07 листопада 2019 р.Справа № 639/6120/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,
за участю секретаря судового засідання Олійник А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 25.09.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Гаврилюк С.М., вул. Полтавський шлях, 45, м. Харків, Харківська, 61052, повний текст складено 25.09.19 року по справі № 639/6120/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного спеціаліста-інспектора з паркування сектору інспекційної роботи № 3 Інспекції з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Гуділіна Романа Володимировича
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 (надалі по тексту Позивач) звернулася до Жовтневого районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Головного спеціаліста-інспектора з паркування сектору інспекційної роботи №3 Інспекції з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Гуділіна Романа Володимировича, в якому просила суд скасувати постанову серії АА № 003295 від 20.08.2019 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, за яке на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 25.09.2019 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивачем зазначено, що в матеріалах справи відсутні докази щодо підтвердження сертифікації технічного засобу, яким здійснено фіксацію адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 19.08.2019 о 15 год. 19 хв. на майдані Конституції біля буд. 11 у м. Харкові ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом NISSAN JUKE, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , здійснила зупинку ближче 30 м. від дорожнього знаку зупинки маршрутних транспортних засобів, чим порушила п. 15.9 «е» Правил дорожнього руху України (а.с. 6).
Головним спеціалістом-інспектором з паркування сектору інспекційної роботи № 3 Інспекції з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Гуділіним Романом Володимировичем 20.08.2019 року складено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері зупинки, стоянки, паркування, транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) серії АА № 003295 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу у розмірі 225,00 грн (а.с. 6).
Не погодившись із прийнятим рішенням суб'єкта владних повноважень про притягнення його до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що приймаючи постанову про накладення адміністративного стягнення, відповідач діяв у межах своїх повноважень та у відповідності до чинного законодавства. У діях позивача ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а отже, доводи позивача є необґрунтованими та безпідставними, задоволенню не підлягають.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 14-2 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
За змістом ч. 1 ст. 122 КУпАП порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Позивач заперечує правомірність складання відносно неї постанови, мотивуючи тим, що оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення не містить обставин, які б встановлювали зупинку, стоянку в межах дії заборонюючого знаку, постанова не містить опис обставин, які підтверджують наявність події скоєння адміністративного правопорушення позивачем. До того ж позивач не згодна і з тим, що постанова була складена за її відсутності.
Згідно зі ст. 249 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), та випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці.
Відповідно до ст. 280 КУпАП особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 - 279-4 цього Кодексу.
На підставі ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих а автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
З вищевикладеного вбачається, що у зазначених спірних правовідносинах, що склались у даному випадку, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а присутність правопорушника не є обов'язковою.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 1.10 ПДР України встановлено, що зупинка - це припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо).
Відповідно до п. 8.1 ПДР України регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Згідно п. 8.2 ПДР України дорожні знаки мають перевагу перед дорожньою розміткою і можуть бути постійними, тимчасовими та із змінною інформацією.
У відповідності до п. 8.4 «ґ» ПДР України дорожні знаки поділяються на інформаційно-вказівні знаки (5.1 - 5.74), запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила.
Знак 5.43.1 «Пункт зупинки тролейбуса» позначає початок посадкового майданчика тролейбуса.
Пунктом 15.9 «е» ПДР України передбачено, що зупинка забороняється ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків.
На підтвердження того, що позивачем дійсно допущено порушення вимог п. 15.9 «е» ПДР України, відповідачем долучено до відзиву фотоматеріали, схему розстановки технічних засобів організації дорожнього руху по вул. Квітки-Основ'яненко, пров. Університетському, пров. Соборному, пров. Спартаківському (лист № 1), затверджену Департаментом інфраструктури Харківської міської ради 13.02.2019, з яких видно, що автомобіль NISSAN JUKE, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , припаркований ближче, аніж 30 м від дорожнього знака, який позначає пункт зупинки тролейбуса (а.с. 41-42, 43).
Окрім того, відповідачем додано до матеріалів справи копію рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 701 від 10.10.2018, яким уповноважено посадових осіб місцевого самоврядування - головних спеціалістів - інспекторів з паркування Інспекції з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 і ч. 3 ст. 122 КУпАП у частині порушень правил зупинки, стоянки транспортних засобів у межах відповідного населеного пункту, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису), ч. 1 і ч. 2 ст. 152-1 КУпАП (а.с. 36).
Таким чином, вищевказані письмові докази, судова колегія вважає належними та допустимими доказами на підтвердження вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та наявності повноважень у інспектора паркування для складання вищезазначеної постанови.
В силу вимог, встановлених ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам. При цьому водій має право відступати від вимог Закону та відповідно правил дорожнього руху лише в умовах дії непереборної сили або коли іншими засобами неможливо запобігти власній загибелі чи каліцтву громадян (ст. 16 Закону).
