21 жовтня 2019 року м. Ужгород№ 260/1461/18
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Микуляк П.П.,
при секретарі Петрус К.І.,
за участю:
позивача: ОСОБА_1 , представник - Тричинець Н.П.,
відповідача: ГУ ДФС у Закарпатській області, представник - Жупан Ж.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, -
У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошена вступна та резолютивна частини Рішення. Повний текст Рішення виготовлено та підписано 31 жовтня 2019 року.
ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Закарпатській області, яким просить суд визнати протиправним та скасувати Наказ ГУ ДФС у Закарпатській області від 21.11.2018 року № 521-0 про звільнення ОСОБА_1 з посади інспектора Рахівської державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби в Закарпатській області, поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора Рахівської державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби в Закарпатській області із відновленням відповідного рангу державного службовця та стягнути з Головного управління державної фіскальної служби в Закарпатській області на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що позивача було звільнено з посади інспектора Рахівської державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби в Закарпатській області згідно із Наказом ГУ ДФС у Закарпатській області від 21.11.2018 року № 521-о.
Підставою для винесення оскаржуваного наказу від 21.11.2018 року слугувало набрання законної сили Постановою Рахівського районного суду Закарпатської області від 18.06.2018р., щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення, інформація про яке також була внесена до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення.
Позивач вважає, що оскаржуваний наказ прийнятий не в порядку, передбаченому законом, без проведення дисциплінарного провадження, висновків дисциплінарної комісії, пояснення позивача, з порушенням строків притягнення до дисциплінарної відповідальності, в якому відсутні відомості про стислий виклад обставин справи, не вказано вид дисциплінарного проступку з його юридичною кваліфікацією, а саме звільнення не визначено як вид дисциплінарного стягнення, що в сукупності є підставою для скасування такого.
В судовому засіданні представник позивача підтримала висунуті позовні вимоги та просила суд їх задовільнити.
Представником відповідача до суду було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якої вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими. Додатково зазначила, що позивачку визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-6 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень.
Судове рішення набрало законної сили 02.07.2018 року. Відомості внесено до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення.
А саме звільнення позивача відбулось у відповідності, в порядку та у спосіб, визначені законодавством України, що в свою чергу свідчить і про законність видання Головним управлінням ДФС у Закарпатській області Наказу від 21.11.2018 року №521-0 «Про звільнення ОСОБА_1 » та безпідставність всіх послідуючих позовних вимог позивача.
В судовому засіданні представник відповідача заперечила, щодо задоволення позовних вимог та просила суд відмовити позивачу в їх задоволенні.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , перебувала на державній публічній службі в органах державної фіскальної служби з 20.03.1995р. За період служби, працювала державним податковим інспектором, починаючи з 13 рангу державного податкового інспектора до Головного державного інспектора податкової і митної справи 1 рангу.
З 02.02.2016 року перебувала на посаді головного державного інспектора з організаційної роботи ДПІ у Рахівському районі.
18.06.2018 року Постановою Рахівського районного суду Закарпатської області, яка набрала законної сили 02.07.2018 року (справа №305/959/18), позивача визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення (порушення вимог щодо неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про суттєві зміни у майновому стані), та призначено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. Вказана Постанова вручена представнику ДПІ 06.07.2018р. (а.с.19) для подальшого прийняття рішення.
13.08.2018 року Наказом ГУ ДФС у Закарпатській області, "Про введення в дію переліку змін до організаційної структури та переліку змін до штатного розпису" №1391, було введено в дію Перелік змін до Організаційної структури №1 та Перелік змін №3 до штатного розпису на 2018 рік ГУ ДФС у Закарпатській області та наказано відділу по роботі з персоналом здійснити комплекс заходів щодо перепризначення працівників Головного управління ДФС у Закарпатській області.
27.08.2018 року продовжуючи перебувати на займаній посаді Позивачем було подано заяву на посаду державної служби до Головного управління ДФС у Закарпатській області.
30.08.2018 року Наказом Головного управління ДФС у Закарпатській області "Про призначення ОСОБА_1 " №220 було призначено ОСОБА_1 з 04 вересня 2018 року на посаду державного інспектора Рахівської державної податкової інспекції Рахівського управління Головного управління ДФС у Закарпатській області в порядку переведення з ДПІ у Рахівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області.
03.09.2018 року Наказом ДПІ у Рахівському районі №12-0 було звільнено ОСОБА_1 , з посади головного державного інспектора з організації роботи ДПІ у Рахівському районі, у зв'язку з переведенням за її згодою у Головне управління ДФС у Закарпатській області. Весь цей час особа працювала на різних посадах в органах ДФС у Закарпатській області.
І тільки 20.11.2018р. службовою запискою Начальник управління по роботі з персоналом повідомлено начальника Головного управління, що в рамках виконання контрольного доручення ДФС України від 01.11.2018 року №33989/7/99-99-25-04-17, ніби то встановлено, що ОСОБА_1 , будучи на посаді головного державного інспектора з організації роботи ДПІ у Рахівському районі, не повідомила НАЗК про суттєві зміни у майновому стані, чим відповідно до п.9 ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» скоїла правопорушення, пов'язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим законом вимоги, заборони та обмеження, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Вказане правопорушення за ч.2 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення підтверджено протоколом Управління захисту економіки в Закарпатській області про адміністративне правопорушення №119 від 05.06.2018р.
