31.10.2019 Справа № 920/577/19
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі:
судді Резніченко О.Ю.,
секретар судового засідання - Чепульської Ю.В.,
розглянув у порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СпецРемСервіс»
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенсі»,
про стягнення 5952778 рублів Російської Федерації (2442780 грн 65 коп. в перерахунку по курсу НБУ на день подання позову),
за участю представників сторін:
від позивача - адвокат Касьяненко Д.С.,
від відповідача - ОСОБА_1 , адвокат Гриценко Ю.М.
Стислий виклад позицій сторін по справі. Подані сторонами заяви та клопотання. Процесуальні дії, які вчинялись судом.
Позивач 12.06.2019 звернувся з позовом до суду, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача збитки у розмірі 5952778 рублів Російської Федерації.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що між сторонами було укладено контракт № 150617 купівлі-продажу продукції (надалі - Контракт). Позивач виконав взяті на себе зобов'язання з попередньої оплати продукції. Відповідачем зобов'язання по поставці продукції вчасно виконані не були, чим були завдані позивачу збитки, які полягають в наступному.
Між позивачем та ПАТ «Нафтан» було укладено договір № 051.01.5447 від 24.05.2017 (надалі - Договір № 051.01.5447). Позивач розраховував на дохід від реалізації товару, як різницю між загальною вартістю Контракту та Договору № 051.01.5447, а тому позивач не зміг отримати вигоду через невиконання з вини відповідача позивачем Договору № 051.01.5447 перед ПАТ «Нафтан», а також сплатив останньому пеню. Тому, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 10.07.2019 (суддя Коваленко О.В.) було відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання по справі.
30.07.2019 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що проти позовних вимог заперечує.
Відповідач обґрунтовує заперечення тим, що з 04.04.2018 обов'язки відповідача та позивача по Контракту є припиненими за двосторонньою згодою сторін. У позовній заяві позивачем не доведена протиправність поведінки відповідача та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними позивачу збитками.
27.08.2019 позивачем до суду була надана відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що угода про дострокове розірвання була підписана саме у зв'язку із істотними порушеннями відповідачем умов Контракту, про що було повідомлено листом № 5018 від 04.06.2018, а зміст угоди не свідчить про відсутність претензій та позбавлення права їх пред'явлення у майбутньому. Відповідач у відзиві не довів, що в його діях відсутні вина. Позивачем надано докази на підтвердження сплати пені на користь ПАТ «Нафтан».
17.09.2019 відповідачем по справі були надані заперечення, в яких відповідач зазначив, що збитки відшкодовуються внаслідок порушення зобов'язання, а порушення зобов'язання відповідачем не було, оскільки Контракт було розірвано за згодою сторін.
Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2019 суддею по справі було визначено суддю Резніченко О.Ю.
Ухвалою суду від 29.08.2019 було призначено підготовче засідання по справі. Ухвалою суду від 15.10.2019 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача в судовому засіданні усно зазначив, що наполягає на задоволенні заявлених позовних вимог.
Представники відповідача в судовому засіданні усно зазначили, що проти позовних вимог заперечують.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
15.06.2017 між позивачем та відповідачем було укладено контракт № 150617 купівлі-продажу продукції. Відповідно до п.1.1 Контракту відповідач зобов'язався виготовити та передати у власність позивача, а позивач зобов'язався оплатити і прийняти у власність продукцію, згідно специфікації (а.с.25-29).
15.06.2017 до Контракту була укладена специфікація № 1. Згідно специфікації відповідач поставляє позивачу штоки, відповідно до вказанних у специфікації стандартів (ДСТУ) (а.с.29).
21.08.2017 до Контракту та специфікації № 1 була укладена додаткова угода № 1 (а.с.30-32). Також, 21.08.2017 до Контракту була укладена специфікація № 2 та додаткова угода № 3 до Контракту (а.с.33-35).
Відповідно до п. 1 специфікації № 1 відповідач зобов'язаний на протязі 145 календарних днів виготовити штоки та відвантажити їх у кількості 20 штук на загальну вартість 4258584 рублів Російської Федерації.
Згідно з п. 3.1.1 Контракту позивач повинен був перерахувати відповідачу 30% попередньої оплати. Позивач 03.07.2017 перерахував на банківський рахунок відповідача частину попередньої оплати у розмірі 1277575,20 рублів Російської Федерації. 25.09.2017, відповідно до п.3.2 специфікації № 1 до Контракту, позивач перерахував відповідачу 1277575,20 рублів Російської Федерації.
Позивач зазначає, що виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання по попередній оплаті продукції та продукція повинна була бути поставлена до 25.11.2017. У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання по поставці продукції у строк, сторони додатковою угодою № 3 від 05.02.2018 продовжили термін поставки до 30.04.2018 (а.с.34). Листом від 20.02.2018 відповідач повторно гарантував позивачу відвантаження продукції до 30.04.2018 (а.с.35).
Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню. Оскільки вказані обставини визнаються сторонами, то вони є такими, що встановлені судом.
Між позивачем та ПАТ «Нафтан» 24.05.2017 було укладено договір № 051.01.5447. Відповідно до зазначеного Договору № 051.01.5447 позивач зобов'язався поставити 20 штоків на користь ПАТ «Нафтан», в термін до 20.11.2017 (а.с.38-41).
Позивач зазначає, що продукція, яку повинен був поставити відповідач позивачу по Контракту згідно з специфікацією № 1 (а.с.31) та продукція, яку позивач повинен був поставити ПАТ «Нафтан» згідно з специфікацією № 1 до Договору № 051.01.5447 (а.с.42) є аналогічною. Суд погоджується з вказаним твердженням позивача.
Позивач стверджує, що відповідно до п. 8.2 Договору № 051.01.5447 сплатив ПАТ «Нафтан» 1461266 рублів Російської Федерації пені за неналежне виконання Договору, що підтверджується платіжним дорученням від 06.06.2018 (а.с.45) та випискою по рахунку від 06.06.2018 (а.с.143).
Позивач звертався до відповідача з листами про компенсацію упущеної вигоди через невиконання позивачем з вини відповідача Договору № 051.01.5447, укладеного між позивачем та ПАТ «Нафтан», як різницю між ціною Договору № 051.01.5447 і Контракту у розмірі 4491512 рублів Російської Федерації та 1461266 рублів Російської Федерації, як реальних збитків, які були сплачені позивачем ПАТ «Нафтан» у вигляді пені.
Також, позивач зазначає, що відповідач протягом всього періоду з моменту підписання Контракту був обізнаний про те, що позивач не був кінцевим споживачем продукції за Контрактом, що підтверджується письмовим протоколом від 03.04.2018 підписаним представниками позивача, відповідача та ПАТ «Нафтан» (а.с.36-37).
Згідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України (Допустимість доказів) обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд, надавши оцінку копії вказаного протоколу, дійшов висновку, що вказаний протокол робочої зустрічі з питань виготовлення штоків компресорів, не зважаючи на те, що відповідач брав участь у його підписанні, не є допустимим доказом того, що обов'язок позивача поставити продукцію ПАТ «Нафтан» по Договору № 051.01.5447 пов'язаний з обов'язком позивача поставити відповідачу продукції по Контракту.
Відповідно до ст.ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами.
На думку суду, належним та допустимим доказом того, що обов'язок позивача поставити продукцію ПАТ «Нафтан» по Договору № 051.01.5447 пов'язаний з обов'язком позивача поставити відповідачу продукцію по Контракту може бути зазначення про вказаний обов'язок у Контракті та Договорі № 051.01.5447.
Суд дослідив зміст укладеного між позивачем та відповідачем Контракту та укладеного між позивачем та ПАТ «Нафтан» Договору № 051.01.5447 та дійшов висновку, що вказані договори не містять посилань або умов про те, що факт поставки позивачем штоків ПАТ «Нафтан» будь-яким чином залежить або пов'язаний з фактом поставки відповідачем позивачу штоків по Контракту. Отже, зазначені договори на думку суду укладені між різними сторонами, є різним за змістом і не пов'язані між собою.
Тому, на думку суду, твердження позивача, що відповідач повинен відповідати за неможливість виконання позивачем перед ПАТ «Нафтан» Договору № 051.01.5447 є необгрунтованним і судом до уваги не приймається, оскільки відповідач не є стороною Договору № 051.01.5447, а Контракт, який укладений між позивачем та відповідачем, не пов'язаний з Договором № 051.01.5447.
Позивачем до матеріалів справи надано лист від 04.06.2018, в якому позивач повідомляє відповідача про розірвання Контракту та необхідність повернення позивачу попередньої оплати в розмірі 2555150 рублів 40 коп. (а.с.117). Як доказ направлення вказаного листа позивач надає скріншот електронного листування (а.с.118).
Відповідач стверджує, що він не отримував вищезазначеного листа.
Матеріали справи містять копію угоди від 25.06.2018 про дострокове розірвання контракту купівлі-продажу продукції № 150617 від 15.07.2017 (а.с.82).
Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню. Сторони не заперечують факту підписання угоди про дострокове розірвання Контракту, а тому вказаний факт є таким, що встановлений судом.
В п. 3 угоди про дострокове розірвання Контракту зазначено, що обов'язки сторін по Контракту припиняються з моменту перерахунку відповідачем на розрахунковий рахунок позивача суми, яка зазначена у п. 2 угоди, тобто 2555150,40 рублів Російської Федерації.
Отже, суд погоджується з доводами відповідача, що сторони прийшли до двосторонньої згоди достроково розірвати Контракт. 03.07.2018 відповідач повернув позивачу попередню оплату, що підтверджується банківською випискою (а.с.91). Тому, на думку суду, починаючи з 04.07.2018 обов'язки позивача та відповідача по Контракту є припиненими за двосторонньою згодою сторін.
Крім того, що стосується підстав дострокового розірвання Контракту, які викладені у листах сторін, то суд не приймає їх до уваги, оскільки вони не зазначені у тексті угоди про дострокове розірвання Контракту (а.с.82), в той час, як саме додаткова угода була досліджена судом, як письмовий і допустимий доказ по справі.
01.06.2018 Договір № 051.01.5447, який був укладений між позивачем та ПАТ «Нафтан» було розірвано сторонами, про що було укладено угоду про розірвання договору (а.с.43-44). В той час, угода про дострокове розірвання Контракту між позивачем та відповідачем була укладена 25.06.2018, тобто вже після розірвання Договору № 051.01.5447.
Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На переконання суду, зазначене ще раз підтверджує те, що Договір № 051.01.5447 і Контракт, оцінюючи їх в сукупності, не пов'язані між собою, оскільки є нелогічним і не відповідає критерію «поза розумним сумнівом» те, що виконання Договору № 051.01.5447, на думку позивача, пов'язано з першочерговим виконанням Контракту і повинно цьому передувати, в той час, як сам Договір № 051.01.5447 розривається позивачем та ПАТ «Нафтан» раніше, аніж позивач і відповідач розривають Контракт.
Крім того, відповідальність відповідача за порушення обов'язку з поставки продукції була визначена Контрактом, а саме Розділом 7 «Відповідальність сторін». Відповідно до п. 7.5 Контракту за порушення строків поставки товару, позивач має право нарахувати відповідачу неустойку в розмірі 0,5% від вартості простроченої поставки товару за кожний день такого прострочення, але не більше 10% від загальної вартості даного Контракту. Проте п. 3 додаткової угоди № 3 до Контракту від 05.02.2018 вказаний п. 7.5 Контракту був виключений із змісту Контракту (а.с.34).
Інші доводи позивача, про які не зазначено вище, в тому числі і про «дійсні» наміри відповідача при укладенні додаткових угод та угоди про розірвання Контракту, судом до уваги не приймаються, оскільки суперечать фактичним обставинам справи та не підтверджені належними та допустимими доказами.
Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
Визначення поняття збитків міститься у ч. 2 ст. 224 ГК України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Суд звертає увагу на те, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Крім того, важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.
Позивач правомірно стверджує, що право позивача на відшкодування збитків, передбачене приписами ЦК України та ГК України, не припинилось з моменту підписання угоди про розірвання Контракту.
В той же час, суд погоджується з доводами відповідача, що всі домовленості між сторонами були оформлені у вигляді двосторонніх додаткових угод та угоди про дострокове розірвання Контракту. Дострокове розірвання Контракту відбулось на добровільних засадах за згодою обох сторін та без посилань на будь-які порушення з боку відповідача. Тому, є необґрунтованими доводи позивача, з урахуванням досліджених письмових доказів, що угода про дострокове розірвання Контракту була підписана саме у зв'язку із істотним порушенням відповідачем умов Контракту.
Як вже зазначалось, судом було встановлено, що Договір № 051.01.5447 та Контракт не містять посилань або умов про те, що факт поставки позивачем штоків ПАТ «Нафтан» будь-яким чином залежить або пов'язаний з фактом поставки відповідачем позивачу штоків по Контракту. Тому, твердження позивача, що відповідач повинен відповідати за неможливість виконання позивачем перед ПАТ «Нафтан» Договору № 051.01.5447 є необгрунтованним.
Отже, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факту протиправності поведінки відповідача та причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними позивачу збитками. Тому, позовні вимоги є неправомірними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Розподіл судових витрат між сторонам.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що судом в задоволенні позову відмовлено, то на позивача покладаються судові витрати по сплаті судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.123, 129, 130,185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СпецРемСервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенсі» стягнення 5 952 778 рублів Російської Федерації - відмовити.
2. Судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 36820 грн 72 коп. покласти на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «СпецРемСервіс».
3. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 07.11.2019.
Суддя О.Ю. Резніченко