Справа №295/2177/13-ц
4-с/295/77/19
04.11.2019 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі :
головуючого судді - Кузнєцова Д.В.
за участю секретаря с/з - Поліщук О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за скаргою Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на дії та рішення головного державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби м. Житомира Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Левківської Лідії Іванівни про повернення виконавчого документа стягувачу
Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Родовід Банк» Шевченка А.М. звернулося до суду із указаною скаргою, в якій просить: 1) визнати дії головного державного виконавця Богунського ВДВС м. Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Левківської Л.І. при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 19.09.2019 року у виконавчому провадженні № 49839955 неправомірними; 2) скасувати постанову головного державного виконавця Богунського ВДВС м. Житомир ГТУЮ у Житомирській області Левківської Л.І, про повернення виконавчого документа стягувачу від 19.09.2019 року у виконавчому провадженні № 49839955; 3) зобов'язати головного державного виконавця Богунського ВДВС м. Житомир ГТУЮ у Житомирській області Левківську Л.І. відновити виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №295/2177/13-ц, виданого Богунським районним судом м. Житомира щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» сум поточної та простроченої заборгованості плати за кредитом.
Вимоги скарги обґрунтовані тим, що 19.09.2019 року головним державним виконавцем Левківською Л.І. винесено оскаржувану постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. Заявник вважає, що державним виконавцем не зазначено жодних дій та заходів, які останнім вчинено/вжито в процесі виконавчого провадження за даним виконавчим документом, невідома інформація щодо вжитих заходів для розшуку самого боржника, не застосовано привід у разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, оскільки виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу із залученням в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження». Також головним державним виконавцем Левківською Л.І. не було подано заяву до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням суду, не надано доказів про існування та направлення постанови про розшук майна боржника до Управління інформаційної підтримки та координації поліції «102» ГУ Національної поліції в м. Києві, не було скеровано подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника. Згідно зі змістом скарги, вчинення указаних дій, які б сприяли ефективному та своєчасному здійсненню заходів примусового виконання рішення в повному об'ємі, державним виконавцем не здійснено та як наслідок останнім, всупереч принципам Закону України «Про виконавче провадження», здійснено формальну відписку.
Представник стягувача та державний виконавець у судове засідання на розгляд скарги не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, представник АТ «Родовід Банк» подав суду письмове клопотання про розгляд справи у його відсутність. Державний виконавець Левківська Л.І. направила на адресу суду відзив на скаргу АТ «Родовід Банк», у якому просила відмовити у задоволенні скарги за безпідставністю та проводити розгляд справи без участі представника ВДВС.
Боржник у судове засідання також не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вважає, що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно з виконавчим листом №295/2177/13-ц, виданого 27.05.2014 року на виконання рішення Богунського районного суду м. Житомира від 10.12.2013 року, стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ "Родовід Банк" суму поточної заборгованості плати за кредитом в розмірі 1 566 грн. 63 коп. та суму простроченої заборгованості плати за кредитом в розмірі 77 063 грн. 14 коп.
Судові рішення є обов'язковими до виконання, що визначено ст. 129-1 Конституції.
Цивільним процесуальним кодексом України, Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, визначено процесуальні-правові та організаційні форми провадження дій на звернення судових рішень до виконання в примусовому порядку.
Як вбачається зі змісту постанови головного державного виконавця Богунського ВДВС м. Житомир ГТУЮ у Житомирській області Левківської Л.І. від 19.09.2019 року, в ході примусового виконання рішення суду 12.01.2015 року державним виконавцем було винесено постанови про розшук транспортного засобу зареєстрованого за боржником. Оскільки станом на 19.09.2019 року транспортний засіб боржника, розшук якого здійснювався поліцією, не виявлено протягом року з дня оголошення розшуку, інше майно на яке можливо звернути стягнення відсутнє, державний виконавець прийшов до висновку про повернення виконавчого документу стягувачу.
Пунктом 9 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
За положенням ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
У відповідності до ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Згідно зі ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З наведеного слід прийти до висновку, що держава повинна гарантувати, а державний виконавець шляхом реалізації наданих повноважень забезпечити такий завершальний стан, що свідчитиме про припинення фактичного спору між сторонами. Період часу та засоби, достатні для реалізації вказаного, слід визначати відповідно до обставин.
Як убачається з наявних у матеріалах справи копій документів виконавчого провадження державний виконавець двічі звертався до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , перевірялась інформація щодо належності боржнику на праві власності або іншому речовому праві квартири АДРЕСА_1 , скеровувались запити про надання інформації щодо зареєстрованих за боржником сільськогосподарської техніки, транспортних засобів, стосовно наявності у ОСОБА_1 відкритих у банках чи інших фінансових установах рахунків, щодо одержання ОСОБА_1 пенсійних виплат або роботи останнім за трудовим (цивільно-правовим) договором.
Натомість у матеріалах справи відсутні відомості, наприклад щодо звернення державного виконавця із поданням для вирішення питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника ОСОБА_1 з метою відшукання рухомого майна боржника, на яке можна звернути стягнення, відомості про звернення із запитами з метою виявлення зареєстрованих за ОСОБА_1 корпоративних прав, майнових прав інтелектуальної власності, об'єктів інтелектуальної й творчої діяльності.
З огляду на викладене, зміст оскаржуваної постанови, суд вважає, що державним виконавцем не вчинено в повному обсязі усіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів, спрямованих напримусове виконання рішення суду, постанова про повернення виконавчого документа стягувачу винесена передчасно, є невмотивованою, а тому підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби усунути порушення (поновити порушене право заявника).
У п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» роз'яснено, що у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.
Таким чином суд вважає за необхідно вимоги скарги щодо зобов'язання головного державного виконавця Левківської Л.І. відновити виконавче провадження задовольнити частково, зобов'язавши державного виконавця вирішити питання про відновлення виконавчого провадження.
За наведених обставин, керуючись Законом України «Про виконавче провадження», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», ст.ст. 12, 81, розділом VII ЦПК України, суд, -
Скаргу задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії головного державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Левківської Лідії Іванівни щодо повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 49839955.
Скасувати постанову головного державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Левківської Лідії Іванівни про повернення виконавчого документа стягувачу від 19.09.2019 року у виконавчому провадженні № 49839955.
Зобов'язати головного державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Левківську Лідію Іванівну вирішити питання про відновлення виконавчого провадження № 49839955 за виконавчим листом №295/2177/13-ц, виданим Богунський районний суд міста Житомира у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
У задоволенні решти вимог скарги відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Богунський районний суд міста Житомира протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сила після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя