної ділянки у приватну власність на умовах приватизації як підстава виникнення права власності на цей об'єкт природи виступає у вигляді адміністративно-розпорядчого акта уповноваженого органу. Отже, безоплатна приватизація земельної ділянки породжує право приватної власності громадян України.
Згідно з п.3 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю. Тут громадянин реалізує своє суб'єктивне право на безоплатну приватизацію і отримує земельну ділянку у приватну індивідуальну власність. В цьому випадку приватизацію землі необхідно розглядати як правовідносини між Українською державою та громадянином України. Ці відносини персоніфіковані і виникають не з приводу спільно «набутого» чи «нажитого» майна.
До СК України були внесені зміни та доповнено частину 1 статті 57 пунктом 5 відповідного змісту тільки у 2012 році Законом України від 17 травня 2012 року № 4766- УІ «Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка», що набув чинності 13 червня 2012 року. До цього правовий статус приватизованої земельної ділянки, право власності на яку виникло в одного з подружжя в період шлюбу, визначався частиною 5 статті 61СК України, якою передбачалося, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації.
До 08.02.2011року у СК України були взагалі відсутні будь-які норми, які б визначали спільною сумісною власністю земельну ділянку, набуту ним або нею за час шлюбу внаслідок приватизації.
Отже, з урахуванням наведених змін до СК України правовий режим приватизованої земельної ділянки змінювався. При цьому лише в період часу з 08 лютого 2011 року до 12 червня 2012 року земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації, визнавалась спільною сумісною власністю подружжя; до 08 лютого 2011 року та після 12 червня 2012 року така земельна ділянка належала до особистої приватної власності чоловіка або дружини, яка використала своє право на безоплатне отримання частини земельного фонду.
Аналогічна правова позиція, викладена Верховним Судом в постанові від 7 листопада 2018 року у справі № 686/2762/15-ц.
Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності незалежно від розірвання шлюбу.
Як випливає зі змісту вказаних правових норм, які діяли на момент приватизації відповідачем ОСОБА_2 спірної земельної ділянки , відповідач отримав державний акт на земельну ділянку 28.10.2011 року, тому вказана ділянка є спільною сумісною власністю подружжя.
Таким чином, встановивши вищевказані фактичні обставини справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності та проаналізувавши відповідні норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає, що спірне майно у земельної ділянки, набута відповідачем шляхом приватизації під час перебування у шлюбі, а тому є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, у зв'язку з чим підлягає поділу в рівних частинах між співвласниками по 1/2 частині.
З урахуванням викладених обставин, суд вважає за необхідне визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,1500 га, кадастровий номер 3220255101:01:160:0233, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 .
Встановлені судом обставини підтверджуються:
-копією паспорта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_1 ;
-копією ідентифікаційного номера ОСОБА_1 № НОМЕР_2 ;
-копією паспорта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , серії НОМЕР_3 ;
-копією ідентифікаційного номера ОСОБА_2 № НОМЕР_4 ;
-копією посвідчення громадянина , який постійно проживав у зоні безумовного (обов'язкового ) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення 2 категорії, серії НОМЕР_8, виданого 08.07.1997 року ОСОБА_2 ;
-копією свідоцтва про одруження ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (після одруження прізвище дружини ОСОБА_5) серії НОМЕР_6 від 31.08.2002 року;
-копією державного акта на земельну ділянку серії ЯК № 041061, згідно якого ОСОБА_2 на підставі рішення Баришівської селищної ради 04 сесії 06 скликання № 42 від 19.04.2011 року є власником земельної ділянки площею 0,1500 га кадастровий номер 3220255101:01:160:0233 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд , яка розташована по АДРЕСА_1 ;
-звітом про експертну грошову оцінку земельної ділянки № НОМЕР_7 площею 0,1500 га кадастровий номер 3220255101:01:160:0233, яка розташована по АДРЕСА_1 ;
За даних обставин заявлений позов підлягає до задоволення у повному обсязі
Керуючись ст.ст. 19, 76, 81, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, ст. 15 ЦК України, ст ст. 60, 69 СК України , суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ідентифікаційний номер НОМЕР_2 право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,1500 га, кадастровий номер 3220255101:01:160:0233, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 .
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Баришівський районний суд Київської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 07.11.2019.
Суддя Баришівського
районного суду О. Л. Литвиненко