Ухвала від 07.11.2019 по справі 640/21373/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

УХВАЛА

07 листопада 2019 року м. Київ № 640/21373/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши клопотання про забезпечення позову

Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "ПІЛОТ- УКРАЇНА"

до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення

про зупинення дії рішення

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла заява про забезпечення позову до подання позовної заяви, за змістом якої товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "ПІЛОТ- УКРАЇНА" просить суд зупинити дію рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 10.10.2019р. №1544 "Про визначення переможця конкурсу та видачу ліцензії на мовлення з використанням частоти 99,4 МГц у м.Києві".

Вимоги заяви мотивовано тим, що зазначену частоту було вилучено, на думку позивача, протиправно, у позивача. при цьому позивач вказує на протиправність дій відповідача.

Вирішуючи по суті заву про забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України забезпечення позову має стосуватися предмету позову. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Виходячи із змісту обґрунтування заяви про забезпечення позову, дослідивши наявні матеріали, суд, станом на час постановлення даної ухвали, приходить до висновку про відсутність підстав для забезпечення позову, оскільки судом не встановлено обставин крайньої необхідності та підстав, з якими наведені вище норми КАС України пов'язують можливість забезпечення позову.

При цьому, в тексті заяви не зазначено, які саме наслідки оскаржуваного рішення можуть мати характер невідворотних, або яким чином захист прав позивача буде ускладнено без вжиття заходів забезпечення позову.

Відтак, у суду відсутні належні правові підстави для задоволення заяви позивача.

Частинами 5 та 8 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.

Керуючись ст. 150-154, п. 9 ч. 5 ст. 243, ст. 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Відповідно до ч. 5 та 8 ст. 154 КАС України ухвала суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293 - 297 КАС України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя С.К. Каракашьян

Попередній документ
85448939
Наступний документ
85448941
Інформація про рішення:
№ рішення: 85448940
№ справи: 640/21373/19
Дата рішення: 07.11.2019
Дата публікації: 08.11.2019
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Окружний адміністративний суд міста Києва
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; організації господарської діяльності, з них; дозвільної системи у сфері господарської діяльності; ліцензування видів г.д.; нагляду у сфері г.д.; реалізації державної регуляторної політики у сфері г.д.; розроблення і застосування національних стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки