79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"28" жовтня 2019 р. Справа №914/2451/17
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді Кордюк Г.Т.
суддів Кравчук Н.М.
Мирутенка О.Л.
секретар судового засідання Андреюк Х.В.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська дорожня служба", б/н від 26.07.2019 (вх. №01-05/2852/19 від 30.07.2019)
на рішення Господарського суду Львівської області від 01.07.2019 (повне рішення складено 05.07.2019)
у справі № 914/2451/17 (суддя Мазовіта А.Б.)
за позовом: ОСОБА_1 , м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська дорожня служба", м. Львів
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , м. Львів
про: визнання недійсним рішення загальних зборів товариства
За участю представників від:
позивача: Кость Я.Р. - адвокат;
відповідача : не з'явився;
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Телішевський І.Д. - адвокат;
28.11.2017 ОСОБА_1 звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ОСОБА_2 , м. Львів про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 22.03.2016 на загальних зборах учасників ТзОВ «Львівська дорожня служба» були прийняті рішення, також укладено договір купівлі-продажу від 22.03.2016, внаслідок якого позивач втратила корпоративні права на 33% в статутному капіталі. Ухвалюючи рішення та укладаючи договір, як зазначила позивач, вона діяла під впливом обману з боку ОСОБА_2 , який умисно замовчував свої справжні наміри щодо виконання своїх зобов'язань за договором
Ухвалою Господарського суду Львівської від 30.11.2017 замінено неналежного відповідача - ОСОБА_2 на належного - Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська дорожня служба», залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 .
Ухвалою від 20.02.2018 суд провадження у справі №914/2451/17 зупиняв до набрання законної сили судовим рішенням Господарського суду Львівської області у справі №914/76/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТзОВ «Львівська дорожня служба», укладеного 22.03.2016 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Ухвалою від 30.05.2019 суд поновив провадження у справі №914/2451/17.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.07.2019 у справі №914/2451/17 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Приймаючи вказане рішення у справі, місцевий господарський суд виходив з висновків суду у справі №914/76/18, згідно з якими позивачем не доведено, яким чином вказаний договір порушує її права та законні інтереси, натомість її волевиявлення на укладення оспорюваного договору купівлі-продажу частки підтверджено матеріалами справи. Також, судом першої інстанції в межах справи №914/2451/17 встановлено, що позивачем не обґрунтовано належними і допустимими доказами, зокрема: наявності умислу в діях відповідача, факту обману відповідачем позивача на момент укладення спірного договору; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; участь у загальних зборах «Львівська дорожня служба», які відбулися 22.03.2016, та голосування за прийняття рішень на них, відбувалося всупереч її внутрішньої волі.
Натомість, матеріалами справи підтверджено вчинення сторонами оспорюваного правочину дій спрямованих на його виконання, що полягали, зокрема, у здійсненні оплати за договором у спосіб, зазначений у п.4 договору який не заборонений законодавством. Разом з тим, позивач була належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення, порядок денний загальних зборів «Львівська дорожня служба», які відбулися 22.03.2016, що підтверджується її присутністю на вказаних зборах, обранням її головою даних зборів, голосуванням щодо усіх питань порядку денного, підписанням протоколу №02-16 від 22.03.2016.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівська дорожня служба" звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 01.07.2019 у справі №914/2451/17 скасувати, позов залишити без розгляду.
Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що судом порушено норми процесуального права, зокрема ухвалами суду від 30.05.2019, 10.06.2019, 18.06.2019 судом визнано явку представників сторін та третьої особи обов'язковою, однак 01.07.2019 прийнято оскаржуване рішення усупереч п.4 ст. 226 ГПК України. Крім того, апелянт вважає, що позивач та відповідач не були належним чином повідомлені про розгляд справи, зокрема судові засідання призначені на 10.06.2019, 18.06.2019 і 01.07.2019. Згідно витягу з офіційного сайту «Укрпошта» ухвалу від 10.06.2019 було отримано товариством 15.06.2019, ухвалу від 18.06.2019 отримано 27.06.2019, тобто менше ніж за 5 днів проведення судового засідання і винесення судом рішення, усупереч вимогам ч.4 ст. 120 ГПК України.
Автоматизованою системою документообігу суду справу №914/2451/17 розподілено до розгляду судді - доповідачу Кордюк Г.Т., введено до складу судової колегії суддів - Данко Л.С. та Мирутенка О.Л., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2019 року.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.08.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська дорожня служба» на рішення Господарського суду Львівської області від 01.07.2019 у справі № 914/2451/17 залишено без руху.
У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії Данко Л.С., розпорядженням від 03.09.2019 №791 в.о. керівник апарату Західного апеляційного господарського суду розпорядився провести автоматизовану заміну складу колегії суддів для розгляду апеляційної скарги у справі № 914/2451/17.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2019 до складу колегії замість судді члена колегії Данко Л.С. введено суддю члена колегії Кравчук Н.М.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.09.2019 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Львівська дорожня служба" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 02.10.2019 розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 28.10.2019 та зазначено, що неявка уповноважених представників у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті відповідно до положень ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України. Копія ухвали отримана відповідачем, 11.10.2019, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого листа.
У судове засідання прибули представники позивача та третьої особи.
Відповідач участі уповноважених представників в судовому засіданні не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі
Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Аналогічне положення викладене і у ч.12 ст. 270 ГПК України.
З огляду на наведене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників позивача та третьої особи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне:
Судом першої інстанції встановлено, що 22.03.2016 відбулися загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська дорожня служба», на яких було прийнято рішення про обрання головою загальних зборів ОСОБА_1, секретарем - Кривцун О.С., про затвердження переходу належної ОСОБА_1 частини частки у статутному капіталі товариства у розмірі 33% на підстав договору купівлі-продажу від 22.03.2016 ОСОБА_2 і перерозподіл у зв'язку із цим часток у статутному капіталі та про затвердження нової редакції статуту. На вказаних зборах були присутні учасники, які володіли 100% статутного капіталу товариства, рішення були прийняті одноголосно, рішення оформлено протоколом №02-16 від 05.09.2012, протокол підписаний головою зборів - ОСОБА_1 . Судом, також, встановлено, що ОСОБА_1 відчужено ОСОБА_2 частину частки до закінчення строку формування статутного капіталу товариства, тобто, на момент укладення оспорюваного договору строк формування статутного капіталу ТзОВ «Львівська дорожня служба» не сплив.
Разом з тим, суд першої інстанції врахував висновки рішення Господарського суду Львівської області від 05.12.2018 у пов'язаній справі №914/76/18 зі справою №914/2451/17, яке набрало законної сили, та яким було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТзОВ «Львівська дорожня служба», укладеного 22.03.2016 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Суд першої інстанції дійшов висновків, що позивачем не доведено, яким чином вказаний договір порушує її права та законні інтереси, натомість її волевиявлення на укладення оспорюваного договору купівлі-продажу частки підтверджено матеріалами справи; також, позивачем не обґрунтовано належними і допустимими доказами, зокрема: наявності умислу в діях відповідача, факту обману відповідачем позивача на момент укладення спірного договору; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; що участь у загальних зборах «Львівська дорожня служба», які відбулися 22.03.2016, та голосування за прийняття рішень на них, відбувалося всупереч її внутрішньої волі.
Натомість, матеріалами справи підтверджено вчинення сторонами оспорюваного правочину дій спрямованих на його виконання, що полягали, зокрема, у здійсненні оплати за договором у спосіб, зазначений у п.4 договору який не заборонений законодавством. Разом з тим, позивач була належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення, порядок денний загальних зборів «Львівська дорожня служба», які відбулися 22.03.2016, що підтверджує її присутність на вказаних зборах, обрання її головою зборів, голосування щодо порядку денного, підписання протоколу. Позивачем не доведено, що участь у загальних зборах, які відбулись 22.03.2016 та голосування на них відбулось всупереч її волі.
