28 жовтня 2019 року справа № 580/2524/19
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А.В., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білозірської сільської ради про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Білозірської сільської ради, в якій просить:
- визнати рішення від 11.07.2019 №90-19/VІІ "Про надання земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 ", яким позивачу відмовлено у наданні земельної ділянки площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва у приватну власність незаконним;
- зобов'язати відповідача прийняти рішення про передачу позивачу в приватну власність земельної ділянки площею 0,12 га з кадастровим номером 7124981000:01:006:0578 для ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району Черкаської області.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 14 лютого 2019 року він звернувся до Білозірської сільської ради із заявою, в якій просив передати у власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 0,12 га (кадастровий номер 7124981000:01:006:0578) для ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області. Рішенням відповідача від 11.07.2019 позивачу відмовлено в наданні земельної ділянки у власність у зв'язку з тим, що на дану земельну ділянку надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність учаснику АТО гр. ОСОБА_2 , згідно рішення сесії Білозірської сільської ради №80-30 від 24.01.2019.
Позивач вважає, що оскаржуване рішення є дискримінаційним, оскільки в ньому зазначено, що на вказану земельну ділянку має право лише певне коло осіб (учасники АТО гр. ОСОБА_2 ).
Мотиви для відмови у наданні йому земельної ділянки площею 0,12 га з кадастровим номером 7124981000:01:006:0578 для ведення індивідуального садівництва, які викладені відповідачем у рішенні Білозірської сільської ради від 11.07.2019 №90-19/VIІ, не свідчать про те, що відповідач діяв у спосіб визначений Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації та пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Позивач зазначає, що земельна ділянка площе. 0,12 га сформована з присвоєнням їй кадастрового номеру 7124981000:01:006:0578, визначено її площу та межі, про неї внесено інформацію до Державного земельного кадастру. Позивач вказує, що враховуючи приписи ч. 1 ст. 8 ЦК України (про аналогію закону) до спірних правовідносин необхідно застосовувати ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України. Відтак, надання у власність земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складання документації із землеустрою.
Ухвалою суду від 19.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження та ухвалено розпочати розгляд справи по суті з 18.09.2019 без виклику учасників справи.
Ухвалою суду від 06.09.2019 витребувано у Білозірської сільської ради належним чином завірені копії рішення сесії Білозірської сільської ради №80-30 від 24.01.2019 та доказів місця проживання чи перебування ОСОБА_2 , якому надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з кадастровим номером 7124981000:01:006:0578, що знаходиться в адміністративних межах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району Черкаської області; витребувані докази надати Черкаському окружному адміністративному суду до 18.09.2019.
У встановлений судом строк відповідачем не надано до суду відзив на позовну заяву.
Згідно з ч. 2 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Розглянувши наявні у суду матеріали, суд встановив наступне.
16 березня 2016 року управлінням Держгеокадастру у Черкаському район Черкаської області зареєстровано в Державному земельному кадастрі земельну ділянку, кадастровий номер 7124981000:01:006:0578, площею 0,1200 га, для індивідуального садівництва в адмінмежах Білозірської сільської ради; форма власності: комунальна. Державна реєстрація земельної ділянки здійснена на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок 24.11.2014, розробленого Черкаським міськрайонним виробничим відділом Черкаської регіональної філії ДП «Центру ДЗК», ОСОБА_3 (витяг з Державного земельного кадастру НВ-7108266122019 від 11.02.2019).
Рішенням 80 сесії Білозірської сільської ради VII скликання від 24.01.2019 №80-30/VII надано гр. ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,12 га, кадастровий номер 7124981000:01:0063:0578 для ведення індивідуального садівництва в адмінмежах Білозірської сільської ради за межами населеного пункту за адресою: с. Білозір'я, район «Рудка».
14 лютого 2019 року позивач звернувся до Білозірської сільської ради із заявою, в якій просив передати у власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 0,12 га (кадастровий номер 7124981000:01:006:0578) для ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області.
