Справа № 638/19573/17
Номер провадження 2/638/528/19
07 березня 2019 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого Грищенко І. О.
за участю секретаря судового засідання Самогньозд О. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Харківські теплові мережі», третя особа Шевченківський відділ державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області про усунення перешкод власнику та про скасування арешту майна,
установив:
Позивач ОСОБА_1 звернулася 26.12.2017 р. до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою, в якій, з урахуванням уточнення до позову, просить суд усунути їй, ОСОБА_1 , перешкоди як власнику в користуванні та розпорядженні майном кв. АДРЕСА_1 шляхом скасування арешту майна: кв. АДРЕСА_1 та заборону на його відчуження, накладений державним виконавцем Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Молотиловою В. В. на підставі постанови № 34307504 від 17.09.2012 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
В обґрунтування поданого позову ОСОБА_1 зазначає, що їй на підставі свідоцтва про право власності в порядку спадкування за законом від 17.08.2016 року належить 1/4 частини кв. АДРЕСА_1 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_2 . Інша частина спірної квартири належить її бабці ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Оформити право спадщини на спірну квартиру після смерті бабці вона не може, оскільки на вказану квартиру на підставі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова по справі № 2 - 1605/10 від 15.02.2010 року судовим виконавцем Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Молотиловою В. В. на підставі виконавчого листа виданого 06.07.2010 року з метою забезпечення виконання рішення суду було заведене виконавче провадження та винесе постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 34307504 від 17.09.2012 року. По цьому виконавчому провадженню боржником виступала її бабка ОСОБА_3 , борг комунальному підприємству «Харківські теплові мережі» розмірі 7990,24 грн. нею був виплачений повністю, про що підприємство видало відповідну довідку. Добровільно виконавча служба не знімає арешт, мотивуючи своє рішення тим, що вона не є стороною виконавчого провадження, тому вона вимушена звернутися до суду з даним позовом.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, причину неявки суду не повідомила, про дату та час судового засідання була повідомлена своєчасно та належним чином. Надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, вимоги позову підтримує у повному обсязі та просить позов задовольнити.
Представник відповідача, комунального підприємства «Харківські теплові мережі», у судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином. 08.05.2018 р. через канцелярію Дзержинського районного суду м. Харкова надійшов відзив, в якому представник комунального підприємства «Харківські теплові мережі» - Пономарьова Наталія Володимирівна, яка діє на підставі довіреності від 23.04.2018 р. № 40 - 1769/52, просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до КП «Харківські теплові мережі» про усунення перешкод власнику шляхом зняття арешту з квартири за адресою по АДРЕСА_2 . В обґрунтування поданого відзиву зазначається, що КП «Харківські теплові мережі» є неналежним відповідачем по справі, оскільки не наділено повноваженнями а ні на накладення арешту на майно боржника, а ні зняття арешту з квартири.
Представник Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області у судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд, дослідивши наявні докази у матеріалах справи, дійшов висновку про таке.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Харкові, республіка УРСР, про що в книзі реєстрації актів про народження 22.03.1989 р. зроблено запис за № 1776. Її батьками записані: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_4 . Місце реєстрації: Палац новонароджених м. Харкова, що підтверджується свідоцтвом про народження від 22.03.1989 р. серія НОМЕР_1 .
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 28.11.2005 р., реєстраційний № 1 - 05 - 262341 м. Харків, виданого відділом приватизації житлового фонду управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна виконавчого комітету Харківської міської ради, ОСОБА_2 та члени його сім'ї - ОСОБА_3 дійсно мають на праві спільної (сумісної) власності квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 72 років, про що 22 січня 2016 року складено відповідний актовий запис № 1443. Місце смерті Україна, Харківська область, м. Харків. Місце державної реєстрації: відділ державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову Харківського міського управління юстиції. Орган державної реєстрації актів цивільного стану, що видав свідоцтво: відділ державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову Харківського міського управління юстиції, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від 22.01.2016 р.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.08.2016 р. спадкоємцями майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , є його: дочка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків з державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_3 , зареєстрована в АДРЕСА_2 , на 1/2 (одну другу) частку; мати - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка була зареєстрована у АДРЕСА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/2 (одну другу) частку. Спадщина, на яку в указаній частці видано це свідоцтво, складається з 1/2 (однієї другої) частки квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 17.08.2016 р. власником ј частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 .
В довідці комунального підприємства «Харківські теплові мережі» від 16.11.2017 р. № 4012, яка видана ОСОБА_3 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , код ЖЕВ 3028 л/рахунок 2902 зазначається, що за рішенням суду № 2 - 1605/10 від 15.02.2010 р. на суму 7990,24 грн., заборгованості за послугу гарячого водопостачання та опалення повністю сплачена.
В довідці комунального підприємства «Харківські теплові мережі» від 16.11.2017 р. № 4013, яка видана ОСОБА_3 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , код ЖЕВ 3028 л/рахунок 2902 зазначається, що за рішенням суду № 2 - Н - 2109/12 від 30.11.2012 р. на суму 5939,26 грн. та збір 107,30 грн., сума заборгованості за послугу гарячого водопостачання та опалення повністю сплачена.
