36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
29.10.19 Справа № 917/1438/19
за позовною заявою Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ,01001
до відповідача Комунального підприємства "Житлово-комунальний комбінат с. Розсошенці Полтавського району" вул. Шевченка, 15, с. Розсошенці, Полтавський район, Полтавська область,38751
про стягнення 1 271 009,00 грн. заборгованості
Суддя Тимощенко О.М.
Секретар судового засідання Отюгова О.І.
Представники учасників справи:
від позивача: Коваленко С.В.
від відповідача: не з'явився
Обставини справи: 16.08.2019 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до відповідача Комунального підприємства "Житлово-комунальний комбінат с. Розсошенці Полтавського району" стягнення 1 271 009,00 грн. заборгованості.
Ухвалою суду від 19.08.2019 року відкрито провадження у даній справі, ухвалено розглядати справу у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 12.09.2019 року.
09.09.2019 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти позову посилаючись на те, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Договір про збільшення позовної давності встановленої ч. 2 ст. 258 ЦК України між позивачем та відповідачем не укладався тому на думку відповідача передбачений законодавством строк позовної давності в один рік для нарахування пені пропущений.
Крім того, відповідач вказує на те, що вартість природного газу, який постачає позивач постійно зростає, тарифи на теплопостачання затверджуються органом місцевого самоврядування і є дуже високими для споживача (населення, дитячий садок, медичні заклади) тому вони не покривають витрат установі відповідача на виробництво теплоносія.
У судовому засіданні 12.09.2019 року оголошено перерву в підготовчому засіданні до 03.10.2019 року.
27.09.2019 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив відповідача.
Ухвалою від 03.10.2019 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 29.10.19 року.
Відповідач в судове засідання 29.10.2019 року не з'явився, про місце дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином (поштове повідомлення про вручення даної ухвали наявне у матеріалах справи).
29.10.2019 року від відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача. Основний борг за договором відповідач визнає в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних заперечує.
Представник позивача в судовому засіданні 29.10.2019 року підтримав свої позовні вимоги та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні 29.10.2019 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення та повідомив коли буде виготовлено повне рішення у відповідності до приписів ст. 240 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, суд, встановив:
31.10.2016 р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник, позивач) та Комунальним підприємством "Житлово-комунальний комбінат с. Розсошенці Полтавського району" (споживач, відповідач) укладено договір №5113/1718-ТЕ-24 постачання природного газу (арк. с. 20-29).
До договору між сторонами були укладено додаткові угоди №1 від 15.01.2018року та №2 від 12.04.2018 року (арк. с. 30-32).
У договорі сторони узгодили, зокрема, наступне:
- постачальник зобов'язався поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язався оплатити його на умовах цього договору (п.1.1 Договору).
- приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (п. 3.7. Договору);
- споживач зобов'язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику : завірену копію акта про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором газорозподільних мереж (газотранспортної системи). Разом з копією акта споживач подає за підписом уповноваженої особи інформацію стосовно детальної розбивки кількості природного газу, зазначеної за категоріями (у тому числі згідно з цим договором ); підписані та скріплені печаткою споживача два примірники акта приймання-передачі природною газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість (п. 3.8. Договору);
- ціна за 1000 куб. метрів природного газу за цим договором становить 4 942,00 грн., крім того податок на додану вартість (20%). До слати за 1000 куб. метрів природного газу з ПДВ 5 930,40 грн. (п. 5.2 Договору);
- оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа місяця, наступного за місцем поставки газу (п.6.1 Договору);
- оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа місяця, наступного за місцем поставки газу (п.6.1 Договору);
- у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 8.2 Договору);
- у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 8.2 договору в редакції додаткової угоди №1 від 15.01.2018 року);
- строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років (п. 10.3 Договору);
- цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині поставки природного газу з 01.10.2017 р. до 31.05.2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.12.1 Договору в редакції додаткової угоди 21 від 12.04.2018 року).
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує на те, що на виконання умов Договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 6099155,48 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписані представниками сторін та скріплені печатками сторін (копії наявні у матеріалах справи, арк. с. 33-39).
За даними позивача, в порушення умов Договору відповідач оплату вартості спожитого газу за період з жовтня 2017 р. по квітень 2018 р. (включно) здійснював з порушенням строків, встановлених п. 6.1 Договору, неоплаченою залишається заборгованість в сумі 975 805,39 грн. що підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком заборгованості відповідача.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 1 271 009,00 грн. заборгованості, у тому числі : 975 805,39 грн. основний борг, 101 866,83 грн. пеня, 61 007,16 грн. 3% річних та 132 329,62 грн. інфляційних втрат (розрахунок арк. с. 12-19).
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. У відповідності до вимог ст. ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.
Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки товару (природного газу). Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України оплатив отриманий природний газ з порушенням строків встановлених Договором та не у повному обсязі, заборгованість останнього складає 975 805,39 грн. Дана обставина відповідачем визнається.
Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 975 805,39 основного боргу за спожитий природний газ підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не заперечуються, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 8.2 Договору).
Додатковою угодою до договору №1 від 15.01.2018 року сторони виклали п. 8.2. договору в наступній редакції: "У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення".
Вказаний пункт Договору узгоджується із положеннями ст. ст. 1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»: платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 101 866,83 грн. пені (з урахуванням моменту виникнення зобов'язання з оплати природного газу по кожному окремому акту та проведених відповідачем проплат), суд дійшов висновку, що заявлений розмір пені відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").
Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача 132 329,62 грн. інфляційних втрат та 61 007,16 грн. трьох процентів річних (з урахуванням моменту виникнення зобов'язання з оплати природного газу по кожному окремому акту та проведених відповідачем проплат), суд визнає його вірним та приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").
Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ст. 259 ЦК України).
Так, у пункті 10.3. договору сторони погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років.
Отже, сторони умовами договору збільшили строки позовної давності щодо стягнення пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних.
Заперечення відповідача проти позову з мотивів, що тарифи позивача занадто великі та затримки в розрахунках з боку населення судом відхиляються, оскільки за ч.2 ст. 617 ЦК України не вважається випадком, який дає право на звільнення боржника від відповідальності, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 975 805,39 грн. основного боргу з оплати вартості отриманого природного газу, 101 866,83 грн. пені, 132 329,62 грн. інфляційних втрат та 61 007,16 грн. три проценти річних підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 129, 232-233,237-238,240 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Житлово-комунальний комбінат с. Розсошенці Полтавського району" (вул. Шевченка, 15, с. Розсошенці, Полтавський район, Полтавська область, 38751, ідентифікаційний код 31728909) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ,01001, ідентифікаційний код 20077720) 975 805,39 грн. основного боргу, 101 866,83 грн. пені; три проценти річних у сумі 61 007,16 грн.; інфляційні втрати у сумі 132 329,62 грн., 19 065,13 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.
Повне рішення складено 07.11.2019 року
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Тимощенко О.М.