28 жовтня 2019 р. Справа № 520/5517/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Любчич Л.В.
суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В.
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Міністерства оборони України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2019, головуючий суддя 1 інстанції Шляхова О.М., повний текст рішення складений 12.07.2019, майдан Свободи 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/5517/19
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України
про визнання протиправним та скасування протоколу, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач -1, МО України), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі -відповідач-2, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність МО України, яка полягає у не вирішенні питання про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з підстав встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби на підставі довідки МСЕК від 01.08.2016;
- визнати протиправним та скасувати п. 23 протоколу №28 від 01.03.2019 рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів МО України про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» від №2011-ХІІ від 20.12.1991 ( далі - Закон №2011), Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету міністрів України № 975 від 25.12.2013 р.( далі - Порядок №975) та наказом МО України №530 від 14.08.2014.
- зобов'язати МО України вирішити питання про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з підстав встановлення йому інвалідності в наслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби на підставі довідки МСЕК від 01.08.2016 згідно вимог Закону №2011 та в Порядку №975, наказу МО України №530 від 14.08.2014.
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до ст. 382 КАС України подати у 15 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.
- зобов'язати МО України відповідно до ст. 382 КАС України подати у 45 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2019 частково задоволено позовні вимоги.
Не погодившись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що оскаржуване рішення комісії МО України було прийнято всупереч приписам п. 3 ч.2 ст. 2 КАС України, а саме необгрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для справи, а тому у суду першої інстанції були всі підстави скасувати оскаржуване рішення.
Відповідачем-1 також було подано апеляційну скаргу, в якій останній просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
В обгрунтування апеляційної скарги відповідач-1 зазначив, що вимога про надання відповідного документу, що свідчить про причини та обставини поранення, має легітимну мету, відповідає вимогам законності та не є свавільною, при цьому послався на постанову Верховного Суду від 05.10.2018 по справі № 265/7930/16-а, в якій сформовано правовий висновок зі спірного питання.
Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2019 відкрито провадження по справі № 520/5517/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , призначено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги МО України в порядку письмового провадження.
Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 15.08.2019 відмовлено у задоволенні вищезазначеного клопотання та залишено без руху апеляційну скаргу МО України у зв'язку з несплатою судового збору.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2019, після усунення недоліків апеляційної скарги, відкрито провадження у справі № 520/5517/19 за апеляційною скаргою МО України та ухвалою суду від 10.09.2019 закінчено підготовку справи за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , МО України до розгляду та призначено в порядку письмового провадження.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційних скаргах, прийшла до висновку, що апеляційна скарга МО України підлягає задоволенню, а підстави для задоволення апеляційної скарги позивача відсутні, з огляду на наступне.
Судовим розглядом були встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами.
ОСОБА_1 з 24.12.1979 по 30.10.1996 проходив дійсну строкову військову службу, в тому числі приймав участь у бойових діях в складі діючої армії на території Республіки Афганістан.
Згідно витягу із протоколу №889 від 01.03.2016 Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця - осколкове поранення голови (контузія головного мозку 1984 р.) старшого прапорщика запасу ОСОБА_1 , 1961 р.н., наслідком якого стали шкіряні рубці в зазначеній анатомічній ділянці, що підтверджене висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи №412/ж від 23.02.16, що у подальшому призвело до розвитку: «Стійкі залишкові явища ЗЧМТ», (1984 р. - контузія головного мозку) у вигляді після травматичної та дисциркуляторної енцефалопатії 2-3 ст., прогресуючий перебіг з вираженим церебростенічним синдромом, вестибуло-координаторними розладами, емоційно-вольовою нестійкістю, мнестичним зниженням, вегето-судинною дисфункцією, частими лікворо-динамічними кризами, стійко вираженим цефалгічним синдромом. Післятравматичний церебральний арахноїдит з розсіяною органічною симптоматикою, вираженими лікворо-динамічними порушеннями. Центральна вестибулярна дисфункція 3 ст. Гіпертонічна хвороба 2 ст. 3 ст. ризик високий. IXC: стабільна стенокардія напруги ФК II. Атеросклеротичний кардіосклероз. Меготлива аритмія, тахисистолічна форма. СН I-II Аст.», що підтверджене військово-медичними і військово-обліковими документами - ПОРАНЕННЯ, КОНТУЗІЯ, ЗАХВОРЮВАННЯ ТАК, ПОВ'ЯЗАНІ З ВИКОНАННЯМ ОБОВ'ЯЗКІВ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ ПРИ ПЕРЕБУВАННІ В КРАЇНАХ, ДЕ ВЕЛИСЬ БОЙОВІ ДІЇ.
З 26 липня 2016 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серія 12ААА № 106964 від 26.07.2016.
У зв'язку з цим позивач звернувся до ХОВК із заявою про призначення йому одноразової грошової допомоги з підстав встановлення ІІІ групи інвалідності.
Згідно з витягом з протоколу засідання комісії МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 01.03.2019 № 28 - старшому прапорщику ОСОБА_1 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (травми, каліцтва), який передбачено п.11 Порядку № 975.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості позовних вимог в цій частині.
Суд апеляційної інстанції з висновком суду в частині задоволених позовних вимог не погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ч. 5 ст. 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон України № 2232).
Відповідно до статті 41 Закону України № 2232, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом №2011.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом №2011, який встановлює єдину систему соціального захисту військовослужбовців, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до ст. 1 Закону № 2011, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1-2 Закону № 2011, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 2011, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Частиною 1 статті 12 Закону № 2011 передбачено: військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Згідно з ч.1 статті 16 Закону № 2011 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (п. 9 ст. 16-3 Закону № 2011).
