04.11.2019 року м.Дніпро Справа № 912/685/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач)
суддів: Верхогляд Т.А., Чередка А.Є.,
секретар судового засідання: Вітко Г.С.,
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.07.2019 (повний текст рішення складено 10.07.2019 року, суддя Вавренюк Л.С.) у справі № 912/685/19
за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до відповідача: Комунального підприємства "Теплоенергетик"
про стягнення 13 804 759, 75 грн.
1.Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Теплоенергетик" (надалі - КП "Теплоенергетик") про стягнення з останнього на користь позивача борг у загальній сумі 13 804 759,75 грн, у тому числі: основний борг у сумі 10 027 095,27 грн, пеню у сумі 1 159 672,41 грн, три проценти річних у сумі 688 858,70 грн та інфляційні втрати у сумі 1 929 133,37 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилає на неналежне виконання відповідачем умов договору постачання природного газу №1850/1617-БО-18 від 28.10.2016 в частині здійснення своєчасної та повної оплати за переданий газ.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 04.07.2019 у справі № 912/685/19 позов задоволено частково.
Стягнуто з Комунального підприємства "Теплоенергетик" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" основний борг у сумі 10 027 095,27 грн, пеню у сумі 579 836,21 грн, три проценти річних у сумі 666 924,80 грн, інфляційні втрати у сумі 1 914 482,16 грн, а також 206 522,62 грн судового збору.
В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Рішення обґрунтовано тим, що оплату в спірному періоді відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у строк, визначений Договором, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги п. 6.1 Договору. Також суд врахував Договір № 36/110 про організацію взаєморозрахунків, відповідно до якого сторони змінили строк і порядок виконання грошового зобов'язання у сумі 2 467 659,40 грн за лютий 2017.
Крім того судом першої інстанції враховуючи, співвідношення розміру заподіяних позивачу збитків та заявлених до стягнення сум, а також інтереси обох сторін, прийшов до висновку про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) до 50 %.
2.Короткі узагальнені доводи апеляційної скарги.
Не погодившись з рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 04.07.2019 у справі № 912/685/19, до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернулось Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», в якій просить скасувати рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 04.07.2019 у справі № 912/685/19 в частині відмови у стягненні 616 421, 31 грн та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення 616 421,31 грн та відшкодувати за рахунок відповідача понесені Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» судові витрати.
2.1. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що предметом регулювання договору про організацію взаєморозрахунків №36/110 від 09.10.2018 року (далі - Договір про ОВ) є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету.
Скаржник вважає, що умови Договору про ОВ не містять імперативних вимог щодо порядку проведення розрахунків за природний газ, обмежені сферою відносин саме з перерахунку субвенцій.
Отже, на думку скаржника, наявний механізм проведення субвенцій, є передбачений договірними умовами порядок розрахунків, проте дані відносини різні за своєю суттю та не є тотожними.
У відносинах між покупцем та продавцем щодо розрахунків за отриманий природний газ держава виступає лише в якості третьої особи, що має певний обов'язок зі своєчасного перерахування субвенцій у певний строк та в межах спірних договірних відносин не є суб'єктом владних повноважень.
Скаржник вважає, що укладені між сторонами спору СПР не відповідають вимогам ст.181 ГК України, ст.654 ЦК України та не є додатковими угодами, доповненнями, тощо, оскільки:
- укладені між 5-ма сторонами, тобто наявний інший склад сторін;
- предметом рішень є «..організація проведення сторонами взаєморозрахунків», тобто наявна чітка мета, в межах даних відносин мають розглядатись дані рішення;
- у договорі про ОВ відсутні будь-які волевиявлення сторін спору на зміну порядку розрахунків стосовно договору постачання природного газу;
- відсутні будь-які посилання на волевиявлення сторін спору щодо визнання договору про ОВ додатковою угодою/формою зміни порядку та способу здійснення розрахунку договору постачання природного газу.
- що відповідно до змісту договору про ОВ «сторона ... перераховує на рахунок стороні останній кошти, згідно з договором..». Тобто, вказана обставина вказує, що договір про ОВ підписується сторонами для умов виконання договору постачання природного газу, а не на зміну умов вказаного договору.
