01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"29" грудня 2009 р. Справа № 20/174-09
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Профілактична дезінфекція»
до Державного закладу «Білоцерківська міська санітарно-епідеміологічна станція»
про усунення перешкод в користуванні майном
та за зустрічним позовом Державного закладу «Білоцерківська міська санітарно-епідеміологічна станція»
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Профілактична дезінфекція»
2. Комунального підприємства Київської обласної ради «Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації»
про визнання права власності на нежитлові приміщення та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно
секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.
за участю представників:
від позивача (за первісним позовом): не з'явився
від відповідача (за первісним позовом): не з'явився
від відповідача 2 (за зустрічним позовом): не з'явився
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Профілактична дезінфекція»(далі -позивач за первісним позовом) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Державного закладу «Білоцерківська міська санітарно-епідеміологічна станція»(далі -відповідач за первісним позовом) про усунення перешкод в користуванні майном.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що згідно з договором купівлі-продажу № 7 від 30.04.1996 р., укладеним між Фондом комунального майна Білоцерківської міської ради народних депутатів та Товариством покупців членів трудового колективу госпрозрахункового відділу профдезинфекції при Білоцерківській міськдезстанції (правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Профілактична дезінфекція»), позивачу на праві колективної власності належать нежитлові будівлі літ. «В»- 98,2 кв.м., літ. «Г»- 235,6 кв.м по вулиці Павліченко, 7 в місті Біла Церква, Київської області.
Частину зазначених вище приміщень, а саме: склади площею 32,7 кв.м та гаражі площею 105,8 кв.м з 1998 року займає відповідач без будь-яких підстав.
Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою звільнити самовільно зайняті приміщення, однак останній не вчиняє жодних дій щодо їх звільнення, посилаючись на те, що спірні приміщення є державною власністю, у зв'язку з чим позивач просить суд усунути ТОВ «Профілактична дезінфекція»перешкоди у користуванні майном, примусово виселивши Державний заклад «Білоцерківська міська санітарно-епідеміологічна станція»з частини нежитлових будівель літ. «В»- складів площею 32,7 кв.м та частини нежитлових будівель літ. «Г» - гаражів площею 105,8 кв.м, які розташовані по вул. Павліченко, 7 в м. Біла Церква Київської області, а також стягнути з відповідача 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Розгляд справи відкладався.
04.09.2009 р. до господарського суду Київської області ДЗ «Білоцерківська міська санітарно-епідеміологічна станція»було подано зустрічний позов б/н від 02.09.2009 р. до ТОВ «Профілактична дезінфекція», відповідно до якого ДЗ «Білоцерківська міська санітарно-епідеміологічна станція»зазначає, що згідно договору купівлі - продажу №7 від 30.04.1996 р. трудовий колектив госпрозрахункового відділу профдезінфекції викупив частину приміщень, які займала Білоцерківська дезінфекційна станція, але спірні приміщення в об'єкт приватизації не входили. Так, у самому договорі купівлі - продажу №7 від 30.04.1996 р. не вказано розмір викуплених приміщень, а також не вказано, які саме приміщення стали об'єктом приватизації.
Крім того, як зазначає позивач за зустрічним позовом, згідно витягу з реєстрації права власності на нерухоме майно від 20.12.2007 р. №17132647 реєстровий № 76 у книзі № 1 Білоцерківського БТІ, ТОВ «Профілактична дезінфекція»належать нежитлові приміщення: літ. «В»площею 98,2 кв.м. і літ. «Г»площею 235 кв.м., проте в 2002 році за останнім рахувались зовсім інші розміри нежитлових приміщень, зокрема: літ. «В»площею 65,5 кв.м. і літ. «Г» площею 131,8 кв.м., згідно реєстраційного напису на право встановлювальному документі реєстровий №76 від 29.11.2002 р. у книзі №1. Жодних прибудов, добудов чи придбання нових площ не було здійснено.
У зв'язку з наведеним ДЗ «Білоцерківська міська санітарно-епідеміологічна станція»просить суд у первісному позові відмовити повністю та визнати право власності на нежитлові приміщення: літ «Г»- гаражі площею 120 кв.м. та літ. «В» - склади площею 36 кв.м., які розташовані по вул. Павліченко, 7 у м. Біла Церква Київської області за державою в особі Міністерства охорони здоров'я України, що знаходяться в оперативному управлінні Державного закладу «Білоцерківська міська санітарно-епідеміологічна станція», а також стягнути з ТОВ «Профілактична дезінфекція»на користь ДЗ «Білоцерківська міська санітарно-епідеміологічна станція»105,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою господарського суду Київської області від 09.09.2009 р. вказаний зустрічний позов був прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом.
25.09.2009 р. представником позивача за зустрічним позовом було подано суду клопотання № 1541 від 24.09.2009 р. про залучення до участі у справі в якості другого відповідача за зустрічним позовом Комунального підприємства Київської обласної ради «Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації».
09.10.2009 р. до господарського суду ДЗ «Білоцерківська міська санітарно-епідеміологічна станція»було подано заяву про уточнення зустрічного позову, відповідно до якої позивач за зустрічним позовом просить суд визнати право власності на нежитлові приміщення та зобов'язати КП КОР «Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації»скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та зареєструвати право власності на нежитлові приміщення, у зв'язку з чим клопотання ДЗ «Білоцерківська міська санітарно-епідеміологічна станція»№ 1541 від 24.09.2009 р. про залучення до участі у справі в якості другого відповідача (за зустрічним позовом) - Комунального підприємства Київської обласної ради «Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації», було задоволено судом.
Ухвалою господарського суду Київської області від 09.10.2009 р. КП КОР «Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації»(далі -відповідач 2 за зустрічним позовом) було залучено до участі у справі в якості відповідача за зустрічним позовом.
17.11.2009 р. КП КОР «Білоцерківське МБТІ» було подано відзив на позовну заяву № 3640 від 27.10.2009 р., відповідно до якого відповідач 2 за зустрічним позовом заперечує проти зустрічних позовних вимог, посилаючись при цьому на наступне.
На підставі договору купівлі-продажу №7 від 30.04.1996 р., укладеного між Фондом комунального майна Білоцерківської міської ради та Товариством покупців членів трудового колективу госпрозрахункового відділу профілактичної дезінфекції при Білоцерківській міській дезінфекційній станції, та акту прийому-передачі майна цілісного майнового комплексу Фонду комунального майна Білоцерківської міської ради від 28.06.1996 р., а також довідки Фонду комунального майна Білоцерківської міської ради №1-24/44 від 21.11.2002 р. госпрозрахунковому відділу профілактичної дезінфекції при Білоцерківській міській дезінфекційній станції МБТІ було зареєстровано право власності на гараж загальною площею 131,8 кв.м. та склад загальною площею 65,5 кв.м.
У липні 2007 року ТОВ «Профілактична дезінфекція»(правонаступник госпрозрахункового відділу профілактичної дезінфекції при Білоцерківській міській дезінфекційній станції) звернулось до КП КОР «Білоцерківське МБТІ»з заявою про перереєстрацію нежитлових будівель, а саме: гаража площею 237,6 кв.м. та складу площею 98,2 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Біла Церква, вул. Павліченка, 9, на підставі договору купівлі-продажу №7 від 30.04.1996 р. та акту прийому-передачі від 28.06.1996 р.
КП КОР «Білоцерківське МБТІ»відмовило в перереєстрації права власності на будівлю гаража площею 237,6 кв.м. замість 131,8 кв.м. (попередньо зареєстрованої) та на будівлю складу площею 98,2 кв.м. замість 65,5 кв.м. (попередньо зареєстрованої), оскільки в серпні 2007 року до МБТІ надійшла заява та пакет документів від Білоцерківської міської санітарно-епідеміологічної станції про оформлення права власності на вищезазначені будівлі, а саме: частину гаражу площею 105,8 кв.м. та частину складу площею 32,7 кв.м.
Як зазначає відповідач 2 за зустрічним позовом, ТОВ «Профілактична дезінфекція»в серпні 2007 року повторно звернулося до КП КОР «Білоцерківське МБТІ»з заявою про перереєстрацію вищевказаних нежитлових будівель, надавши довідку Управління комунальної власності Білоцерківської міської ради (правонаступника Фонду комунального майна Білоцерківської міської ради) №12-1-24/11184-1 від 27.07.2007 р., якою було підтверджено, що будівля гаража площею 237,6 кв.м. та будівля складу площею 98,2 кв.м. згідно з інвентаризаційним описом від 01.04.1996 р. договору купівлі-продажу № 7 від 30.04.1996 р. та актом прийому-передачі від 28.06.1996 р. входили до складу приватизованого майна, що знаходиться за адресою: м. Біла Церква, вул. Павліченка, 9.
