Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 листопада 2019 р. Справа№200/10957/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Ушенка С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Головного Управління ДФС у Донецькій області (ЄДРПОУ 39406028; 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114) про визнання протиправними та скасування податкових вимог, -
ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування вимог від 11.12.2017 № Ф-11992-17 про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 22 912, 02 грн. та від 07.05.2018 № Ф-11992-17 про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 30 152, 98 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем 11 грудня 2017 року винесено вимогу № Ф-11992-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, якою позивача зобов'язано сплатити недоїмку з єдиного внеску станом на 30.01.2018 у розмірі 22 912, 02 грн., а також 07 травня 2018 року винесено вимогу № Ф-11992-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, якою позивача зобов'язано сплатити недоїмку з єдиного внеску станом на 04.07.2018 у розмірі 30 152, 98 грн. Вважає, що при винесенні спірних вимог відповідачем не враховано приписи Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", оскільки платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів де проводилася антитерористична операція, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Позивач вважає, що вимоги підлягає скасуванню.
Представник відповідача через відділ діловодства та документообігу суду надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач є платником єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та в даних правовідносинах повинен сплачувати його у повному обсязі. Оскільки станом на 30.01.2018 та 04.07.2018 за позивачем обліковувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску, контролюючим органом у відповідності до норм чинного законодавства було сформовано та надіслано вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 11.12.2017 № Ф-11992-17 на суму 22 912, 02 грн. та від 07.05.2018 № Ф-11992-17 на суму 30 152, 98 грн.
Зазначає, що зміни, внесені Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02.09.2014 до розділу VIIІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010 згідно п.28 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №911-VIIІ від 24.12.2015 втратили чинність, а, отже, позивач зобов'язаний виконувати обов'язок щодо сплати єдиного соціального внеску. Крім того, зазначив, що частина боргу виникла у період до проведення АТО. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.09.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та позивачеві надано 10-тиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення її недоліків.
У встановлений судом строк позивачем усунуті недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 02.10.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розгляд справи проведено за правилами ст. 263 КАС України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця 18.08.1998, перебуває на обліку в Костянтинівсько-Дружківському управлінні ДФС у Донецькій області.
Відповідач - Головне управління ДФС Донецької області, у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах згідно ст.43 КАС України має адміністративну процесуальну дієздатність.
Судом встановлено, що 11.12.2017 відповідачем сформовано вимогу № Ф-11992-17 про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування станом на 30.01.2018, якою позивача зобов'язано сплатити суму єдиного внеску у розмірі 22 912, 02 грн., а також 07.05.2018 - вимогу № Ф-11992-17 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, якою позивача зобов'язано сплатити недоїмку з єдиного внеску станом на 04.07.2018 у розмірі 30 152, 98 грн.
Згідно розрахунків вимог та картки платника зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування вбачається, що у позивача виникла заборгованість, яка станом на 04.07.2018 складає 30 152, 98 грн., в яку також входить сума боргу за період з 21.10.2013 по 20.01.2014 у розмірі 2412,70 грн. по вимозі від 11 грудня 2017 року № Ф-11992-17 та за період з 21.01.2013 по 20.01.2014 у розмірі 5084,48 грн. по вимозі від 07 травня 2018 року № Ф-11992-17.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ст. 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Згідно ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) № 2464 від 08.07.2010 (далі - Закон № 2464) платниками єдиного внеску, зокрема, є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Позивач в даних правовідносинах виступає в якості платника єдиного внеску, визначеного п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 на платника єдиного внеску покладений обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно з ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
У відповідності до ч. 12 ст. 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Частиною 6 ст. 25 Закону передбачено, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Аналіз наведених норм доводить, що платник повинен своєчасно та у повному обсязі сплачувати єдиний внесок. При наявності недоїмки у платника контролюючі органи мають право зараховувати сплачений єдиний внесок у рахунок погашення недоїмки за попередні періоди.
Згідно ч. 1 ст. 25 Закону № 2464 рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Частиною 16 ст. 25 Закону № 2464 передбачено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.
Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, визначає Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 № 1669 (далі Закон №1669).
Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" №1669 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) було внесено зміни в розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та доповнено пунктом 9-3 такого змісту:
«Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».
