ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
31.10.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/972/19
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шіляк М. А., секретар судового засідання Феденько Н. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька"
про стягнення суми страхового відшкодування в сумі 50 995,91 грн.
За участю:
від позивача: ОСОБА_1 .
Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" звернулось до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" про стягнення суми страхового відшкодування в сумі 50 995,91 грн, а саме: 35 395,00 грн страхового відшкодування, 10 720,35 грн пені, 3 972,89 грн інфляційних збитків та 907,67 грн 3% річних.
Ухвалою суду від 12.09.2019 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі та призначити розгляд справи по суті на 01.10.2019.
Ухвалами суду від 01.10.2019 та 17.10.2019 постановлено розгляд справи відкласти на 17.10.2019 та 31.10.2019 відповідно.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги викладені у позовній заяві підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги мотивовано тим, що на виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування, в результаті чого набув право зворотної вимоги до відповідача. Згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідач застрахував цивільно-правову відповідальність винної у ДТП особи. За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачу нараховано пеню, інфляційні збитки та 3% річних. Свою позицію позивач обґрунтовує ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. 525, 526, 625, 993, 1188, 1191 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів".
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неприбуття суду не повідомив, відзиву на позов не подав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, вручене відповідачу 23.10.2019 (вх. № 21057 від 29.10.2019).
Матеріали справи не містять клопотань чи заяв від представника відповідача, Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Галицька".
Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні норми містяться в частині 9 статті 165 ГПК України.
Згідно ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши докази у відповідності до ст. 86 ГПК України, суд встановив наступне.
05.01.2017 між ОСОБА_2 та Львівським комунальним підприємством "Львівавтодор" укладено договір оренди транспортного засобу реєстр. № 23, відповідно до якого надано у тимчасове платне користування автомобіль KIA Mohave, держ. номер НОМЕР_1 .
10.03.2017 між Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" (страховик) та Львівським комунальним підприємством "Львівавтодор" (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту ДТЗ/21 № А491424.
Предметом договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом KIA Mohave, держ. номер НОМЕР_1 .
Одним із страхових ризиків за договором є дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої завдані матеріальні збитки страхувальнику.
07.03.2018 на вул. Зеленій, 83 в м. Львові відбулась ДТП за участю автомобіля KIA Mohave, держ. номер НОМЕР_1 , який належить та яким керував ОСОБА_2 та автомобіля AUDI Q7, держ. номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3
ДТП сталася з вини водія ОСОБА_4 , який не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем KIA Mohave, держ. номер НОМЕР_1 , який зупинився перед пішохідним переходом, що підтверджується повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) від 07.03.2018.
Вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля згідно рахунку-фактури від 12.03.2018 № 13 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 . становить 41 500,00 грн.
Відповідно до п. 7.2.6 договору добровільного страхування наземного транспорту "виплата без документів компетентних органів" - у разі пошкодженого ЗТЗ (застрахованого транспортного засобу) виплата страхового відшкодування в межах 5% від загальної страхової суми за одним страховим випадком може бути здійснена без довідки компетентних органів.
Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу AUDI Q7, держ. номер НОМЕР_2 застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Галицька" поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК 007635041, діючий на момент вчинення ДТП - 07.03.2018), що підтверджується витягом з Централізованої бази даних МТСБУ.
Згідно з умовами договору добровільного страхування наземного транспорту від 10.03.2017 ДТЗ/21 №А491424, на підставі заяви про виплату страхового відшкодування від 19.03.2018, рахунку-фактури від 12.03.2018 № 3, страхового акта 21.03.2018 № 7693Р/17/2018 з розрахунком страхового відшкодування, позивачем згідно платіжного доручення від 23.03.2018 № 66570 перераховано страхувальнику 36 395,00 грн страхового відшкодування.
23.07.2019 на адресу відповідача направлено заяву на виплату страхового відшкодування № 23/07/01 в порядку суброгації, яка була отримана відповідачем 01.08.2018, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Відповіді та листа про відмову у виплаті страхового відшкодування на адресу позивача від відповідача не надходило.