2.2. Щодо зменшення пені на 50% скаржник зазначає, що матеріали справи не містять будь-яких доказів вчинення неправомірних дій з боку позивача.
Однією з обов'язкових умов застосування ст.233 ГК України є дослідження судом майнового стану сторін - і боржника і кредитора, обставини, що обумовили прострочення.
Так, скаржник зазначає, що відповідно до консолідованого звіту про фінансовий стан за 9 місяців 2018 року торгова дебіторська заборгованість (а основним видом діяльності підприємства є продаж газу) становила 42 663 тис. грн.
Торгова кредиторська заборгованість за 9 місяців 2018 року становила 4 636 тис.грн. (за аналогічний період 2017 року - 8 137 тис.грн.), відстрочені податкові зобов'язання складають 69 423 тис.грн.
Розмір короткострокових позик складає 44 380 тис. грн., довгострокових - 8 784 тис. грн. (дана інформація є публічно-доступною, копія звіту наявна в матеріалах справи).
На думку скаржника, наведені дані свідчать про значний обсяг несплаченої заборгованості підприємств, нестачу коштів для здійснення поточної діяльності позивача, у тому числі - для забезпечення підприємств необхідним обсягом природного газу протягом опалювального сезону 2017/2018 років.
Таким чином, скаржник вважає, що несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.
Скаржник зазначає, що держава, покладаючи на AT «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», не виконує свої зобов'язання з компенсації економічно обґрунтованих витрат, здійснених таким суб'єктом, тим самим спричиняючи до збитків.
Щодо доводів відповідача, скаржник зазначає наступне.
- згідно фінансових звітних документів відповідача за 2018 рік вбачається наявність коштів на рахунках в банках, гроші та їх еквіваленти, наявність значної дебіторської заборгованості за продукцію (баланс на 31.12.2018 року, код рядка 1167,1165,1125).
- з наданих документів неможливо встановити поточний фінансовий стан, у тому числі - наявність/відсутність коштів на рахунках, майна тощо. Відсутні також і будь-які докази можливої погрози банкрутства.
- посилання відповідача на невідповідність тарифів не доведене належними доказами. Більш того, у разі дійсності даних тверджень не надано також будь-яких доказів захисту порушеного права та інтересів
Таким чином скаржник вважає, що здійснюючи підприємницьку діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов'язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення. Укладаючи договір на поставку природного газу відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі погодився на умови поставки, в тому числі і щодо нарахування пені.
3.Узагальнені доводи інших учасників справи.
Відповідач не скористався своїм правом надати відзив на апеляційну скаргу.
4. Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.08.2019 року, у складі колегії суддів головуючого судді Білецької Л.М. (доповідач), суддів Паруснікова Ю.Б, Верхогляд Т.А. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.07.2019 у справі № 912/685/19 та призначено розгляд справи на 02.10.2019.
Розпорядженням керівника апарату суду від 01.10.2019 року, у зв'язку з відрядженням суддів Паруснікова Ю.Б. призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі №912/685/19, за результатами якої змінено склад судової колегії на головуючого суддю: Білецьку Л.М., суддів: Верхогляд Т.А., Чередка А.Є.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.10.2019 року зупинено провадження у справі №912/685/19 до розгляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 908/885/18.
09.10.2019 року провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 04.11.2019 року.
04.11.2019 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
В судовому засіданні представник позивача надав пояснення по справі та навів обґрунтування своїх вимог і заперечень з посиланням на норми законодавства.
Відповідач не скористався своїм право бути присутнім у судовому засіданні, однак надав клопотання про розгляд справи без його участі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представника скаржника, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.07.2019 у справі № 912/685/19 слід залишити без змін з огляду на наступне.
5. Встановлені та неоспорені судом обставини справи і відповідні їм правовідносини.
28.10.2016 між ПАТ НАК "Нафтогаз України" (Постачальник) та КП "Теплоенергетик" (Споживач) укладено Договір № 1850/1617-БО-18 постачання природного газу (надалі - Договір, а.с. 12-20), відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а Споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
Відповідно до п. 1.2. Договору природний газ, що постачається за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.
