07 листопада 2019 року Чернігів Справа № 620/3157/19
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
судді Баргаміної Н.М.,
при секретарі Федорок К.М.,
за участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Артюх Т.С., третьої особи ОСОБА_2 , розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_3 до Новозаводського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Новозаводського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Новозаводського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Артюх Т.С. про накладення на позивача штрафу в розмірі 40840,86 грн. від 20.09.2018 за виконавчим провадженням № 53274801.
В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно винесено оскаржувану постанову, оскільки з моменту утворення заборгованості щодо сплати аліментів не пройшло 12 місяців, а відповідальність у формі штрафу за таку несплату, яка передбачена абзацом 3 частини чотирнадцятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» введена лише з 28.08.2018, а тому позивач не міг передбачити настання такої відповідальності у зв'язку із несвоєчасністю такої сплати.
Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що оскаржувана постанова направлялася простою кореспонденцією та винесена з дотриманням норм чинного законодавства.
Третьою особою було надано суду пояснення, що позивачем остаточну суму заборгованості на час розгляду справи було сплачено.
Вислухавши пояснення представників сторін, третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
На виконанні у відповідача перебуває виконавче провадження № 53274801 з виконання виконавчого листа № 2-279/2009, виданого 04.09.2009 Корюківським районним судом Чернігівської області, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітньої дитини - сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22.06.2009 і до повноліття дитини.
У зв'язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, старшим державним виконавцем Новозаводського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Артюх Т.С. 20.09.2018 було прийнято постанову про накладення штрафу на позивача в розмірі 40840,86 грн. (а.с. 11).
Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі статтею 3 Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Частиною першою статті 5 Закону передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частини першої статті 13 Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений статтею 71 Закону, відповідно до частини третьої якої визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
Так, 28.08.2018 набрав чинності Закон України від 03.07.2018 № 2475-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання».
Вищевказаним Законом стаття 71 Закону була доповнена частиною чотирнадцятою, яка передбачає, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік. Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.
У той же час, до 28.08.2018 стаття 71 Закону України «Про виконавче провадження» за несплату аліментів не передбачала такого виду відповідальності, як накладення штрафу у відсотковому розмірі від суми заборгованості у залежності від розміру заборгованості, яка перевищує суму відповідних платежів за рік, два та три роки.
Таким чином, новий нормативно-правовий акт (Закон України від 03.07.2018 № 2475-VIII) змінює закріплені у попередніх нормах (статті 71 Закону в редакції до 28.08.2018) правила поведінки (тобто попередній та новий нормативно-правові акти не однаково визначають зміст прав та обов'язків суб'єктів відносин).
Суд зазначає, що статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Принцип незворотності дії в часі поширюється на всі закони та інші нормативно-правові акти. Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Крім того, відповідно до пункту 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 у справі №1-рп/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Як свідчать матеріали справи, у зв'язку із наявністю у боржника заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, старшим державним виконавцем було винесено оскаржувану постанову про накладення штрафу у розмірі 40840,86 грн. ВП № 53274801 від 20.09.2018.
Згідно розрахунку про стан заборгованості зі сплати аліментів згідно статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» заборгованість позивача щодо сплати аліментів стягувачу утворилась з 2009 року та становила на 30.08.2018 - 80354,11 грн., а станом на 30.09.2018 - 79729,44 грн. (а.с. 13-14).
Разом з тим, в оскаржуваній постанові зазначено, що сукупний розмір заборгованості з моменту відкриття виконавчого провадження станом на 31.08.2018 складає 81681,72 грн.
Однак, суд зауважує, що відповідальність у формі штрафу за таку несплату, яка передбачена абзацом другим частини чотирнадцятої статті 71 Закону, введена лише з 28.08.2018, відтак позивач не міг передбачити настання такої відповідальності у зв'язку із несвоєчасністю такої сплати.
Вказане виключає можливість для застосування даної норми під час прийняття оскаржуваної постанови.
Згідно пункту 49 рішення Європейського суду з прав людини від 26.04.1979 у справі «Санді Таймс» проти Сполученого Королівства, право має бути в адекватній мірі доступним: особи повинні мати відповідну обставинам можливість орієнтуватися у тому, які правові норми застосовуються у даному випадку. Норма не може вважатися «законом», доки вона не сформульована з достатнім ступенем точності, що дозволяє особі узгоджувати з нею свою поведінку: особи повинні мати можливість передбачити у розумному відносно обставин ступені наслідки, які може потягнути певне діяння».
Отже, у межах спірних правовідносин, позивач не мав можливості передбачити наслідки несплати ним аліментів, що потягне за собою накладення спірного штрафу, оскільки, коли утворювалася відповідна заборгованість, законодавство не передбачало накладення штрафу у певному розмірі.
Вказані висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними в ухвалі Верховного Суду від 02.09.2019 у справі № 520/3935/19 про відмову у відкритті касаційного провадження, який погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки заборгованість позивача щодо сплати аліментів утворилась з 2011 року, а відповідальність у формі штрафу за таку несплату, яка передбачена абзацом третім частини чотирнадцятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» введена лише з 28.08.2018, то з урахуванням статті 58 Конституції України на позивача не може бути накладено штраф з розрахунку всієї суми заборгованості, та зазначив, що правильне застосування судами норм права в межах цієї справи є очевидними не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
При цьому, відповідачем не надано суду доказів заборгованості позивача станом на 31.08.2018 в розмірі 81681,72 грн., з якої було здійснено розрахунок штрафу, натомість надано розрахунок заборгованості по сплаті аліментів в розмірі 80834,40 грн.
З урахуванням зазначеного, відповідачем не доведено правомірності застосування до позивача штрафу у розмірі 50% із суми заборгованості зі сплати аліментів 81681,72 грн., а тому постанова державного виконавця Новозаводського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Артюх Т.С. про накладення на ОСОБА_3 штрафу в розмірі 40840,86 грн. від 20.09.2018 за виконавчим провадженням № 53274801 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_3 необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Новозаводського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 768,40 грн.
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Новозаводського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (вул. Шевченка, 118, м. Чернігів, 14030, код ЄДРПОУ 35029699), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Новозаводського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Артюх Т.С. про накладення на ОСОБА_3 штрафу в розмірі 40840,86 грн. від 20.09.2018 за виконавчим провадженням № 53274801.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Новозаводського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 768,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повне судове рішення складено 07.11.2019.
Суддя Н.М. Баргаміна