Крім того, ТОВ «Профілактична дезінфекція» до КП КОР «Білоцерківське МБТІ»також було надано лист виконавчого комітету Білоцерківської міської ради №1-10-4178 від 20.11.2007 р., яким було підтверджено, що згідно акту прийому-передачі від 28.06.1996 р., який є невід'ємною частиною договору купівлі-продажу № 7 від 30.04.1996 р., спірні будівлі входили до складу приватизованого майна.
Враховуючи надані ТОВ «Профілактична дезінфекція»КП КОР «Білоцерківське МБТІ»документи, відповідно до вимог Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5 (зі змінами та доповненнями) 20.12.2007 р. відповідачем 2 за зустрічним позовом було проведено перереєстрацію права власності на нежитлові будівлі, а саме: склад (літ. «В»- 98,2 кв.м.) та гараж (літ. «Г»- 235,6 кв.м.) за ТОВ «Профілактична дезінфекція».
14.12.2009 р. КП КОР «Білоцерківське МБТІ» було подано до суду клопотання про розгляд справи без участі представника комунального підприємства.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
19 березня 1996 року рішенням восьмої сесії Білоцерківської міської ради народних депутатів ХХІІ скликання «Про доповнення переліку об'єктів міської комунальної власності, які підлягають приватизації в 1996 році»до зазначеного переліку було включено Білоцерківський госпрозрахунковий відділ профілактичної дезінфекції.
Згідно з приписами частини першої ст. 2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, об'єктами малої приватизації є цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств, у тому числі об'єкти незавершеного будівництва.
Статтею 3 того ж закону визначено, що приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється, зокрема, шляхом викупу об'єктів, що підлягають приватизації, працівниками цих об'єктів.
У квітні 1996 року членами трудового колективу госпрозрахункового відділу профдезинфекції при Білоцерківській міськдезстанції було створено товариство покупців для придбання майна госпрозрахункового відділу профдезинфекції.
Згідно з договором купівлі-продажу № 7 від 30.04.1996 р., укладеним між Фондом комунального майна Білоцерківської міської ради народних депутатів (продавець) та Товариством покупців членів трудового колективу госпрозрахункового відділу профдезинфекції при Білоцерківській міськдезстанції (покупець), продавець зобов'язується передати у власність покупця цілісний майновий комплекс госпрозрахункового відділу профдезинфекції при Білоцерківській міськдезстанції, що знаходиться за адресою: м. Біла Церква, вул. Павліченко, 9.
Судом встановлено, що згідно з рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради народних депутатів № 288 від 25.11.1997 р. було змінено нумерацію будинків по вул. Павліченко, у зв'язку з чим на даний час спірне майно розташоване за адресою: м. Біла Церква, вул. Павліченко, 7.
На підставі зазначеного договору купівлі-продажу № 7 від 30.04.1996 р. Комунальним підприємством Київської обласної ради «Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації»20.12.2007 р. було зареєстроване право власності на нерухоме майно, а саме -нежитлові будівлі літ «В»площею 98,2 кв.м. та літ «Г»площею 235,6 кв.м. за товариством з обмеженою відповідальністю «Профілактична дезінфекція», яке є правонаступником госпрозрахункового відділу профдезинфекції при Білоцерківській міськдезстанції.
Позивач за первісним позовом в обґрунтування своїх вимог про усунення перешкод в користуванні майном посилається на те, що спірні приміщення гаража та складу були викуплені ним (його правопопередником) у складі цілісного майнового комплексу за вищезазначеним договором купівлі-продажу, однак відповідач за первісним позовом безпідставно користується зазначеними приміщеннями.
Слід зазначити, що госпрозрахунковий відділ профдезинфекції на період підготовки та проведення приватизації перебував у підпорядкуванні міськвиконкому та належав до комунальної власності міста Біла Церква.
Як свідчать матеріали справи, відповідно до розпорядження Білоцерківського міськвиконкому № 1-3-2008 від 11.04.1996 р. з балансу Білоцерківського госпрозрахункового відділу профдезінфекції на баланс Білоцерківської міської дезінфекційної станції було передано певні споруди, а саме -гараж площею 120 кв.м. та склад ядохімікатів площею 36 кв.м.
