ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
07 листопада 2019 року Справа № 906/702/19
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. , суддя Олексюк Г.Є.
секретар судового засідання Мазур О.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Житомирської області від 01.08.2019 р.
(ухвалене у м. Житомир, повний текст складено 06.08.2019 р.)
у справі № 906/702/19 (суддя Шніт А.В.)
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства Андрушівської міської ради Андрушівкаблагоустрій
про стягнення 579,88 грн.
Відповідно до ч.13 ст.8, ч. 10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося із позовом до Комунального підприємства Андрушівської міської ради Андрушівкаблагоустрій про стягнення 579 грн. 88 коп., із яких: 549 грн. 38 коп. пені, 30 грн. 50 коп. 3% річних.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов Договору №1547/15-ТЕ-10 купівлі-продажу природного газу від 31.12.2014 р. в частині своєчасної оплати поставленого газу у січні 2015 р., березні 2015 р. та квітні 2015 р.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 01.08.2019 р. у справі № 906/702/19 в позові відмовлено.
Ухвалюючи вказане рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що 31.12.2014 р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством Андрушівської міської ради Андрушівкаблагоустрій (покупець, відповідач) укладено Договір купівлі-продажу природного газу №5147/15-ТЕ-10.
На виконання умов договору №1547/15-ТЕ-10 в період січень-квітень 2015 та жовтень-грудень 2015 позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 53965 грн. 92 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу
Поруч з тим, судом було встановлено, що відповідач за поставлений природний газ у спірному періоді розрахувався в повному обсязі станом на 24.12.2015 р.
При вирішенні спірних правовідносин судом було застосовано норми Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
Зокрема, за приписами ч. 3 ст. 7 вказаного Закону на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що заборгованість погашена відповідачем в повному обсязі станом на 24.12.2015 р., тобто, до набрання чинності Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (30.11.2016 р.), суд прийшов до висновку, що нараховані позивачем відповідачеві пеня та 3% річних у даному випадку підлягають списанню, у зв'язку із чим ухвалив рішення про відмову в задоволенні позову.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернувся з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Житомирської області від 01.08.2019 р. у справі № 906/702/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити в повному обсязі.
Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.
Судом першої інстанції було неправомірно застосовано до спірних відносин Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
Скаржник звертає увагу суду на те, що матеріали справи не містять документів, передбачених абзацах другому - сьомому частини другої статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", вони не надавалися відповідачем у справі та не досліджувалися судом.
Позивач вважає, що оскільки матеріали справи не містять доказів включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, застосування ч.3 ст.7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є неправомірним.
Враховуючи викладене, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" вважає, що рішення Господарського суду Житомирської області від 01.08.2019 р. у справі № 906/702/19 є необґрунтованим та незаконним.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухвалені рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.
Судом апеляційної інстанції встановлено та як підтверджується матеріалами справи, що 31.12.2014 р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством Андрушівської міської ради Андрушівкаблагоустрій (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу природного газу №5147/15-ТЕ-10 (далі - Договір) (а. с.12-17).
Відповідно до п. п. 1.1., 1.2. Договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору. Газ, що продається за цим Договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.
Згідно із п. 2.1. Договору продавець передає покупцеві з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р. газ обсягом до 34 тис. куб. м.
За умовами п. 2.1.1 Договору обсяги газу, що планується передати за Договором, можуть змінюватися сторонами протягом місяця продажу у встановленому порядку.
Розділом 5 Договору сторонами погоджено ціну на газ.
Згідно із п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 7.1 Договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України, а також цим Договором.
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 11 Договору).
В подальшому, додатковими угодами № 1-5 до Договору сторонами вносилися зміни до умов Договору (а. с.18-22).
На виконання умов Договору позивачем у період січень-квітень 2015 та жовтень-грудень 2015 передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 53965 грн. 92 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а. с. 26-32).
Однак, відповідач в свою чергу за поставлений товар розрахувався не своєчасно, з порушенням строку визначеного умовами п. 6.1. Договору.
Із наявної в матеріалах справи довідки "Операції по Договору № 1547/15-ТЕ-10, Підприємство " Андрушівкаблагоустрій КП АМР" з 01.01.2014 р. по 28.02.2018 р. вбачається, що остаточний розрахунок з позивачем за поставлений природний газ відповідачем здійснено 24.12.2015 р. (а. с. 34).
Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних даних справи.
Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як убачається із встановлених обставини у даній справі, між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі укладення Договору купівлі-продажу природного газу №5147/15-ТЕ-10 від 31.12.2014 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Як свідчать встановлені обставини у даній справі, позивач виконав взяті на себе за Договором зобов'язання в повному обсязі, що стверджується актами приймання-передачі природного газу (а. с. 26-32).
Натомість, усупереч наведеним вище положенням діючого законодавства та умовам Договору, відповідач виконав договірні зобов'язання з порушенням умов Договору, а саме з пропуском строку на оплату, у зв'язку із чим позивачем було нараховано 549 грн. 38 коп. пені та 30 грн. 50 коп. - 3 % річних.
30.11.2016 р. набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії".
Статтею 1 вказаного Закону врегульовано, що заборгованістю, яка підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості. Реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону.
Згідно із ст. 2 Закону Україну "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії" дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону Україну "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії" для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
При цьому частина 3 статті 7 Закону окремо регулює списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 р. № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.
Відповідно до пункту 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016р. заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.
З наведеного вбачається, що єдиною умовою для списання на підставі ч. 3 ст. 7 Закону неустойки, інфляційних втрат та процентів річних, які нараховані на погашену відповідачем заборгованість, є погашення заборгованості до набрання чинності 30.11.2016 р. Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", що у даному випадку є безумовною підставою для списання даної заборгованості та не потребує будь-яких дій від теплопостачального підприємства щодо включення до реєстру в порядку передбаченому ст. 3 даного Закону, оскільки є нормою прямої дії.
Вище, апеляційним господарським судом встановлено, що заборгованість за поставлений природний газ за Договором купівлі-продажу природного газу №5147/15-ТЕ-10 від 31.12.2014 р. відповідачем була погашена в повному обсязі 24.12.2015 р.
Тобто, розрахунки за Договором проведені до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
Враховуючи, що на день набрання чинності Законом відповідач не мав перед позивачем кредиторської заборгованості за спожитий природний газ за Договором купівлі-продажу природного газу №5147/15-ТЕ-10 від 31.12.2014 р., а також враховуючи, що відповідач є теплогенеруючою організацією, газ закуплявся для виробництва теплової енергії (п. 1.2. Договору) і на нього поширюється дія Закону та беручи до уваги, що застосування приписів частини третьої статті 7 Закону, яка є нормою прямої дії не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, в тому числі і включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем безпідставно нараховано відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати за несвоєчасну оплату отриманого природного газу.
Аналогічна правова позиція щодо застосування положень Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" в подібних правовідносинах, викладена в постанові Верховного Суду від 04 квітня 2019 року у справі № 906/576/18.
За таких обставин, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 549 грн. 38 коп. пені та 30 грн. 50 коп. 3% річних є без підставними та не підлягають до задоволення.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.
В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Натомість, скаржником не надано належних, допустимих та достатніх доказів у розумінні ст. ст. 76, 77, 79 ГПК України на підтвердження своїх доводів, викладених в апеляційній скарзі.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
В той же час, відсутні підстави передбачені ст. 277 ГПК України для скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Житомирської області від 01.08.2019 р. у справі № 906/702/19 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 01.08.2019р. у справі № 906/702/19 - без змін.
2. Справу № 906/702/19 надіслати Господарському суду Житомирської області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "07" листопада 2019 р.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Олексюк Г.Є.