До заяви додано: витяг з Державного земельного кадастру на земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер 7124981000:01:006:0578; інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта на підтвердження реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, кадастровий номер 7124981000:01:006:0578; копію паспорта громадянина України та ідентифікаційного номера.
11 липня 2019 року 90 сесія Білозірської сільської ради VII скликання прийняла рішення №90-19/VII «Про надання земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 », за яким відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п.«б» ч. 1 ст. 12, п.п. «б», «в» ч. 1 ст. 122, ст. 125, ст. 126 Земельного кодексу України, розглянувши звернення гр. ОСОБА_1 , за погодженням з постійною комісією з питань земельних відносин, екології та використання природних ресурсів, сесія Білозірської сільської ради вирішила вважати за необхідне відмовити гр. ОСОБА_1 в наданні земельної ділянки у власність площею 0,120 га для ведення індивідуального садівництва (кадастровий номер 7124981000:01:006:0578) в адмінмежах Білозірської сільської ради за межами населеного пункту у зв'язку з тим, що на дану земельну ділянку надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність учаснику АТО гр. ОСОБА_2 , згідно рішення сесії Білозірської сільської ради №80-30 від 24.01.2019.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ін.
Згідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Частиною 2 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до п. «в» ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.
Згідно з частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Відповідно до ч. 8 ст. 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Згідно з ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Таким чином, стаття 118 Земельного кодексу України визначає порядок отримання громадянами безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, в т.ч. для ведення садівництва.
Передачі земельної ділянки у власність передує отримання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки; розроблення технічної документації суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою; погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу; прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність
Під час судового розгляду справи встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач звернувся до Білозірської сільської ради із заявою від 14.02.2019, в якій просив передати йому у власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 0,12 га (кадастровий номер 7124981000:01:006:0578) для ведення індивідуального садівництва.
У вказаній заяві позивач не просить надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Рішенням відповідача від 11.07.2019 №90-19/VII позивачу відмовлено у наданні земельної ділянки у власність у зв'язку з тим, що на дану земельну ділянку надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність учаснику АТО, гр. ОСОБА_2 .
З огляду на те, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою є першою і невід'ємною стадією процедури щодо безоплатного отримання земельних ділянок у власність, заява позивача про передачу земельної ділянки у власність має охоплювати і першу стадію.
При цьому, суд вважає безпідставними доводи позивача про те, що передача спірної земельної ділянки у власність має відбуватись без складання технічної документації, і що за аналогією закону до спірних правовідносин мають застосовуватись положення частини першої статті 123 Земельного кодексу України, за якою надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою, оскільки порядок отримання безоплатно у власність громадянами земельних ділянок комунальної власності врегульований статтею 118 Земельного кодексу України, і передбачає отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Натомість, норми статті 123 Земельного кодексу України визначають порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.
Суд зазначає, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем відмовлено позивачу з підстав, не передбачених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, відтак, рішення відповідача від 11.07.2019 №90-19/VІІ "Про надання земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 " є протиправним і підлягає скасуванню.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача прийняти рішення про передачу земельної ділянки у власність, суд зазначає таке.
Зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді вбачається, що під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.
При цьому зазначена позовна вимога є саме втручанням в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Згідно з ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Тобто, законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Відтак, у даному випадку суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання Білозірської сільської ради повторно розглянути на найближчому пленарному засіданні чергової сесії заяву ОСОБА_1 від 14.02.2019 про передачу земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність для ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Білозірської сільської ради Черкаського району, та прийняти рішення відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України, з урахуванням висновків суду викладених у рішенні.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних причин.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, а вимоги такими, які підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Білозірської сільської ради від 11.07.2019 №90-19/VІІ "Про надання земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 ".
Зобов'язати Білозірську сільську раду (вул. Незалежності, 168, с. Білозір'я, Черкаський район, Черкаська область, 19635, код ЄДРПОУ 26323367) розглянути на найближчому пленарному засіданні чергової сесії заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) від 14.02.2019 про передачу земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність для ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Білозірської сільської ради Черкаського району, та прийняти рішення відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий А.В. Руденко