Провадження № 11-кп/803/2355/19 Справа № 191/1521/18 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
04 листопада 2019 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши 04 листопада 2019 року у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро матеріали кримінального провадження № 12018040390000393 за апеляційними скаргами прокурора Синельниківської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_9 , захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2019 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Іларіонове Синельниківського району Дніпропетровської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, не судимого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2019 року ОСОБА_7 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 115 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі, строком 9 років.
Зараховано в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 04.03.2018 року по 12.06.2019 року включно.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави витрати на проведення судово-трасологічної експертизи № 26/4.6/401 від 28.03.2018 року в сумі 1001 гривень.
Долю речових доказів вирішено у відповідності до вимог закону.
Цим вироком, дії обвинуваченого ОСОБА_7 судом кваліфіковано за ч. 1 ст. 115 КК України, за ознаками умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині.
За обставин, встановлених судом та викладених в мотивувальній частині вироку, 03 березня 2018 року приблизно о 17 годині 40 хвилин ОСОБА_7 знаходився в кімнаті домоволодіння за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , де спільно з матір'ю ОСОБА_10 вживав спиртні напої. В цей час між вказаними особами виникла словесна сварка на побутовому ґрунті, під час якої у ОСОБА_7 раптово виник злочинний умисел, направлений на умисне вбивство ОСОБА_10 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне вбивство, тобто умисне, протиправне заподіяння смерті іншій людині - потерпілій ОСОБА_10 , знаючи про похилий вік останньої, ОСОБА_7 взяв дерев'яний стілець, який перебував на підлозі в кімнаті, розташованій в приміщені домоволодіння АДРЕСА_1 , який, використовуючи як знаряддя вчинення злочину, утримуючи за ніжку в правій руці, підійшов до ОСОБА_10 , яка перебувала в положенні сидячи на дивані, умисно, з метою протиправного заподіяння смерті, наніс не менше 14 ударів в область голови потерпілої ОСОБА_10 , не менш як 11 ударів в область тулуба, не менш як 5 ударів по правій верхній кінцівці, не менш як 4 удари по лівій верхній кінцівці, після отримання яких ОСОБА_10 померла.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання за ч. 1 ст. 115 КК України у виді 14 років позбавлення волі. В іншій частині вирок суду залишити без змін.
В обґрунтування зазначає, що при призначення ОСОБА_7 покарання, судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_7 скоїв особливо тяжкий злочин, а також не враховані обставини його вчинення, непоправність наслідків у виді загибелі людини - матері обвинуваченого, характер насильницьких дій ОСОБА_7 , яким потерпілій заподіювалися велика кількість тілесних ушкоджень, окрім цього ОСОБА_7 вину у вчиненні злочину не визнав не розкаявся, не засуджує своїх дій.
Також судом не в повній мірі враховано дані про особу обвинуваченого, який суспільно корисною працею не займався, характеризувався негативно.
Враховуючи вищевикладене, прокурор вважає, що законним, справедливим і таким, що сприятиме перевихованню та попередженню ОСОБА_7 , вчиненню нових злочинів, буде покарання за ч. 1 ст. 115 КК України у виді 14 років позбавлення волі.
В апеляційну скарзі захисник просить змінити вирок суду першої інстанції та пом'якшити призначене ОСОБА_7 покарання.
В обґрунтування зазначив, що призначене ОСОБА_7 покарання є занадто суворим і не відповідає тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, не враховано стан здоров'я та обставини, що пом'якшують покарання, а саме те, що останній частково визнав свою провину в скоєному, щиро розкаявся.
На думку захисника, виправлення ОСОБА_7 можливе без застосування покарання у вигляді позбавлення волі на строк дев'ять років, оскільки обвинувачений ОСОБА_7 пояснив всі обставини кримінального правопорушення, сприяв слідчому під час досудового слідства, на обліку у лікарів нарколога, психіатра не знаходиться, раніше не судимий, не офіційно, але працював, отримував дохід, за місцем мешкання характеризувався позитивно, попросив пробачення у потерпілого, який не має жодних претензій матеріального чи морального характеру.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні прокурор підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити в повному обсязі, заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника.