На підставі зібраних у справі доказів судом вірно зроблено висновок про відсутність порушених прав позивача при проведенні загальних зборів.
Так, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані та безпідставні, і вирішив в позові відмовити.
Предметом апеляційного перегляду є додержання судом норм процесуального права, зокрема дотримання вимог щодо повідомлення належним чином сторін про розгляд справи.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.11.2017 замінено неналежного відповідача - ОСОБА_2 на належного - Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська дорожня служба», залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , призначено розгляд справи на 12.12.2017.
Ухвалою від 12.12.2017 розгляд справи було відкладено на 03.01.2018.
Ухвалою від 03.01.2018 суд відклав підготовче засідання на 15.01.2018.
Ухвалою від 15.01.2018 суд відклав підготовче засідання на 30.01.2018.
Ухвалою від 30.01.2018 суд відклав підготовче засідання на 20.02.2018.
Ухвалою від 20.02.2018 суд провадження у справі №914/2451/17 зупинив до набрання законної сили судовим рішенням Господарського суду Львівської області у справі №914/76/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТзОВ «Львівська дорожня служба», укладеного 22.03.2016 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Ухвалою від 30.05.2019 суд поновив провадження у справі №914/2451/17.
Ухвалою від 10.06.2019 суд відклав підготовче засідання на 18.06.2019.
Ухвалою від 18.06.2019 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 01.07.2019.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.07.2019 у справі №914/2451/17 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
З приводу покликання апелянта на те, що відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне:
Поштові конверти із копіями ухвал від 30.11.2017, 03.01.2018, 15.01.2018, 30.05.2019, 10.06.2019, 18.06.2019 надіслані Товариству з обмеженою відповідальністю «Львівська дорожня служба» на адресу: вул. Навроцького, 1, м. Львів, 79034, повернулися на адресу суду із відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання». (а.с.9, 131, 133, 141, 214, 217, 237 том 1).
Повідомлення про вручення поштового відправлення - копій ухвал суду від 30.05.2019, 10.06.2019, 18.06.2019, надіслані Товариству з обмеженою відповідальністю «Львівська дорожня служба» на адресу: вул. Вишиваного, 3, м. Львів, 79000, були вручені відповідачу (а.с. 180, 189, 205 том 1).
Ухвала суду від 30.05.2019 про призначення справи на 10.06.2019 вручена відповідачу 03.06.2019, тобтоза 5 днів до судового засідання, відповідно відповідач міг підготуватися до судового засідання та вчинити відповідні процесуальні дії.
Ухвала суду від 10.06.2019 про відкладення судового засідання вручена відповідачу 18.06.2019 - в день судового засідання і відповідно відповідач не міг прийти в судове засідання в день повідомлення. Тому ухвалою 18.06.2019 суд відклав розгляд справи на 01.07.2019, ухвала суду від 18.06.2019 про призначення справи на 01.07.2019 вручена відповідачу 27.06.2019 - тобто за 4 дні до судового засідання.
Однак дана обставина не вплинула на порушення процесуальних прав відповідача щодо повідомлення та участі у судовому засіданні, оскільки судове засідання 01.07.2019 не було призначено вперше, суд неодноразово відкладав розгляд справи, відповідно відповідач мав можливість підготуватися до розгляду справи.
Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Учасники справи в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009, вбачається, що у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Згідно з ч.2 ст.2, ч.ч.1,3 ст. 4 Закон України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин (названу правову позицію висловлено в численних постановах Верховного Суду, у тому числі від 28.01.2019 у справі № 915/1015/16 та від 12 березня 2019 року у справі № 923/1432/15).
Ухвали Господарського суду Львівської області у справі № 914/2451/17 були оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Відтак, скаржник не був позбавлений об'єктивної можливості дізнатися про рух справи, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень.
Відповідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV практика Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див. mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007, та «Трух проти України» (ухвала), заява № 50966/99 від 14.10.2003).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь в судових засіданнях.
Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Аналогічне положення викладене і у ч.12 ст. 270 ГПК України.
Так, суд зобов'язував сторін направити в судове засідання своїх повноважних представників, однак ухвалою від 18.06.2019 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 01.07.2019 та зазначив, що за результатами підготовчого провадження судом першої інстанції було вирішено усі необхідні завдання, стороною зазначено, що нею подані усі докази, які доводять обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив, відзиву на позовну заяву не надав, вимог ухвали суду не виконав, виклик у судове засідання надсилався на адресу відповідача, вказаною у позовній заяві та зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Ухвали у справі №914/2451/17 також була розміщені на веб-сторінці офіційного веб-порталу судової влади України.
Керуючись вимогами ст. 165 ГПК України та ч. 1 ст. 202 ГПК України, суд першої інстанції дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.
Зазначене свідчить, що суд першої інстанції належно повідомив відповідача про розгляд справи, а його нез'явлення не перешкоджило вирішенню спору по суті.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідач своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.
Окрім того, згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття «розумний строк» вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства»).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення «Бараона проти Португалії», 1987 рік, «Хосце проти Нідерландів», 1998 рік; «Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; «Бочан проти України», 2007 рік).
Зважаючи наведене, суд першої інстанції неодноразово відкладав розгляд справи в межах розумної тривалості судового провадження, таким чином надав можливість позивачу та відповідачу реалізувати своє право брати участь у судових засіданнях.
Відповідно до стаття 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Зважаючи на те, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.11.2017 було порушено провадження у справі, а кінцеве рішення було ухвалене через рік і 7 місяців - 01.07.2019, відповідач дізнавшись про призначене судове засідання у строк менший, ніж за 5 днів до призначеного судового засідання, мав можливість скористатися своїм правом подавати клопотання про відкладення розгляду справи, ознайомлюватися з матеріалами справи, однак не скористався такою можливістю.
Щодо твердження апелянта про порушення вимог п.4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, відповідно до яких суд залишає позов без розгляду, зокрема, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Ці покликання апелянта на те, що позивач неналежним чином був повідомлений спростовується участю представника позивача адвоката Кость Я.Р. у судових засіданнях 03.01.2018, 15.01.2018, 20.02.2018, а також подання клопотань та заяв наявних у матеріалах справи, незважаючи на те, що поштовий конверт із ухвалою суду від 03.01.2019 про відкладення розгляду справи на 15.01.2019 надісланий ОСОБА_1 на адресу (вказану у позовній заяві): АДРЕСА_1 , 11.01.2019 повернувся на адресу суду із відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання» (а.с. 128, том 1), поштовий конверт із ухвалою суду від 30.01.2019 про відкладення розгляду справи на 20.02.2019 повернувся на адресу суду із відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».
Поштові конверти із ухвалою суду від 10.06.2019 про відкладення розгляду справи на 18.06.2019 та з ухвалою суду від 18.06.2019 про призначення справи на 01.07.2019, надіслані ОСОБА_1 на ту ж адресу вказану у позовній заяві, повернулись на адресу суду із відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».
Таким чином, позивач вважається належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.
Однак, нез'явлення у судові засідання позивач не є підставою для залишення позову без розгляду, оскільки місцевий господарський суд встановив можливість розгляду справи без учасників провадження, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає при ухваленні рішення суд першої інстанції виконав вимоги норм процесуального права, зокрема належним чином повідомив відповідача та позивача про розгляд справи та забезпечив право відповідача та позивача на доступ до суду та право на доступ до судових рішень.
На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 01.07.2019 у справі № 914/2451/17 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає.
Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на скаржника в порядку ст.ст.129, 282 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, -Західний апеляційний господарський суд
1. Рішення Господарського суду Львівської області від 01.07.2019 у справі № 914/2451/17 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська дорожня служба" без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.
3. Порядок і строк оскарження встановлені ст.ст. 288-289 ГПК України.
Головуючий суддя Кордюк Г.Т.
Суддя Кравчук Н.М.
Суддя Мирутенко О.Л.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 07.11.2019