Згідно з п. 2.1. Договору Постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 8847 тис.куб. метрів, у тому числі за місяцями: жовтень 2016 р. - 455; листопад 2016 р. - 1425; грудень 2016 - 1875; січень 2017 - 1925; лютий 2017 - 1672; березень 2017 - 1495.
Відповідно до п. 3.1. Договору Постачальник передає Споживачу газ у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та/або в пунктах приймання-передачі газу в ПСГ в газотранспортну систему.
Пунктом 3.4. Договору встановлено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
В розділі 5 Договору узгоджено ціну природного газу. Так, згідно з п. 5.2. ціна за 1000 куб. м природного газу з 01 жовтня 2016 року становить 5 916,00 грн, крім того податок на додану вартість (20%) - 1183,20 грн. До сплати за 1000 куб. м природного газу з ПДВ - 7 099,20 грн.
У п. 5.5. Договору сторони погодили, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.
Згідно з п. 6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п. 8.2 Договору у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до п. 10.3. Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років.
Розділом 12 Договору передбачено, що він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 р. до 31 березня 2017 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Договір підписано сторонами та скріплено печатками.
В подальшому сторонами внесено зміни до Договору шляхом укладення додаткових угод № 1 від 28.10.2016, № 2 від 22.11.2016, № 3 від 30.12.2016, № 4 від 23.01.2017 відповідно до яких з 01.11.2016 за 1000 куб.м природного газу встановлено до сплати 8 182,80 грн з ПДВ; з 01.12.2016 - 8 577,60 грн з ПДВ; з 23.12.2016 - 5 930,40 грн з ПДВ (а.с. 21-25).
На виконання умов Договору позивач постачав природний газ. Так у період з листопада 2016 року по березень 2017 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 46 891 633,83 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2016, 31.12.2016, 31.01.2017, 28.02.2017, 31.03.2017 (а.с. 32-36).
Однак, оплату в спірному періоді відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у строк, визначений Договором, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги п. 6.1 Договору. Так, за лютий 2017 року залишилось непогашене грошове зобов'язання у сумі 3 462 616,90 грн, за березень 2017 року - 6 564 478,37 грн. Зазначене вбачається зі змісту виписки банківських операцій відповідача (а.с. 38-42) та розрахунку заборгованості (а.с. 26-31), у зв'язку з чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення:
- пені в сумі 1 159 672,41 грн, нарахованої за зобов'язаннями грудня 2016 року за період з 26.01.2017 по 06.03.2017 в сумі 92 387,53 грн; за зобов'язаннями січня 2017 року за період з 28.02.2017 по 28.05.2017 у сумі 164 079,93 грн; за зобов'язаннями лютого 2017 року за період з 28.03.2017 по 27.09.2017 у сумі 877 663,08 грн; за зобов'язаннями березня 2017 року за період з 26.04.2017 по 25.10.2017 в сумі 25 541,87 грн.
- 3% річних в сумі 688 858,70 грн, нараховані за зобов'язаннями грудня 2016 року за період з 26.01.2017 по 06.03.2017 в сумі 13 198,22 грн; за зобов'язаннями січня 2017 року за період з 28.02.2017 по 28.05.2017 у сумі 23 439,99 грн; за зобов'язаннями лютого 2017 року за період з 28.03.2017 по 22.11.2018 у сумі 331 190,52 грн; за зобов'язаннями березня 2017 року за період з 26.04.2017 по 11.12.2018 в сумі 321 029,97 грн. Незважаючи на неподання контррозрахунку відповідачем, господарський суд врахував, що 09.10.2018 укладено Договір № 36/110 про організацію взаєморозрахунків (який досліджено нижче), відповідно до якого погашається сума 2 467 659,40 грн, яка є заборгованістю по Договору за лютий 2017 року. З моменту укладення договору про взаєморозрахунки його сторони (в тому числі позивач і відповідач) змінили строк і порядок виконання грошового зобов'язання у сумі 2 467 659,40 грн, тому судом здійснено перерахунок 3% річних за зобов'язаннями лютого 2017 року з урахуванням погашення боргу в сумі 2 467 659,40 грн за Договором № 36/110. Позивач помилково вважає, що договір набирає чинності з моменту здійснення його фінансування. Так, відповідно до п. 15 такий договір є дійсним лише у разі здійснення відповідного фінансування, проте позивач не взяв до уваги, що відповідно до п. 14, який передує п. 15, Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Тобто момент набрання чинності - 09.10.2018, а сама дійсність договору ставиться у залежність фінансування, яке було здійснено (платіжне доручення № 1 від 21.11.2018), тобто договір набрав чинності 09.10.2018 і є дійсним. Сума 3% річних за грошовими зобов'язаннями за поставлений природний газ по Договору за лютий 2017 року склала 309 256,62 грн.
- інфляційних втрат в сумі 1 929 133,37 грн, нараховані за зобов'язаннями грудня 2016 року за лютий 2017 року в сумі 18 363,26 грн; за зобов'язаннями січня 2017 року за березень-квітень 2017 року у сумі 70 473,74 грн; за зобов'язаннями лютого 2017 року за період з квітень 2017 року - травень 2018 року у сумі 979 736,32 грн; за зобов'язаннями березня 2017 року за період з травня 2017 року по травень 2018 року в сумі 860 560,05 грн. Господарським судом здійснено перерахунок інфляційних втрат на заборгованість за лютий 2017 року за період - червень 2017 року. Так інфляційне збільшення заборгованості за червень 2017 року складає 130 755,97 грн, у зв'язку з чим загальна сума інфляційних втрат за несвоєчасне погашення заборгованості за отриманий природний газ у лютому 2017 році всього склала 965 085,11 грн.
09.10.2018 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, Департаментом фінансів Кіровоградської облдержадміністрації, Фінансового управління Міської ради міста Кропивницького, Головним управлінням житлово-комунального господарства Міської ради міста Кропивницького, Комунальним підприємством "Теплоенергетик" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" укладено Договір № 36/110 про організацію взаєморозрахунків (а.с. 62-65). Відповідно до п. 1 такого Договору його предметом є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, визначена статтею 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", відповідно до Порядку та умов надання у 2018 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2018 № 110. Відповідно до досліджуваного Договору перераховано в рахунок погашення заборгованості відповідача перед позивачем 2 467 659,40 грн, що віднесено позивачем на погашення заборгованості за лютий 2017 року. Відповідно до платіжного доручення № 1 від 21.11.2018 такі кошти перераховані на рахунок позивача (а.с. 67).
6. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 194 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частина 1 ст. 550 Цивільного кодексу України встановлює загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора. Проте, ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розміру неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Положеннями п. 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено право суду на зменшення розміру санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
20.05.2015 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №670-р "Про порядок розрахунків за спожитий природний газ виробниками електричної енергії, які використовують природний газ для її виробництва", яким визначено порядок проведення енергогенеруючими компаніями, які використовують природний газ для виробництва електричної енергії, розрахунків за спожитий природний газ виключно через окремі поточні рахунки із спеціальним режимом використання.
Нормами ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється. Кошти, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок: гарантованого постачальника; теплогенеруючої організації; теплопостачальної організації; теплотранспортуючої організації. На кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, не може бути звернено стягнення за зобов'язаннями гарантованого постачальника, теплогенеруючих, теплопостачальних та теплотранспортуючих організацій.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217 затверджено Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки.
Відповідно до вказаного Порядку уповноважений банк здійснює відповідно до реєстру нормативів розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та споживачів, і перерахування коштів на рахунки з урахуванням вимог пунктів 14 - 26 цього Порядку.
Згідно п. 14 Порядку, у разі коли теплопостачальна або теплогенеруюча організація здійснює продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води та самостійно виробляє всю необхідну для цього теплову енергію, кошти, що надійшли на спеціальний рахунок, відкритий теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від споживачів, розподіляються згідно з нормативами, розрахованими відповідно до пунктів 15 - 26 цього Порядку, і перераховуються в частині вартості, зокрема, послуг з транспортування природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на транспортування природного газу з оператором газотранспортної системи) - на рахунок оператора газотранспортної системи.
Відповідно до п. 1 Порядку та умов надання у 2018 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2018 № 110 ці Порядок та умови визначають механізм надання у 2018 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - субвенція).
Субвенція надається з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - різниця між фактичною вартістю та тарифом), за рахунок джерел, зазначених у статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", згідно з розподілом, наведеним у додатку 1.
