Справа № 182/1038/19
Провадження № 2/0182/1455/2019
Іменем України
06.11.2019 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Рунчевої О.В.
секретаря: Нагаєвої Н.О.
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Нікополя цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
14.02.2019 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця.
Свої вимоги мотивує тим, що 15.03.2010 року ОСОБА_2 звернувся до позивача із особисто підписаною заявою про отримання кредиту у розмірі 15 000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
ОСОБА_2 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.
У порушення ст.ст. 526,527,530,1054 ЦК України та умов Договору ОСОБА_2 зобов'язання за вказаним Договором належним чином не виконував.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
Згідно ст. 1218 ЦК України - до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст.ст. 608,1218,1219 ЦК України, у зв'язку зі смертю боржника припиняються лише ті зобов'язання, які нерозривно пов'язані з його особою і не можуть бути виконані іншою особою, у той час як у результаті спадкування до спадкоємця переходять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцю на час відкриття спадщини й не припинилися внаслідок його смерті.
За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобовязанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємців. Таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржників за зобовязанням.
Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України - спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України - спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ч. 2 ст. 1281 ЦК України - кредитору спадкодавця належить протягом шести місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.
На виконання вимог зазначених норм, позивачем 30.12.2015 року була направлена претензія кредитора до Другої Нікопольської державної нотаріальної контори.
23.02.2016 року та 30.05.2016 року позивачем отримано відповіді Другої Нікопольської державної нотаріальної контори, згідно якої відповідач прийняв спадщину.
Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором № б/н від 15.03.2010 року становить 6 450 грн. 68 коп., яка складається з :
- 6450 грн.68 коп. - заборгованість за тілом кредита.
Просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 6 450 грн. 68 коп. за кредитним договором № б/н від 15.03.2010 року та понесені судові витрати у розмірі 1921 грн. 00 коп.
Представник позивача надав суду письмове клопотання про розгляд справи в його відсутність (а.с. 68).
На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Нікопольського міськрайонного суду від 16.09.2019 року справу передано судді Рунчевій О.В.
Ухвалою про відкриття провадження від 27.09.2019 року позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця - прийнято до свого провадження та відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого засідання призначено на 01.11.2019 року об 11:30 год.
01.11.2019 року від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява, в якій просить розглядати справу в його відсутність та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, позовні вимоги визнає в повному обсязі ( а.с. 94).
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутності сторін, що відповідає положенням ч.2 ст.247 ЦПК України.
Згідно ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Згідно ч.3, 4 ст 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Враховуючи, що визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає доцільним ухвалити рішення в підготовчому судовому засіданні.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Як встановлено судом, 15.03.2010 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до позивача із особисто підписаною заявою про отримання кредиту у розмірі 15 000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с. 10, 11 - 44).
Згідно свідоцтва про смерть (а.с. 83, зворот), ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором, станом на 12.04.2015 року, тобто на день його смерті, утворилась заборгованість, яка згідно розрахунків позивача становить 6 450 грн. 68 коп., та складається із заборгованості за тілом кредиту - 6 450 грн. 68 коп. (а.с. 6-8).
Згідно положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У разі порушення зобов'язання настають такі правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки: штраф, пеня (ст. 549 ЦК України).
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
16.05.2019 року до суду надійшла відповідь від Другої Нікопольської державної нотаріальної контори за № 969/01-16 від 03.04.2019 року, з якої вбачається, що після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 була заведена спадкова справа № 292/2015 (а.с. 74, 75, 76, 77-87). Надано Інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 55713016 від 03.04.2019 року (а.с. 76), Інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 55712959 від 03.04.2019 року (а.с. 75).
З копії спадкової справи № 392/2015 вбачається наступне.
07.10.2019 року до нотаріальної контори (порядковий номер 1005) надійшла заява ОСОБА_2 -дружини померлого, згідно якої вона відмовляється від прийняття у спадщину належної їй частки спадкового майна на користь сина померлого - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 79, зворот). Матеріали спадкової справи містять зареєстровану 12.02.2016 року претензію кредитора - позивача по справі (а.с. 82, зворот- 83) . Також , згідно відповіді № 283/01-16 від 12.02.2016 року, надісланої нотаріусом на адресу АТ КБ «ПриватБанк», спадщину після смерті ОСОБА_2 , який мешкав в АДРЕСА_1 прийняв син померлого (а.с. 86, зворот).
З матеріалів справи також вбачається (а.с. 46 - 47), що ОСОБА_1 зареєстрований в АДРЕСА_1 з 12.06.2007 року.
Оскільки ОСОБА_1 на час смерті спадкодавця - ОСОБА_2 проживав із ОСОБА_2 , на нього не поширюються вимоги частини першої статті 1270 ЦК України про необхідність звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у шестимісячний строк з моменту відкриття спадщини. Відповідно до положень частини третьої статті 1268 ЦК України він вважається таким, що прийняв спадщину.
Таким чином, відповідач прийняв спадщину в порядку, визначеному частиною третьою статті 1268 ЦК України, тобто шляхом спільного проживання разом із спадкодавцем до дня його смерті, а тому прийняв всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Законодавством визначено, що у подібних випадках відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.
Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.
При цьому необхідно враховувати, що спадкування - це вольовий акт (окрім деяких винятків), яким спадкоємець свідомо приймає рішення про прийняття спадщини або свідомо не користується правом відмовитися від такого прийняття спадщини, тобто безпосереднє волевиявлення або презюмується, якщо особа проживала зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини і не відмовилася від її прийняття, або, якщо законний представник неповнолітньої чи недієздатної особи не відмовився від прийняття спадщини.
Виходячи з існування вольового критерію, у цивільних правовідносинах прийнято вважати, що кожен спадкоємець діє добросовісно, як добрий господар, який є зваженим, передбачливим і розсудливим під час прийняття юридично значимих рішень та обранні варіанта власної поведінки. Дотримання наведених норм забезпечуватиме стабільність цивільного обороту.
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Відповідно до ч.5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що хоча отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов'язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.
На підставі викладеного, враховуючи, що згідно спадкової справи № 392/2015 спадкоємцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є його син - ОСОБА_1 , який прийняв спадщину, відповідач як спадкоємець померлого позичальника, який не виконав умови кредитного договору, прийнявши спадщину у відповідності до вимог ст.ст. 1281,1282 ЦК України, зобов'язаний у межах вартості спадщини задовольнити вимоги кредитора, суд вважає, що вимоги позивача на підставі ст.ст.525,526,530,549,550,608,610-612,625,629,1048-1050,1054,1056-1,1216,1218-1220,1268,1270,1280,1282,1297 ЦК України обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Також, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1921 грн. 00 коп., сплачений останнім при подачі позову (а.с. 1).
Керуючись ст.ст. 12,13,76-78,81,89,259,263-265,268, 284,354 ЦПК України, ст.ст.525, 526, 530, 549, 550,608, 610-612, 625, 629, 1048-1050, 1054, 1056-1, 1216,1218-1220, 1268,1270,1280,1282,1297 ЦК України -
Позовну заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ - 14360570, місцезнаходження - вул. Грушевського, 1 Д, м. Київ) заборгованість за Договором № б/н від 15.03.2010 року в сумі 6 450 грн. 68 коп. (шість тисяч чотириста п'ятдесят грн. 68 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 1 921 грн. 00 коп. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна грн. 00 коп).
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: О. В. Рунчева