07 листопада 2019 року Справа №160/10946/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеси О.М., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі заяву ро самовідвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеси О.М. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Ковальової Євгенії Євгенівни про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
05 листопада 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Ковальової Євгенії Євгенівни, в якому позивач просить: - поновити строк звернення до адміністративного суду; - визнати дії приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Ковальової Євгенії Євгенівни протиправними; - зобов'язати приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Ковальову Євгенію Євгенівну скасувати запис про «реєстрацію виправлення розділу» від 12.06.2018 року та поновити запис від 31.05.2018 року про «реєстрацію змін розділу».
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2019 року справу передано судді Неклесі О.М.
Відповідно до реєстру передачі справ судді №4113/19 від 05.11.2019 року вищевказана справа отримана суддею - 06.11.2019 року.
07 листопада 2019 року під час вирішення питання про відкриття провадження по справі, суддею Неклеса О.М. подано заяву про самовідвід, в обґрунтування якої зазначено, що зі змісту поданого позову вбачається, що відповідачем по справі є приватний нотаріус Ковальова Євгенія Євгенівна, з якою Неклеса Олена Миколаївна тривалий час підтримувала дружні стосунки, таким чином під час розгляду даної справи з боку учасників справи можуть виникнути сумніви в неупередженості та об'єктивності судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеси О.М.
При вирішенні питання про наявність підстав для самовідводу судді, суд виходить з наступного.
За змістом Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об'єктивності суду є право відводу (самовідводу).
Підстави для відводу (самовідводу) судді наведені у ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з п. 4 ч.1 ст.36 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Частиною 1 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 3 ст. 39 Кодексу адміністративного судочинства України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право кожної особи на розгляд її справи належним, неупередженим та компетентним судом, що включає в себе право на розгляд справи тим судом, якому довіряють усі особи, які беруть участь у справі. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Отже, право на подання заяви про відвід (самовідвід) судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатись особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.
При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими, іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється".
Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (Рішення ЄСПЛ у справі "Мироненко і Мартенко проти України", "Олександр Волков проти України").
Рішенням Європейського Суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі "Білуга проти України" та Рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі "Ветштайн проти Швейцарії" зазначено, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.
Відповідно до ст.15 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням XI (чергового) з'їзду суддів України від 22.02.2013р., неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід.
Відповідно до п.2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які враховані при прийнятті Кодексу суддівської етики, суддя заявляє самовідвід в розгляді справи в тому випадку, якщо у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Виходячи з вищевикладеного, беручи до уваги те, що самовідвід гарантує неупередженість та об'єктивність здійснення правосуддя, а також з метою уникнення будь-яких сумнівів в учасників судового процесу щодо неупередженості судді Неклеса О.М. та об'єктивного розгляду даної справи, заява про самовідвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеси О.М. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 36, 39, 40, 241, 242 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Задовольнити заяву про самовідвід судді Неклеси О.М. у справі №160/10946/19 за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Ковальової Євгенії Євгенівни про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Справу передати для здійснення розподілу між суддями в порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та не оскаржується. Заперечення на ухвалу може включаться до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя О.М. Неклеса