10 жовтня 2019 року Справа № 160/7724/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Боженко Н.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
09 серпня 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить суд:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати період знаходження на інвалідності з 04.12.2013 року по 18.07.2019 року до пільгового стажу з провідною професією для визначення права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах і у пільгових розмірах;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити пенсію за віком відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не залежно від віку при наявності 20 років роботи за провідною професією гірника очисного забою, з урахуванням часу знаходження на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві з 18.07.2019 р.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, та з 04 грудня 2013 року отримує пенсію по інвалідності 3-ї групи від нещасного випадку на виробництві. 18 липня 2019 року позивач звернувся до управління застосування пенсійного законодавства, відділ призначення та перерахунку пенсії № 14 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Листом пенсійного органу від 29.07.2019 року № 195/03.22-19 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах і у пільгових розмірах з посиланням, що основною умовою для призначення пенсії за віком необхідна наявність пільгового стажу 25 років. Відповідач не посилається на нормативний документ, яким керується під час відмови. З огляду на вище викладене, позивач вважає, дії відповідача неправомірними та такими, що порушують його конституційні права.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/7724/19. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
18 вересня 2019 року представником відповідача було надано до суду відзив, в якому зазначив, що не погоджується з вимогами, викладеними в позовній заяві та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав. Позивач з 04.12.2013 року отримує пенсію по інвалідності 3-ї групи у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням згідно п. 3 ст. 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 18.07.2019 року ОСОБА_1 звернувся до управління із заявою про перехід на інший вид пенсії, а саме пенсії за віком відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах. Згідно розрахунку стажу станом на 17.07.2019 року пільговий стаж роботи ОСОБА_1 складає 23 роки 7 місяців 8 днів, в тому числі по ст. 14-20 шахт. - 12 років 7 місяців 10 днів (з урахуванням кратності - 15 років 7 місяців 10 днів), по ст. 14-25 шахт. - 2 роки 4 місяці 28 днів, та час перебування на інвалідності - 5 років 7 місяців. Зарахувати період перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві до стажу роботи на провідних професіях за ст.14-20 не має законних підстав, оскільки відповідно до ст. 24 Закону №1058 цей період зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами праці, а не з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці. Пільговий стаж роботи ОСОБА_1 становить 23 роки 7 місяці та 8 днів, що є менше 25 років та відповідно до вимог п.3 ст.114 Закону №1058 не дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 04.12.2013 року та отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи внаслідок нещасного випадку, пов'язаний з виробництвом, згідно із п.3 ст. 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
18 липня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Листом від 29.07.2019 року №195/03.22-19 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровські області відмовило позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. У даному листі зазначено, що для розрахунку права на пенсію пільговий стаж ОСОБА_1 по ст. 14-20 Закону з урахуванням кратності 15 років 7 місяців 10 днів, по ст. 14-25 Закону становить 2 роки 4 місяців 28 днів, період знаходження на інвалідності внаслідок трудового каліцтва 5 років 7 місяців, що становить 23 роки 7 місяців 8 днів, що менше ніж передбачено Законом (25 років).
Позивач вважає таку відмову відповідача такою, що суперечать вимогам діючого законодавства.
Надаючи правову оцінку відносинам та приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV.
Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону № 1058).
Частиною 3 статті 114 Закону № 1058 передбачено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.
Положення аналогічного змісту містяться в статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, зокрема, копією трудової книжки, що ОСОБА_1 Серії НОМЕР_2 дійсно з 07.07.1997 року по 05.06.2000 рік працював у ВСП «Шахтоуправління Волинське» ДП «Торезантрацит» за професіями гірничого робітника, гірничого майстра з повним робочим днем під землею.
В період з 03.05.2001 року по 17.12.2013 року працював в ВСП «Шахтоуправління імені Героїв Космосу» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» гірничим робітником очисного вибою з повним робочим днем під землею.
В довідці № 1060 від 23.12.2013 року про підтвердження пільгового трудового стажу для призначення пенсії з причини відсутності трудової книжки або відсутніх записів в ній, виданих ВСП «Шахтоуправління імені Героїв Космосу» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на ім'я ОСОБА_1 зазначено, що за період з 03.05.2001 року по 17.12.2013 року позивач працював за професією (посадою) з особливо шкідливими та особливо тяжкими умовами праці, передбаченими списками, затвердженими постановою КМУ від 11.03.1994 № 162, від 16.01.2003 № 36.
