пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
06 листопада 2019 р. Справа № 903/702/19
за позовом Акціонерного товариства “Укргазвидобування”, м.Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтотрейд-Капітал”, м.Луцьк
про стягнення 411 675 грн. 83 коп.
Суддя Кравчук А.М.
Без повідомлення (виклику сторін)
встановила: 06.09.2019 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства “Укргазвидобування” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтотрейд-Капітал” про стягнення 411 675 грн. 83 коп.
Позовна заява обгрунтована неналежним виконанням відповідачем взятих на себе згідно договору поставки УТВ 9692/30-18 від 18.06.2018 зобов'язань щодо своєчасної поставки товару.
Ухвалою суду від 09.09.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду; позивачу подати суду відповідь на відзив не пізніше 3-х днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу, відповідачу - заперечення на відповідь позивача протягом 3-х днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу. У разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження запропоновано відповідачу подати суду заяву із обґрунтуванням заперечень протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, позивачу - протягом 5 днів з дня отримання відзиву.
Ухвалу суду від 09.09.2019 позивач отримав 13.09.2019, відповідач 16.09.2019.
Строк для подання відзиву - по 01.10.2019.
Відповідач у відзиві від 01.10.2019 (отриманий судом 01.10.2019) позовні вимоги заперечує, оскільки нарахована позивачем пеня в розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару суперечить вимогам ч.2 ст. 343 ГК України, ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", оскільки розмір пені повинен бути обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ. Крім того, в розрахунку пені позивачем застосовано дату поставки товару, відмінну від дати підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної на товар. Просить зменшити розмір неустойки на 80%.
Крім того, у клопотанні від 01.10.2019 відповідач просить витребувати у позивача докази щодо подання та факту отримання відповідачем рознарядки на поставку товару згідно умов договору поставки від 18.06.2018 та специфікації №1; дані бухгалтерського обліку щодо відображення дати придбання у відповідача товару згідно видаткових накладних №608 від 05.11.2018, №618 від 19.11.2018, №628 від 17.12.2018, №8 від 11.03.2019, №9 від 11.03.2019, №11 від 25.03.2019, №12 від 25.03.2019 (довідка по рахунку "Запаси").
Клопотання обґрунтоване відсутністю у ТОВ "Нафтотрейд-Капітал" таких документів. Дані бухгалтерського обліку по рахунку "Запаси" є інформацією, якою володіє підприємство, що здійснило придбання товару, тобто позивач.
Відповідно до статті 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витрибовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання (пункт 2 статті 81 ГПК України).
В супереч вимогам ст. 81 ГПК України відповідачем не конкретизовано, які саме докази він просить витребувати, зокрема вказано: докази щодо подання та факту отримання відповідачем рознарядки на поставку товару згідно умов договору поставки та специфікації №1 до нього; дані бухгалтерського обліку щодо відображення дати придбання товару згідно видаткових накладних.
Згідно умов договору та специфікації від 18.06.2018 рознарядка, без якої неможливо здійснювати відвантаження товару, направляється замовником постачальнику з реквізитами місця відповідного відвантаження.
Відвантаження товару здійснено, що дає підстави вважати її отримання постачальником.
У клопотанні не зазначено, на підставі яких документів відвантажено товар, яким чином визначено місце поставки, не обґрунтовано дату поставки, кількість товару. Зазначено лише про відсутність рознарядки.
Крім того, відповідачем не зазначено про заходи, яких він вживав для отримання вказаних доказів самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання доказів; причини неможливості отримати цей доказ самостійно.
Клопотання про витребування доказів надіслано позивачу.
Позивач отримав клопотання відповідача про витребування доказів 03.10.2019, що підтверджується витягом щодо відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" №4302702152870, мав можливість в підтвердження своїх позовних вимог самостійно подати докази при їх наявності. Проте, подав лише відповідь на відзив без пояснень щодо клопотання, надіслання рознарядки відповідачу.
Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів у зв'язку з необґрунтованістю.
При цьому судом враховано ст. 13 ГПК України, згідно якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч.1 ст 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відзив позивач отримав 03.10.2019, що підтверджується витягом щодо відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" №4302702152888.
Строк для подання відповіді на відзив - по 07.10.2019.
У відповіді на відзив (надісланий суду 07.10.2019) позивач позовні вимоги підтримує. Зазначає, що відповідач був обізнаний із п.5.3 договору ще на стадії участі у процедурі закупівлі АТ "Укргазвидобування", а подавши свою пропозицію, та в подальшому уклавши договір, відповідач погодився, що датою поставки товару, при наявності двох дат, є дата підписання акту приймання-передачі товару або видаткової накладної покупцем. Відповідачем не доведена об'єктивна неможливість вчасного та належного виконання договірного зобов'язання, уклавши договір від 18.06.2018 відповідач взяв на себе зобов'язання щодо своєчасної поставки товару та щодо відповідальності у разі неналежного його виконання у формі сплати неустойки.
Відповідь на відзив відповідач отримав 21.10.2019, що підтверджується витягом щодо відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" №0100173937746.
Строк для подання заперечень на відповідь - по 24.10.2019.
Заперечення позивача на адресу суду не надходили.
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов'язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Судом встановлено, що 18.06.2018 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №УГВ 9692/30-18 (закупівля товару за власні кошти) (а.с. 35-48).
Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з договору.
Між сторонами зобов'язання виникли з договору поставки №УТВ 9692/30-18 від 18.06.2018.
Відповідно до ч. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно п.п. 1.1, 1.2, 3.1, 3.2, 4.1, 5.1, 5.2, 5.3, 7.10, 10.1, 11.1 договору постачальник поставляє, покупець приймає і оплачує товар, найменування/асортимент, одиниця виміру, кількість, ціна за одиниці, загальна вартість якого вказується в специфікації, яка є додатком №1 до договору і є невід'ємною його частиною. Вартість товару вказується в специфікації в гривнях з урахуванням ПДВ (для резидента) або в іноземній валюті (для нерезидента). Загальна ціна договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в специфікації. Розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем після пред'явлення постачальником рахунку на оплату товару та підписаного сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника з урахуванням ПДВ на умовах, зазначених у специфікації або з урахування умов, передбачених п. 3.4 договору. Строк, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправника і вантажоотримувачів вказується в специфікації. Обсяг поставки товару визначається в рознарядках покупця та узгоджується до поставки товару. Відвантаження товару проводиться тільки після отримання постачальником рознарядки. Відвантаження без рознарядки забороняється. Рознарядка постачальнику може направлятися покупцем в електронному вигляді на електронну адресу постачальника, вказану в розділі ХІV договору. Датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної (при наявності двох дат, датою підписання акту приймання-передачі товару або видаткової накладної вважається дата підписання покупцем). У разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені в специфікації, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару. Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і діє до повного виконання сторонами зобов'язань. Договір може бути змінений чи розірваний лише за згодою сторін, крім випадків, встановлених цим договором та чинним законодавством.
Згідно специфікації №1 від 18.06.2018 (а.с. 49-50) загальна вартість товару, що поставляється, складає 4 699 999 грн. 00 коп., у т.ч. 783 333 грн. 17 коп. ПДВ. Умови поставки: DDP - склад вантажоотримувача. Пункт поставки згідно з реквізитами вантажоотримувача, вказаними в п. 12 даної специфікації. Строк поставки: протягом 90 календарних днів з дати підписання договору. Відвантаження товару проводиться після відправлення рознарядки замовника. Остаточно кінцеве місце поставки товару замовник вказує в рознарядці. Пунктом 12 специфікації передбачено чотири вантажоотримувачі для здійснення поставки автомобільним транспортом.
Договір не був предметом судового розгляду, докази про його розірвання чи зміну умов в матеріалах справи відсутні, отже є чинним на день розгляду справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частинами 1, 2 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Згідно з статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частинами 1 і 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Договір поставки №УГВ 9692/30-18 датований 18.06.2018.
Позивач зазначає, що граничний строк поставки товару складає 90 календарних днів, тобто з дати договору по 16.09.2019.
Специфікацією (п.3) передбачено строк поставки товару: протягом 90 календарних днів з дати підписання договору.
Дата підписання сторонами договору відсутня. Проте, сторони не заперечили укладення договору 18.06.2018.
