36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
06.11.19 Справа № 917/1579/19
Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засідання Отюговій О.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу №917/1579/19
за позовною заявою Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, Полтавська область,36022
до відповідача Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) №63 Кременчуцької міської ради Полтавської області вул. Володимира Великого, 50, м. Кременчук, Полтавська область,39600
про стягнення 736 678,77 грн. заборгованості
Без виклику учасників справи
09.09.2019 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" до відповідача Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) №63 Кременчуцької міської ради Полтавської області про стягнення 736678,77 грн. заборгованості.
Ухвалою суду від 10.09.2019 року відкрито провадження у даній справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня отримання ухвали; після отримання від позивача відповіді на відзив подати до суду заперечення в строк 5 днів з дня отримання такої відповіді від позивача з урахуванням вимог ст.167,184 ГПК України. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов. Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.9 ст.165 ГПК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Сторони були належним чином та завчасно повідомлені за місцем їх реєстрації про покладені на них обов'язки, про що свідчать матеріали справи (поштові повідомлення про вручення даної ухвали наявні у матеріалах справи). Крім того, ухвала суду у даній справі була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
01.01.2010 року між Позивачем і Відповідачем було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1721 з додатками (арк. с. 9-14), відповідно до якого позивач зобов'язався надавати вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, а відповідач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами та здійснювати інші платежі у строки та на умовах передбачених договором і додатки до нього (п. 1.1. договору)
Пунктом 1.2 Договору визначено, що тарифи на послуги з теплопостачання затверджуються в установленому порядку відповідно до ЗУ "Про теплопостачання" та діючого законодавства України.
Додатком № 2 до Договору встановлено фактичні обсяги теплового навантаження та теплопостачання і орієнтовна вартість теплової енергії відпущеної Споживачу за поточний рік відповідно до тарифів діючих на момент укладання Договору, а Додатком № 3 до Договору встановлено тариф на момент укладення Договору, можливість його зміни і повідомлення про це Споживача.
Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються у відповідності до п. 23 Правил користування тепловою енергією (далі Правила) затверджених постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007 року, п. 2.2.2 Договору та Додатку № 4 Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію до Договору.
В п. 5 додатку № 4 до договору визначено, що обсяг фактично спожитої за розрахунковий період теплової енергії підтверджується актом про обсяги спожитої (поставленої) теплової енергії, який оформлюється теплопостачальною організацією та підтверджується споживачем у десятиденний строк. У разі неповернення споживачем належно підтвердженого акта або відмови від його підпису, акт вважається дійсним з дати його виписки за умови його підписання трьома представниками теплопостачальної організації.
Згідно п. 2.2.2 Договору відповідач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість спожитої теплової енергії та додаткові рахунки, виписані на підставі даного договору, згідно з умовами цього Договору та додатку до нього №4 «Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію».
В п. 1 додатку № 4 до договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації прогнозовану вартість теплової енергії за вказаними в додатку №2 Гкал, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми заборгованості на початок місяця. Сплату рахунків теплопостачальної організації виписаних на виконання даного договору, споживач зобов'язаний проводити пізніше семи календарних днів з моменту їх надсилання (надання).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у період з грудня 2018 року, січень 2019 року - квітень 2019 року (включно) позивач поставив відповідачу теплову енергію в гарячій воді на загальну суму 804 324,68 грн.
Зазначене підтверджується актами про обсяги спожитої (поставленої) споживачу (субспоживачу) теплової енергії від 20.12.2018р., від 18.01.2019р., від 20.02.2019р., від 20.03.2019р., від 11.04.2019р. (арк. с. 33-35).
На оплату наданих послуг позивачем виписані відповідачу відповідні рахунки за №№1721 від 20.12.2018р., від 18.01.2019р., від 20.02.2019р., від 20.03.2019р., від 11.04.2019р. Факт направлення цих рахунків відповідачу підтверджується випискою з книги вручення рахунків (арк. с. 23-32).
Так, за грудень 2018 року, січень 2019 року, лютий 2019 року, березень 2019 року та квітень 2019 року Відповідачем до теперішнього часу не сплачена вартість за спожиту теплову енергію в сумі 612 353,65 грн.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 612 353,65 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, пені за грудень 2018 року, січень 2019 року, лютий 2019 року, березень 2019 року та квітень 2019 року на загальну суму 101 116,18 грн., інфляційних нарахувань за грудень 2018 року, січень 2019 року, лютий 2019 року, березень 2019 року та квітень 2019 року в розмірі 14 658,16 грн. та 3% річних за грудень 2018 року, січень 2019 року, лютий 2019 року, березень 2019 року та квітень 2019 року в розмірі 8 550,78 грн. (розрахунки арк. с. 16-19).
При вирішенні спору суд виходив з наступного.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.
Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Статтею 712 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 265 Господарського кодексу України (далі ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.
Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст.193 ГК України.
З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо постачання теплової енергії відповідачу. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України надані послуги з поставки теплової енергії у вигляді гарячої води оплачував з порушенням строків, визначених у договорі та неоплаченими є вартість отриманих послуг з постачання теплової енергії в гарячій воді в сумі 612 353,65 грн. Дана обставина не спростовується відповідачем.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 612 353,65 грн. основного боргу підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
У відповідності до п. 6 Додатку № 4 до Договору, п. 4.2.2 Договору № 1721 про постачання теплової енергії в гарячій воді. ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" - за несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію Споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
З огляду на що позивачем за несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію Відповідачу за грудень 2018 року, січень 2019 року, лютий 2019 року, березень 2019 року та квітень 2019 року нарахована пеня в сумі 101 116,18 грн., 8 550,78 грн. 3% річних та 14 658,16 інфляційних.
Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати за договором позивачем правомірно нараховані та заявлені до стягнення 3% річних та інфляційних.
При перевірці заявленої позивачем до стягнення пені, з розрахунку позивача судом встановлено, що останній містить помилку, зокрема, заявником не враховано приписи п.6 ст. 232 ГК України, згідно якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано при нарахуванні пені за зобов'язаннями за грудень 2018 року.
За розрахунком суду (з урахуванням вірного періоду нарахування) обґрунтованою є стягнення з відповідача пені в сумі 97 804,89 грн.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 612 353,65 грн. основного боргу, пені в сумі 97 804,89 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 14 658,16грн. та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 8 550,78 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Судовий збір згідно ст. 129 ГПК України відшкодовується позивачу за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 232-233,237-238,240 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) №63 Кременчуцької міської ради Полтавської області (вул. Володимира Великого, 50, м. Кременчук, Полтавська область,39600, ідентифікаційний код 24831036) на користь Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, Полтавська область,36022, ідентифікаційний код 00131819) 612 353,65 грн. основного боргу, 97 804,89 грн. пені, 14658,16 грн. інфляційних нарахувань, 8 550,78 грн. 3 % річних, 11 000,51 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати накази після набранням рішенням законної сили.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення підписано 06.11.2019 року
Суддя Тимощенко О.М.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.