ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
про повернення апеляційної скарги
05 листопада 2019 року м. ОдесаСправа № 923/1297/14
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Лавриненко Л.В., Мишкіної М.А.
розглянувши апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі
на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 19.09.2019
по справі №923/1297/14
за заявою Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області
до Комунального підприємства "Наш дім"
про визнання банкрутом
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 19.09.2019 у задоволенні заяви кредитора Головного управління ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі про визнання недійсним правочину (договору) та спростування майнових дій боржника та ОСОБА_1 - відмовлено.
Не погодившись із даною ухвалою Головне управління ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі звернулося з апеляційною скаргою до Південно-західного господарського суду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 апеляційну скаргу залишено без руху. Визначено апелянту усунути встановлені судом при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, а саме надати докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому законом порядку та розмірі.
За змістом ч. 9 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач зі складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у передбачених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.
Підпунктом 17.4 пункту 17 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи до приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із цією редакцією Кодексу в частині порядку визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи, але не довше, ніж три місяці з дня набрання чинності цією редакцією Кодексу, здійснюється за допомогою автоматизованої системи документообігу суду за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до підпункту 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XІ "Перехідні положення" ГПК України, підпунктів 2.3.17, 2.3.25, 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду у редакції від 15.09.2016 року, підпункту 3.2.1 пункту 3.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Південно-західному апеляційному господарському суді призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №923/1297/14 у зв'язку із перебуванням судді Філінюка І.Г. у відпустці.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2019 р. для розгляду апеляційної скарги Головного управління ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 19.09.2019 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Лавриненко Л.В., Мишкіної М.А.
05.11.2019 Південно-західним апеляційним господарським судом отримано клопотання Головного управління ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі про відстрочення сплати судового збору в якому скаржник просить відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі або надати додатковий час для усунення недоліків апеляційної скарги.
В обґрунтування вказаного клопотання скаржник зазначає про зупинення операцій на рахунках Головного управління ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі, що позбавляє можливості сплатити судовий збір у визначений судом строк.
Щодо вказаного клопотання колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Отже, законодавцем визначено вичерпний перелік підстав для відстрочення сплати судового збору, які апелянтом у заяві про відстрочення сплати судового збору не наведені.
До того ж, у відповідності до ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу, постанову суду першої інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Відповідно до вимог ст.ст. 74, 86 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Однак, у порушення наведених норм апелянтом в обґрунтування заявленого клопотання про відстрочення сплати судового збору не було надано суду апеляційної інстанції доказів того, що у нього на момент подання скарги відсутні кошти, для сплати судового збору, та доказів, які б свідчили про вжиття скаржником усіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору, та які б підтверджували можливість сплати судового збору протягом визначеного законом строку розгляду апеляційної скарги до прийняття постанови у справі.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Згідно з положеннями Закону України «Про судовий збір» органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.
Органи доходів і зборів є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб'єктами, що реалізують свою владну компетенцію.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.
Крім того, у пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» суд звернув увагу на те, що «держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу».
У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що «…у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб…».
Тобто, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов'язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
Також, колегія суддів зазначає, що Головне управління ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі, діючи як суб'єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому зупинення на рахунку податкового органу фінансових операцій, зокрема, в частині видатків передбачених на сплату судового збору, не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім покладених на нього нормами Господарського процесуального кодексу України процесуальних обов'язків щодо оформлення апеляційної скарги, та не повинно ставитись у залежність від правовідносин, у які податковий орган вступає в інших сферах його діяльності, зокрема, з приводу безспірного списання коштів з його рахунків на підставі виконавчих документів, оскільки ці фактори не є взаємопов'язаними.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 13 листопада 2018 року у справі №804/958/17.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
На підставі наведеного, колегія суддів відхиляє заявлене клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 була отримана апелянтом 22.10.2019. Отже кінцевим терміном для усунення недоліків апеляційної скарги є 01.11.2019.
Разом з цим, станом на час винесення даної ухвали недоліки встановлені судом апеляційної інстанції при поданні апеляційної скарги Головним управлінням ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі не усунуті.
Відповідно до п.2 ст.260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Згідно з п.4 ст.174 ГПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Про вказані наслідки Головне управління ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі було повідомлено в ухвалі Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2019. Разом з цим, скаржником станом на дату винесення даної ухвали не усунуто недоліки апеляційної скарги та не надано суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому законом порядку та розмірі.
За таких обставин апеляційна скарга Головного управління ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 19.09.2019 у справі №923/1297/14 підлягає поверненню скаржнику.
Відповідно до ч. 8 ст. 260 ГПК України копія ухвали про повернення апеляційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 242 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення апеляційної скарги разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія апеляційної скарги залишається в суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст. 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Відмовити Головному управлінню ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 19.09.2019 у справі №923/1297/14.
Повернути апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 19.09.2019 у справі №923/1297/14.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду.
Додаток: апеляційна скарга з додатками (на адресу Головного управління ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі).
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Лавриненко Л.В.
Суддя Мишкіна М.А.