Україна
Донецький окружний адміністративний суд
24 жовтня 2019 р. Справа№320/1453/19
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Ушенка С.В.,
при секретарі судового засідання - Гуменному М.А.,
за участю
представника позивача - не з'явився,
представника відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МК-Сервіс» (ЄДРПОУ 39994616; 84100, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Шевченка, буд. 22, офіс 7) до Державної служби України з питань праці (ЄДРПОУ 39472148; 01601, м. Київ, вул. Десятинна, 14), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Держпраці у Донецькій області (ЄДРПОУ 39790445; 85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Прокоф'єва, 82) про визнання протиправною відповіді та зобов'язання вчинити певні дії, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «МК-СЕРВІС» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з питань праці, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Держпраці у Донецькій області про визнання відповіді № 1952/4/4.3-ДП-19 від 07.03.2019 про розгляд скарги протиправною та зобов'язання повторно розглянути скаргу від 01.02.2019 та надати законну і обґрунтовану відповідь.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що він звернувся до відповідача зі скаргою від 01.02.2019 на дії посадових осіб Головного управління Держпраці у Донецькій області. Листом № 1952/4/4.3-ДП-19 від 07.03.2019 відповідач повідомив його, що посадові особи Головного управління Держпраці у Донецькій області діяли на підставі, в межах та у спосіб, що передбачений законодавством України. Вказану відповідь позивач вважає незаконною та необґрунтованою, у зв'язку з чим звернувся до суду.
В матеріалах справи наявний відзив відповідача на позовну заяву, вмотивований тим, що листом № 1952/4/4.3-ДП-19 від 07.03.2019 надано відповідь позивачу, в якій розглянуто скаргу на дії посадових осіб та на порушене у зверненні питання надано вичерпну відповідь.
29.03.2019 ухвалою Київського окружного адміністративного суду позовну заяву передано на розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.
Позовна заява до Донецького окружного адміністративного суду надійшла 29.05.2019.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, дану позовну заяву передано на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Ушенка С.В.
Ухвалою суду від 06 червня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 21 червня 2019 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
Ухвалою суду від 03 липня 2019 року вирішено розглядати адміністративну справу за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 30 липня 2019 року
Ухвалою суду від 12 липня 2019 року у задоволені клопотання представника відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції відмовлено.
30.07.2019 розгляд справи відкладено на 29.08.2019.
Ухвалою суду від 29 серпня 2019 року продовжено строк підготовчого провадження в адміністративній справі на тридцять днів. Відкладено підготовче судове засідання по адміністративній справі до 26.09.2019.
Ухвалою суду від 26.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.10.2019.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про місце, дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином, проте надали заяви про проведення судового засідання без участі їх представників.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь - якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Таким чином, на підставі ст. 205 КАС України судовий розгляд справи здійснюється у відкритому судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «МК-Сервіс» (ЄДРПОУ 39994616; 84100, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Шевченка, буд. 22, офіс 7).
Відповідач в даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.
Позивач звернувся зі скаргою від 01.02.2019 до Державної служби України з питань праці на дії посадових осіб Головного управління Держпраці у Донецькій області, яка обґрунтована тим, що з 11.10.2018 по 29.10.2018 посадовими особами Головного управління Держпраці у Донецькій області проводилось інспекційне відвідування з питань дотримання законодавства про працю ТОВ «МК-СЕРВІС», за результатами якого складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ДЦ1538/1187/АВ від 29.10.2018. На підставі акту винесено припис про усунення виявлених порушень № ДЦ1538/1187/АВ/П від 07.11.2018, а 30.11.2018 - постанови про накладення штрафу.
При цьому, позивач зазначає, що інспекційне відвідування, результати якого стали підставою для винесення постанов про накладення штрафу, а також самі постанови вчинені із грубими порушеннями чинного законодавства.
Листом № 1952/4/4.3-ДП-19 від 07.03.2019 відповідачем надано відповідь позивачеві, в якій розглянуто його скаргу на дії посадових осіб.
Позивач вважає, що інформація, яку містить спірна відповідь, не відповідає нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим просить визнати її протиправною та зобов'язати відповідача повторно розглянути скаргу.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393/96-ВР (далі - Закон України «Про звернення громадян») громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Під зверненнями громадян, згідно ст. 3 Закону України «Про звернення громадян», розуміються викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань) (частина 1 статті 15 Закону).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень, серед іншого, зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам.
Аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що орган, до якого направлена скарга, зокрема, юридичної особи, зобов'язаний об'єктивно, всебічно і вчасно її розглянути, перевірити викладені в ній факти, прийняти рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечити його виконання, а також повідомити про наслідки розгляду такої скарги.
