Рішення від 06.11.2019 по справі 910/11210/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.11.2019Справа № 910/11210/19

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Дочірнього підприємства «Автомаз-Україна»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 171 559,68 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Автомаз-Україна» (надалі - ДП «Автомаз-Україна») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі - АТ «Українська залізниця») про стягнення 171 559,68 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасною оплатою відповідачем поставленого на підставі договору купівлі-продажу №ЦРЕКМ/В-18283 від 25.10.2019 товару, у зв'язку з чим позивач заявляє про стягнення з відповідача пені у розмірі 111 267,37 грн., 3% річних у розмірі 18 760,92 грн. та інфляційних у розмірі 41 531,39 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2019 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.

Вказана ухвала була отримана відповідачем 13.09.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103050898109, проте відзив на позов відповідачем не подано.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Положеннями ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами справи.

Судом встановлено, що постановою Кабінету міністрів України №938 від 31.10.2018 «Деякі питання акціонерного товариства «Українська залізниця»» змінено тип Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменовано його в Акціонерне товариство «Українська залізниця».

Відповідно до ст. 108 Цивільного кодексу України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Таким чином, в даному випадку відбулось перетворення юридичної особи, у зв'язку з чим усі права та обов'язки Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» перейшли до Акціонерного товариства «Українська залізниця».

З огляду на викладене, вірним найменуванням відповідача у даній справі є Акціонерне товариство «Українська залізниця».

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

25.10.2018 між Філією «Центр з ремонту та експлуатації колійних машин» ПАТ «Українська залізниця» (замовник) та ДП «Автомаз-Україна» (постачальник) був укладений договір купівлі-продажу №ЦРЕКМ/В-18283 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації (Додаток №1 до даного договору), яка є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі.

Згідно з п. 5.2 Договору поставка продукції проводиться протягом терміну дії договору, тільки після письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до прийому продукції. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується у рознарядці, несе змовник. Рознарядка надається постачальнику в оригіналі та з застосуванням факсимільного зв'язку. Після отримання рознарядки по факсу постачальник повинен протягом доби направити замовнику копію отриманої рознарядки з відміткою, що підтверджує її отримання, або іншим чином підтвердити її отримання. Продукція постачається протягом 30 календарних днів з дати письмової рознарядки замовника, якщо інше не вказано у рознарядці. Матеріальні втрати, що виникли в при поверненні продукції, яка не була письмово заявлена, покладаються на постачальника. Замовник не несе відповідальності за ненадання рознарядок (надання не в повному обсязі), якщо це є наслідком зміни планів постачання та фінансування замовника.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що оплата за поставлену продукцію по даному договору проводиться замовником протягом 20 банківських днів після дати поставки продукції, у відповідності з рахунком-фактурою на продукцію, обумовлену згідно з п. 5.2 та при наявності, оформленої та зареєстрованої у відповідності до вимог чинного законодавства України податкової накладної в системі M.E.DOCIS, не пізніше 14 календарних днів.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1 648 071,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №ЦБ9-000144 від 03.01.2019, рахунком-фактурою №ЦБ9-000019 від 03.01.2019, приймально-здавальним актом від 03.01.2019 та довіреністю №2052 від 28.12.2018.

В свою чергу відповідачем повністю оплачено поставлений на підставі Договору товар на суму 1 648 071,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Спір у справі виник у зв'язку із несвоєчасною оплатою відповідачем поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим позивач заявляє про стягнення з відповідача пені у розмірі 111 267,37 грн., 3% річних у розмірі 18 760,92 грн. та інфляційних у розмірі 41 531,39 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (видаткова накладна №ЦБ9-000144 від 03.01.2019, рахунок-фактура №ЦБ9-000019 від 03.01.2019, приймально-здавальний акт від 03.01.2019 та довіреність №2052 від 28.12.2018) підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару згідно Договору на загальну суму 1 648 071,00 грн.

Разом з тим, за такою поставкою позивачем оформлена та зареєстрована у відповідності до вимог чинного законодавства України податкова накладна, яка міститься в матеріалах справи.

В свою чергу, 15.05.2019 та 25.07.2019 відповідачем сплачено по 824 035,50 грн. за поставлений на підставі Договору товар, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 6.1 Договору відповідач мав оплатити поставлений за Договором товар до 01.02.2019, тобто відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Матеріалами справи підтверджується несвоєчасна оплата відповідачем за переданий позивачем на підставі Договору товар. Відповідачем факт прострочення виконання зобов'язання не спростовано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

ДП «Автомаз-Україна» заявлено до стягнення з ПрАТ «Українська залізниця» пені у розмірі 111 267,37 грн., 3% річних у розмірі 18 760,92 грн. та інфляційних у розмірі 41 531,39 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 01.02.2019 до 24.07.2019.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.6 Договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати за поставлену продукцію, замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплаченої продукції за кожен день прострочення. При розрахунку пені постачальник враховує умови п. 6.5 даного договору, якщо випадки несвоєчасного постачання продукції мали місце.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з позовної заяви, позивач вважає, що відповідач мав оплатити поставлений на підставі Договору товару до 31.01.2019, проте судом встановлено про закінчення такого строку 01.02.2019, у зв'язку з чим період розрахунку пені, 3% річних та інфляційних має починатись з 02.02.2019, а не 01.02.2019 як зазначає позивач.

Таким чином, здійснивши власний розрахунок, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 110 454,63 грн., 3% річних у розмірі 18 625,46 грн. та інфляційні у розмірі 41 478,57 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з АТ «Українська залізниця» на користь ДП «Автомаз-Україна» пені у розмірі 110 454,63 грн., 3% річних у розмірі 18 625,46 грн. та інфляційних у розмірі 41 478,57 грн. В задоволенні інших позовних вимог (пеня у розмірі 812,74 грн., 3% річних у розмірі 135,46 грн. та інфляційні у розмірі 52,82 грн.) необхідно відмовити з викладених обставин.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Дочірнього підприємства «Автомаз-Україна» задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Дочірнього підприємства «Автомаз-Україна» (02660, м. Київ, вул. Колекторна, будинок 42-А; ідентифікаційний код 32376626) пеню у розмірі 110 454 (сто десять тисяч чотириста п'ятдесят чотири) грн. 63 коп., 3% річних у розмірі 18 625 (вісімнадцять тисяч шістсот двадцять п'ять) грн. 46 коп., інфляційні у розмірі 41 478 (сорок одна тисяча чотириста сімдесят вісім) грн. 57 коп. та судовий збір у розмірі 2 558 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 38 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий

Попередній документ
85445395
Наступний документ
85445397
Інформація про рішення:
№ рішення: 85445396
№ справи: 910/11210/19
Дата рішення: 06.11.2019
Дата публікації: 08.11.2019
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд міста Києва
Категорія справи: Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі - продажу