06 листопада 2019 року Чернігів Справа № 620/892/19
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Зайця О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом про визнання дій Управління пенсійного фонду України у Чернігівській області щодо відмови виконання Ухвали Вищого адміністративного суду України суду від 17.04.2007 по справі № к-2819/06, яка набула законної сили у здійснені призначення та виплати ОСОБА_1 пенсії з врахуванням додаткових видів грошового забезпечення за високі досягнення у службі та виконання особливо важливих завдань, встановленого абзацем 5 підпункту «А» статті 3 Указу Президента України від 4 жовтня 1996 року № 926 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівникам ОВС» неправомірними; зобов'язання негайно Управління пенсійного фонду України у Чернігівській області з 01 січня 2018 року призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію з врахуванням додаткових видів грошового забезпечення за високі досягнення у службі та виконання особливо важливих завдань, згідно Ухвали Вищого адміністративного суду України суду від 17.04.2007 по справі № к-2819/06, і сплатити заборгованість, що виникла внаслідок виплати заниженого розміру пенсій.
Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що відповідачем при здійсненні перерахунку пенсії протиправно обмежило розмір пенсії за високі досягнення у службі та виконання особливо важливих завдань в розмірі 48%, яка була передбачена Указом Президента України від 04 жовтня 1999 року № 926 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників ОВС», яку позивачка отримувала щомісячно під час проходження служби.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.04.2019 провадження у справі зупинено.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 провадження у справі поновлено.
ГУ ПФУ в Чернігівській області, в межах встановленого судом строку, подано відзив на позов, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість та зазначає, що пенсія позивачу за весь час перебування на обліку зменшена не була, а під час перерахунку основний розмір пенсії обчислений до 70% грошового забезпечення відповідно до норм чинного законодавства України на момент такого перерахунку.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 , з 01 вересня 1997 року є пенсіонером органів внутрішніх справ України в Чернігівській області, і їй призначена пенсія відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що підтверджується пенсійним посвідченням серія НОМЕР_1 , виданим Пенсійним фондом України 22.07.2015.
У свою чергу, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», ГУ ПФУ в Чернігівській області проведено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018.
При здійсненні перерахунку пенсії протиправно обмежило розмір пенсії за високі досягнення у службі та виконання особливо важливих завдань в розмірі 48%, яка була передбачена Указом Президента України від 04 жовтня 1999 року № 926 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників ОВС».
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.
Так, у відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).
В рішенні від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист» (справа про ветеранів органів внутрішніх справ) Конституційний Суд України прямо зазначив, що служба в органах внутрішніх справ має ряд специфічних властивостей (служба в правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей), що повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексом організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби в органах внутрішніх справ, так і після звільнення у запас або у відставку.
Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.
Тобто набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в таких рішеннях: від 22.09.2005 № 5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 № 23-рп/2010, від 11.10.2011 № 10-рп/2011).
Частиною першою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2011-XII) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових:
1) посадовий оклад;
2) оклад за військовим званням;
3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення;
4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною першою статті 15 Закону № 2011-ХІІ визначено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
Однією з умов пенсійного забезпечення військовослужбовців є визначення видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсій.
Так, частиною третьою статті 43 Закону № 2262-ХІІ визначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ).
Відповідно до пункту 7 постанови КМУ від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
Таким чином, Закон № 2262-ХІІ, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами, конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.
Тобто при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону № 2262-ХІІ, який є вичерпним.
Так, Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 20.11.2003 у справі № 22а-2189/2003 зобов'язано зробити перерахунок призначенної ОСОБА_1 з 01 вересня 1997 року пенсії з врахуванням додаткових видів грошового забезпечення за високі досягнення у службі та виконання особливо важливих завдань, встановленого абзацем 5 підпункту «А» статті 3 Указу Президента України від 4 жовтня 1996 року № 926 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівникам ОВС» та виплатити різницю недоплаченої пенсії на її користь з квітня 2000 року.
При цьому, у даному рішенні вказано, що надані документи свідчать, що ОСОБА_1 отримувала 30% надбавку за умови служби з часу її введення відповідно до Указу Президента України від 4 жовтня 1996 року № 926.
У відповідності до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини. Відтак обставини щодо правомірності призначення пенсії повторно не доказуються.
Таким чином, з врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання неправомірними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо здійснення призначення та виплати ОСОБА_1 пенсії без врахування додаткових видів грошового забезпечення за високі досягнення у службі та виконання особливо важливих завдань, встановлених абзацем 5 підпункту «А» статті 3 Указу Президента України від 4 жовтня 1996 року № 926 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівникам ОВС» та зобов'язання відповідача з 01 січня 2018 року призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію з врахуванням додаткових видів грошового забезпечення за високі досягнення у службі та виконання особливо важливих завдань, встановлених абзацем 5 підпункту «А» статті 3 Указу Президента України від 4 жовтня 1996 року № 926 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівникам ОВС».
При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 139, 241, 243, 244-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо здійснення призначення та виплати ОСОБА_1 пенсії без врахування додаткових видів грошового забезпечення за високі досягнення у службі та виконання особливо важливих завдань, встановлених абзацем 5 підпункту «А» статті 3 Указу Президента України від 4 жовтня 1996 року № 926 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівникам ОВС».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з 01 січня 2018 року призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію з врахуванням додаткових видів грошового забезпечення за високі досягнення у службі та виконання особливо важливих завдань, встановлених абзацем 5 підпункту «А» статті 3 Указу Президента України від 4 жовтня 1996 року № 926 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівникам ОВС».
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Повний текст рішення виготовлено 06 листопада 2019 року.
Суддя О.В. Заяць