Щодо доводів апелянта, стосовно неналежності доказів по справі про адміністративне правопорушення в сфері безпеки дорожнього руху на підставі яких інспектором з паркування сектору інспекційної роботи № 3 Інспекції з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради винесено постанову від 20.08.2019 серія АА № 003295, якою апелянта притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, судова колегія зазначає, що інформація про технічний засіб яким здійснено фотофіксацію обставин адміністративного правопорушення має міститися в постанові про адміністративне правопорушення, а відображення такої інформації на матеріалах фотофіксації обставин адміністративного правопорушення законодавством не передбачено.
На виконання вимог ст. 283 КУпАП постанова про адміністративне правопорушення в сфері безпеки дорожнього руху від 20.08.2019 серія АА № 003295 містить інформацію про технічний засіб, яким здійснено фотофіксацію, а саме про марку та модель технічного засобу фотофіксації (модель LENOVO TB-X704L серія № НОМЕР_2 ).
Фотоматеріали, які містяться в справі повною мірою відповідають вимогам ст. 142 КУпАП, на фотоматеріалах відображена інформація про дату, час та місце здійснення фотофіксації адміністративного правопорушення в сфері безпеки дорожнього руху. Фотознімки здійснено з дотриманням вимог примітки до ст. 142 КУпАП щодо фіксації місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об'єктів та/або географічних координат, адже на фотозображеннях містяться географічні координати, а також чітко видно, що відповідальною особою здійснено зупинку транспортного засобу NISSAN JUKE з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 ближче 30 м від дорожнього знаку зупинки маршрутних транспортних засобі, біля станції метро Майдан Конституції навпроти Харківського національного університету мистецтв ім. І. П. Котляревського розташованого за адресою: м. Харків, майдан Конституції, 11.
Щодо аргументу апелянта стосовно відсутності доказів підтвердження сертифікації технічного засобу, яким здійснено фотофіскацію обставин правопорушення, судова колегія зазначає наступне.
Відповідачем до відзиву на апеляційну скаргу додано лист ДП «Харківстандартметрологія» від 08.02.2019 № 156/07, в якому зазначено, що комп'ютер персональний моделі LENOVO TB-X704L з радіообладнанням систем стільникового зв'язку GSM900/ 1800 і UMTS, обладнанням радіо доступу (IEEE 802.11 a/b/g/n/ac і інтерфейс передачі даних Bluetooth) у комплекті із зарядним пристроєм моделі С-Р36, код УКТ ЗЕД 8471, для здійснення уповноваженою посадовою особою Інспекції з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради фото/відео фіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об'єктів та/або географічних координат у 2019 році не підлягає обов'язкові сертифікації в Україні.
Згідно з ДСТУ 8809:2018 «Метрологія. Прилади контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото- і відеофіксації. Вимірювачі швидкості руху транспортних засобів дистанційні, вимірювачі просторово-часових параметрів місцеположення транспортних засобів дистанційні. Метрологічні та технічні вимоги» (далі - ДСТУ 8809:2018), встановлює особливі вимоги до вимірювачів просторово- часових параметрів місцеположення транспортних засобів дистанційних. В п. 17.1 ДСТУ 8809:2018 передбачається, що «вимірювачі просторово-часових параметрів в автоматичному режимі роботи мають використовувати алгоритм аналізу зображень з відеокамер і/чи оброблення даних з давачів (зазвичай радарних або лазерних) для визначення параметрів місцеположення ТЗ відносно ліній обмежень залежно від часових інтервалів або конкретних моментів часу (наприклад, моментів зміни сигналів світлофора)».
Відповідно до п. 3.4 ДСТУ 8809:2018 автоматичний режим роботи приладу контролю дистанційного - режим роботи, за якого без участі оператора забезпечується цілісне виконання послідовних дій: вибір цільового ТЗ, вимірювання швидкості руху та/або просторово-часових параметрів місцеположення ТЗ, документування результатів вимірювання та фото- і відеофіксації належної до цих результатів дорожньої ситуації. Відповідно до ст. 14-2 КУпАП інспектори з паркування здійснюють фіксацію порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, в режимі фотозйомки (відеозапису). В примітці до ст. 14-2 роз'яснено, що режим фотозйомки передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відео фіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів.
Отже, інспектори здійснюють фіксацію порушень правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів безпосередньо, в ручному режимі.
Стосовно посилань позивача на відсутність зафіксованого ВІН-код транспортного засобу, судова колегія зазначає, що вимогами чинного законодавства не передбачений обов'язок інспекторів з паркування здійснювати фіксацію ВІН-коду транспортного засобу при встановленні власника транспортного засобу. На наявних в матеріалах справи фотознімках видно номерний знак транспортного засобу: НОМЕР_1 .
Кодекс адміністративного судочинства України передбачає не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч. 2 ст. 77 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77 КАС України).
Підстави позову, на які посилалася ОСОБА_1 , не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, не спростовано ні позивачем, ані представником позивача.
Доказів неправомірної поведінки інспектора з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради не надано, приймаючи оскаржувану постанову відповідач реалізовував свої повноваження по забезпеченню безпеки дорожнього руху.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та скасування постанови серії АА № 003295 від 20.08.2019 про накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 25.09.2019 року по справі № 639/6120/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя І.С. Чалий
Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій