01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16 тел.230-31-77
Іменем України
"20" січня 2010 р. Справа № 21/307-09
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи
за позовом ТОВ "ІБК "Квартал"
до Відкрите акціонерне товариство "Забір'я"
про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою
за участю представників:
від позивача: Орлова Н.В. (довіреність від 04.12.2009р.)
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна компанія «Квартал»(далі-ТОВ «ІБК «Квартал»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Забір'я»(далі-ВАТ «Забір'я»/відповідач) про зобов'язання вчинити певні дії, шляхом зобов'язання відповідача усунути перешкоди, що заважають користуватися та розпоряджатися нежилим приміщенням та земельною ділянкою загальною площею 0,3015 га, а саме перешкоди в наданні площі в натурі та перешкоди в переоформленні документів про право власності на земельну ділянку.
Відповідач позов не визнає з підстав, викладених у відзиві на позов, та просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Ухвалою господарського суду Київської області від 23.11.2009р. порушено провадження у справі №21/307-09 та призначено справу до розгляду на 16.12.2009р.
16.12.2009р. через загальний відділ господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд зобов'язати відповідача усунути перешкоди, що заважають користуватися та розпоряджатися нежилим приміщенням та земельною ділянкою загальною площею 0,3015 га, а саме забезпечити виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.11.2006р. щодо виселення Свиридова М.Т., Свиридової Н.М. та Свиридова Д.М. з нежилого приміщення №8 по вул. Гончаренка с. Забір'я Київської області та зобов'язати відповідача усунути перешкоди, які позбавляють позивача можливості отримати державний акт на право власності на земельну ділянку, а саме повернути до архіву державного органу земельних ресурсів свій примірник державного акту. Зазначені уточнення судом прийняті.
Ухвалою господарського суду Київської області від 16.12.2009р. у зв'язку з перейменуванням відповідача Відкрите акціонерне товариство «Забір'я»замінено на належного відповідача - Публічне акціонерне товариство «Забір'я»(далі-ПАТ «Забір'я»/відповідач).
В судовому засіданні 16.12.2009р. оголошувалась перерва до 20.01.2010р.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд
18.07.2008р. між ВАТ «Забір'я»(далі-продавець) та ТОВ «ІБК «Квартал»(далі-покупець) укладеного договір купівлі-продажу нежилого приміщення (далі-Договір).
Пунктами 1.1, 1.2, 1.3, 3.1-3.2 та 8.1 Договору визначено, що за цим договором продавець передає майно у власність покупця (продає), а покупець приймає майно (купує) і зобов'язується сплатити за нього обговорену у п. 2 цього договору грошову суму.
Нерухомим майном, що відчужується за даним договором, є нежиле приміщення літ. «А»загальною площею 883,4 кв.м., розташоване за адресою: с. Забір'я Києво-Святошинського району Київської області, вул. Гончаренка, 8 (далі-об'єкт).
Об'єкт, що продається за цим договором належить продавцеві на праві власності на підставі наказу № 5-25-7/27 регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 02.06.1998р., зареєстрованого в Києво-Святошинському бюро технічної інвентаризації 03.03.2006р. за №605 в книзі 12, відповідно до витягу №10009214 про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
На день підписання Договору об'єкт візуально оглянутий покупцем. Технічні та якісні характеристики об'єкта покупця задовольняють. Недоліків, які перешкоджають використанню об'єкта за цільовим призначенням на момент огляду не виявлено. Претензій продавця щодо якісних характеристик відчужуваного майна покупець не має.
Право власності на об'єкт виникає у покупця з моменту державної реєстрації цього договору.
Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації.
Договір посвідчено державним нотаріусом Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Панікар В.М. та зареєстровано в реєстрі за №2-2386.
23.07.2008р. Договір зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно.
Предметом позову є, зокрема, вимога позивача про зобов'язання відповідача усунути перешкоди, що заважають користуватися та розпоряджатися нежилим приміщенням та земельною ділянкою загальною площею 0,3015 га, а саме забезпечити виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.11.2006р.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем пункту 4.1 Договору, яким визначено, зокрема, що на момент укладення Договору відомих продавцеві судових справ або спорів щодо об'єкта немає, що, як посилається позивач, не відповідає дійсності.