В листі Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 26.12.2018 р. зазначається, що згідно даних Спецрозділу Автоматизованої системи виконавчих проваджень на виконанні у Дзержинському відділі державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції перебувало виконавче провадження ВП № 34307504 з примусового виконання виконавчого листа № 2 - 1605/10 від 06.07.2010 року, виданого Дзержинським районним судом м. Харкова про стягнення солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 на користь КП «ХТМ» заборгованості за період з 01.07.2002 року по 31.08.2009 року в сумі 7990,24 грн. В ході примусового виконання вищевказаного виконавчого документа, державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, про що до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна внесено відповідний запис. 14.12.2016 року, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві (відсутність майна боржника), виконавчий документ повернуто на адресу стягувача КП «Харківські теплові мережі».
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», (CASE OF SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE), рішення від 10 лютого 2010 року).
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Законодавець у частині першій статті 16 ЦК установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині другій цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. Частиною другою статті 16 ЦК встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.
Згідно із частиною першою статті 32 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606 - XIV заходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606 - XIV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Відповідно до частин першої, другої, третьої та четвертої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606 - XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Підстави зняття арешту з майна у виконавчому провадженні визначено статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції чинній на момент вчинення процесуальної дії).
Згідно із статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606 - IV особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У разі наявності письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов'язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду. Зазначені у цій статті постанови можуть бути оскаржені сторонами в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Частини третя та четверта статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606 - XIV встановлюють випадки зняття арешту з майна боржника за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби або за постановою державного виконавця.
Публічно - правовими є спори між особою, на майно якої накладено арешт у виконавчому провадженні і яка не є боржником у цьому провадженні, та органом державної виконавчої служби - суб'єктом владних повноважень з приводу рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих (вчинених) під час проведення опису та арешту майна, що не пов'язані з визнанням права власності на арештоване майно.
Таким чином, за змістом наведених положень Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606 - XIV, в судовому порядку може бути ухвалено рішення про зняття арешту з майна у випадку незавершеного виконавчого провадження або у випадку, коли особа вважає себе власником майна, на яке накладено арешт, та одночасно звертається з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
За змістом статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606 - XIV до суду з позовом про зняття арешту з майна може звернутись не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно.
Відповідно до положень статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606 - XIV і роз'яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 року № 4 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» (з наступними змінами) особа, яка вважає, що майно на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
При цьому вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту. У такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.
Таким чином, арешт майна, який не пов'язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, слід розглядати за правилами розділу VII ЦПК України 2004 року.
Відповідно до даних спецрозділу ВП від 19.12.2018 р. № 34307504 до виконавчої служби надійшов 15.03.2011 р. виконавчий лист, виданий Дзержинським районним судом м. Харкова 06.07.2010 р. по справі № 2 - 1605/10. Боржник ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_2 ), стягувач КП «Харківські теплові мережі» (місцезнаходження: м. Харків, вул. Доброхотова, буд. 11), сума грошових коштів, що підлягає стягненню 7990,24 грн. Виконавче провадження відкрито 17.09.2012 р. старшим державний виконавцем Молотиловою Вікторією Вадимівною. Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження винесена 17.09.2012 р. старшим державним виконавцем Молотиловою Вікторією Вадимівною. 14.12.2016 р. була винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачеві на п. 2 ч. 1 ст. 47 (відсутність у боржника майна).
Підставою обтяження майна позивача є постанова від 17 вересня 2012 року, винесена старшим державним виконавцем Молотиловою Вікторією Вадимівною в рамках виконавчого провадження ВП № 34307504 від 17 вересня 2012 року з примусового виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова про стягнення з ОСОБА_3 7990,24 грн. заборгованості на користь комунального підприємства «Харківські теплові мережі».
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , ще до винесення постанова про повернення виконавчого документу стягувачеві, борг комунальному підприємству «Харківські теплові мережі» за рішенням суду № 2 - 1605/10 від 15.02.2010 р. на суму 7990,24 грн. був сплачений в повному обсязі, про що була видана відповідна довідка 16.11.2017 р.
Позивач ОСОБА_1 не є стороною виконавчого провадження № 34307504, тому не має права на звернення із заявою про зняття арешту з квартири за адресою: АДРЕСА_2 , про що їй було зазначено у відповіді Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 30.11.2017 р. № 47098.
Враховуючи, що виконавче провадження № 34307504 є незавершеним, позивач ОСОБА_1 не є стороною виконавчого провадження, претендує на ѕ частини спадкового майна, що відкрилося після смерті її бабці (боржника) ОСОБА_3 , повністю сплатила борг у виконавчому провадженні № 34307504, тому є всі підстави для скасування арешту майна, накладеного 17 вересня 2012 року старшим державним виконавцем Молотиловою В. В.
На підставі Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606 - XIV, ст. 16 ЦК України, керуючись ст. ст. 3, 4, 5, 12, 13, 23, 76, 81, 258, 259, 263, 264 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до комунального підприємства «Харківські теплові мережі», третя особа Шевченківський відділ державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області про усунення перешкод власнику та про скасування арешту майна - задовольнити.
Скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесену 17 вересня 2012 року старшим державним виконавцем Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Молотиловою Вікторією Вадимівною в межах виконавчого провадження № 34307504 про стягнення з ОСОБА_3 на користь комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованості в розмірі 7990,24 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий: