Справа № 344/10711/15-ц
Провадження № 2/344/257/19
04 листопада 2019 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
в складі: головуючої - судді: Домбровської Г.В.
при секретарі c/з: Бухвак І.С.,
за участю представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (надалі - «Позивач») звернулося до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 (надалі - «Відповідач 1»), ОСОБА_2 (надалі - «Відповідач 2»), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором №1817pv19-09 від 02.11.2007 року, зокрема: суму строкової заборгованості за відсотками, яка становить 1 035,39 доларів США; суму простроченої заборгованості за відсотками , яка становить 85 581,27 доларів США; пеню у сумі 5 853 846,17 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідачем 1 неналежно виконуються умови укладеного між нею та банком кредитного договору №1817pv19-09 від 02.11.2007 року, у зв'язку з чим станом на час звернення до суду утворилася заборгованість: 1 035,39 доларів США - сума строкової заборгованості за відсотками; 85 581,27 доларів США - сума простроченої заборгованості за відсотками; пеня у сумі 5 853 846,17 грн.
Представником Позивача подано заяву розгляд справи без його участі, в якій він позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник Відповідача 1 - ОСОБА_1 ,- в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у поданому ним письмовому відзиві на позов.
Зокрема, заперечуючи проти позовних вимог, представник Відповідача 1 покликався на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 вересня 2011 року у справі №0907/2-395/2011, яким було достроково стягнуто з неї всю суму кредиту, відсотки за користування ним та пеню.
Вказана обставина, на думку представника Відповідача 1, свідчить про припинення права кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, права якого в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.
Відповідач 2 - ОСОБА_2 , - в судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки Суду не сповістив, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, які повернулися на адресу суду.
Проаналізувавши викладені в письмових заявах пояснення представника Позивача, заслухавши пояснення представника Відповідача 1, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Судом встановлено, що 02 листопада 2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», в подальшому назву якого змінено на ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1817pv19-07 (том 1, а.с 4-6) (надалі - також «Кредитний договір»), за яким банк надав, а позичальник ОСОБА_1 отримала кредитні ресурси в розмірі 92000 доларів США та зобов'язувалася повернути кредит до 02.11.2032 року.
Умовами п. 2.1. Кредитного договору встановлено розмір процентів за користування кредитними коштами, який становить 14% річних.
Пунктами 3 та 4 визначено порядок видачі і повернення та дострокового повернення кредитних ресурсів, нарахування та сплату процентів за користування кредитом.
Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Частиною 1 ст. 546 ЦК України визначено види забезпечення виконання зобов'язань, якими є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток.
З метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з кредитного договору №1817pv19-07 від 02.11.2007 року, між банком та Відповідачем 2 ОСОБА_2 02.11.2007 року укладено договір поруки №1 (том 1, а.с. 7-8), відповідно до якого в п. 1.1. та 2.2. поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за несвоєчасне виконання боржником ОСОБА_1 зобов'язань за Кредитним договором.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. У зв'язку з наведеним, поручитель за вимогою банку повинен нести солідарну відповідальність.
У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором №1817pv19-07 від 02.11.2007 року ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» у 2009 році звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області із позовом про дострокове стягнення всієї суми заборгованості.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 грудня 2011 року у цивільній справі № 0907/2-395/2011, яке набрало законної сили, позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат задоволено. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 ОСОБА_2 в користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» 1 057 393 грн. 08 коп. (один мільйон п'ятдесят сім тисяч триста девяносто три гривні 08 коп.) заборгованості за кредитним договором №1817pv19-07 від 02.11.2007 року, укладеним між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», в подальшому назву якого змінено на ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та ОСОБА_1 , 1700 грн. судового збору і 120 грн. витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.
Із мотивувальної частини даного судового рішення вбачається, що стягнута судом сума в розмірі 1 057 393 грн. 08 коп. складається із наступної заборгованості:
- 91 808,33 доларів США, що еквівалентно 733 089 грн. 52 коп. по сплаті кредиту,
- 13 593,21 долари США, що еквівалентно 108 541 грн. 78 коп. по сплаті процентів за користування кредитними коштами,
- 215 761 грн. 78 коп. пені.
Загальна сума заборгованості по кредитному договору №1817pv19-07 від 02.11.2007 року в гривневому еквіваленті складала 1 057 393 грн. 08 коп.
Як встановлено судом та не спростовано учасниками справи, станом на даний час рішення суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не виконано, визначену судом кредитну заборгованість в розмірі 845 699,37 гривень не погашено.
В той же час, у зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 грудня 2011 року у цивільній справі № 0907/2-395/2011, зокрема, непогашенням суми кредитної заборгованості, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором №1817pv19-07 від 02.11.2007 року в сумі:
- 1 035,39 доларів США - сума строкової заборгованості за відсотками;
- 85 581,27 доларів США - сума простроченої заборгованості за відсотками;
- 5 853 846,17 грн. - пеня.
Отже, фактично банком нараховано заборгованість за відсотками за період з 2009 по 2016 роки, пеню за період 2015-2016 рік.
Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтями 1048, 1050 ЦК України встановлено, що у випадку встановлення договором обов'язку позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики що залишилася, та сплати процентів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зроблено висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.
У такому разі положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.
Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в Постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10 цс 18):
«90. Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
91. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
81. Крім того, оскільки право позивача нараховувати проценти за кредитом припинилося зі спливом строку кредитування (див. пункт 54 цієї постанови), то необґрунтованою є вимога позивача про стягнення нарахованої на проценти неустойки за один рік до його звернення до суду.
54. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання».
Отже, Судом встановлено, що згідно з вимогами кредитного договору за наявності прострочення виконання основного зобов'язання в обумовлений сторонами строк ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку (справа № 0907/2-395/2011).
Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, із чим погодився й суд, який задовольнив позовні вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».
Таким чином, ухвалення судом рішення від 22 вересня 2011 року, яким на користь банку було достроково стягнуто заборгованість по кредитному договору №1817pv19-07 від 02.11.2007 року, надає банку лише право на стягнення з відповідача тільки сум, передбачених положенням частини другої статті 625 ЦК України, за змістом якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стягнення відсотків за кредитом та пені за період після звернення до суду з вимогою про дострокове повернення кредитної заборгованості суперечить вимогам закону та вищезазначеним правовим позиціям Верховного Суду.
Відповідно до положень ст. ст. 16, 20 ЦК України передбачено право особи захистити своє порушене право шляхом звернення до суду. При цьому право на захист особа здійснює на свій розсуд. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини. На які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. ч. 2, 16, 20, 527, 530, 612, 1054 Цивільного Кодексу України, керуючись ст.ст. 89, 263-265, 273, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, Суд, -
В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 07 листопада 2019 року.
Суддя Домбровська Г.В.