м. Вінниця
07 листопада 2019 р. Справа № 120/3045/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П.А., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 19.07.2019 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці із заявою, у якій просив перевести і виплачувати йому пенсію згідно ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати встановленої Законом на 1 січня 2019 року. Однак, як зауважує позивач, відповідач перерахував пенсію відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків, яка в 10 разів менша.
Не погоджуючись із вказаними діями, позивач звернувся до суду з вимогами:
- визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці щодо відмови у перерахунку пенсії згідно заяви ОСОБА_1 від 19.07.2019, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці перерахувати пенсію ОСОБА_1 згідно його заяви, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати встановленої Законом на 1 січня 2019 року з 19.07.2019;
- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці виплатити заборгованість пенсії з 01.10.2017, як це передбачено ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі змінами;
- у відповідності до ст. 382 КАС України зобов'язати відповідача подати у встановлений строк звіт про виконання судового рішення.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 26.09.2019 позовну заяву залишено без руху.
01.10.2019 в межах наданого судом строку, позивачем усунено недоліки позовної заяви зазначені в ухвалі суду від 26.09.2019.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 07.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Даною ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні за участю сторін, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
25.10.2019 Головним управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до суду подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог, вказавши на те, що рішення Конституційного суду України від 25.04.2019 не містить положень щодо порядку його виконання, а ст. 54 Закону №796 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
При цьому, відповідач звертає увагу, що стаття 54 Закону №796 визначає умови призначення пенсії, тому в розпорядженні головного управління в графі «Умови призначення» зазначена саме «ст. 54» та посилання на Закон відповідно до якого і здійснювалось призначення пенсії, а ст. 59 надає право та перерахунок.
Особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження служби (незалежно від того чи була це строкова служба), набули право на обчислення розміру пенсій відповідно до частини третьої статті 59 Закону №796 після внесення відповідних змін до частини третьої статті 59 Закону №796 та пункту 9-1 Постанови № 1210.
Відповідно до пункту 9-1 Постанови № 1210 встановлено розрахунок пенсії по інвалідності військовослужбовцям та військовозобов'язаним, інвалідність яких пов'язана з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону №796). А саме: за бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов'язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою.
Таким чином, відповідач зазначає, що п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати не є сталою величиною, з якої визначається розмір пенсії, а лише складовою формули для визначення середньомісячного коефіцієнту заробітку, з якого проводиться обчислення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Іншого способу обчислення пенсії по інвалідності особам з числа учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи не передбачено.
Із заявою встановленого зразка позивач звернувся до головного управління 19.07.2019, відповідно після чого ОСОБА_1 було проведено перерахунок з дати звернення, тобто з 19.07.2019.
Для обчислення розміру пенсії ОСОБА_1 , у розмірі відшкодування фактичних збитків, завданих здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи 70%, визначено середньомісячний коефіцієнт заробітної плати станом на 1 липня 2019 року, який враховується під час обчислення пенсії.
Відтак, позивачу проведено перерахунок пенсії відповідно до вимог чинного законодавства та розмір його пенсії станом на 01.07.2019 склав 9290,85 грн.
Також відповідач звертає увагу суду, що вимога позивача провести перерахунок пенсії з 01.10.2017 суперечить статті 122 КАС України в частині дотримання строків звернення до суду. З урахування вищевказаного, відповідач просить відмовити у задоволені даного позову.
Крім того, Головним управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подано клопотання про заміну відповідача у справі його правонаступником.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 04.11.2019 клопотання про заміну сторони правонаступником задоволено. Замінено відповідача у справі Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 з 25.01.2010 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду та з 19.07.2019 отримує пенсію відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Капітан міліції ОСОБА_1 , старший оперуповноважений ОБХСС УВС Вінницької області у 1986 році брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з перебуванням у зоні відчуження, тобто в період проходження військової служби.
ОСОБА_1 згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 20.08.2001 та вкладки № НОМЕР_2 до посвідчення, має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії.
Згідно довідки МСЕК №066948 позивач є інвалідом ІІ групи, що підтверджується також посвідченням серії НОМЕР_3 від 18.03.2003.
19.07.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив зупинити йому виплату пенсії згідно Закону України №2262 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та перевести на пенсію згідно ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Іншою заявою, з якою позивач звернувся також 19.07.2019, останній просив виплачувати пенсію згідно ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2019 року.
При цьому, позивач стверджує, що відповідачем протиправно проведено перерахунок пенсії відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не до ст. 59 вказаного Закону, як він просив у своїй заяві.
Незгода позивача із такими діями відповідача, зумовила його звернення до суду із цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Статтею 1 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Спеціальним законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, є Закон України від 28.02.1991 р. № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII).
Статтею 1 Закону № 796-XII встановлено мету та основні завдання цього Закону, а саме, що він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Отже метою та завданнями цього Закону є захист громадян, які постраждали внаслідок: 1) Чорнобильської катастрофи; 2) інших ядерних аварій та випробувань; 3) військових навчань із застосуванням ядерної зброї.
Відповідно до статті 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно статті 54 Закону № 796-XII пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв'язку смерті з Чорнобильською катастрофою.
В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.
Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Статтею 59 цього Закону визначено порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Частиною третьою статті 59 Закону №796-ХП у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції, чинній з 01.10.2017, передбачено, що особам, які брали участь: у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом над, 1 січня відповідного року.
