07 листопада 2019 р.Справа № 542/753/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. ,
за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 01.10.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Афанасьєва Ю.О., смт. Нові Санжари по справі № 542/753/19
за позовом ОСОБА_1
до Інспектора 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Бандури В'ячеслава Васильовича третя особа Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Новосанжарського районного суду Полтавської області з позовом до інспектора 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Бандури В'ячеслава Васильовича (далі по тексту - інспектор УПП в Дніпропетровській області Бандура В.В., відповідач), в якому просив суд скасувати постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ №1216072.
Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 11.09.2019 по справі № 542/753/19 залучено до участі у справі Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції (далі по тексту - УПП в Дніпропетровській області) в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 01.10.2019 по справі № 542/753/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора 2 роти 2 батальйону УПП у Дніпропетровській області Бандури В'ячеслава Васильовича, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задоволено.
Скасовано постанову серії ЕАВ №1216072 від 10.06.2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.132-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 грн.
Провадження у справі відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.132-1 КУпАП - закрито.
Третя особа, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 01.10.2019 по справі № 542/753/19 скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснив, що постановою серії ЕАВ № 1216072 від 10.06.2019 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.132-1 КУпАП у зв'язку з тим, що 10.06.2019 ОСОБА_1 рухався по дорозі з вантажем (комбайном), що за шириною (3,67 м) перевищує встановлені граничні параметри, які вказані у дозволі на перевезення вантажу (3,5 м), чим порушив ч. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 30. Пояснив, що перевірка габаритного контролю здійснювалась працівниками поліції за наявними документами щодо перевезення вантажу, у зв'язку з чим є неспроможним судження суду про необхідність проведення такого контролю виключно у спеціально обладнаних місцях і за допомогою вимірювального і зважувального обладнання, яке пройшло періодичну повірку (метрологічну атестацію). Зазначив, що факт вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення підтверджено безпосередніми спостереженнями поліцейських, які виявили факт порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху України і належним чином на нього відреагували. Вказує, що розгляд відповідачем справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення узгоджується з чинними нормами КУпАП. Враховуючи викладене, вважає оскаржувану постанову законною, обґрунтованою та не вбачає підстав для її скасування.
Сторони та представник третьої особи в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 10.06.2019 інспектором 2 роти 2 батальйону УПП у Дніпропетровській області Бандурою В.В. винесено постанову серії ЕАВ №1216072, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень.
Як зазначено в оскаржуваній постанові, 10.06.2019 року о 01 год. 10 хв. на 228 км а/д М-04 Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н., водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом DAF 95 XF 430, державний номерний знак НОМЕР_1 з причепом д.н.з. НОМЕР_2 , перевозив комбайн шириною 3,67 м., мав при собі дозвіл на перевезення комбайна шириною 3,5 м., чим порушив КМУ №30 ч.4 порушення ПДР проїзду великогабаритних автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами (а.с.13).
Не погодившись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом про її оскарження.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст.132-1 КУпАП.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Статтею 132-1 КУпАП встановлено, що порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб'єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст.33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі по тексту - Правила № 30).
У відповідності до п.2 Правил № 30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306.
Згідно з п.22.5 ПДР, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Відповідно до п.4 Праивл № 30 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 10.06.2019 мав дозвіл № 13538901-1341 НГ від 07.06.2019 на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, на автомобіль ДАФ 95 XF 430, державний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом, д.н.з. НОМЕР_2 , з вантажем - комбайном, із зазначенням строку дії дозволу (з 10.06.2019 по 16.06.2019), маршруту та параметрів транспортного засобу. Ширина транспортного засобу вказана - 3,50 м. (а.с.9).
За визначенням пп.4 п.2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 (далі по тексту - Порядок здійснення габаритно-вагового контролю) габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Відповідно до п.3 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю, якими є відповідні стаціонарні та пересувні пункти, посадовими особами та/або працівниками відповідних органів (п. 6 Порядку № 879).
Згідно з п.20 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.
Згідно з п. 2.4-2 ПДР у разі виявлення під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових та/або габаритних параметрів установленим нормам і правилам рух такого транспортного засобу та/або причепу забороняється до отримання в установленому порядку дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, про що складається відповідний акт.
Пунктом 25 Порядку № 879 передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів складають акт за формою, встановленою Мінінфраструктури, з оперативним повідомленням відповідного підрозділу МВС, що забезпечує безпеку дорожнього руху.
Відповідач у оскаржуваній постанові та відзиві на позов вказує, що ширина транспортного засобу, яким керував позивач становить 3,67 м.
Однак, з огляду на наведені вище норми Правил № 30, ПДР та Порядку № 879 належність транспортного засобу до великогабаритного визначається саме за результатами габаритно -вагового контролю.
Відповідно до вищезазначених правих норм, доказом того, що транспортний засіб, яким керував позивач належить чи не належить до категорії великогабаритних є відповідний документ, який видають посадові особи Укртрансінспекції: акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів, акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю, журнал обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів.
Однак, матеріали справи не містять жодного із викладених вище документів, відсутні будь-які інші документи, які б фіксували власне габаритні параметри транспортного засобу, яким керував позивач, на момент його зупинки відповідачем 10.06.2019.
За приписами статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У відповідності до ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію" полiцiя може застосовувати такi превентивнi заходи, окрім іншого, як застосування технiчних приладiв i технiчних засобiв, що мають функцiї фото- i кiнозйомки, вiдеозапису, засобiв фото- i кiнозйомки, вiдеозапису.
Отже, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт скоєння адміністративного правопорушення.
Однак, вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 132-1 КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано лише у оскаржуваній позивачем постанові та не підтверджується жодними іншими доказами.
Показання поліцейських, які, за твердженням апелянта, безпосередньо спостерігали вчинення позивачем порушення ст.132-1 КУпАП, жодним чином не задокументовані та до матеріалів справи не надані.
Відеозапису з нагрудної камери поліцейського або з реєстратора патрульного автомобіля, якими було б зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, параметри якого перевищують нормативні, не зазначений в оскаржуваній постанові в якості доказу та не наданий до матеріалів справи. Посилання на такий відеозапис відсутнє також і в апеляційній скарзі.
З огляду на вищевикладене, враховуючи, що обов'язок доказування в даних справах покладається на відповідача, відсутність об'єктивно зафіксованих доказів вини позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.132-1 КУпАП, колегія суддів вважає недоведеним факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст.132-1 КУпАП, у зв'язку з чим спірна постанова у справі про адміністративне правопорушення ЕАВ №1216072 від 10.06.2019 року підлягає скасуванню.
Такий висновок суду першої та апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 17.01.2019 у справі № 539/655/17.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за ст.132-1 КУпАП відносно позивача підлягає закриттю.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення.
Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 01.10.2019 року по справі № 542/753/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та не підлягає оскарженню в силу приписів ч.3 ст.272 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)Т.С. Перцова
Судді(підпис) (підпис) С.П. Жигилій В.Б. Русанова