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Порядком №975.
Пунктом 11 Порядку № 975 передбачено, військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:
заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;
довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії:
постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;
сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;
документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
З письмових доказів у справі вбачається, що підставою відмови позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги слугувало, зокрема не подання документу, що свідчить про причини та обставини поранення, що передбачено положеннями п.11 Постанови № 975.
Колегія суддів зазначає, що подання зазначених у п. 11 Порядку № 975 документів при зверненні за призначенням одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, є необхідною умовою для призначення такої допомоги та ґрунтується на необхідності перевірити відсутність обмежень, встановлених у ст. 16-4 Закону № 2011 (зокрема, коли інвалідність є наслідком вчинення особою дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю), за наявності яких особа позбавляється права на отримання такої допомоги.
Обов'язок перевірити, чи не настала інвалідність за обставин, перелік яких визначений у ст. 16-4 Закону № 2011, покладено на орган, що приймає рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.
Отже, вимога МО України щодо необхідності подання військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом, щодо якого вирішується питання про виплату одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, має легітимну мету, відповідає вимогам законності.
Колегія суддів звертає увагу, що Порядок № 975 не визначає, який саме документ (військово-облікові документи, медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, виписка з історії хвороби, тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги, на підтвердження обставин причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).
У відповідності до п. 21.21 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 (далі - Положення № 402) за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд військово-лікарськими комісіями з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з іншими документами, що підтверджують факт отримання поранення (контузії, травми або каліцтва), довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних військово-лікарських комісій для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).
Відповідно до п. 21.3 зазначеного вище Положення, причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні військово-лікарські комісії; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні військово-лікарські комісії цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 19.
Згідно п. 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення № 402, постанови військово-лікарських комісій про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:
в) «Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, пов'язане з проходженням військової служби» - якщо воно одержане за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, або одержане внаслідок правопорушення.
г) «Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії» - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1994 року № 63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (із змінами), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.
Відповідно до п. 21.7 Положення № 402 постанова військово-лікарських комісій про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за № 169/5360 (зі змінами), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва).
При медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 04 січня 1994 року № 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за № 177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, військово-лікарськими комісіями можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи) (п. 21.8 Положення № 402).
З огляду на викладене, відсутність у абзаці 6 п. 11 Порядку № 975 вказівки про конкретний документ (військово-облікові документи, медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, виписка з історії хвороби, тощо), який свідчить про причини та обставини поранення говорить про те, що в кожному конкретному випадку це можуть бути різні документи, які достовірно свідчать про причини та обставини поранення.
Враховуючи вище зазначене, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції, щодо наявності підстав для визнання протиправної відмови МО України в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги та скасування рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оформленого пунктом 23 протоколу № 28 від 01.03.2019, зобов'язання Харківського обласного військового комісаріату повторно направити документи, щодо призначення одноразової грошової допомоги МО України та зобов'язаня останнього повторно розглянути надані документи.
Щодо вимог апеляційної скарги позивача, про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, колегія суддів вважає такими, що задоволенню не підлягають та зазначає.
ОСОБА_1 як в позові так і в апеляційній скарзі зазначає про наявність у нього права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з захворюванням пов'язаним із проходженням військової служби.
Під час судового розгляду встановлено, що осколкове поранення голови (контузія головного мозку 1984 р.) старшого прапорщика запасу ОСОБА_1 , наслідком якого стали шкіряні рубці в зазначеній анатомічній ділянці, що у подальшому призвело до розвитку: «Стійкі залишкові явища ЗЧМТ», (1984 р. - контузія головного мозку) у вигляді після травматичної та дисциркуляторної енцефалопатії 2-3 ст., прогресуючий перебіг з вираженим церебростенічним синдромом, вестибуло-координаторними розладами, емоційно-вольовою нестійкістю, мнестичним зниженням, вегето-судинною дисфункцією, частими лікворо-динамічними кризами, стійко вираженим цефалгічним синдромом. Післятравматичний церебральний арахноїдит з розсіяною органічною симптоматикою, вираженими лікворо-динамічними порушеннями. Центральна вестибулярна дисфункція 3 ст. Гіпертонічна хвороба 2 ст. 3 ст. ризик високий. IXC: стабільна стенокардія напруги ФК II. Атеросклеротичний кардіосклероз. Меготлива аритмія, тахисистолічна форма. СН I-II Аст.»( протокол №889 від 01.03.2016 Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця).
Оскільки захворювання позивача пов'язані з отриманим ОСОБА_1 пораненням під час проходження військової служби ), а останнім не було надано до заяви про призначення одноразової грошової допомоги документів на підтвердження обставин поранення (контузії, травми або каліцтва) колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування п. 23 протоколу №28 від 01.03.2019 рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги. Як наслідок вимоги апеляційної скарги позивача задоволенню не підлягають.
Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України”) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України”(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи учасників справи, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
З огляду на вищезазначене та враховуючи положення ст. 317 КАС України, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про задоволення апеляційної скарги відповідача 1 та скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог як такого, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 оипня 2019 року по справі № 520/5517/19 скасувати в частині задоволення позовних вимог за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування протоколу, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Прийняти постанову, якою відмовити ОСОБА_1 в задоволенні адміністративного позову в цій частині.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 оипня 2019 року по справі № 520/5517/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)Л.В. Любчич
Судді(підпис) (підпис) О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк
Постанова складена в повному обсязі 07.11.19.