На виконання умов договору та специфікації відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 2 298 043 грн. 28 коп., проте на думку позивача з пропуском граничного строку, відповідно до видаткових накладних (а.с. 55-67):
- №600 від 24.09.2018 на суму 458 910 грн. 04 коп., дата отримання 01.10.2018;
- №607 від 18.10.2018 на суму 147 486 грн. 59 коп., дата отримання відсутня;
- №608 від 05.11.2018 на суму 370 012 грн. 26 коп., дата отримання відсутня;
- №609 від 05.11.2018 на суму 108 544 грн. 15 коп., дата отримання 06.11.2018;
- №618 від 19.11.2018 на суму 56 941 грн. 06 коп., дата отримання 20.11.2019;
- №627 від 17.12.2018 на суму 115 631 грн. 99 коп., дата отримання відсутня;
- №628 від 17.12.2018 на суму 139 512 грн. 59 коп., дата отримання 17.12.2018;
- №630 від 21.12.2018 на суму 84 095 грн. 99 коп., дата отримання відсутня;
- №8 від 11.03.2019 на суму 265 785 грн. 30 коп., дата отримання 13.03.2019;
- №9 від 11.03.2019 на суму 133 689 грн. 60 коп., дата отримання 13.03.2019;
- №11 від 25.03.2019 на суму 160 483 грн. 18 коп., дата отримання 26.03.2019;
- №12 від 25.03.2018 на суму 256 950 грн. 53 коп., дата отримання 27.03.2019
Зазначена у розрахунку пені накладна на суму 267 998 грн. 55 коп., відповідно до якої нараховано 18 759 грн. 90 коп. пені, до матеріалів справи не долучена, у додатку до позовної заяви відсутня.
20.05.2019 на адресу відповідача позивач направив претензію на суму 348 421 грн. 88 коп., з яких 219 682 грн. 55 коп. пені та 128 739 грн. 33 коп. штрафу за несвоєчасну поставку товару (а.с. 67-68).
Проте судом встановлено, що згідно п. 5.2 договору поставки від 18.06.2018, п. 9, 12 специфікації №1 від 18.06.2018 відвантаження товару проводиться тільки після отримання постачальником рознарядки. Відвантаження товару без рознарядки забороняється.
Замовником визначено такі реквізити вантажоотримувача:
- "УГВ-Сервіс" (УГВС): для здійснення поставки автомобільним транспортом: м.Полтава, вул. Серьогіна, 9;
- ГПУ "Полтавагазвидобування" (ПГВ): для здійснення поставки автомобільним трансопртом: Полтавська обл., Машівський р-н., с.Селещина, вул. Б.Хмельницького, 9, Центральний склад №1;
- ГПУ "Шебелинкагазвидобування" (ШГВ): для здійснення поставки автомобільним транспортом: Харківська обл., Балаклійський р-н., смт. Андріївка, в'їзд Першотравневий, 4, Центральний склад №2;
- УБМР "Укргазспецбудмонтаж" (УБМР): для здійснення поставки автомобільним транспортом: м.Красноград, вуд. Українка, 45.
Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Згідно ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання. Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.
Позивач рознарядку на відвантаження товару та докази її отримання відповідачем не подав, обставини щодо її надіслання не зазначив, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості перевірити належне виконання саме позивачем вимог договору та як наслідок з чиєї вини відбулась затримка поставки товару, оскільки без наданої замовником рознарядки з інформацією про точні реквізити поставки відповідач позбавлений можливості здійснити відвантаження товару, відповідно перевірити і обставини та строки нарахування пені.
Докази надання рознарядки відповідачу до закінчення строку поставки в матеріалах справи відсутні.
Крім того, форма рознарядки, порядок її надіслання договором не обумовлені. Згідно п. 5.2 договору поставки від 18.06.2018 рознарядка постачальнику може направлятися покупцем в електронному вигляді на електронну адресу постачальника, вказаному в розділі XIV договору.
У позовній заяві і доданих до справи матеріалах позивач не зазначає про надіслання рознарядки відповідачу.
Дата початку поставки товару, місце поставки товару, особи одержувачі товару - вантажоодержувачі повинні бути доведені покупцем до відома постачальника шляхом надання йому рознарядки. До часу одержання інформації про місце поставки і осіб вантажоодержувачів постачальник не має можливості виконувати свій обов'язок, а відтак і нести відповідальність за його невиконання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 15.04.2019 №908/1522/18.
При цьому судом враховано Главу 5 "Докази та доказування" ГПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно клопотання відповідача від 01.10.2019 рознарядка у ТОВ "Нафтотрейд-Капітал" на відвантаження товару відсутня.
Таким чином, позивач належними та допустимими доказами не підтвердив надіслання рознарядки відповідачу до закінчення строку поставки, поставку відповідачем товару з пропуском встановленого строку, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відмову у позові.
У зв'язку з відмовою у позові клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу до 20%, заперечення щодо невірного визначення позивачем розміру пені не розглядаються судом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).
У зв'язку з відмовою у позові правові підстави відповідно до ст. 129 ГПК України покладення судових витрат на відповідача відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232, 237, 238, 241, 247- 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
вирішив:
У задоволенні позову Акціонерного товариства “Укргазвидобування” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтотрейд-Капітал” про стягнення 411 675 грн. 83 коп. відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
повний текст рішення
складений 07.11.2019
Суддя А. М. Кравчук