На виконання вказаного розпорядження Білоцерківського міськвиконкому № 1-3-2008 від 11.04.1996 р. відбулися передача -приймання зазначених споруд, про що складено акт від 18.04.1996 р., підписаний з боку госпрозрахункового відділу профдезинфекції керівником Богдан В.М.
Таким чином на момент укладення 30 квітня 1996 року Фондом комунального майна та Товариством покупців членів трудового колективу госпрозрахункового відділу профдезинфекції при Білоцерківській міськдезстанції договору № 7 купівлі-продажу ЦМК госпрозрахункового відділу профдезинфекції спірні приміщення до складу цілісного майнового комплексу не входили і об'єктом купівлі-продажу не були, оскільки 18 квітня 1996 року були передані госпрозрахунковим відділом профдезинфекції Білоцерківській міській дезінфекційній станції.
При цьому суд враховує, що у договорі купівлі-продажу № 7 від 30.04.1996 р. не вказується розмір викуплених приміщень, а також, які саме приміщення стали об'єктом приватизації.
Водночас, як зазначено у п. 1.1 договору купівлі-продажу № 7 від 30.04.1996 р. майно підприємства включає в себе всі його активи й пасиви, інвентар, обладнання, устаткування, склади, гаражі та інше майно згідно з актом інвентаризації від 01.04.1996 р.
Крім того, згідно з актом прийому-передачі цілісного майнового комплексу госпрозрахункового відділу профдезинфекції при Білоцерківській міськдезстанції (вул. Павліченко, 9) від 28.06.1996 р., складеного Фондом комунального майна Білоцерківської міської ради та Товариством покупців членів трудового колективу госпрозрахункового відділу профдезинфекції при Білоцерківській міськдезстанції, в об'єкт приватизації входять основні засоби, оборотні активи та будівлі згідно з актами інвентаризації від 01.04.1996 р.
Проте з долученого до матеріалів справи інвентаризаційного опису від 01.04.1996 р. не вбачається ані складу спірного майна (гаражів та складів), ані його площ.
Згідно з приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона у справі повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем за первісним позовом всупереч вказаної норми процесуального законодавства не доведено факту перебування спірних приміщень у складі цілісного майнового комплексу госпрозрахункового відділу профдезинфекції на час укладання договору купівлі-продажу № 7 від 30.04.1996 р.
При цьому суд відхиляє посилання позивача за первісним позовом на незаконність дій виконавчого комітету Білоцерківської міської ради з передачі спірних приміщень на баланс відповідача за первісним позовом, оскільки розпорядження Білоцерківського міськвиконкому № 1-3-208 від 11.04.1996 р. про передачу з балансу Білоцерківського госпрозрахункового відділу профдезінфекції на баланс Білоцерківської міської дезінфекційної станції споруд, а саме -гаража площею 120 кв.м. та складу ядохімікатів площею 36 кв.м., є чинним і у встановленому законодавством порядку не скасоване.
Водночас не може братися до уваги і посилання представника ТОВ «Профілактична дезінфекція»на приписи частини шостої статті 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»щодо неможливості передачі майна з балансу підприємства після його включення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, з огляду на таке.
Згідно з частиною шостою статті 7 вказаного Закону з моменту прийняття рішення про включення об'єкта до одного з переліків, зазначених у частині першій цієї статті, щодо нього припиняється чинність частин третьої, п'ятої, шостої статті 10, частин першої, третьої статті 12, частини другої статті 24, частини третьої статті 25 Закону Української РСР «Про підприємства в Україніській РСР»у частині купівлі, продажу, передачі, обміну, здачі в оренду, надання безоплатно, списання майна, випуску та придбання цінних паперів, надання та одержання кредитів у розмірах, що перевищують середньорічний рівень таких операцій за останні три роки.
Зазначена норма закону містить обмеження щодо відчуження активів підприємства для самого підприємства і не містить обмежень чи будь-яких застережень для органу, уповноваженого розпоряджатися майном у даному випадку підприємства комунальної власності, яким у даному випадку згідно з приписами п.п. 1, 2 статті 35 Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування»в редакції від 22.03.1996 р. є виконавчий комітет Білоцерківської міської ради.