10.01.2019 позивач направив відповідачу скаргу № 10/01/02 про порушення терміну розгляду заяви на виплату страхового відшкодування та неповідомлення заявника письмово про результати розгляду.
26.04.2019 від відповідача на рахунок позивача надійшов платіж в розмірі 1 000,00 грн із призначенням платежу "страхове відшкодування по ОСЦПВ в порядку суброгації, 03478/17/2018/75 ОСОБА_3 , НОМЕР_3 М, за автод/н НОМЕР_1 , без ПДВ".
Матеріали справи не містять доказів сплати решти суми страхового відшкодування.
Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими виходячи з наступного.
При вирішенні даного спору суд враховує положення ст. 174 ГК України відповідно до якої господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 352 ГК України страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів. Страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).
За договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (ч. 1 ст. 354 ГК України). Вказане положення кореспондується зі ст. 979 ЦК України та ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування".
Частиною 1 статті 355 ГК України передбачено, що об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються ЦК України, цим кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.
В силу положень ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).
Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та ч. 1 ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як визначено ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Таким чином, до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" перейшло право вимоги до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька".
По факту ДТП водіями складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) від 07.03.2018.
Як встановлено ст. 33.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідний підрозділ МВС України про її настання.
Аналогічна за змістом норма міститься у Правилах дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.
Моторним (транспортним) страховим бюро України встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
Відповідно до цієї Інструкції у Європротоколі зазначаються фактична дата, час та місце настання дорожньо-транспортної пригоди, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.
Суд зазначає, що схема ДТП та обставини при яких вона мала місце, свідчить про порушення водієм автомобіля AUDI Q7, держ. номер НОМЕР_2 , ОСОБА_6 вимог Правил дорожнього руху, а відтак, про наявність вини останнього у ДТП.
Крім того, факт складання та підписання обома учасниками ДТП повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколу), вказує на наявність у водіїв транспортних засобів згоди щодо обставин її скоєння.
Отже, враховуючи вищевикладене та з урахуванням приписів чинного законодавства, суд приймає до уваги повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) від 07.03.2018 як належний доказ вчинення ДТП за участю автомобіля KIA Mohave, держ. номер НОМЕР_1 та автомобіля AUDI Q7, держ. номер НОМЕР_2 , та як належний доказ наявності вини водія ОСОБА_7 .
Судом встановлено, що на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність винної особи ОСОБА_4 , який керував транспортним засобом AUDI Q7, держ. номер НОМЕР_2 , була застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Галицька" згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК 007635041, що підтверджується відомостями з Централізованої бази МТСБУ.
Отже, відповідач є особою, відповідальною за спричинену у ДТП шкоду, та згідно з положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" він відповідає за вимогами позивача (Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС") як страховика, що виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів потерпілій особі в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності.
Розмір реальних збитків не може бути меншим реальної вартості робіт виконаних або таких, які особа, яка зазнала збитків, мусить виконати з метою відновлення пошкодженої речі, що відповідає загальному правилу відшкодування збитків в повному обсязі.
Як встановлено судом, позивачем на підставі заяви про виплату страхового відшкодування від 19.03.2018, рахунку-фактури від 12.03.2018 № 3, страхового акта 21.03.2018 № 7693Р/17/2018 з розрахунком страхового відшкодування сплачено за відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу в сумі 36 395,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 23.03.2018 № 66570 із призначенням платежу "страхове відшкодування по Дог. № 491424 від 10.03.2018 р., за пошк ТЗ KIA Mohave, д. н. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_4 , без ПДВ".
Статтею 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Полісом страхування цивільно-правової відповідальності винної особи АК № 007635041 передбачено, що ліміт за шкоду майну становить 100 000,00 грн, а франшиза - 0,00 грн.
Суд зазначає, що реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 910/9396/17 від 13.03.2018).
В матеріалах справи наявне платіжне доручення від 23.03.2018 № 66570 про виплату страхового відшкодування в сумі 36 395,00 грн. Відповідачем частково оплачено страхове відшкодування в сумі 1 000,00 грн, відтак, сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті відповідачем становить 35 395,00 грн.
