ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про залишення позовної заяви без руху
"06" листопада 2019 р. Справа № 300/2149/19
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Микитюк Р.В., розглянувши матеріали адміністративного позову Державного підприємста "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України ( №128)" до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень від 10.01.2019, вимоги від 10.01.2019,-
01.11.2019 Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України ( №128)" звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень від 10.01.2019, вимоги від 10.01.2019.
Пунктом 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до пунктів 2, 11 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначаються, зокрема:
повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти;
виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Перевіряючи на відповідність позовну заяву вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив, що позивач:
не зазначив ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України);
не зазначив ідентифікаційний код відповідача зареєстрованого в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; номер засобу зв'язку відповідача, якщо такий відомий; офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти відповідача;
не подав власне письмове підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Судом встановлено, що до позовної заяви не додано документ про сплату судового збору, проте додано заяву №14-648 від 29.10.2019 про відстрочення сплати судових витрат.
Заява мотивована тим, що майновий стан підприємства не дозволяє сплатити повністю розмір судового збору. Враховуючи важке фінансове становище, відсутність грошових коштів на рахунках підприємства, значну кредиторську заборгованість просить відстрочити сплату судового збору.
За змістом вимог частин 1 і 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" (в редакції закону від 18.01.2018).
Згідно частини 1 статті 2 Закону України "Про судовий збір" платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Частинами 1, 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" (в редакції від 03.10.2017) встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Суд зазначає, що частина 1 статті 8 вказаного Закону містить вичерпний перелік умов, за яких можливе звільнення від сплати судового збору, відстрочення або розстрочення сплати судового збору, а також зменшення його розміру.
Такими умовами є відповідний предмет спору за участю певних сторін, правовий статус однієї із сторін у такому публічно-правовому спорі або її майновий стан.
Всі згадані умови стосуються виключно фізичної особи як позивача чи сторони.
Підстав для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати для суб'єктів владних повноважень, юридичних осіб, в даному випадку Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України", Законом України "Про судовий збір" не визначено.
Слід також зауважити, що постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 23.01.2015 "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 № 3674-VI "Про судовий збір" судам роз'яснено, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Суд зазначає, що в обґрунтування свого майнового стану, причиною чого є відсутність можливості сплати судовий збір, позивачем не подано жодного підтверджуючого документу.
Як наслідок, відсутність коштів у Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України" для сплати судового збору не є тією обставиною, що впливає на майновий стан та може слугувати підставою для звільнення від сплати судового збору відповідно до статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, суд дійшов до переконання про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про відстрочення сплати судового збору, за подання даної позовної заяви.
Згідно частини 1 статті 1 вказаного Закону, судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 4 коментованого Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно із пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання суб'єктом владних повноважень, юридичною особою до суду адміністративного позову майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", який вступив в дію з 01.01.2019, встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць з 1 січня 2019 року складає 1921,00 гривню.
Із змісту адміністративного позову слідує, що Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України" просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №№0000691306, 0000711306, 0000721306 від 10.01.2019, №0000701306 від 10.04.2019, визнати протиправним та скасувати рішення №№0000321306, 0000681306, 0025061306, 0025071306 від 10.01.2019, вимогу про сплату боргу (недоїмки №0000331306 від 10.01.2019 на загальну суму 306713,34 .
Таким чином позивачем до суду заявлено вимоги майнового характеру.
Враховуючи положення пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", позивач повинен сплатити судовий збір за подання адміністративного позову в розмірі (306713,34 x 1,5% = 4600,70) 4600,70 гривень.
Зважаючи на вказане, позовну заяву подано без додержання вимог частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частинами 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
У зв'язку із вищевикладеним, відповідно до частин 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк, достатній для усунення вищевказаних недоліків шляхом приведення у відповідність позовної заяви до вимог, встановлених пунктами 2, 11 частини 5 статті 160, частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі наведеного, керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
У задоволенні заяви Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України" про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України ( №128)" до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень від 10.01.2019, вимоги від 10.01.2019 - залишити без руху.
Надати позивачу з дня отримання цієї ухвали десятиденний строк для усунення вказаних недоліків шляхом:
вказання в позовні заяві: ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України);
вказання в позовній заяві: ідентифікаційного коду відповідача зареєстрованого в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; номеру засобу зв'язку відповідача, якщо такий відомий; офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти відповідача;
долучення власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;
подання документа про сплату судового збору в розмірі 4600,70 гривень.
Роз'яснити, що в разі неусунення недоліків у визначений строк позовна заява буде повернена.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Суддя Микитюк Р.В.