Суд зазначає, що рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року №1-р(ІІ) 2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюється лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Словосполучення «дійсної строкової», що міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХП зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюється лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
З аналізу вищезазначених правових норм у вищевказаних редакціях вбачається, що Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" з урахуванням Рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року №1-р(ІІ) 2019 розширено перелік категорій осіб, на які вказана норма розповсюджується, а саме: на військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Отже, відповідно до зазначеної норми Закону право на отримання пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, є у осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічна за змістом норма міститься у статті 91 Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII "Про Конституційний Суд України".
Таким чином, відповідні положення втратили чинність з 25.04.2019.
Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України у Рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
Отже, з 25.04.2019 норма частини третьої статті 59 Закону №796-XII має застосовуватись у такій редакції: "Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.".
Відтак, позивач набув право на перерахунок пенсії у п'ятикратному розмірі від мінімальної заробітної плати згідно з ч. 3 ст. 59 Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи» з 25 квітня 2019 року.
Разом з тим, із аналізу вищепроцитованих норм видно, що за бажанням осіб, пенсія обчислюється, серед іншого, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. При цьому, суд акцентує увагу, що "обчислення" та "встановлення" не є тотожними поняттями. Зокрема, "обчислення" - це процес отримання якого-небудь результату за допомогою дій над числами.
Так, механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - пенсії) регламентується Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 (далі - Порядок №1210).
Відповідно до пункту 9-1 Порядку №1210 за бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов'язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою:
П=Зс x Кзс x Кв / 100%
де П - розмір пенсії;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначається як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки;
Кзс - середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії;
Кв - розмір відшкодування фактичних збитків (у відсотках).
Середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії (Кзс), визначається за формулою:
Кзс=Зп(мін) х 5 / Зс1
де Зп(мін) - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року;
Зс1 - середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року.
Розмір відшкодування фактичних збитків (Кв) визначається як відсоток втрати працездатності, визначений органами медико-соціальної експертизи.
У разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок зазначених пенсій виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
При цьому, як видно із розрахунку пенсії, ОСОБА_1 обчислено пенсію, саме виходячи із даної формули із урахуванням п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2019.
Відтак, із урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що управління пенсійного фонду, щодо проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 , обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, діяло у межах повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством.
При цьому, суд акцентує увагу, що рішення пенсійного органу про перерахунок пенсії не містить відмови у перерахуванні.
Окрім того, суд вказує, що право на захист - це суб'єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (ст. 55 Конституції України).
Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.
Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
Отже, спір в частині неправомірних дій відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", згідно заяви позивача від 19.07.2019 - за відсутності такої відмови фактично не існує.
Крім того, щодо вимоги позивача виплатити заборгованість пенсії з 1 жовтня 2017 року відповідно до ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2019 року, то така задоволенню не підлягає з огляду на таке.
З матеріалів справи встановлено, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в травні 1986 року, а строкову військову службу він проходив з 25.11.1968 по 01.10.1970.
Відтак, позивач набув право на перерахунок пенсії у п'ятикратному розмірі від мінімальної заробітної плати згідно з ч. 3 ст. 59 Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи» з 25 квітня 2019 року.
Однак, позивач до 18.07.2019 перебував на пенсії по інвалідності за Законом №2262 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що підтверджується матеріалами справи. При цьому, згідно заяви ОСОБА_1 , останнього перевели на інший вид пенсії, тобто відповідно до Закону України №796 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з 19.07.2019.
З матеріалів справи встановлено, що позивач звернувся до управління пенсійного фонду із заявою 19.07.2019 (тобто після винесення Конституційним Судом України відповідного рішення) про перерахунок пенсії відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року.
При цьому, частина 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлює обчислення пенсії по інвалідності: відповідно до цього Закону; або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року.
На думку суду, проявом вказаного «бажання» є відповідне звернення позивача до відповідача.
Відтак, суд приходить до переконання, що позивач отримав право на перерахунок пенсії відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 19.07.2019, тобто з моменту волевиявлення шляхом звернення до пенсійного органу з відповідною заявою, що, як встановлено судом, відповідачем і було зроблено.
При цьому, суд критично оцінює позицію відповідача щодо пропущення строку звернення до суду, оскільки просить провести перерахунок пенсії з 01.10.2017, з огляду на таке.
У Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).
Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов, не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).
Застосовуючи строки у зазначеній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб'єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України право особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу, статтею 46, а право на судовий захист, зокрема, статтями 55 та 124.
Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб'єкт владних повноважень або суд, у випадку, визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб'єкта протиправними та задоволення позову особи.
Водночас строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.
Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб'єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім якщо інше прямо не передбачено законом.
У постанові Верховного Суду від 19.03.2019 у справі № 806/1952/18 зазначено: "З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянки щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" і у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, а також на підставі аналізу положення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" колегія суддів дійшла до висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком".
З огляду на викладене суд не погоджується з доводами відповідача щодо недотримання позивачем строків звернення до суду з цим позовом та вважає правильним надати оцінку позовним вимогам по суті.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, в задоволенні позову слід відмовити.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, то суд зазначає, що оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то відсутні підстави для зобов'язання суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання судового рішення.
Підстави для відшкодування судових витрат відповідно до приписів статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 13322403)
Суддя Комар Павло Анатолійович