Отже, враховуючи визначені Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів правової відповідальності винної особи розміри лімітів відповідальності та франшизи, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення страхового відшкодування в сумі 35 395,00 грн.
Стосовно вимоги про стягнення пені суд зазначає наступне.
Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ст. 992 ЦК України, страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати.
Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Згідно до п. 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Заяву позивача про виплату страхового відшкодування відповідач отримав 01.08.2018, відтак виплата страхового відшкодування мала бути здійснена відповідачем до 30.10.2018.
Отже, період, за який позивач мав право нараховувати відповідачу пеню, - з 31.10.2018 до 30.04.2019.
Водночас позивач нараховує відповідачу пеню за періоди з 31.10.2018 до 25.04.2019 та з 27.04.2019 до 03.09.2019, що суперечить вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України.
З огляду на вищевикладене, вимога позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 10 720,35 грн є частково обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню в сумі 6 488,43 грн за період з 31.10.2018 до 30.04.2019. В частині стягненні пені в сумі 4 231,92 грн слід відмовити.
Стосовно вимог про стягнення 3% річних та інфляційних збитків, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд здійснивши перерахунок 3% річних, дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 907,67 грн за періоди з 31.10.2018 до 25.04.2019 та з 27.04.2019 по 03.09.2019 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Суд, перевіривши розрахунок інфляційних збитків, поданий позивачем, визнає його арифметично невірним, при цьому вказує таке.
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 за № 52/30).
Згідно ст. 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Згідно офіційних даних про індекси інфляції за період прострочки становлять: за жовтень 2018 він складав 101,7%, за листопад 2018 він складав 101,4%, за грудень 2018 він складав 100,8%, за січень 2019 він складав 101,0%, за лютий 2019 він складав 100,5%, за березень 2019 він складав 100,9%, за квітень він складав 101,0%, за травень він складав 100,7%, за червень він складав 99,5% та за липень він складав 99,7%. Сукупний індекс інфляції за період з жовтня 2018 по березень 2019 становить 106,46283867, а за період з квітня 2019 по липень 2019 - 100,8948696.
Враховуючи методику нарахування інфляційних збитків слід:
36 395,00 грн (сума боргу) х 106,46283867 (сукупний індекс інфляції)/100 - 36 395,00 грн (сума боргу) = 2 352,15 грн.
35 395,00 грн (сума боргу) х 100,8948696 (сукупний індекс інфляції)/100 - 35 395,00 грн (сума боргу) = 316,74 грн.
Отже, суд дійшов висновку, що загальна сума інфляційних збитків, що підлягає до задоволення складає 2 668,89 грн. В частині заявленої вимоги про стягнення інфляційних збитків в сумі 1 304,00 грн слід відмовити.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За поданий позов позивач сплатив судовий збір у розмірі 1 921,00 грн.
За правилами, встановленими п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір по справі слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір в сумі 1 712,46 грн слід покласти на відповідача, а в сумі 208,54 грн слід залишити за позивачем.
Керуючись ст. 2, 86, 123, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 236-238, 240-241 ГПК України
позов Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" про стягнення суми страхового відшкодування в сумі 50 995,91 грн задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" (вул. Василіянок, 22, м. Івано-Франківськ, 76018; ідентифікаційний код 22186790) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (проспект Перемоги, 65, м. Київ, 03062; ідентифікаційний код 30115243) 35 395,00 грн (тридцять п'ять тисяч триста дев'яносто п'ять грн 00 коп.) страхового відшкодування, 6 488,43 грн (шість тисяч чотириста вісімдесят вісім грн 43 коп.) пені, 2 668,89 грн (дві тисячі шістсот шістдесят вісім грн 89 коп.) інфляційних збитків, 907,67 грн (дев'ятсот сім грн 66 коп.) 3% річних та 1 712,46 (одна тисяча сімсот дванадцять грн 46 коп.) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В частинах стягнення пені в сумі 4 231,92 грн та інфляційних збитків в сумі 1 304,00 грн відмовити.
Судовий збір в сумі 208,54 грн залишити за позивачем.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до п.п 17.5 п. 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 07.11.2019.
Суддя М. А. Шіляк