В довідці № 01-69 від 16.01.2014 року про підтвердження пільгового трудового стажу для призначення пенсії з причини відсутності трудової книжки або відсутніх записів в ній виданої ВСП «Шахтоуправління Волинське» ДП «Торезантрацит» на ім'я ОСОБА_1 зазначено, що за період з 07.07.1997 року по 05.06.2000 рік позивач працював за наступними професіями (посадами), а саме: підземного гірничого робітника, гірничого майстра з повним робочим днем під землею, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком 1, затвердженого постановою КМУ № 162 від 11.03.1994.
Пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
Між тим, аналогічний порядок зарахування часу перебування на інвалідності внаслідок з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується передбачений частиною 5 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах (статті 13 і 14).
Положеннями частини 4 статті 9 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах у порядку, встановленому законом.
Таким чином, законодавством передбачено зарахування часу перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах (статті 13 і 14).
Період перебування позивача на інвалідності у зв'язку із нещасними випадком на виробництві або професійним захворюванням підтверджено: записом № 8 в трудовій книжці серії НОМЕР_2 , актом № 17 від 20.09.2013 року про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом.
Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 11.12.2013 року ОСОБА_1 встановлена 3-я група інвалідність з 04.12.2013 року, підставою інвалідності стало трудове каліцтво по зору, та призначена дата чергового перегляду на 15.12.2014 року.
19 листопада 2014 року здійснено повторний огляд позивача, та було призначено дату чергового перегляду 15.12.2015 року.
02 грудня 2015 року здійснено повторний огляд позивача, та було призначено дату чергового перегляду 15.12.2017 року.
06 листопада 2017 року здійснено повторний огляд позивача, яким встановлено 3-у групу інвалідності безстроково, підставою інвалідності стало трудове каліцтво по зору, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією.
Таким чином, доводи відповідача про відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу позивача періоду перебування на інвалідності не відповідають вимогам Закону. Позивач отримав трудове каліцтво, тому, в силу вищезазначених норм Закону, період перебування на інвалідності слід зарахувати до стажу для визначення права на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
Згідно позовних вимог позивача, він просить визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, щодо відмови у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Разом з тим, діями суб'єкта владних повноважень є сукупність вчинків здійснених у межах наданих чинним законодавством повноважень.
В даному випадку, права позивача порушуються не сукупністю вчинків відповідача, а відмовою викладеною у формі листа №195/03.22-19 від 29.07.2019 року, тобто рішенням суб'єкта владних повноважень, внаслідок чого суд вважає необхідним залишити вимогу про визнання протиправними дій відповідача без задоволення.
Враховуючи викладене, а також належність та ефективність способу захисту порушеного права і необхідність його повного захисту, суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову в призначенні пенсії викладену в листі №195/03.22-19 від 29.07.2019 року.
З аналізу чинного законодавству та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку також про задоволення позовної вимоги в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати період знаходження на інвалідності з 04.12.2013 року по 18.07.2019 року до пільгового стажу з провідною професією для визначення права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
Щодо вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити пенсію за віком відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не залежно від віку при наявності 20 років роботи за провідною професією гірника очисного забою, з урахуванням часу знаходження на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві з 18.07.2019 р., суд зазначає наступне.
Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.
Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13.
Так, призначення і обрахунок пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного органу.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Згідно з ч.4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відтак, законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення (перерахунку) пенсії та визначення наявності підстав, за яких призначається (перераховується) пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні (перерахунку), суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 18.07.2019 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Положеннями частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, виходячи з урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 768, 40 гривень, що підтверджені квитанцією від 07 серпня 2019 року.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладене в листі №195/03.22-19 від 29.07.2019 року "Про відмову в призначенні пенсії" ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати період знаходження на інвалідності з 04.12.2013 року по 18.07.2019 року до пільгового стажу за провідною професією для визначення права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.07.2019 року про призначення пільгової пенсії згідно ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 768, 40 гривень (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко