Постанова від 05.11.2019 по справі 904/4009/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2019 року м. Дніпро Справа № 904/4009/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Білецької Л.М., Верхогляд Т.А.

при секретарі судового засідання: Мудрак О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Євстигнеєва Н.М.) від 07.06.2019 року, повний текст якого складено 10.06.2019р., у справі № 904/4009/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіріт Фінанс", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Компанія Мілнербей С.А., Тортола, Британські Віргінські острови

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Компанія Бріммілтон Лімітед, Тортола, Британські Віргінські острови

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Компанія Ренальда Інвестментс Лімітед, Лімассол, Кіпр

третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Компанія Лакріно Інвестментс Лімітед, Лімассол, Кіпр

третя особа-5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Компанія Дакстон Холдінгз Лімітед, Лімассол, Кіпр

третя особа-6, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Компанія Мелчет Інвест Лімітед, Нассау, Багами

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ

про стягнення 1 221 458 901 грн.

та за зустрічним позовом: Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіріт Фінанс", м. Київ

відповідача-2: Компанії Мелчет Інвест Лімітед, Нассау, Багами

відповідача-3: Компанії Дакстон Холдінгз Лімітед, Лімассол, Кіпр

відповідача-4: Компанії Лакріно Інвестментс Лімітед, Лімассол, Кіпр

відповідача-5: Компанії Мілнербей С.А., Тортола, Британські Віргінські острови

відповідача-6: Компанії Бріммілтон Лімітед, Тортола, Британські Віргінські острови

відповідача-7: Компанії Ренальда Інвестментс Лімітед, Лімассол, Кіпр

про визнання договорів факторингу удаваними (фактично агентськими та визнання агентських договорів недійсними), -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Спіріт Фінанс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (вх. суду № 49290/18 від 13.11.2018) просило стягнути з Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (ПАТ "ПівдГЗК") заборгованість у розмірі 1 170 471 249,31 грн., 3 % річних у розмірі 8 850 686,71 грн., інфляційні втрати у розмірі 42 136 964,98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.09.2017 відбулись загальні збори акціонерів Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", на яких прийнято рішення про виплату дивідендів акціонерам товариства. Розмір дивідендів, що підлягають виплаті акціонерам складає 16 162 645 906,67грн., що складає 10,160482грн. із розрахунку на одну просту акцію. Зазначеним рішенням визначена дата складання переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строки виплати дивідендів акціонерам товариства: дата складання переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів - 20 вересня 2017 року; строк виплати дивідендів - датою початку строку виплати дивідендів є 25 вересня 2017 року, а виплата дивідендів повинна бути здійснена у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами акціонерів ПАТ "ПівдГЗК" рішення про виплату дивідендів; спосіб виплати - безпосередньо акціонерам; порядок виплати дивідендів - виплата дивідендів здійснюється у грошовій формі шляхом направлення дивідендів у повному обсязі безпосередньо акціонерам, згідно переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, складеного станом на 20.09.2017, відповідно до кількості належних їм акцій на дату складення переліку.

Компанії Мелчет Інвест Лімітед, Нассау, Дакстон Холдінгз Лімітед, Лакріно Інвестментс Лімітед, Мілнербей С.А., Бріммілтон Лімітед та Ренальда Інвестментс Лімітед є акціонерами ПАТ "ПівдГЗК" та мають право на отримання дивідендів із розрахунку 10,160482грн. на одну простую акцію. В установлений законом та рішенням загальних зборів акціонерів від 05.09.2017 строк, дивіденди виплачені не були.

На підставі договорів факторингу №№ 1Ф, 2Ф, ЗФ, 4Ф, 5Ф, 6Ф від 30.05.2018 наведені вище компанії-акціонери відступили Товариству з обмеженою відповідальністю "Спіріт Фінанс" (фінансова компанія, ліцензія Нацкомфінпослуг на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг з факторингу видана 11.04.2018, безстрокова, http://www.kis.nfp.gov.ua/Home/SrchViewLic/30000001011010) право вимоги до ПАТ "ПівдГЗК" щодо отримання грошових коштів (дивідендів/виплати прибутку у вигляді дивідендів) за результатами фінансово-господарської діяльності ПАТ "ПівдГЗК" в загальному розмірі 1 170 471 249,31 грн., які мали бути виплачені на користь вказаних компаній як акціонерів згідно з Рішенням (Протокол б/н від 05.09.2017) Загальних зборів акціонерів ПАТ "ПівдГЗК", які відбулися 05.09.2017, а також всі інші права вказаних компаній, пов'язані із таким правами грошової вимоги, що існували на момент їх відступлення.

13.06.2018 позивач направив на адресу відповідача повідомлення про відступлення права вимоги, в якому просило також перерахувати грошові кошти в розмірі 1 170 471 249,31 грн. на рахунок позивача протягом семи днів з моменту отримання повідомлення (вимоги), але останнім грошові кошти сплачені не були, що є підставою для застосування до виниклих правовідносин положень частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

Позивачем нараховані три відсотки річних за період з 01 серпня 2018 року по 30 квітня 2019 року у розмірі 26 263 450,77 грн., інфляційні втрати у розмірі 107 683 354,93 грн. за період з вересня 2018 року по квітень 2019 року включно.

26 вересня 2018 року Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із зустрічною позовною заявою до відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіріт Фінанс", відповідача-2 - Компанії Мелчет Інвест Лімітед, відповідача-3 - Компанії Дакстон Холдінгз Лімітед, відповідача-4 - Компанії Лакріно Інвестментс Лімітед, відповідача-5- Компанії Мілнербей С.А., відповідача-6 - Компанії Бріммілтон Лімітед, відповідача-7 - Компанії Ренальда Інвестментс Лімітед, в якій просило:

- визнати договір факторингу № 1Ф від 30.05.2018, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спіріт Фінанс" та Бріммілтон Лімітед удаваним (фактично агентським договором);

- визнати агентський договір (укладений як договір факторингу № 1Ф від 30.05.2018), недійсним;

- визнати договір факторингу № 2Ф від 30.05.2018, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спіріт Фінанс" та Дакстон Холдінгз Лімітед удаваним (фактично агентським договором);

- визнати агентський договір (укладений як договір факторингу № 2Ф від 30.05.2018), недійсним;

- визнати договір факторингу № 3Ф від 30.05.2018, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спіріт Фінанс" та Лакріно Інвестментс Лімітед удаваним (фактично агентським договором);

- визнати агентський договір (укладений як договір факторингу № 3Ф від 30.05.2018), недійсним;

- визнати договір факторингу № 4Ф від 30.05.2018, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спіріт Фінанс" та Мелчет Інвест Лімітед удаваним (фактично агентським договором);

- визнати агентський договір (укладений як договір факторингу № 4Ф від 30.05.2018), недійсним;

- визнати договір факторингу № 5Ф від 30.05.2018, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спіріт Фінанс" та Мілнербей С.А. удаваним (фактично агентським договором);

- визнати агентський договір (укладений як договір факторингу № 5Ф від 30.05.2018), недійсним;

- визнати договір факторингу № 6Ф від 30.05.2018, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спіріт Фінанс" та Ренальда Інвестментс Лімітед удаваним (фактично агентським договором);

- визнати агентський договір (укладений як договір факторингу № 6Ф від 30.05.2018), недійсним.

Позовні вимоги за зустрічним позовом позивач обґрунтовує тим, що вважає спірні договори удаваними, які укладені із метою приховати реальні правовідносини сторін, а саме агентські договори. На думку позивача, договори факторингу від 30.05.2018 місять усі ознаки агентського договору. Позивач за зустрічним позовом вважає, що такі дії сторін спрямовані на ухилення від сплати податків, що мають бути сплачені при прямій виплаті дивідендів акціонеру та/або через агентський договір.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2019 у справі № 904/4009/18:

- первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіріт Фінанс" до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Мілнербей С.А., Тортола, Британські Віргінські острови, третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Компанія Бріммілтон Лімітед, Тортола, Британські Віргінські острови, третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Компанія Ренальда Інвестментс Лімітед, Лімассол, Кіпр, третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Компанія Лакріно Інвестментс Лімітед, Лімассол, Кіпр, третьої особи-5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Компанія Дакстон Холдінгз Лімітед, Лімассол, Кіпр, третьої особи-6, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Компанія Мелчет Інвест Лімітед, Нассау, Багами, третьої особи-7, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ про стягнення 1 304 418 055,01 грн. - задоволено повністю;

- стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіріт Фінанс заборгованість у розмірі 1 170 471 249 (один мільярд сто сімдесят мільйонів чотириста сімдесят одна тисяча двісті сорок дев'ять) грн. 31 коп., 3% річних у розмірі 26 263 450 (двадцять шість мільйонів двісті шістдесят три тисячі чотириста п'ятдесят) грн.77 коп., інфляційні втрати у розмірі - 107 683 354 (сто сім мільйонів шістсот вісімдесят три тисячі триста п'ятдесят чотири) грн.93 коп. та витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 672 350 (шістсот сімдесят дві тисячі триста п'ятдесят) грн. 00 коп.;

- в задоволенні зустрічного позову Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіріт Фінанс", м. Київ, Компанії Мелчет Інвест Лімітед, Нассау, Багами; Компанії Дакстон Холдінгз Лімітед, Лімассол, Кіпр; Компанії Лакріно Інвестментс Лімітед, Лімассол, Кіпр; Компанії Мілнербей С.А., Тортола, Британські Віргінські острови; Компанії Бріммілтон Лімітед, Тортола, Британські Віргінські острови; Компанії Ренальда Інвестментс Лімітед, Лімассол, Кіпр про визнання договорів факторингу удаваними (фактично агентськими) та визнання агентських договорів недійсними - відмовлено;

- судові витрати, пов'язані з розглядом зустрічного позову покладено на Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат".

Не погодившись з вказаним рішенням до Центрального апеляційного господарського суду звернулося Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2019 року у справі № 904/4009/18, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіріт Фінанс" до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" та задовольнити зустрічну позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіріт Фінанс".

Також, в апеляційний скарзі ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" наведено вимогу про відстрочення постанови Центрального апеляційного господарського суду за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіріт Фінанс" до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення заборгованості у сумі 1 170 471 249,31грн., 3% річних у розмірі 26 263 450,77грн., інфляційних втрат у розмірі - 107 683 354,93грн. та судового збору на строк 12 місяців.

В обгрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема вказує наступне:

- боржник має право вимагати від фактора доказів того, що відступлення права грошової вимоги насправді мало місце, а операція з виплати дивідендів у заявленому розмірі на користь компаній нерезидентів підлягає фінансовому контролю у відповідності до норм Закону України «Про запобігання та протидію легализації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», втім позивачем, як суб'єктом первісного фінансового моніторінгу не одержано документів щодо ідентифікації та верифікації від Компаній Мелчет Інвест Лімітед Бріммілтон Лімітед, та Мілнербей С.А., які зареєстровані на Британських Віргінських Островах та Багамських Островах, які включені до переліку офшорних зон розпорядженням КМ України від 23.11.2011 № 143-р та не надано таких документів відповідачу на його вимогу;

- позивачем не надано відповідачу документів необхідних для виконання відповідачем фінансової операції з перерахування коштів (виплати дивідендів) та проведення ідентифікації банківською установою, визначених у Постановах НБ України № 281 від 10.08.2005, № 369 від 15.08.2016, № 410 від 13.12.2016, що унеможливлює здійснення виплати, свідчить про прострочення кредитора та відсутність підстав для сплати відповідачем нарахованих процентів згідно з ч. 4 ст. 613 ЦК України;

- рішенням Наглядової ради ПАТ "ПівдГЗК" від 05 вересня 2017 року (протокол засідання № 128/2017-1), яке є чинним та не оскаржувалось в судовому порядку, було встановлено дату складання переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строк виплати дивідендів, який не було дотримано третіми особами внаслідок укладення з позивачем спірних договорів факторингу, тобто матеріалами справи не підтверджується ухилення ПАТ "ПівдГЗК" від виплати вказаних грошових коштів (дивідендів) у передбаченому законом порядку;

- укладені між сторонами спірні договори факторингу є удаваними, оскільки укладені із метою приховати реальні правовідносини сторін - агентські договори, а головною метою відповідачів при укладенні договорів факторингу було вивести операцію щодо виплати дивідендів за межі податкового зобов'язання. Так за агентським договором одна сторона (агент, в даному випадку ТОВ "Спіріт Фінанс") зобов'язується надати послуги другій стороні (принципалу, в даному випадку компаніям акціонерам-нерезидентам) в укладенні договорів або сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта та за його рахунок (ч. 1 ст. 297 ГК України). Таким чином, агентський договір належить до посередницьких договорів на надання послуг, що впливає на порядок відображення в обліку операцій за такими договорами. Сенс агентського договору полягає в тому, що діяльність, яку провадить агент за дорученням та в інтересах принципала, спричиняє майнові наслідки для принципала, а не для агента, тобто, при такій операції не змінюється призначення платежу і податкові зобов'язання сторін. При виплаті ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" дивідендів за агентським договором майнові наслідки мали б наступити для акціонера, так як емітент (ПАТ "ПівдГЗК") сплатив би саме дивіденди через посередника-агента (ТОВ "Спіріт Фінанс", як уповноваженої особи компаній акціонерів-нерезидентів), а така операція підлягає оподаткуванню в силу вимог податкового законодавства, на відміну від операції по виплаті грошових коштів за договором факторингу, який не має ознак посередницького договору;

- Компанії Компаній Мелчет Інвест Лімітед Бріммілтон Лімітед, та Мілнербей С.А. можуть мати податкове резидентство республіки Кіпр, а тому під час здійснення фінансово - господарських операції з виплати дивідендів, учасники таких операцій потенційно повинні застосувати положення Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків та доходів. При виплаті ж дивідендів, належних цим компаніям на користь позивача, обов'язку утримання відповідного податку не виникає, що призводить до збитків державного бюджету;

- договори факторингу №1Ф, №2Ф, №ЗФ, №4Ф, №5Ф, №6Ф від 30.05.2018 є удаваними, а між сторонами насправді укладені агентські договори, які мають бути визнані судом недійсними, у зв'язку із тим, що пунктом 2.1. договорів факторингу встановлено, що після отримання від Клієнта підтвердження наявності та дійсності права грошової вимоги, що відступається, Фактор (ТОВ "Спіріт Фінанс") сплачує Клієнтові кошти у строк до 31 грудня 2019 року (включно) шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Клієнта, за умови отримання від Клієнта інформації згідно з п.3.2.2. цього Договору. Відповідно до п. 3.2.2. вказаних договорів Клієнт зобов'язується надати Факторові інформацію про банківський рахунок Клієнта, відкритий в українському банку, для отримання грошових коштів від Фактора згідно з п. 1.1. цього Договору. Вищевказані пункти договору необхідною умовою для перерахунку грошових коштів на рахунки компаній акціонерів-нерезидентів ставлять необхідність відкриття останніми рахунків в українських банках для отримання грошових коштів від ТОВ "Спіріт Фінанс". Вказана умова не може бути виконана з огляду на положення чинного законодавства України.

Так, відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам-інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам). Порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України.

Згідно з п. 7.1.4 ст. 7 вказаного Закону особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних рахунків, рахунків умовного зберігання (ескроу) та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками.

Перелік видів рахунків, які юридичні особи-нерезиденти (інвестори) можуть відкривати в банках України, визначається відповідно до п. 1.13 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою Правління НБУ № 492 від 12.11.2003. Операція з зарахування грошових коштів як за агентським договором та і за договором факторингу не може бути здійснена на жоден з рахунків, який юридична особа-нерезидент може відкрити відповідно до чинного законодавства України. Таким чином, без включення до договорів факторингу п.п. 2.1. та 3.2.2. договору, він не міг би бути вчинений. В такому випадку вказаний удаваний договір факторингу, як фактично агентський договір, має бути визнаний недійсним у цілому;

- судом першої інстанції було безпідставно відмовлено у задоволенні клопотань про зупинення провадження у справі, колегіальний розгляд справи, призначення у справі судової експертизи, оскільки заявлення цих клопотань було спрямовано на з'ясування обставин для прийняття обгрунтованого та законного рішення у справі.

Вказує апелянт в апеляційній скарзі і про наявність підстав, передбачених ст. 239 ГПК України, для відстрочення виконання судового рішення, виходячи з розміру позовних вимог позивача, скрутного фінансового становища ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", що обумовлено окупацією РФ частини Донецької області та наявністю великої дебіторської заборгованості, небезпечністю виробництва, великої кількості працівників та наявності у відповідача статусу містоутворюючого підприємства.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.07.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2019 року у справі № 904/4009/18, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 29.08.2019р.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.07.2019р. апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2019 року у справі № 904/4009/18 зупинено до розгляду Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду касаційної скарги акціонера Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" Набок Інни Георгіївни на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 04.07.2019 року у справі № 904/4009/18 та повернення справи № 904/4009/18 до Центрального апеляційного господарського суду.

04.10.2019р. справа № 904/4009/18 надійшла з Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2019р. поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2019 року у справі № 904/4009/18, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 05.11.2019р.

У судовому засіданні представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсягу.

Представники ТОВ "Спіріт Фінанс" та Компаній Мелчет Інвест Лімітед, Дакстон Холдінгз Лімітед, Лакріно Інвестментс Лімітед, Мілнербей С.А., Бріммілтон Лімітед, Ренальда Інвестментс Лімітед у відзивах на апеляційну скаргу та в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечують, вважають оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до фактичних обставин справи та з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу безпідставною та просять відмовити у її задоволенні, посилаючись при цьому на наявність у відповідача грошового зобов'язання перед компаніями-нерезидентами, які у відповідності до вимог законодавства відступили право вимог виконання цього зобов'язання позивачу.

Позивач та треті особи, також зазначають, що чинне законодавство України не передбачає необхідність звернення акціонера до емітента з будь-якими заявами про виплату нарахованих дивідендів, а питання нарахування, утримання та сплати податків при можливому здійснені ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" виплати дивідендів не належить до юрисдикції господарського суду. Питання нарахування, утримання та сплати податків при можливому здійснені ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" у майбутньому виплати дивідендів врегульовані Податковим кодексом України, а відповідач не відноситься до кола осіб, яким законодавством надані повноваження звертатися до суду з позовами про визнання недійсними правочинів з підстав ухилення, внаслідок їх вчинення, від сплати податків. Позивачем було повідомлено відповідача про набуття ним права вимоги від третіх осіб та надані відповідачу усі необхідні для перерахування коштів документи, а відповідач висуваючи вимоги до подання документів фактично перебрав на себе повноваження банківської установи. Сторонами спірних договорів факторингу підтверджується їх волевиявлення саме на укладення договорів факторингу, зміст яких не суперечить чинному законодавству, а відступлення позивачу внаслідок їх укладення права вимоги до відповідача ніяким чином не порушує прав та інтересів останнього. Усі доводи відповідача щодо укладення спірних договорів факторингу з метою ухилення від оподаткування є його припущеннями та не підтверджуються належними та допустимими доказами. Зміна порядку оподаткування виплати грошових коштів пов'язана із об'єктивною, правомірною та документально підтвердженою зміною фактичних обставин такої виплати, що не може свідчити про ухилення від сплати податків, а тим більше бути підставою для визнання договорів факторингу удаваними та/або недійсними. Питання щодо наявності в Компанії Мелчет Інвест Лімітед, Компанії Бріммілтон Лімітед та Компанії Мілнербей С.А. податкового резидентства Республіки Кіпр не входить до предмету доказування у справі, виходячи з предмету спору у справі та вже було вирішено апеляційним судом. Судом першої інстанції обґрунтовано були відхилені інші клопотання відповідача про витребування доказів, призначення судової експертизи та зупинення провадження у справі, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття у справі законного та обґрунтованого рішення, а заявлені відповідачем клопотання спрямовані на затягування розгляду справи, що є зловживанням процесуальними правами.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" наданим йому правом участі у судовому засіданні не скористався, не забезпечив явку в судове засідання свого повноважного представника та надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.

Враховуючи, що неявка представника третьої особи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, АК КБ "Приватбанк" мав можливість забезпечити явку в судове засідання іншого представника, колегія суддів у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи відмовила та вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті у відсутності представника третьої особи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, судова колегія апеляційного суду вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 05.09.2017 відбулись позачергові загальні збори акціонерів Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", на яких прийнято рішення:

- здійснити виплату дивідендів акціонерам Товариства за 2014, 2015, 2016 роки із розрахунку 10,160482грн. на одну простую акцію, в тому числі 4,257582грн. за 2014 рік, 2,191672грн. за 2015 рік, 3,711228грн. за 2016 рік;

- визначити, що дату складання переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строк їх виплати встановлює Наглядова рада Товариства;

- встановити, що виплата дивідендів щодо всього випуску акцій Товариства повинна здійснюватись безпосередньо акціонерам Товариства.

Рішення позачергових загальних зборів акціонерів від 05.09.2017 оформлені протоколом б/н від 05.09.2017 (а.с.114, т. 8).

25 вересня 2017 року на офіційному сайті ПАТ "ПівдГЗК" опубліковано Повідомлення про виникнення особливої інформації (інформації про іпотечні цінні папери, сертифікати фонду операцій з нерухомістю) емітента (а.с.20, т.1), в якій зазначено про те, що рішенням Наглядової ради визначена дата складання переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строки виплати дивідендів акціонерам товариства, а саме:

- дата складання переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів - 20 вересня 2017 року;

- строк виплати дивідендів - датою початку строку виплати дивідендів є 25 вересня 2017 року, а виплата дивідендів повинна бути здійснена у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами акціонерів ПАТ "ПівдГЗК" рішення про виплату дивідендів;

- спосіб виплати - безпосередньо акціонерам;

- порядок виплати дивідендів - виплата дивідендів здійснюється у грошовій формі шляхом направлення дивідендів у повному обсязі безпосередньо акціонерам, згідно переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, складеного станом на 20.09.2017, відповідно до кількості належних їм акцій на дату складення переліку.

Розмір дивідендів, що підлягають виплаті акціонерам складає 16 162 645 906,67грн., що складає 10,160482грн. із розрахунку на одну просту акцію.

Повідомлення підписано генеральним директором товариства Федіним К.А., який підтверджує достовірність інформації, що міститься у повідомленні, та визнає, що несе відповідальність згідно із законодавством.

Станом на дату проведення позачергових Загальних зборів акціонерів ПАТ "ПівдГЗК" та на дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів від ПАТ "ПівдГЗК", акціонерами ПАТ "ПівдГЗК" були, зокрема:

1) Мелчет Інвест Лімітед (Меlchett Іnvest Limited), Багами, реєстраційний напер 115727В, в кількості 54849508 штук простих іменних акцій в бездокументарній формі;

2) Бріммілтон Лімітед (Вrimmilton Limited), Тортола, Британські Віргінські острови Реєстраційний номер 638834, в кількості 51507887 штук простих іменних акцій в бездокументарній формі;

3) Мілнербей С.А. (Мilnerbay S.A.), Британські Віргінські острови, реєстраційний номер 625062, в кількості 8691703 штуки прості іменні акції в бездокументарній формі;

4) Дакстон Холдінгз Лімітед (Duxston Holdings Limited), Кіпр, реєстраційний номер 147086, в кількості 149100 штук простих іменних акцій в бездокументарній формі;

5) Лакріно Інвестментс Лімітед (Lucrino Investments Limited), Кіпр, реєстраційний номер 147148, в кількості 100 штук простих іменних акцій в бездокументарній формі;

6) Ренальда Інвестментс Лімітед (Renalda Investments Limited), Кіпр, реєстраційний номер 116502, в кількості 100 штук простих іменних акцій в бездокументарній формі (обмежені виписки про стан рахунку в цінних паперах на 20.09.2017 містяться в матеріалах справи, а.с.21-28, т.1).

Наведені акціонери мали право на отримання дивідендів із розрахунку 10,160482грн. на одну простую акцію, зокрема:

Мелчет Інвест Лімітед (Меlchett Іnvest Limited) - 557 297 438,74грн.;

Бріммілтон Лімітед (Вrimmilton Limited) - 523 344 958,72грн.;

Мілнербей С.А. (Мilnerbay S.A.) - 88 311 891,88грн.;

Дакстон Холдінгз Лімітед (Duxston Holdings Limited) - 1 514 927,87грн.;

Лакріно Інвестментс Лімітед (Lucrino Investments Limited) - 1016,05грн.

Ренальда Інвестментс Лімітед (Renalda Investments Limited) - 1016,05грн.

В установлений рішенням позачергових загальних зборів акціонерів від 05.09.2017 строк, дивіденди виплачені не були (шість місяців з дня прийняття загальними зборами акціонерів ПАТ "ПівдГЗК" рішення про виплату дивідендів, тобто до 05.03.2018).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спіріт Фінанс" (фактор) та юридичною особою, яка створена та діє за законодавством Британських Віргінських островів, Компанією Бріммілтон Лімітед (клієнт) укладено договір факторингу № 1Ф від 30.05.2018.

За п. 1.1. цього договору фактор зобов'язується передати грошові кошти у сумі 517980000,00грн. в розпорядження клієнта, а Клієнт відступає Факторові своє право грошової вимоги до ПАТ "ПівдГЗК" (боржник) щодо отриманих грошових коштів (дивідендів/виплати прибутку у вигляді дивідендів) за результатами фінансово-господарської діяльності ПАТ "ПівдГЗК", що мають бути виплачені згідно з рішенням (протокол б/н від 05.09.2017) загальних зборів ПАТ "ПівдГЗК", які відбулися 05.09.2017, в розмірі 523 344 958,72грн. (надалі іменується "сума відступленої грошової вимоги"), а також всі інші права Клієнта, пов'язані із таким правом грошової вимоги з моменту його виникнення (а.с.70-72, т.1).

Строки та умови взаєморозрахунків сторони визначили у п.2.1. договору.

Згідно п.2.1. договору, після отримання від Клієнта підтвердження наявності та дійсності права грошової вимоги, що відступається, Фактор сплачує Клієнтові кошти в розмірі 517 980 000,00грн. у строк до 31.12.2019 включно шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Клієнта, за умови отримання від клієнта інформації згідно п.3.2.2. цього договору.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спіріт Фінанс" (фактор) та юридичною особою, яка створена та діє за законодавством Республіки Кіпр, Компанією Дакстон Холдінгз Лімітед (клієнт) укладено договір факторингу № 2Ф від 30.05.2018.

За п. 1.1. цього договору фактор зобов'язується передати грошові кошти у сумі 1500000,00грн. в розпорядження клієнта, а Клієнт відступає Факторові своє право грошової вимоги до ПАТ "ПівдГЗК" (боржник) щодо отриманих грошових коштів (дивідендів/виплати прибутку у вигляді дивідендів) за результатами фінансово-господарської діяльності ПАТ "ПівдГЗК", що мають бути виплачені згідно з рішенням (протокол б/н від 05.09.2017) загальних зборів ПАТ "ПівдГЗК", які відбулися 05.09.2017, в розмірі 1514 927,87грн. (надалі іменується "сума відступленої грошової вимоги"), а також всі інші права Клієнта, пов'язані із таким правом грошової вимоги з моменту його виникнення (а.с.64-66, т.1).

Строки та умови взаєморозрахунків сторони визначили у п. 2.1. договору.

Згідно п. 2.1. договору, після отримання від Клієнта підтвердження наявності та дійсності права грошової вимоги, що відступається, Фактор сплачує Клієнтові кошти в розмірі 1500000,00грн. у строк до 31.12.2019 включно шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Клієнта, за умови отримання від клієнта інформації згідно п. 3.2.2. цього договору.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спіріт Фінанс" (фактор) та юридичною особою, яка створена та діє за законодавством Республіки Кіпр, Компанією Лакріно Інвестментс Лімітед (клієнт) укладено договір факторингу № 3Ф від 30.05.2018.

За п. 1.1. цього договору фактор зобов'язується передати грошові кошти у сумі 1000,00грн. в розпорядження клієнта, а Клієнт відступає Факторові своє право грошової вимоги до ПАТ "ПівдГЗК" (боржник) щодо отриманих грошових коштів (дивідендів/виплати прибутку у вигляді дивідендів) за результатами фінансово-господарської діяльності ПАТ "ПівдГЗК", що мають бути виплачені згідно з рішенням (протокол б/н від 05.09.2017) загальних зборів ПАТ "ПівдГЗК", які відбулися 05.09.2017, в розмірі 1016,05грн. (надалі іменується "сума відступленої грошової вимоги"), а також всі інші права Клієнта, пов'язані із таким правом грошової вимоги з моменту його виникнення (а.с.64-66, т.1).

Строки та умови взаєморозрахунків сторони визначили у п. 2.1. договору.

Згідно п. 2.1. договору, після отримання від Клієнта підтвердження наявності та дійсності права грошової вимоги, що відступається, Фактор сплачує Клієнтові кошти в розмірі 1000,00грн. у строк до 31.12.2019 включно шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Клієнта, за умови отримання від клієнта інформації згідно п.3.2.2. цього договору.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спіріт Фінанс" (фактор) та юридичною особою, яка створена та діє за законодавством Багам, Компанією Мелчет Інвест Лімітед (клієнт) укладено договір факторингу № 4Ф від 30.05.2018.

За п. 1.1. цього договору фактор зобов'язується передати грошові кошти у сумі 551584000,00грн. в розпорядження клієнта, а Клієнт відступає Факторові своє право грошової вимоги до ПАТ "ПівдГЗК" (боржник) щодо отриманих грошових коштів (дивідендів/виплати прибутку у вигляді дивідендів) за результатами фінансово-господарської діяльності ПАТ "ПівдГЗК", що мають бути виплачені згідно з рішенням (протокол б/н від 05.09.2017) загальних зборів ПАТ "ПівдГЗК", які відбулися 05.09.2017, в розмірі 557297438,74грн. (надалі іменується "сума відступленої грошової вимоги"), а також всі інші права Клієнта, пов'язані із таким правом грошової вимоги з моменту його виникнення (а.с.52-54, т.1).

Строки та умови взаєморозрахунків сторони визначили у п. 2.1. договору.

Згідно п. 2.1. договору, після отримання від Клієнта підтвердження наявності та дійсності права грошової вимоги, що відступається, Фактор сплачує Клієнтові кошти в розмірі 551 584000,00грн. у строк до 31.12.2019 включно шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Клієнта, за умови отримання від клієнта інформації згідно п.3.2.2. цього договору.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спіріт Фінанс" (фактор) та юридичною особою, яка створена та діє за законодавством Британських Віргінських островів, Компанією Мілнербей С.А. (клієнт) укладено договір факторингу №5Ф від 30.05.2018.

За п. 1.1. цього договору фактор зобов'язується передати грошові кошти у сумі 87407000,00грн. в розпорядження клієнта, а Клієнт відступає Факторові своє право грошової вимоги до ПАТ "ПівдГЗК" (боржник) щодо отриманих грошових коштів (дивідендів/виплати прибутку у вигляді дивідендів) за результатами фінансово-господарської діяльності ПАТ "ПівдГЗК", що мають бути виплачені згідно з рішенням (протокол б/н від 05.09.2017) загальних зборів ПАТ "ПівдГЗК", які відбулися 05.09.2017, в розмірі 88 311891,88грн. (надалі іменується "сума відступленої грошової вимоги"), а також всі інші права Клієнта, пов'язані із таким правом грошової вимоги з моменту його виникнення (а.с.46-48, т.1).

Строки та умови взаєморозрахунків сторони визначили у п. 2.1. договору.

Згідно п. 2.1. договору, після отримання від Клієнта підтвердження наявності та дійсності права грошової вимоги, що відступається, Фактор сплачує Клієнтові кошти в розмірі 87 407 000,00грн. у строк до 31.12.2019 включно шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Клієнта, за умови отримання від клієнта інформації згідно п. 3.2.2. цього договору.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спіріт Фінанс" (фактор) та юридичною особою, яка створена та діє за законодавством Республіки Кіпр, Компанією Ренальда Інвестментс Лімітед (клієнт) укладено договір факторингу № 6Ф від 30.05.2018.

За п. 1.1. цього договору фактор зобов'язується передати грошові кошти у сумі 1 000,00грн. в розпорядження клієнта, а Клієнт відступає Факторові своє право грошової вимоги до ПАТ "ПівдГЗК" (боржник) щодо отриманих грошових коштів (дивідендів/виплати прибутку у вигляді дивідендів) за результатами фінансово-господарської діяльності ПАТ "ПівдГЗК", що мають бути виплачені згідно з рішенням (протокол б/н від 05.09.2017) загальних зборів ПАТ "ПівдГЗК", які відбулися 05.09.2017, в розмірі 1016,05грн. (надалі іменується "сума відступленої грошової вимоги"), а також всі інші права Клієнта, пов'язані із таким правом грошової вимоги з моменту його виникнення (а.с.64-66, т.1).

Строки та умови взаєморозрахунків сторони визначили у п. 2.1. договору.

Згідно п. 2.1. договору, після отримання від Клієнта підтвердження наявності та дійсності права грошової вимоги, що відступається, Фактор сплачує Клієнтові кошти в розмірі 1000,00грн. у строк до 31.12.2019 включно шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Клієнта, за умови отримання від клієнта інформації згідно п.3.2.2. цього договору.

Пунктом 3.2.2. договорів факторингу 1ф, 2ф, 3ф,4ф,5ф,6ф від 30.05.2018 передбачено обов'язок Клієнта надати Факторові інформацію про банківський рахунок Клієнта, відкритий в українському банку, для отримання грошових коштів від Фактора згідно п. 1.1. цього договору.

12.06.2018 позивач направив на адресу відповідача повідомлення про відступлення права вимоги (а.с.36-38, т. 1), в якому просив також перерахувати грошові кошти в розмірі 1170471249,31 грн. на рахунок позивача протягом семи днів з моменту отримання повідомлення (вимоги), направити на адресу позивача засвідчену копію протоколу Загальних зборів акціонерів ПАТ "ПівдГЗК", які відбулися 05.09.2017, та витяг з Переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, складеного 20.09.2017, щодо наведених компаній, які відступили свої права вимоги до ПАТ "ПівдГЗК" Товариству з обмеженою відповідальністю "Спіріт Фінанс".

15.06.2018 відповідач отримав повідомлення про відступлення права вимоги, однак грошові зобов'язання за вказаними договорами не виконав (доказів не надано).

Компанії акціонери (нерезиденти) окремо направили на адресу ПАТ "ПівдГЗК" повідомлення про відступлення права вимоги до ПАТ "ПівдГЗК" на користь ТОВ "Спіріт Фінанс", до яких були додані копії договорів факторингу та копії виписки Депозитарної установи про стан рахунку в цінних паперах на 20.09.2017 по кожній компанії (а.с.71-82, т.1).

Листом від 19.06.2018, вих. № 52-16/390 (а.с.88-89, т. 1), ПАТ "ПівдГЗК" підтвердило свої зобов'язання перед акціонерами Товариства. В цьому ж листі, з огляду на загальний розмір грошової вимоги та, розуміючи ймовірне настання значних фінансових втрат та негативних правових наслідків для Товариства у разі виконання обов'язку стосовно виплати дивідендів неналежній особі, для підтвердження факту існування необхідних правових підстав для перерахування на користь ТОВ "Спіріт Фінанс" суми грошової вимоги, для підтвердження наявності достатніх повноважень у осіб, які уклали відповідні договори, ПАТ "ПівдГЗК" просило надати додаткові документи.

На виконання вимог відповідача, 20.07.2018 ТОВ "Спіріт Фінанс" направило на адресу ПАТ "ПівдГЗК" лист № 2007/18-1 від 20.07.2018 з повним пакетом нотаріально засвідчених копій апостильованих документів, які підтверджують всі реквізити компаній, які відступили права вимоги на користь ТОВ "Спіріт Фінанс", наявність достатніх повноважень у їх директорів на укладання договорів факторингу та є належним і достатнім підтвердженням факту існування необхідних правових підстав для перерахування ПАТ "ПівдГЗК" на користь ТОВ "Спіріт Фінанс" грошових коштів в загальній сумі 1 170 471 249,31 грн. (а.с. 90-175, т.1; а.с.1-175, т. 2; а.с. 1-170, т. 3; а.с. 1-131, т. 4).

Також в листі № 2007/18-1 від 20.07.2018 ТОВ "Спіріт Фінанс" повторно просило ПАТ "ПівдГЗК" перерахувати належні ТОВ "Спіріт Фінанс" грошові кошти протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання даного листа за відповідними реквізитами банківського рахунку.

24.07.2018 ПАТ "ПівдГЗК" отримало вказаний лист з копіями документів від ТОВ "Спіріт Фінанс". Відповідно, семиденний строк для перерахування грошових коштів, вказаний ТОВ "Спіріт Фінанс" в листі, сплив 31.07.2018.

13.08.2018, після отримання документів від компанії ТОВ "Спіріт Фінанс", з листом №1008/18-1 від 10.08.2018, позивач направив поштою на адресу ПАТ "ПівдГЗК" сертифікат компанії Дакстон Холдінгз Лімітед про знаходження компанії в Державному реєстрі компаній Республіки Кіпр від 05.07.2018 та сертифікат діючого підприємства компанії Бріммілтон Лімітед від 01.08.2018 (а.с.132-145, т. 4).

Предметом спору у даній справі за первісним позовом є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіріт Фінанс" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "ПівдГЗК" заборгованості за договорами факторингу 1ф, 2ф, 3ф,4ф,5ф,6ф від 30.05.2018 у розмірі відступленої грошової суми 1 170 471 249,31грн., нараховані три відсотки річних за період з 01 серпня 2018 року по 30 квітня 2019 року у розмірі 26 263 450,77 грн., інфляційні втрати у розмірі 107 683 354,93 грн. за період з вересня 2018 року по квітень 2019 року включно.

Задовольняючи позовні вимоги позивача місцевий господарський виходив з того, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договорами факторингу 1ф, 2ф, 3ф,4ф,5ф,6ф від 30.05.2018 у розмірі відступленої грошової суми 1 170 471 249,31грн., є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Так, статтею 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" визначено, що акція це іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 88 ГК України, п. 2 ч. 1 ст. 116 ЦК України, учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

Згідно з ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства", дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами. Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів. Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства.

Отже, у разі прийняття загальними зборами товариства рішення про виплату дивідендів у такого товариства виникає обов'язок сплатити учаснику товариства відповідну суму коштів у строк, визначений статутом чи загальними зборами.

Рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до частини 1 статті 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В ст. 515 ЦК України наведено загальне правило визначення зобов'язань, в яких не допускається заміна кредитора, а саме у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Отже, як вірно вказано судом першої інстанції, перелік зобов'язань, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, не є вичерпним, тобто в кожному разі треба аналізувати зв'язок прав кредитора у зобов'язанні з його особою, з урахуванням того, що права кредитора не можуть бути передані іншій особі в зобов'язаннях, в яких це обумовлено характером самого зобов'язання (його цільовим виконанням) та особою кредитора.

Згідно з частиною 1 статті 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 517 Цивільного кодексу України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Частиною 1 статті 1077 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з частиною 1 статті 1078 Цивільного кодексу України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до частини 1 статті 1082 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Частиною 1 статті 1084 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Листом № 2007/18-1 від 20.07.2018 ТОВ "Спіріт Фінанс" просило ПАТ "ПівдГЗК" перерахувати належні йому за договорами факторингу грошові кошти протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання даного листа за відповідними реквізитами банківського рахунку.

Між тим, в установлений строк, відповідач свої зобов'язання не виконав, доказів сплати заборгованості за договорами факторингу 1ф, 2ф, 3ф,4ф,5ф,6ф від 30.05.2018 у розмірі відступленої грошової суми 1 170 471 249,31грн. суду не надав, доводів, наведених в обґрунтування позову, не спростував.

Відповідно до ст. 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що згідно з принципами, які закріплені у його практиці (див., між іншим, "Пудас проти Швеції", рішення від 27.10.1987), спір щодо "права", про яке можна стверджувати - принаймні на підставах, котрі можна довести, - що воно визнається в національному праві, а також є реальним і важливим. Спір може стосуватись як фактичного існування права, так і обсягів та способу його реалізації. Зрештою, результат провадження повинен безпосередньо впливати на можливість реалізації права, про яке йдеться у справі. Крім того, чи буде право розглядатись як право цивільного характеру в світлі відповідних положень Конвенції має визначатися не тільки за юридичною галузевою кваліфікацією, а й за його матеріально-правовим змістом та наслідками реалізації цього права у межах національної правової системи (див. "Кьоніг проти Німеччини", рішення від 28.06.1978).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, як вірно вказано судом першої інстанції, сплата учаснику дивідендів, щодо виплати яких було прийнято рішення загальними зборами відповідача, надає такому учаснику, на користь якого таке рішення прийняте, "законне очікування", що йому будуть такі дивіденди виплачені. Невиплата товариством таких дивідендів учаснику прирівнюється до порушення права останнього на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).

Відповідачем доказів виплати акціонерам-нерезидентам, які залучені до участі у справі, дивідендів за 2014, 2015, 2016 роки не надано.

При цьому, колегія суддів враховує, що ні в ст. 117 ЦК України, ні в ст. 11 Закону України "Про господарські товариства", ні в ст. 29 Закону України "Про акціонерні товариства" не закріплено такого обов'язку акціонера як висувати до емітента письмову вимогу в разі наявності бажання отримати нараховані дивіденди. Більше того, з моменту прийняття рішення загальними зборами, виплата дивідендів акціонеру стає обов'язком цього товариства, належне виконання якого покладається саме на це товариство і не залежить від будь-яких дій акціонера. Відповідно до ч. 2 ст. 14 ЦК України особа (акціонер) не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

За таких обставин, доводи відповідача щодо не звернення до нього вищенаведених компаній-нерезидентів з заявами у порядку, встановленому Наглядовою радою ПАТ "ПівдГЗК", є безпідставними.

30.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спіріт Фінанс" та акціонерами-нерезидентами ПАТ "ПівдГЗК", зокрема: Компанією Мелчет Інвест Лімітед, Компанєю Дакстон Холдінгз Лімітед, Компанєю Лакріно Інвестментс Лімітед, Компанією Мілнербей С.А., Компанією Бріммілтон Лімітед, Компанією Ренальда Інвестментс Лімітед, укладені договори факторингу 1ф, 2ф, 3ф,4ф,5ф,6ф від 30.05.2018. На підставі цих договорів факторингу у позивача виникло право вимагати від відповідача сплатити відступлену грошову вимогу щодо отримання грошових коштів (дивідендів/виплати прибутку у вигляді дивідендів) у розмірі 1 170 471 249,31грн.

Виходячи з вищенаведеного, а також того, що чинне законодавство України не містить заборон щодо відступлення акціонером свого права на виплату (одержання) дивідендів, в т.ч. шляхом укладення договорів факторингу, вимога позивача до відповідача про стягнення 1 170 471 249,31грн. є правомірною та вірно задоволена місцевим господарським судом.

При цьому, апеляційний суд враховує, що ПАТ "ПівдГЗК" не є суб'єктом фінансового моніторингу та валютного контролю, не наділений правом витребувати від позивача зазначені ним документи, а внаслідок задоволення первісного позову не буде здійснювати виплату грошових коштів на користь нерезидентів, тобто доводи відповідача щодо відсутності в нього підстав для здійснення розрахунку з позивачем внаслідок не подання останнім документів, необхідних для перерахування грошових коштів на користь нерезидентів, та у зв'язку з цим настання прострочення кредитора, є безпідставними.

Обгрунтованим є оскаржуване рішення і в частині стягнення з відповідача трьох відсотків річних за період з 01 серпня 2018 року по 30 квітня 2019 року у розмірі 26 263 450,77 грн. та інфляційних втрат у розмірі 107 683 354,93 грн. за період з вересня 2018 року по квітень 2019 року включно.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 2 цієї статті установлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання, яка полягає у тому, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вірним є і висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" за зустрічною позовною заявою до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіріт Фінанс", відповідача: Компанії Мелчет Інвест Лімітед, відповідача-3: Компанії Дакстон Холдінгз Лімітед, відповідача-4: Компанії Лакріно Інвестментс Лімітед, відповідача-5: Компанії Мілнербей С.А., відповідача-6: Компанії Бріммілтон Лімітед, відповідача-7: Компанії Ренальда Інвестментс Лімітед, про:

- визнання договору факторингу №1Ф від 30.05.2018, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спіріт Фінанс" та Бріммілтон Лімітед удаваним (фактично агентським договором);

- визнання агентського договору (укладеного як договір факторингу №1Ф від 30.05.2018), недійсним;

- визнання договору факторингу №2Ф від 30.05.2018, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спіріт Фінанс" та Дакстон Холдінгз Лімітед удаваним (фактично агентським договором);

- визнання агентського договору (укладеного як договір факторингу №2Ф від 30.05.2018), недійсним;

- визнання договору факторингу №3Ф від 30.05.2018, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спіріт Фінанс" та Лакріно Інвестментс Лімітед удаваним (фактично агентським договором);

- визнання агентського договору (укладеного як договір факторингу №3Ф від 30.05.2018), недійсним;

- визнання договору факторингу №4Ф від 30.05.2018, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спіріт Фінанс" та Мелчет Інвест Лімітед удаваним (фактично агентським договором);

- визнання агентського договору (укладеного як договір факторингу №4Ф від 30.05.2018), недійсним;

- визнання договору факторингу №5Ф від 30.05.2018, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спіріт Фінанс" та Мілнербей С.А. удаваним (фактично агентським договором);

- визнання агентського договору (укладеного як договір факторингу №5Ф від 30.05.2018), недійсним;

- визнати договір факторингу №6Ф від 30.05.2018, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спіріт Фінанс" та Ренальда Інвестментс Лімітед удаваним (фактично агентським договором);

- визнання агентського договору (укладеного як договір факторингу №6Ф від 30.05.2018), недійсним, задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Так, 30 травня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спіріт Фінанс" та Компаніями нерезидентами - Бріммілтон Лімітед, Дакстон Холдінгз Лімітед, Лакріно Інвестментс Лімітед, Мелчет Інвест Лімітед, Мілнербей С.А. та Ренальда Інвестментс Лімітед, укладені договори факторингу №№ 1Ф, 2Ф, ЗФ, 4Ф, 5Ф, 6Ф.

За змістом цих договорів фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта, а Клієнт відступає Факторові своє право грошової вимоги до ПАТ "ПівдГЗК" (боржник) щодо отриманих грошових коштів (дивідендів/виплати прибутку у вигляді дивідендів) за результатами фінансово-господарської діяльності ПАТ "ПівдГЗК", що мають бути виплачені згідно з рішенням (протокол б/н від 05.09.2017) загальних зборів ПАТ "ПівдГЗК", які відбулися 05.09.2017, а також всі інші права Клієнта, пов'язані із таким правом грошової вимоги з моменту його виникнення (а.с. 64-66, т. 1).

Строки та умови взаєморозрахунків сторони визначили у п.2.1. договору.

Згідно п.2.1. договору, після отримання від Клієнта підтвердження наявності та дійсності права грошової вимоги, що відступається, Фактор сплачує Клієнтові кошти у строк до 31.12.2019 включно шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Клієнта, за умови отримання від клієнта інформації згідно п.3.2.2. цього договору.

Спір за зустрічним позовом у даній справі стосується встановлення наявності чи відсутності порушень вимог законодавства при укладенні Договору факторингу, які б свідчили про його недійсність або удаваність, про що стверджує позивач.

Правовими підставами задоволення зустрічного позову Публічне акціонерне товариство "ПівдГЗК" зазначає статтю 235 Цивільного кодексу України та статті 297, 301 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права, захист свого інтересу у разі його порушення, невизнання, або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорювання) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1 - 3, 5 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Враховуючи викладене, позивач за зустрічним позовом, як особа, яка не є стороною правочину, повинен довести наявність обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, та надати суду докази факту порушення вчиненням такого правочину його прав та законних інтересів.

Позивач, звертаючись із зустрічним позовом, наголошує на удаваності укладеного між відповідачами 2-7 та відповідачем-1 договорів факторингу від 30.05.2018, оскільки сторони, на його думку, фактично приховали свої наміри досягнути іншого правового результату, а саме укладення агентських договорів.

Відповідно до ст. 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Удавані правочини вчиняються з метою приховання іншого правочину, який сторони насправді мали на увазі. Завжди має місце укладення двох правочинів: 1) реального правочину, вчиненого з метою створити певні юридичні наслідки; 2) правочину, вчиненого для приховання реального правочину.

Сторони, здійснюючи удаваний правочин, приховують іншу юридичну дію, іншу мету, яку вони мали насправді на увазі.

За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 202, ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України, головним елементом договору (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків.

Тобто, вирішуючи даний спір, слід встановити дійсну спрямованість волі сторін при укладенні договорів факторингу від 30.05.2018.

Згідно зі ст.ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

З аналізу наведених положень вбачається, що договір факторингу є фінансуванням під відступлення права грошової вимоги, у зв'язку з чим відступлення права вимоги є лише наслідком та складовою частиною цієї господарської операції, що полягає в забезпеченні виконання зобов'язання під фінансування. Тобто даний договір спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів.

Предметом оспорюваних Договорів факторингу є відступлення права вимоги з отримання дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності товариства позивача, які підлягали виплаті на користь відповідачів 2-7 (акціонерів-нерезидентів товариства).

Публічне акціонерне товариство "ПівдГЗК" вважає, що фактично між ТОВ "Спіріт Фінанс" та Компаніями нерезидентами - Бріммілтон Лімітед, Дакстон Холдінгз Лімітед, Лакріно Інвестментс Лімітед, Мелчет Інвест Лімітед, Мілнербей С.А. та Ренальда Інвестментс Лімітед, укладені не договори факторингу, а договори комерційного представництва, тобто агентські.

Відповідно до ст. 6, 11 та 12 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Під правочином розуміють дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Дії, як юридичні факти, мають вольовий характер і можуть бути правомірними та неправомірними. Правочини належать до правомірних дій, спрямованих на досягнення правового результату (стаття 202 ЦК України).

За визначенням наведеним в ст. 295 Господарського кодексу України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє. Комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво.

Не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча і в чужих інтересах, але від

власного імені. Комерційний агент не може укладати угоди від імені того, кого він представляє, стосовно себе особисто. Законом можуть бути встановлені обмеження або заборона здійснення комерційного посередництва в окремих галузях господарювання.

Відповідно до частини 1 статті 297 Господарського кодексу України, за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок.

Частиною 2 статті 297 Господарського кодексу України передбачено, що агентський договір повинен визначати: сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг; права та обов'язки сторін; умови і розмір винагороди комерційному агентові; строк дії договору; санкції у разі порушення сторонами умов договору; інші необхідні умови, визначені сторонами.