За наслідками розгляду протоколу Управління захисту економіки в Закарпатській області, Постановою Рахівського районного суду Закарпатської області від 18.06.2018 року у справі №305/959/18 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-6 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700,00 гривень.
Вказане вище і стало підставою винесенню Наказу ГУ ДФС у Закарпатській області від 21.11.2018 року № 521-о відповідно до п.3 ч.1 та 2 ст.84 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VII «Про державну службу», було звільнено ОСОБА_1 з посади інспектора Рахівської державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби в Закарпатській області в звязку з втратою права на державну службу.
Підставою винесення даного наказу зазначена вказана вище службова записка від 20.11.2018р. та Постанова Рахівського районного суду Закарпатської області від 18.06.2018 року по справі 305/959/18. (а.с. 10)
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначено Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон України № 889-VIII).
Згідно ч.2,3 ст.5 цього Закону, відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.84 Закону України «Про державну службу», підставами для припинення державної служби у зв'язку із втратою права на державну службу або його обмеженням є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за пов'язане з корупцією правопорушення, яким на особу накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, що пов'язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування.
Положенням ч.2 ст.84 Закону України «Про державну службу» визначено, що, у випадках, зазначених у п.1-4, 6 ч.1 цієї статті, суб'єкт призначення зобов'язаний звільнити державного службовця у триденний строк з дня настання або встановлення факту, передбаченого цією статтею, якщо інше не встановлено законом
Суд зазначає, що правопорушення, яке було вчинено позивачем було встановлено Постановою Рахівського районного суду Закарпатської області від 18.06.2018 року по справі 305/959/18, є адміністративним правопорушенням, пов'язаним з корупцією передано представнику ДПІ в липні 2018р. для подальшого прийняття рішення.
Відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як передбачено статтею 5 Закону України № 889-VIII, правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом (частина 2).
Частиною 3 ст. 5 Закону України № 889-VIII визначено, що дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Таким чином, саме Закон України 889-VIII є спеціальним Законом, яким регулюються відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби. Норми законодавства про працю поширюється на державних службовців лише у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Оскільки підстави та порядок припинення державної служби визначено Законом України 889-VIII, норми законодавства про працю не застосовуються до спірних правовідносин.
Саме Законом України №889-VIII, передбачено звільнення державного службовця у випадку набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення.
Тобто в даному випадку не передбачено проведення службового розслідування щодо наявності в діях позивача дисциплінарного проступку, в тому числі і відібрання будь-яких пояснень з цього приводу, оскільки є таке, що набрало законної сили, рішення суду, яким доведено вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-6 КУпАП, що унеможливлює подальше проходження державної служби.
Відтак, твердження позивача, щодо порушення відповідачем процедури звільнення є безпідставними та не обґрунтованими.
Вказана обставина є самостійною та безумовною підставою для припинення державної служби у зв'язку із втратою державним службовцем права на державну службу. При цьому, відповідно до вимог ч. 2 ст. 84 Закону України №889-VIII, наявність вказаної підстави не надає суб'єкту призначення (роботодавцю) права діяти на власний розсуд, а передбачає імперативний обов'язок - звільнити державного службовця у триденний строк з дня настання або встановлення факту, передбаченого цією статтею.
Оскаржуваним наказом позивача було звільнено саме на цій підставі.
Вказане свідчить про те, що відповідач у спірній ситуації діяв правомірно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Аналогічна позиція висловлена в Постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 17.07.2019 у справі № 140/1966/18 (адміністративне провадження № К/9901/10019/19).
Суд погоджується із твердженням позивача, що наявне порушення відповідачем 3-ох денного строку, яким передбачене звільнення за ст.84 Закону України «Про державну службу», однак дана обставина не може слугувати підставою для поновлення позивача на займаній посаді з огляду на втрату права на державну службу.
Стосовно виявленого порушення відповідачем обов'язкових до виконання строків судом буде відредаговано в межах повноважень в порядку ст. 249 КАС України.
У відповідності до ч.1 ст.2 КАС України: завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.7 КАС України: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У відповідності до ч.1 ст.77 КАС України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі наведеного підстави для задоволення позову відсутні, оскільки припинення державної служби та звільнення позивача з посади мало місце не за ініціативою суб'єкта призначення, а у зв'язку із фактичною втратою права на державну службу, а тому передбачені Кодексом законів про працю України гарантії на позивача не можуть поширюватися тому відповідачем і не були порушені відтак наказ від 21.11.2018 року №521-о про звільнення позивача та припинення державної служби скасуванню не підлягає.
Що стосується позовних вимог в частині поновлення позивача на займаній під час звільнення посаді та стягнення грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, то такі також не підлягає задоволенню, оскільки є похідними вимогами від вимоги про визнання наказу про звільнення протиправним.
На підставі наведеного та керуючись ст. 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя П.П.Микуляк