Оцінивши наведені докази, суд вважає, що доводи позивача щодо протиправності відповіді на скаргу № 1952/4/4.3-ДП-19 від 07.03.2019 Державної служби України з питань праці є безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у скарзі від 01.02.2019 зазначив про протиправність дій посадових осіб Головного управління Держпраці у Донецькій області щодо пред'явлення до виконання постанов про накладення штрафу всупереч ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 29.12.2018 по справі № 200/14921/18-а, яка набрала законної сили 29.12.2018, про зупинення їх дії та заборону вчиняти будь-які дії, спрямовані на їх виконання, у зв'язку з чим просив вжити відповідні заходи в межах повноважень відповідача та припинити свавілля, яке має місце в Головному управлінні Держпраці у Донецькій області.
Розглянувши по суті скаргу позивача, листом № 1952/4/4.3-ДП-19 від 07.03.2019 Державна служби України з питань праці надала відповідь, в якій зазначила про проведення відповідної перевірки щодо законності дій посадових осіб Головного управління Держпраці у Донецькій області, зазначених у скарзі, та про відсутність в їх діях порушень.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що зміст відповіді в оскаржуваній частині фактично не відповідає дійсності, оскільки відповідачем у відповіді не доведено правомірність дій та рішень посадових осіб Головного управління Держпраці у Донецькій області, про які існує спір по цій справі, та не приведено належних, допустимих, достатніх та переконливих доказів.
Проте, вказані доводи позивача суд не приймає до уваги, оскільки не погодження зі змістом даної відповіді не свідчить про її протиправність.
Суд зазначає, що, в даному випадку, суб'єкти владних повноважень правомочні застосовувати дисциплінарні стягнення, визначені ст. 147-1 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до ч. 1 вказаної статті дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.
Таким чином, повноваження щодо застосування до працівників Головного управління Держпраці у Донецькій області дисциплінарних стягнень має той суб'єкт, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) цих посадових осіб.
З аналізу зазначених правових норм вбачається, що відповідний орган має право, а не обов'язок, застосовувати дисциплінарні стягнення до підлеглих працівників при виявлені відповідних порушень.
Втім, як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач не погоджується з трактуванням відповідачем змісту правових норм, які регулюють порядок та підстави проведення інспекційного відвідування та прийняття за його результатами рішень (індивідуальних актів), проте, фактично у скарзі просив вжити відповідні заходи в межах повноважень відповідача та припинити свавілля, яке має місце в Головному управлінні Держпраці у Донецькій області.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Так, відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України, індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Згідно ст. 3 Закону України «Про звернення громадян», скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Отже, відповідач надав позивачеві відповідь на його скаргу у межах своїх повноважень та у відповідності до Закону України «Про звернення громадян».
Таким чином, скарга позивача розглянута відповідачем по суті, а, отже, таку відповідь неможливо розцінювати, як рішення суб'єкта владних повноважень, оскільки в розумінні приписів Закону України «Про звернення громадян», вона має на меті лише інформативний характер, не несе для позивача жодних правових наслідків та приймається суб'єктом з урахуванням дискреційних повноважень, тобто на власний розсуд, виходячи з можливості прийняття декількох рішень.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача, що не згода з позицією відповідача щодо трактування змісту правових норм щодо підстав і порядку проведення інспекційного відвідування та прийняття за його результатами індивідуальних актів (рішень) може бути підставою для звернення позивача до суду з позовом про оскарження таких дій та рішень.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ч. 1 і ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, оскільки спірна відповідь не є індивідуальним актом, в розумінні п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України, не несе жодних правових наслідків для позивача, прийнята відповідачем з урахуванням дискреційних повноважень та у відповідності до Закону України «Про звернення громадян», вона жодним чином не впливає на права та інтереси позивача.
Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач при наданні відповіді позивачеві на його скаргу діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
При цьому, судом враховано приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої судове рішення повинно бути таким, яке можна ефективно виконати на користь сторони, яка виграла справу. Конвенція не передбачає теоретичного захисту прав людини, а має на меті гарантувати максимальну ефективність такого захисту.
Разом з тим, враховуючи правомірність відповіді № 1952/4/4.3-ДП-19 від 07.03.2019 про розгляд скарги, позовна вимога щодо зобов'язання повторно розглянути скаргу від 01.02.2019 та надати законну і обґрунтовану відповідь не підлягає задоволенню.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, питання розподілу судових витрат не вирішується.
Керуючись ст.ст. 9, 77, 133, 139, 242, 244-250, 255, 262, 295, 297, 371, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «МК-Сервіс» (ЄДРПОУ 39994616; 84100, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Шевченка, буд. 22, офіс 7) до Державної служби України з питань праці (ЄДРПОУ 39472148; 01601, м. Київ, вул. Десятинна, 14), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Держпраці у Донецькій області (ЄДРПОУ 39790445; 85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Прокоф'єва, 82) про визнання протиправною відповіді та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено і підписано 04.11.2019.
Суддя С.В. Ушенко