Враховуючи обставини встановлені судом першої інстанції, які викладені в п. 5 цієї постанови, колегія суддів вважає, що КП "Теплоенергетик", як споживач за договором порушило право постачальника - АТ "Національна акціонерне компанія "Нафтогаз України" в частині неповної та несвоєчасної оплати за отриманий природний газ, а відтак суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
7. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника викладені в п. 2.1. цієї постанови з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1 договору про організацію взаєморозрахунків, предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, визначена статтею 21 Закону України "Про державний бюджет України на 2018 рік", відповідно до Порядку та умов надання у 2018 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2018 № 110 (із змінами) (надалі - Порядок).
Пунктом 3 зазначеного Порядку встановлено, що підставою для проведення розрахунків з погашення різниці між фактичною вартістю та тарифом є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляли, транспортували та постачали теплову енергію, послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, централізованого водопостачання і водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості (без урахування пені, штрафних і фінансових санкцій) на дату укладення такого договору.
Сторонами у договорі № 36/110 від 09.10.2018р. про організацію взаєморозрахунків встановлено порядок проведення розрахунків, відповідно до якого Казначейство перераховує кошти, залучені з єдиного казначейської рахунка стороні першій у сумі 2 467 659,40 грн. на підставі доведеного Мінфіном рішення.
Пунктом 4 договору встановлено, що сторона перша перераховує на рахунок сторони другої кошти у сумі 2 467 659,40 грн. для погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуги з централізованого опалення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися бюджетним установам і організаціям, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.
Відповідно до пунктів 5-7 договору сторона друга перераховує на рахунок сторони третьої кошти у сумі 2 467 659,40 грн., сторона третя перераховує на рахунок сторони четвертої кошти у сумі 2 467 659,40., сторона четверта перераховує на рахунок сторони п'ятої кошти у сумі 2 467 659,40 грн. для погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуги з централізованого опалення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися бюджетним установам і організаціям, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.
Пунктом 8 договору встановлено, що сторона п'ята (Комунальне підприємство "Теплоенергетик") перераховує на рахунок сторони останньої (Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") кошти у сумі 2 467 659,40 грн., у тому числі податок на додану вартість 411 27,57 грн., для погашення заборгованості за природний газ 2017 року згідно з договором від 28.10.2016 № 1850/1617-БО-18 .
Відповідно до п. 16 договору сторони засвідчують, що після виконання договору вони не мають одна до одної претензій стосовно предмета договору.
Аналіз змісту вищевказаного Порядку вказує на те, що держава взяла на себе бюджетне зобов'язання щодо відшкодування частини витрат підприємств, пов'язаних, зокрема, з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг.
Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств, пов'язаних з виробництвом теплової енергії. Тобто, державою офіційно визнається неможливість вказаних підприємств забезпечити вчасні розрахунки в цій частині.
Визнаючи неможливість розрахунків в цій частині підприємствами, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склались між сторонам на підставі укладених між ними договорів.
Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови, чи навпаки.
Тобто, підписання сторонами договору № 36/110 від 09.10.2018 р. про організацію взаєморозрахунків і виконання його положень свідчить про те, що сторони фактично змінили порядок і строк оплати коштів у сумі 2 467 659,40 грн. за отриманий відповідачем у 2015 р. природний газ, яка є заборгованістю по Договору за лютий 2017 року, а тому судом першої інстанції правильно здійснено перерахунок пені, 3% та інфляційних втрат з урахуванням погашення боргу, визначеного у договорі про організацію взаєморозрахунків.
Також, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника, викладені в п.2.2. цієї постанови, з наступних підстав.
Штрафними санкціями відповідно до частини 1 статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналогічні принципи наведено у статті 233 ГК України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
За змістом наведених вище норм, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №924/709/17.
Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд. Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18.
КП "Теплоенергетик" є підприємством, яке надає послуги з централізованого теплопостачання на території м. Кропивницький та селища Нового, а отже основним джерелом доходів такого підприємства є кошти, що надійшли за наданні послуги з теплопостачання.
Нормами ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється. Кошти, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок: гарантованого постачальника; теплогенеруючої організації; теплопостачальної організації; теплотранспортуючої організації. На кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, не може бути звернено стягнення за зобов'язаннями гарантованого постачальника, теплогенеруючих, теплопостачальних та теплотранспортуючих організацій.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217 затверджено Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки.
Відповідно до вказаного Порядку уповноважений банк здійснює відповідно до реєстру нормативів розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та споживачів, і перерахування коштів на рахунки з урахуванням вимог пунктів 14 - 26 цього Порядку.
Згідно п. 14 Порядку, у разі коли теплопостачальна або теплогенеруюча організація здійснює продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води та самостійно виробляє всю необхідну для цього теплову енергію, кошти, що надійшли на спеціальний рахунок, відкритий теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від споживачів, розподіляються згідно з нормативами, розрахованими відповідно до пунктів 15 - 26 цього Порядку, і перераховуються в частині вартості, зокрема, послуг з транспортування природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на транспортування природного газу з оператором газотранспортної системи) - на рахунок оператора газотранспортної системи.
А отже, КП "Теплоенергетик" самостійно не визначає порядок розподілу коштів, які надійшли на його рахунок зі спеціальним режимом використання, та оплата із такого рахунку відповідних послуг, залежить від розміру коштів, які надійшли від споживачів.
Судом першої інстанції правильно враховано, що згідно наданої відповідачем інформації, грошові кошти, що надходять від споживачів теплової енергії на спеціальні рахунки відкриті в АТ "Ощадбанк" для зарахування коштів, автоматично перераховуються на користь НАК "Нафтогаз України" згідно алгоритму розподілу коштів, затвердженого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Також судом першої інстанції враховано той факт, що відповідачу потрібні грошові кошти на виплату заробітної плати робітникам та на підтримання технологічного процесу виробництва теплової енергії з метою забезпечення своєчасного та належного надання відповідних послуг, тоді як згідно Звіту про фінансові результати за 2018 рік відповідач має непокритий збиток в розмірі 24 765 тис. грн (а.с. 105).
Крім того, як правильно зазначено судом першої інстанції, що до стягнення також заявлено збитки від інфляції та 3% річних, які також компенсують невчасне погашення заборгованості за Договором.
Заявляючи додаткові вимоги, позивач використав передбачені законодавством і Договором засоби компенсації матеріальних втрат та забезпечення виконання зобов'язання боржником, який відноситься до об'єктів життєзабезпечення та стратегічного призначення. Стягнення з боржника штрафних санкцій спрямоване на дотримання договірної дисципліни і має компенсаційний характер, проте не є і не може бути джерелом збагачення кредитора, а сплата надмірно великих штрафних санкцій зачіпатиме не лише майнові інтереси відповідача, а й, зокрема, можливість вчасного та якісного надання населенню відповідних послуг.
Крім того, діяльність позивача та відповідача, як суб'єктів ринку природного газу, провадиться за принципом забезпечення захисту прав та інтересів споживачів природного газу. У відносинах між сторонами відповідач є споживачем природного газу, а у відносинах з населенням та організаціями - постачальником теплової, електроенергії, тому суд першої інстанції враховував не лише майнові, але й інші інтереси сторін спору.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що в сукупності із об'єктивними обставинами, складної ситуації у державі та її економічного становища, обставини встановлені судом, обставини, на які посилався відповідач у клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій, свідчать про їх винятковість, а отже вбачається наявність підстав для використання Господарським судом Кіровоградської області свого права на зменшення розміру нарахованої позивачем пені на 50%.
У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.
8. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права і інтереси особи за захистом яких вона звернулась до суду.
КП "Теплоенергетик", як споживач за договором порушило право постачальника - АТ "Національна акціонерне компанія "Нафтогаз України" в частині неповної та несвоєчасної оплати за отриманий природний газ.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Колегія суддів приходить до висновку, що в апеляційній скарзі відсутні аргументи щодо неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права місцевим господарським судом, що призвели до ухвалення незаконного рішення, а відтак в силу ст. 276 ГПК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване судове рішення без змін.
10. Судові витрати.
Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275-280, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.07.2019 у справі № 912/685/19 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.07.2019 у справі № 912/685/19 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст складено 06.11.2019 року.
Головуючий суддя Л.М. Білецька
Судді А.Є. Чередко
Т.А. Верхогляд