Частиною 1 статті 298 Господарського кодексу України встановлено, що комерційний агент повідомляє суб'єкта, якого він представляє, про кожний випадок його посередництва в укладенні угод та про кожну укладену ним в інтересах цього суб'єкта угоду.

Згідно з частиною 1 статті 301 Господарського кодексу України, відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором.

Частиною 2 статті 301 Господарського кодексу України, на яку посилається ПАТ "ПівдГЗК", встановлено, що агентська винагорода виплачується комерційному агенту після оплати третьою особою за угодою, укладеною з його посередництвом, якщо інше не передбачено договором сторін.

За змістом укладених договорів факторингу фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта, а Клієнт відступає Факторові своє право грошової вимоги до ПАТ "ПівдГЗК" (боржник) щодо отриманих грошових коштів (дивідендів/виплати прибутку у вигляді дивідендів) за результатами фінансово-господарської діяльності ПАТ "ПівдГЗК", що мають бути виплачені згідно з рішенням (протокол б/н від 05.09.2017) загальних зборів ПАТ "ПівдГЗК", які відбулися 05.09.2017, а також всі інші права Клієнта, пов'язані із таким правом грошової вимоги з моменту його виникнення.

Умовами договорів факторингу надання фактором послуг клієнтам в укладенні угод чи сприянні їх укладенню від імені клієнтів і за їх рахунок не передбачене. Договори не містять умов про надання фактором будь-яких посередницьких послуг Клієнтам у тому числі від їх імені та за їх рахунок. У спірних договорах обидві сторони виступають від власного імені, за власний рахунок. ТОВ "Спіріт Фінанс" не отримує винагороди від клієнтів, в тому числі за посередницькі операції в інтересах клієнтів, а має обов'язок сплатити на користь Клієнтів грошові кошти у вигляді компенсації за відступлення права грошової вимоги.

Агентська винагорода, яка встановлена статтею 301 Господарського кодексу України сплачується після оплати третьою особою за угодою, укладеною з посередництвом комерційного агенту, чого у випадку із спірними договорами не відбувається.

За наведених обставин суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку про безпідставність заявлених ПАТ "ПівдГЗК" вимог щодо удаваності договорів факторингу, визнання їх агентськими договорами та, відповідно, визнання агентських договорів, які на думку позивача за зустрічним позовом, були укладені замість договорів факторингу, недійсними. Спірні договори факторингу не є удаваними, містять всі обов'язкові умови договорів такого виду та регулюються нормами законодавства, які містять вимоги до договорів факторингу.

Отже, доводи ПАТ "ПівдГЗК" щодо удаваності спірних договорів факторингу грунтуються на припущеннях, не підтверджені належними і допустимими доказами та спростовуються сторонами цих договорів.

Також, є припущеннями доводи ПАТ "ПівдГЗК" щодо можливих порушень податкового законодавства (статті 141 Податкового кодексу України), які на його переконання, можуть виникнути під час здійснення виплати грошових коштів ТОВ "Спіріт Фінанс". До того-ж питання щодо ведення податкового обліку, нарахування та сплати податків не відноситься до юрисдикції господарських судів, а позивач не є особою, яка в силу закону наділена повноваженнями на звернення до суду з позовом в інтересах держави.

Пунктом 141.4 статті 141 Податкового кодексу України дійсно передбачено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), включаючи виплату дивідендів, утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 - 141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Втім, питання нарахування, утримання та сплати податків не стосується предмету спору, врегульовані Податковим кодексом України, а Компанія Мелчет Інвест Лімітед, Компанія Бріммілтон Лімітед та Компанія Мілнербей С.А. не є позивачами у справі, отже виплата коштів відбудеться на користь позивача за первісним позовом - резидента України, до обов'язків якого і віднесено податковим законодавством утримання податку у випадку подальшого перерахування коштів на користь нерезидента.

Також, виходячи з предмету та підстав зустрічного позову у справі, яким є визнання договорів факторингу удаваними та визнання їх недійсними з підстав того, що на думку позивача за зустрічним позовом, такі дії сторін договорів факторингу спрямовані на ухилення від сплати податків, що мають бути сплачені при прямій виплаті дивідендів акціонеру та/або через агентський договір, слід дійти висновку, що наявність у Компанії Мелчет Інвест Лімітед, Компанії Бріммілтон Лімітед та Компанії Мілнербей С.А. податкового резиденства саме Республіки Кіпр не має правового значення, оскільки підставою для визнання спірних договорів удаваними та недійсними є сам факт їх укладення.

Безпідставними є і доводи ПАТ "ПівдГЗК" про те, що сторони договорів факторингу, укладаючи удаваний договір факторингу, включили до нього пункти, що суперечать чинному законодавству України, які є такими, що не можуть бути спрямовані на реальне настання правових наслідків, та що операція з зарахування грошових коштів як за агентським договором так і за договором факторингу не може бути здійснена на жоден з рахунків, який юридична особа-нерезидент може відкрити відповідно до чинного законодавства України, оскільки пунктом 3.2.2. договорів факторингу 1ф, 2ф, 3ф,4ф,5ф,6ф від 30.05.2018 передбачено обов'язок Клієнта надати Факторові інформацію про банківський рахунок Клієнта, відкритий в українському банку, для отримання грошових коштів від Фактора згідно п. 1.1. цього договору, а сам по собі обов'язок надати таку інформацію про відкритий в українському банку рахунок не суперечить приписам законодавства та стосується виконання договору його стороною. У разі невиконання клієнтом свого обов'язку за укладеними договорами, сторони можуть розірвати цей договір або внести відповідні зміни, уклавши додаткову угоду (за необхідності).

Не суперечить вимогам чинного законодавства та не свідчить про удаваність спірних договорів факторингу і визначеня їх умовами строків оплати до 31.12.2019.

Таким чином, позивачем за зустрічним позовом не доведено наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину удаваним та недійсним, та не надано суду доказів порушення вчиненням такого правочину його прав та законних інтересів.

Виходячи з предмету та підстав спору не вбачає апеляційний суд і порушення місцевим господарським судом норм процесуального права внаслідок відхилення клопотань відповідача про зупинення провадження у справі та призначення у справі судової експертизи, оскільки матеріалами справи спростовується об'єктивна неможливість її розгляду до вирішення наведених відповідачем судових справ, а встановлення обставин, що мають значення для справи можливо і без призначення судової експертизи.

Відсутні в апеляційного суду і підстави для відстрочення виконання постанови за наслідками апеляційного перегляду судового рішення, оскільки згідно з ч. 1 ст. 239 ГПК України відстрочення виконання рішення віднесено до компетенції суду, яким воно ухвалено, тобто до компетенції суду першої інстанції.

Окрім цього, колегія суддів враховує, що рішення про виплату дивідендів акціонерам ПАТ "ПівдГЗК" за 2014, 2015, 2016 роки прийнято загальними зборами Товариства у вересні 2017р., тобто його вищим органом управління, який мав передбачити наслідки такого рішення, а з часу прийняття такого рішення вже минуло більше двох років.

З огляду на усе вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги відповідача та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі від 07.06.2019р. відсутні.

Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 1 008 525,00грн. слід покласти на останнього.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 270, 271, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2019 року у справі № 904/4009/18 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2019 року № 904/4009/18 - залишити без змін.

Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги покласти на Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена та підписана 07.11.2019 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.М. Білецька

Суддя Т.А. Верхогляд