Законом України від 02.03.2015 №219-VIII "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці, до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 2-3, ст. 11; 2014 р., № 44, ст. 2040) внесені такі зміни: пункт 9-3 в редакції Закону України від 2 вересня 2014 року №1669-VII вважати пунктом 9-4.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №911-VIII від 24 грудня 2015 року були внесені зміни до Закону України від 02.09.2014 №1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", у відповідності до якого підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону №1669 виключено.
Таким чином, положення пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", тоді як змін безпосередньо до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо виключення (або викладення в новій редакції тощо) п.9-4 розділу VIII цього Закону внесено не було.
Тобто на теперішній час жодних рішень про виключення з чинної редакції Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" пункту 9-4 розділу VIII не прийнято.
Закон України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" не містить у собі інформації щодо виключення з розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" пункту 9-4.
Водночас, на виконання приписів Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Згідно з додатком до зазначеного Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, віднесені м. Костянтинівка та м. Дружківка Донецької області.
На час вирішення справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО (ООС) триває.
Судом встановлено, що вимога від 11.12.2017 № Ф-11992-17 про сплату боргу з єдиного внеску в сумі 22 912, 02 грн. частково охоплює період, у якому позивач звільнявся від виконання обов'язків платника єдиного внеску, а саме: з 14 квітня 2014 року по 19 жовтня 2017 рік. Відповідно за цей період орган доходів і зборів не мав повноважень формувати та направляти позивачу вимогу про сплату боргу.
Крім того, судом встановлено, що вимога від 07.05.2018 № Ф-11992-17 про сплату боргу з єдиного внеску в сумі 30 152, 98 грн. частково охоплює період, у якому позивач звільнявся від виконання обов'язків платника єдиного внеску, а саме: з 14 квітня 2014 року по 19 квітня 2018 рік. Відповідно за цей період орган доходів і зборів не мав повноважень формувати та направляти позивачу вимогу про сплату боргу.
З огляду на дію зазначеної норми позивач звільнявся від виконання зобов'язань платника єдиного внеску встановлених частиною другою статті 6 Закону України 2464, у тому числі передбачених підпунктом першим частини другої цієї статті, а саме, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок у період з 14 квітня 2014 року.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги від 11.12.2017 № Ф-11992-17 про сплату боргу з єдиного внеску в сумі 22 912, 02 грн. та від 07.05.2018 № Ф-11992-17 про сплату боргу з єдиного внеску в сумі 30 152, 98 грн. є частково протиправними та підлягають визнанню протиправними та скасуванню в частині визначення позивачу недоїмки зі сплати єдиного внеску за період з 22.04.2014 по 19.10.2017 у сумі 20499,32 грн. (22 912, 02 грн. - 2412,70 грн. = 20499,32 грн.) по вимозі від 11 грудня 2017 року № Ф-11992-17 та за період з 22.04.2014 по 19.04.2018 у сумі 25068,50 грн. (30 152, 98 грн. - 5084,48 грн. = 25068, 50 грн.) по вимозі від 07 травня 2018 року № Ф-11992-17.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням викладеного, враховуючи недоведеність відповідачем обґрунтованості прийняття спірної вимоги, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи наведене, суд вважає за можливе покласти судові витрати, пов'язані з розглядом цієї справи, на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за подання до Донецького окружного адміністративного суду даної позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 768,40 грн.
Таким чином, сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 2-15, 31-32, 72-80, 139, 60-161, 168, 171, 173-183, 192-198, 210, 223-225, 227-229, 241-246, 250-251, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Головного Управління ДФС у Донецькій області (ЄДРПОУ: 39406028; 87526, Донецька область, м.Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114) про визнання протиправними та скасування вимог - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, буд. 114; ЄДРПОУ 39406028) від 11 грудня 2017 року № Ф-11992-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині визначення суми боргу у розмірі 20499,32 грн. за період з 22.04.2014 по 19.10.2017.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, буд. 114; ЄДРПОУ 39406028) від 07 травня 2018 року № Ф-11992-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині визначення суми боргу у розмірі 25068,50 грн. за період з 22.04.2014 по 19.04.2018.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, буд. 114; ЄДРПОУ 39406028) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) здійснені документально підтверджені судові витрати у розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою ст. 299 КАС України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено і підписано 04 листопада 2019 року.
Суддя С.В. Ушенко