Справа № 344/3140/18
Провадження № 2/344/958/19
05 листопада 2019 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Пастернак І.А.,
секретаря Кріцак Г.В.,
розглянувши у спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 149 017,62 грн. за кредитним договором №б/н від 24.12.2007 року, стягнення судових витрат в розмірі 2 235,26 грн., -
ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 149 017,62 грн. за кредитним договором №б/н від 24.12.2007 року, стягнення судових витрат в розмірі 2 235,26 грн., на обґрунтування якого вказав, що відповідно до кредитного договору б/н від 24.12.2007 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 12000.00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. ПАТ КБ «Приватбанк» є правонаступником прав та обов'язків ЗАТ КБ «Приватбанк», у зв'язку із чим на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 року здійснено перейменування позивача з ЗАТ КБ «Приватбанк» на ПАТ КБ «Приватбанк». 17.07.2009 року проведено державну реєстрацію вказаних змін.
Позивач зазначив, що відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Внаслідок неналежного виконання відповідачем обов'язків за кредитним договором станом на 28.02.2018 року утворилася заборгованість у розмірі 149017,62 гривень, з яких: 11963,99 грн. - заборгованість за кредитом; 126102,16 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 3617,30 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також нараховані штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250 грн. - штраф /фіксована частина/, 7084,17 грн. - штраф /процентна складова/. Виходячи з наведеного, ПАТ КБ «Приватбанк» просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на їх користь вищезазначену суму заборгованості за кредитним договором, а також понесені при зверненні до суду з позовом судові витрати по сплаті судового збору.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в позові зазначив про розгляд даного спору за його відсутності та не заперечив проти прийняття заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, у задоволенні позову відмовити з підстав викладених ним у відзиві на позовну заяву (а.с.63-65).
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає за наступних обставин.
Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
Частиною 1 ст.13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до змісту ч. 1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 24.12.2007 року між ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК», підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 року здійснено перейменування позивача з ЗАТ КБ «Приватбанк» на ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, який відповідно ч. 1 ст.634 ЦК України є договором приєднання та складається з Анкети - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку та самих Правил та Умов. Відповідач ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, підписавши Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.8-10-15).
На ОСОБА_1 відкритий картковий рахунок та надана кредитна картка «Універсальна» № НОМЕР_1 з кредитним лімітом в розмірі 250 грн., який у подальшому збільшувався.
Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з розрахунком заборгованості за договором б/н від 24.12.2007 року (а.с. 5-7) станом на 28.02.2018 року утворилася заборгованість у розмірі 149017,62 гривень, з яких: 11963,99 грн. - заборгованість за кредитом; 126102,16 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 3617,30 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також нараховані штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250 грн. - штраф /фіксована частина/, 7084,17 грн. - штраф /процентна складова/.
Вказана сума заборгованості станом на день розгляду справи відповідачем позивачу не сплачена.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як встановлено, 18.12.2014 року близько 17-30 год. із платіжної картки відповідача № НОМЕР_2 невідома особа шахрайським способом заволоділа грошовими коштами в сумі 12 133 грн. Цього ж дня ОСОБА_1 у телефонному режимі було повідомлено позивача про даний факт і подано заяву в письмовому вигляді. Крім того ним була подана заява до Івано-Франківського ВП ГУНП в Івано-Франківській області про те, що невідома особа шахрайським способом заволоділа грошовими коштами в сумі 12 133 грн.
ОСОБА_1 отримав повідомлення від слідчого Івано-Франківського ВП ГУНП в Івано-Франківській області Т.М. Гірного про те, що на даний час кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014090010004072 від 20.12.2014 року попередня правова кваліфікація ч.1 ст.190 КК України знаходиться на стадії досудового розслідування та в даному кримінальному провадженні проводяться необхідні слідці дії для встановлення всіх обставин справи та прийняття кінцевого рішення (а.с.66).
21.01.2015 року за № 120140-4072 відповідачу була дана відповідь слідчим СВ Івано-Франківського МВ УМВС України в Івано-Франківській області, про те, що ним прийнято до провадження кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014090010004072 від 20.12.2014 року з приводу того, що до Івано-Франківського МВ УМВС України в Івано-Франківській області поступила заява ОСОБА_1 про те, що 18.12.2014 року близько 17-30 год. із його платіжної картки ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_2 невідома особа шахрайським способом заволоділа грошовими коштами в сумі 12 133 грн. Попередня правова кваліфікація ч.1 ст.190 КК України. Відомості про кримінальне провадження внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014090010004072 від 20.12.2014 року (а.с.67).
Таким чином, судом встановлено факт вчинення щодо ОСОБА_1 шахрайських дій зі сторони третіх осіб.
Відповідно до положень ст.1073 ЦК України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
Відповідно до пунктів 7, 8 Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використання, затвердженого постановою правління НБУ від 05 листопада 2014 року № 705, емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.
Конституційний Суд України у Рішенні від 10 листопада 2011 р. у справі № 15- рп/2011 роз'яснив, що положення пунктів 22, 23 ст. І, ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
В силу вимог п. 6 розділу VI. «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» «Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використання», затвердженого постановою правління НБУ від 05 листопада 2014 року № 705 (надалі за текстом Положення 705) передбачено, що користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов'язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.
В силу вимог п. 7. зазначеного вище розділу VI Положення 705 передбачено, що емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором.
Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.
Відповідно до п. 8. Розділу VI Положення №705 передбачено, що емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.
Пункт 9 розділу VI Положення №705 передбачає, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Зважаючи на той факт, що 18.12.2018 р. кошти шахрайським способом невстановленою особою були викрадені з картки відповідача, про що ним одразу було повідомлено як позивача так і правоохоронні органи тому в позивача немає правових підстав для пред'явлення позову про стягнення з коштів з відповідача, що були викрадені іншою особою, а також немає правових підстав для стягнення відсотків, пені та штрафних санкцій за такими коштами.
Аналогічну правову позицію займає і Верховний Суд України, викладену у постановах від 13 травня 2015 року у справі № 6-71 цс 15, а також Верховний Суд в своїх постановах від 14 лютого 2018 року у справі №127/23496/15-ц та від 20.06.2018 р. в справі № 320/1169/16-ц.
Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов щодо суті позовних вимог.
Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі, понесені позивачем судові витрати згідно ст.141 ЦПК України розподілу між сторонами не підлягають.
Відповідно до ст. 1073 ЦК України, ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Положенням про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України №705 від 05 листопада 2014 року, керуючись ст.ст.12, 13, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 149 017,62 грн. за кредитним договором №б/н від 24.12.2007 року, стягнення судових витрат в розмірі 2 235,26 грн. - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Довідка: повний текст рішення виготовлено 07.11.2019 року
Суддя Пастернак І.А.