Згідно вимог ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позивач за первісним позовом у встановленому законодавством порядку права власності на спірні приміщення не набув.
Також слід зазначити, що позивач за первісним позовом звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні майном, тобто з негаторним позовом.
Проте однією з особливостей негаторного позову є відсутність спорів з приводу належності позивачу майна на праві власності чи іншому титулі.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, між сторонами має місце спір з приводу права власності на нерухоме майно, а саме -приміщення гаража площею 120 кв.м. та складу ядохімікатів площею 36 кв.м.
Отже, в даному випадку право позивача ТОВ «Профілактична дезинфекція», не може бути захищено шляхом задоволення негаторного позову.
У зв'язку з викладеним підстави для задоволення позовних вимог ТОВ «Профілактична дезинфекція»про усунення перешкод в користуванні майном є відсутніми.
Зустрічний позов в частині визнання права власності на нежитлові приміщення літ «Г»- гаражі площею 120 кв.м. та літ. «В»- склади площею 36 кв.м., які розташовані по вул. Павліченко, 7 у м. Біла Церква Київської області за державою в особі Міністерства охорони здоров'я України, що знаходяться в оперативному управлінні Державного закладу «Білоцерківська міська санітарно-епідеміологічна станція»не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд встановлює наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право належить і яка може вимагати виконання такого обов'язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення тощо) від зобов'язаних осіб.
Лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення, і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Крім того, згідно з приписами частини першої статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Як встановлено судом, Державний заклад «Білоцерківська міська санітарно-епідеміологічна станція»є правонаступником Білоцерківської міської дезінфекційної станції згідно з наказом № 155 від 05.09.2003 р. Головного державного санітарного лікаря Київської області за погодженням з Міністерством охорони здоров'я України.
На виконання даного наказу № 155 від 05.09.2003 р. відбулися передача -приймання майна від правопопередника до правонаступника, про що складено акт від 05.01.2004 р., у відповідності до якого спірні приміщення були передані з балансу Білоцерківської міської дезінфекційної станції на баланс позивача за зустрічним позовом ДЗ «Білоцерківська міська санітарно-епідеміологічна станція».
Звертаючись до суду із зустрічним позовом у даній справі, ДЗ «Білоцерківська міська санітарно-епідеміологічна станція»просить суд визнати право власності на спірні приміщення за державою в особі Міністерства охорони здоров'я України, маючи ці приміщення лише у власному оперативному управлінні.
З урахуванням викладеного, зустрічні позовні вимоги ДЗ «Білоцерківська міська санітарно-епідеміологічна станція»в частині визнання за державою в особі Міністерства охорони здоров'я України права власності на спірні приміщення залишаються судом без задоволення.
Водночас в частині зустрічних позовних вимог про зобов'язання КП КОР «Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації»скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та зареєструвати право власності на спірні нежитлові приміщення провадження у справі підлягає припиненню з огляду на таке.
Згідно з приписами статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Поряд з цим відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з п. 1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 28.01.2003 р. № 6/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 28.01.2003 р. № 66/7387, реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації.
Вказане свідчить, що БТІ на основі законодавства делеговані владні повноваження у сфері суспільних правовідносин, пов'язаних зі здійсненням від імені держави функцій щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно.
Отже, Комунальне підприємство Київської обласної ради «Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації»відповідно до статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень.
При цьому позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та зобов'язання здійснити державну реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна є вимогами про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Аналіз суб'єктного складу та характеру правовідносин щодо скасування державної реєстрації права власності та зобов'язання здійснити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно свідчить, що зустрічні позовні вимоги ДЗ «Білоцерківська міська санітарно-епідеміологічна станція»не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 33, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. У задоволенні первісного позову ТОВ «Профілактична дезинфекція»відмовити повністю.
2. Припинити провадження у справі в частині зустрічних позовних вимог ДЗ «Білоцерківська міська санітарно-епідеміологічна станція»про зобов'язання КП КОР «Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації»скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та зареєструвати право власності на спірні нежитлові приміщення.
3. У задоволенні решти зустрічних позовних вимог ДЗ «Білоцерківська міська санітарно-епідеміологічна станція»відмовити.
Суддя В.М. Бабкіна
Дата підписання рішення -13.01.2010 р.