05 листопада 2019 року м. Ужгород№ 260/205/19
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Рейті С.І.
при секретарі судового засідання Олійник В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про скасування вимоги, -
У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 05 листопада 2019 року проголошено вступну та резолютивну частину Рішення. Рішення в повному обсязі складено 07 листопада 2019 року.
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Закарпатській області) про скасування вимоги від 13.11.2018 року № Ф-4554-50.
В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) була виписана помилково, з огляду на те, що у нього не було ані недоїмки зі сплати єдиного внеску, ані боргу зі сплати фінансових санкцій на кінець календарного місяця, так як, ним, взагалі була фактично припинена підприємницька діяльність, взагалі не здійснює вказану в свідоцтві діяльність як приватний підприємець. Станом на період складення вимоги (31.10.2018 року) він не являвся фактично фізичною особою-підприємцем та не здійснював підприємницьку діяльність (останні 10 з лишком років).
Ухвалою суду від 04.03.2019 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, запропоновано відповідачу надати відзив проти позову, у разі його заперечення.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, згідно якого не погоджується із вимогами адміністративного позову, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. В обгрунтування відзиву зазначено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач є фізичною особою-підприємцем та платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. З 01.01.2017 року набули чинності зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", зокрема, визначено, що фізичні особи-підприємці зобов'язані сплачувати єдиний внесок незалежно від доходів. Отже, незалежно від того чи отримував ОСОБА_1 доходи та чи здійснював фактично підприємницьку діяльність, він є платником єдиного внеску з 01.01.2017 року. Відтак, враховуючи наявність недоїмки зі сплати єдиного внеску на кінець календарного місяця, діючи у межах та спосіб передбачений імперативними нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449 ГУ ДФС у Закарпатській області надіслано позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4554-50 від 13.11.2018 року.
Ухвалою суду від 22.04.2019 року витребувано у ОСОБА_1 інформацію про звернення із заявою щодо державної реєстрації припинення підприємницької діяльності та у разі такого звернення - належним чином завірену копію такої заяви та документів, що були додані до неї, а також докази на підтвердження завершення процедури державної реєстрації припинення підприємницької діяльності - у разі наявності.
Ухвалою суду від 23.05.2019 року витребувано від Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області оригінал реєстраційної справи ОСОБА_1 , для огляду.
31.05.2019 року до суду надійшов лист голови Ужгородської РДА від 30.05.2019 року № 225, в якому зазначено, що реєстраційна справа ОСОБА_1 у паперовій формі зберігається у виконавчому комітеті Ужгородської міської ради.
Ухвалою суду від 06.06.2019 року витребувано від виконавчого комітету Ужгородської міської ради оригінал реєстраційної справи ОСОБА_1 , для огляду.
На виконання ухвали суду від 06.06.2019 року, 14.06.2019 року відділом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виконавчого комітету Ужгородської міської ради направлено до суду оригінал реєстраційної справи ОСОБА_1 .
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
ОСОБА_1 16.02.2005 року зареєстрований як фізична особа-підприємець та взятий на облік як платник єдиного внеску, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.44-45).
Зважаючи на інтегровану картку платника єдиного соціального внеску ОСОБА_1 встановлено, що станом на 31.10.2018 року недоїмка із єдиного соціального внеску становила 15819,54 грн. (а.с.43).
На підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів начальником УПБ ГУ ДФС у Закарпатській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 року № Ф-4554-50 на суму єдиного соціального внеску - 15819,54 грн. (а.с.7).
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464).
Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст.4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
З огляду на п. 2 ч. 1 ст.7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Частиною 5 статті 8 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.
Відповідно до абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Згідно з ч. 12 ст. 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
З аналізу зазначених норм встановлено, що фізична особа-підприємець зобов'язана нараховувати та сплачувати єдиний соціальний внесок в розмірі 22 відсотків бази нарахування єдиного внеску, а у випадку не отримання доходу у розмірі не менше ніж мінімальний страховий внесок.
Зважаючи на п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2017 року № 1801-VIII установлено з 1 січня 2017 року мінімальну заробітну плату 3200 гривні.
Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 07.12.2017 року № 2246-VIII установлено з 1 січня 2018 року мінімальну заробітну плату 3723 гривні.
Таким чином, сума мінімального страхового внеску у 2017 році становила 704,00 грн. (3 200,00 грн. х 22%), у 2018 році - 819,06 грн. (3 723,00 х 22%).
Отже, мінімальний розмір страхового внеску, який підлягав обов'язковій сплаті фізичною особою-підприємцем у 2017 році становив 8 448,00 грн., за 9 місяців 2018 року - 7 371,54 грн.
Суд констатує, що у випадку не отримання доходу позивач як фізична особа-підприємець був зобов'язаний щомісяця нараховувати та сплачувати єдиний соціальний внесок у розмірі не меншому ніж мінімальний розмір страхового внеску.
Відповідно до абз. 1 ч. 4 ст.25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
При цьому в розумінні п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449 (далі за текстом - Інструкція № 449).
Згідно з п.10 Розділу IV Інструкції № 499 обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів здійснюється на підставі актів документальної перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органу доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок.
Пунктом 1 Розділу VІ Інструкції № 449 встановлено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
Відповідно до абз.2, 3 п.2 Розділу VІ Інструкції № 449 у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Пунктом 4 Розділу VІ Інструкції № 449 визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.
Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Під частковим зменшенням суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованості зі сплати фінансових санкцій) для цілей цього пункту вважається зменшення загальної суми боргу (недоїмки) з єдиного внеску, яка включає нараховані та несплачені суми єдиного внеску (фінансових санкцій) за останній календарний місяць, в якому відбулось таке зменшення.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.
Згідно з п.4 Розділу VІ Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Із аналізу зазначених норм встановлено, що дані інформаційної системи органу доходів і зборів можуть бути підставою для формування вимоги про сплату боргу (недоїмки), а тому, якщо платник єдиного внеску не виконав обов'язку зі своєчасного нарахування та сплати ЄСВ, орган доходів і зборів на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів обчислює суму єдиного внеску, яку зазначає у вимозі про сплату боргу (недоїмки).
Як встановлено судом та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, ОСОБА_1 у період з січня 2017 року по вересень 2018 року включно не нараховував та не сплачував єдиний соціальний внесок у законодавчо встановленому розмірі, а тому відповідачем на підставі та у межах повноважень сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 року за № Ф-4554-50, на суму єдиного соціального внеску - 15 819,54 грн.
Щодо недотримання відповідачем термінів формування та направлення оскарженої вимоги суд констатує, що така бездіяльність органу доходів і зборів не має наслідком визнання протиправною та скасування відповідної вимоги, а підлягає врахуванню під час обчислення законодавчо визначених строків для застосування процедури узгодження такої вимоги.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, враховуючи принципи адміністративного судочинства та з огляду на положення ч. 2 ст. 77 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову. За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, відтак, у задоволенні позову слід відмовити.
Згідно ст. 139 КАС України та в зв'язку з відсутністю понесених судових витрат відповідачем, судові витрати не стягуються та за рахунок бюджету не компенсуються.
Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, буд. 52, код ЄДРПОУ 39393632) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - відмовити.
2. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення, а в разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Рейті