28 жовтня 2019 р. Справа № 520/4685/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Любчич Л.В.
суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В.
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.
представника відповідача Зеленохатов І.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2019, суддя Рубан В.В., 61022, майдан Свободи, 6, Харків, повний текст складено 19.07.19 по справі № 520/4685/19
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Харківській області
про визнання протиправним та скасування рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Харківській обл.), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС в Харківській обл. №37/20-40-19-09-26 про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 ; зобов'язати ГУ ДФС у Харківській обл. поновити реєстрацію та включити в Реєстр платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 , як платника єдиного податку третьої групи, з 01 липня 2017 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2019 адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДФС у Харківській обл. від 30.06.2017 №37/20-40-13-09-26 про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1
Зобов'язано ГУ ДФС у Харківській обл. поновити реєстрацію та включити в Реєстр платників єдиного податку фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , як платника єдиного податку третьої групи з 01 липня 2017 року.
Не погодившись з даним судовим рішенням, ГУ ДФС у Харківській обл. подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду першої інстанції скасувати, прийнявши по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що при проведенні перевірки позивача встановлено, що ФОП ОСОБА_1 порушено умови перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності в частині порушення приписів абз.8 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 та п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Позивачем не було подано заяву про перехід на загальну систему оподаткування як це передбачено податковим законодавством. Відповідач вважає помилковими посилання суду першої інстанції на відсутність підстав у податкового органу для анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку у зв'зку з тим, що останнім відносно позивача не була винесена податкова вимога, оскільки відповідно до п. 1 наказу Міністерства фінансів України Про затвердження Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків від 30.06.2017 № 610 не передбачено надсилання податкової вимоги, якщо загальна сума податкового боргу не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17х60=1020 грн.) Вказане положення відображено також у абз. 3 п. 59.1 ст. 59 ПК України.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2019 призначено до розгляду клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору в порядку письмового провадження та ухвалою суду від 01.07.2019 відмовлено в задоволенні вищезазначеного клопотання.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2019 відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2019 закінчено підготовку справи до розгляду та призначено у відкритому судовому засіданні.
Позивач в судове засідання не з'явився про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до положень ч.2 ст.313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута без участі позивача.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які відповідач посилається в апеляційній скарзі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції були встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами.
ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку у Східній об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова ГУ ДФС у Харківській обл. з 04.08.2014 та включений до Реєстру платників єдиного податку з 01.01.2016 платником третьої групи за ставкою 5 %.
Фахівцями податкового органу 30.06.2017 проведено камеральну перевірку за період з 01.01.2017 по 30.06.2017, за результатами якої складено відповідний акт про результати документальної (камеральної) перевірки платника єдиного податку з питань правомірності перебування на спрощеній системі оподаткування від 30.06.2017 за № 6183/20-40-13-09-08/2320723038 (далі - Акт).
Висновками зазначеного акту встановлено порушення умов перебування ФОП ОСОБА_1 на спрощеній системі оподаткування в частині порушення приписів абз.8 п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 та п.299.10 ст.299 ПК України - не здійснення платником податків переходу на сплату інших податків і зборів у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.
На підставі висновків акту перевірки рішенням ГУ ДФС у Харківській обл. № 37/20-40-13-09-26 від 30.06.2017 анульовано реєстрацію та виключено з реєстру платників Єдиного податку фізичних осіб - підприємців ОСОБА_1 .
Як встановлено під час розгляду справи, рішення ГУ ДФС у Харківській обл. № 37/20-40-13-09-26 від 30.06.2017 про анулювання реєстрації та виключення з реєстру платників єдиного податку направлено позивачу 20.07.2017 рекомендованим листом з повідомленням про вручення (поштове відправлення № 6105712529600).
22 серпня 2017 року поштою у зв'язку з закінченням встановленого строку зберігання поштове відправлення № 6105712529600 було повернуто до ГУ ДФС у Харківській обл.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції з даними висновками суду погоджується з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства урегульовано ПК України.
За змістом п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до пп. 75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
З акту камеральної перевірки позивача слідує, що контролюючим органом встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 . абз.8 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 та п. 299.10 ст. 299 ПК України.
Відповідно до п. 291.2 ст. 291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Згідно з п. 291.3 ст. 291 ПК України, юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
За приписами п. 293.1 статті 293 ПК України ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал. (п.295.3. ст. 295 ПК України)
Згідно п. 299.11 ст. 299 ПК України, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом. Пунктом 299.10 ст. 299 ПК України у, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі, зокрема, у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.
Відповідно до абз.8 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України, платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.
Фактичною підставою для винесення спірного рішення контролюючого органу про анулювання реєстрації та виключення позивача з реєстру платників єдиного податку стали висновки акту камеральної перевірки про наявність у позивача податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів: 1 кварталу 2017 року та 2 кварталу 2017 року в розмірі 4,1 грн.
За змістом п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал. (п. 294.1 ст. 294 ПК України). Судовим розглядом встановлено, що згідно даних інформаційного ресурсу ДФС України "Податковий блок" в інтегрованій картці платника податків за позивачем значився податковий борг на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів: 1 кварталу 2017 р. та 2 кварталу 2017 року., що становить 4 грн. 10 коп., який є залишком несплаченої пені.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» визначає, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У справі ЄСПЛ "Рисовький проти України" зазначено, що державні органи зобов'язані діяти відповідно до принципу "належного урядування". Даний принцип ґрунтується на тому, що суб'єкти владних повноважень у питаннях, які стосуються основоположних прав людини, зокрема майнових прав, зобов'язані діяти вчасно, послідовно та у належний спосіб.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що податковий орган повинен дотримуватись принципу пропорційності, тобто застосовувати такі міри покарання, які є співрозмірними у випадку порушення законодавства платником.
Враховуючи вищезазначене, а також те, що позивач своєчасно здійснював основні платежі, та йому не було відомо про наявність вказаного боргу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заборгованість в розмірі 4,01 грн., яка є залишком несплаченої пені, не належить розцінювати, як заборгованість зі сплату єдиного податку, відтак рішення ГУ ДФС у Харківській обл. від 30.06.2017 №37/20-40-13-09-26 про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції.
Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи відповідача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09 липня 2019 по справі № 520/4685/19 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)Л.В. Любчич
Судді(підпис) (підпис) О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк
Постанова складена в повному обсязі 07.11.19.