Так, Києво-Святошинським районним судом Київської області розглянуто справу №2-1654/2006 за позовом ВАТ «Забір'я»до Свиридова М.Т., Свиридової Н.М. та Свиридова Д.М., та 06.11.2006р. прийнято рішення про виселення Свиридова М.Т., Свиридової Н.М. та Свиридова Д.М. з приміщення гуртожитку по вул. Гончаренка, 8 в с. Забір'я Києво-Святошинського району Київської області.
14.02.2007р., після набрання зазначеним рішенням законної сили, Києво-Святошинським районним судом Київської області видано виконавчий лист.
Проте, як посилається позивач, відповідач не забезпечив виконання зазначеного рішення, оскільки виконавчий лист до виконання було пред'явлено лише 29.04.2009р., тобто після укладання між сторонами Договору, що спричиняє позивачу, як власнику, перешкоди у користуванні та розпорядженні об'єктом та прилеглою земельною ділянкою.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що зазначена позовна вимога є необґрунтованою виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Слід зазначити, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.
Зазначена правова позиція викладена також і у постанові Верховного суду України від 30.09.2008р. по справі за позовом ВАТ «Херсонгаз»до ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»про зобов'язання вчинити певні дії.
Заявлена ж позивачем вимога про зобов'язання відповідача усунути перешкоди у користуванні об'єктом нерухомості та прилеглою земельною ділянкою, шляхом забезпечення виконання рішення суду не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.
Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Вищезазначеними нормами не передбачено такого способу захисту прав, як забезпечення виконання рішення суду.
У випадку, якщо предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові.
Зазначена правова позиція викладена також і у п. 14 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 N 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році", п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.11.2005 N 01-8/2229 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у І півріччі 2005 року", п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 N 01-8/482 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року", постанові Вищого господарського суду України від 01.11.2005р. по справі №3-11-16/186, постанові Верховного суду України від 13.07.2004р. по справі №10/732.
Отже, оскільки вимога позивача про зобов'язання відповідача усунути перешкоди, що заважають користуватися та розпоряджатися нежилим приміщенням та земельною ділянкою загальною площею 0,3015 га, а саме забезпечити виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.11.2006р. не відповідає встановленим діючим законодавством способам захисту прав, суд відмовляє позивачу у задоволенні зазначеної позовної вимоги.
Крім того, позивач просить суд зобов'язати відповідача усунути перешкоди, що позбавляють позивача можливості отримати державний акт на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,3015 га, по вул. Гончаренка, 8А в с. Забір'я Києво-Святошинського району Київської області, а саме зобов'язати відповідача повернути до архіву державного органу земельних ресурсів свій примірник державного акту на зазначену земельну ділянку.
Приписами ст. 125, 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Пунктом 4.1 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі (далі-Інструкції) визначено, що власники земельних ділянок, землекористувачі та орендарі зберігають видані їм державні акти і договори як документи періодичного використання.
Приписами ст. 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Згідно п. 3.10 Інструкції у випадку припинення права власності чи користування земельною ділянкою документ, який посвідчує це право, повертається до архіву державного органу земельних ресурсів, де зберігається другий примірник цього документа.
Відповідно до матеріалів технічної інвентаризації земельних ділянок, об'єкт нерухомості за Договором розміщений на земельній ділянці загальною площею 0,3 га. (ділянка №13).
Зазначена земельна ділянка входить до складу земельних ділянок загальною площею 742,9 га, право власності на яку належить ВАТ «Забір'я»(перейменовано на ПАТ «Забір'я»), відповідно до державного акту на право колективної власності на землю серії КВ від 11.01.2001р., що зареєстрований в книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №121.
Проте, доказів, що підтверджують факт припинення у відповідача та/або переходу до позивача права власності на земельну ділянку загальною площею 742,9 га, суду не надано.
Крім того, Договором не передбачено, у зв'язку з відчуженням продавцем об'єкту нерухомості, перехід до покупця права власності на земельну ділянку, на якій він розташований.
Приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна зі сторін зобов'язана довести обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими доказами;
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, вимога позивача про зобов'язання відповідача усунути перешкоду, що позбавляють позивача можливості отримати державний акт на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,3015 га, по вул. Гончаренка, 8 А в с. Забір'я Києво-Святошинського району Київської області, а саме повернути до архіву державного органу земельних ресурсів свій примірник державного акту на зазначену земельну ділянку є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, у разі відмові у позові покладаються судом на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 82 Господарського процесуального кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, ст. ст. 15, 16, 391 Цивільного кодексу України, ст. ст. 125, 126, 152 Земельного кодексу України суд
1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя В.А. Ярема
Рішення підписане 27.01.2010р.