07 листопада 2019 р.Справа № 539/3881/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 03.10.2019 року (головуючий суддя І інстанції: Алтухова О.С.) по справі № 539/3881/19
за позовом ОСОБА_1
до Управління захисту економіки в Полтавській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України
про визнання нечинним та скасування протоколу про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати нечинним та скасувати протокол про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією № 161 від 09.04.2019 року, складений оперуповноваженим старшим лейтенантом поліції Мірко Я.О. Управління захисту економіки у Полтавській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України.
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду від 03.10.2019 року відмовлено у відкритті провадження по справі.
Позивач, не погоджуючись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати, як постановлену з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на обмеження його права в доступі до суду, не врахування судом першої інстанції практики Верховного Суду з аналогічних адміністративних позовів, порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідачем не надано відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що постановою Лубенського міськрайонного суду від 26.06.2019 року по справі № 539/1595/19 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 172-6 КУпАП України та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень на користь держави. Зазначена постанова прийнята на підставі оскаржуваного в даній справі протоколу.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції з посиланням на п. 1 ч.1 ст. 170 КАС України виходив з того, що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки відсутній публічно-правовий спір.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Водночас відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб саме у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що у зв'язку з прийняттям рішення чи вчиненням владно-управлінських дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
Разом з тим, складання протоколу - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Розгляд питання правомірності складання протоколу про адміністративне правопорушення в окремому позовному провадженні без аналізу матеріалів про притягнення особи до адміністративної відповідальності та рішення суб'єкта владних повноважень, винесеного за результатами їх розгляду, у сукупності з іншими доказами, не дозволить ефективно захистити та відновити (за наявності порушень) права особи, яка притягується до відповідальності, що не відповідає завданням адміністративного судочинства.
При цьому сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а тому позовні вимоги, спрямовані на фактичне визнання його незаконним, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року, прийнятій за наслідками розгляду справи № 712/7385/17 про визнання протиправними дій щодо незаконного складення протоколу про адміністративне правопорушення, вказала на те, що оскільки дії відповідачів щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення без ухвалення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності не породжують правових наслідків для особи та не порушують його права, то вони окремо від постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності не оскаржуються.
З огляду на викладене, спір у цій справі не є адміністративним, оскільки відповідач при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, здійснював не публічно-владні управлінські функції, а процесуальні дії, оцінка яким надається під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.06.2019 року по справі № 638/3490/18.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Доводи апелянта про не врахування висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 30.05.2018 року по справі № 337/3389/16-а, від 23.01.2019 року по справі № 751/1238/17, від 24.01.2019 року по справі № 686/2740/17 з аналогічних спорів є необґрунтованими, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 5 ст. 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Враховуючи, що постанови Верховного Суду від 13.03.2019 року по справі № 712/7385/17, від 19.06.2019 року по справі № 638/3490/18 прийняті Великою Палатою, то саме вони підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Посилання апелянта на порушення судом ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є помилковими, оскільки позивача не позбавлено права оскаржити рішення суб'єкта владних повноважень (постанови про притягнення до адміністративної відповідальності), прийнятого за наслідками складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Вищенаведене спростовує доводи апелянта про те, що даний спір є публічно-правовим, який у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України має вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки висновки суду першої інстанції про непоширення на цей спір юрисдикції адміністративних судів зроблені з правильним застосуванням і дотриманням норм матеріального й процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу Лубенського міськрайонного суду від 03.10.2019 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 272, 310, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 03.10.2019 року по справі № 539/3881/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова