вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"06" листопада 2019 р. Справа№ 910/14632/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Ткаченка Б.О.
Майданевича А.Г.
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ющенко Жанни Володимирівни
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2019 року
у справі № 910/14632/18 (суддя: Зеленіна Н.І.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Ющенко Жанни Володимирівни
до відповідач 1) Фізичної особи-підприємця Лугиня Дмитра Валентиновича
до відповідача 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Тревел Профешенл груп"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України"
про солідарне стягнення 68 000,00 грн
без виклику представників сторін
Фізична особа-підприємець Ющенко Жанна Володимирівна (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Лугиня Дмитра Валентиновича (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Тревел Профешенл груп" (далі - відповідач-2), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" (далі - третя особа), про солідарне стягнення з відповідачів 68 000,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2019 року відмовлено повністю в задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Ющенко Жанни Володимирівни до Фізичної особи-підприємця Лугиня Дмитра Валентиновича та Товариства з обмеженою відповідальністю "Тревел Профешенл груп", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України", про солідарне стягнення 68 000,00 грн.
08.04.2019 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Тревел Профешенл груп" до суду першої інстанції надійшла заява про розподіл судових витрат.
Господарський суд міста Києва задовольнив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Тревел Профешенл груп" про розподіл судових витрат додатковим рішенням від 01.07.2019 року та присудив до стягнення з Фізичної особи-підприємця Ющенко Жанни Володимирівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тревел Профешенл груп" 10 000,00 грн судових витрат на правову допомогу адвоката.
Не погодившись з прийнятим додатковим рішенням, Фізична особа-підприємець Ющенко Жанна Володимирівна звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2019 року у даній справі повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального права.
Так, скаржник зазначив, що у випадку скасування рішення від 03.04.2019 року у справі №910/14632/18 та задоволенні позову судом апеляційної інстанції, судові витрати повинні бути покладені на відповідачів, а не позивача.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2019 року справу № 910/14632/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.
Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Ющенко Жанни Володимирівни на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2019 у справі № 910/14632/18 своєю ухвалою від 30.08.2019 року.
13.09.2019 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача 2 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого відповідач 2 просив апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ющенко Жанни Володимирівни залишити без задоволення, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2019 року у справі №910/14632/18 без змін.
Крім того, представник відповідача 2 у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що позивач жодного клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не заявляв.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2019 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Ющенко Жанни Володимирівни - без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Аналогічна правова позиція міститься в у постановах Верховного Суду від 05.01.2019 року у справі № 906/194/18, від 19.02.2019 у справі № 917/1071/18.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.04.2019 року через відділ діловодства суду першої інстанції від представника відповідача 2 - адвоката Антоненко А.О. надійшла заява б/н від 05.04.2019 року "Про розподіл судових витрат".
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення (ч. 2 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, визначено, що додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Положеннями ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як зазначалось вище, частиною 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Разом з тим, на переконання колегії суддів, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Наведена правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 року у справі №910/2170/18.
В якості доказу надання юридичних послуг та понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн, до матеріалів справи долучено договір від 01.08.2016 року про надання правової допомоги, укладений між відповідачем-2 (Клієнт) та Адвокатським об'єднанням "ЮРІМЕКС", додаток №1 до договору, акт №91 від 30.11.2018 року прийому-передачі наданих послуг до договору, рахунок №91 від 30.11.2018 року, платіжне доручення №1128 від 05.04.2019 року на суму 10 000,00 грн.
При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що відповідач не подавав до суду першої інстанції клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Щодо твердження скаржника, як на підставу для скасування додаткового рішення, що у випадку скасування рішення від 03.04.2019 року у справі №910/14632/18 та задоволенні позову судом апеляційної інстанції, судові витрати повинні бути покладені на відповідачів, а не позивача, колегія суддів відзначає, що рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2019 року було залишено без змін Північним апеляційним господарським судом, а апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Ющенко Жанни Володимирівни без задоволення.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо покладення по відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн.
Разом з тим, скаржник не надав суду доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному додатковому рішенні.
При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду додаткового рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.
Суд апеляційної інстанції роз'яснює, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ющенко Жанни Володимирівни на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2019 року залишити без задоволення.
2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2019 року у справі №910/14632/18 залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.
4. Матеріали справи №910/14632/18 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді Б.О. Ткаченко
А.Г. Майданевич