Захисник та обвинувачений підтримали доводи апеляційної скарги захисника та просили її задовольнити в повному обсязі, скаргу прокурора залишити без задоволення.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Згідно з вимогами ст. 404 КПК в апеляційному порядку вирок суду першої інстанції перевіряється в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин кримінального провадження, кваліфікації дій обвинуваченого, та доведеність його вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, є вірними, ґрунтуються на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, та оцінці сукупності доказів з точки зору належності, допустимості та достовірності, і які ніким з учасників судового розгляду не оскаржуються.
Між тим, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах апеляційних вимог, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора про невідповідність призначеного ОСОБА_7 покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості.
Відповідно до ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно із ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно вимог ст. ст. 50,65 КК України та положень п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, це покарання за своїм видом і розміром має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, а також з урахуванням обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Вказаних вимог кримінального закону суд першої інстанції не дотримався.
Приймаючи рішення про призначення ОСОБА_7 покарання, суд послався на тяжкість вчиненого злочину, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікарів не перебуває, а також на те, що по справі не встановлено наявність обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, а обставинами, що обтяжують його покарання, суд визнав вчинення злочину щодо особи похилого віку та вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння та прийшов до висновку про призначення покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років.
З даним висновком суду колегія суддів не може погодитись з огляду на те, що при призначенні ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 115 КК України суд першої інстанції не в повній мірі врахував дані про особу обвинуваченого, який суспільно-корисною працею не займався, характеризується негативно, тяжкість кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, непоправність наслідків у виді загибелі людини - матері обвинуваченого, характер насильницьких дій ОСОБА_7 , яким потерпілій заподіювалися численні тілесні ушкодження, від яких настала смерть потерпілої ОСОБА_11 а також наявність обтяжуючих обставин - вчинення злочину щодо особи похилого віку та вчинення злочину особою, яка перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому ОСОБА_7 основне покарання у вигляді 9 років позбавлення волі не відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Крім того, таке покарання не є достатнім і необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину і особі обвинуваченого внаслідок м'якості.
Аналізуючи доводи апеляційною скарги захисника ОСОБА_8 колегія суддів дійшла висновку, що під час апеляційного перегляду судом було встановлено відсутність достатніх обставин, які б суттєво пом'якшували покарання та знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Колегія суддів вважає за необхідне також зазначити, що згідно ст. 2 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», право кожного громадянина на життя охороняється законом. Відповідно до ст. ст. 3, 27 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.
Приймаючи до уваги вищенаведені висновки суду щодо відсутності суттєвих пом'якшуючих обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги захисника про призначення обвинуваченому ОСОБА_7 більш м'якого покарання, не знайшли свого підтвердження, оскільки ті обставини, на які посилається захисник у своїй апеляційній скарзі, не можуть бути визнані в даному випадку такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину та можуть бути підставами для пом'якшення призначеного покарання.
За таких обставин, вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2019 року щодо ОСОБА_7 в частині призначення покарання підлягає скасуванню згідно з ч. 2 ст. 409, ст. 414 КПК України у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, з ухваленням нового вироку відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 407, п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України.
Обговорюючи питання про призначення нового покарання ОСОБА_7 , колегія суддів, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання та вважає, що обвинуваченому ОСОБА_7 за скоєне кримінальне правопорушення має бути призначене покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 115 КК України, але в більшому розмірі, ніж визначив суд першої інстанції.
Таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело права, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Будь-яких даних, які б свідчили про наявність при розслідуванні кримінального провадження та його розгляді істотних вимог норм кримінального процесуального закону, які б тягли за собою безумовне скасування всього вироку, по справі не встановлено.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 414, 420, 421 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу прокурора Синельниківської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_9 - задовольнити частково.
Вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2019 року щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, в частині призначеного йому покарання скасувати.
Призначити ОСОБА_7 покарання:
за ч. 1 ст. 115 КК України - у виді позбавлення волі строком 12 років.
В решті вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 залишити без змін.
Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.
Вирок може бути оскаржено і на нього може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту його проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - у той же строк з дня отримання копії вироку.
Копії вироку невідкладно вручити обвинуваченому та прокурору.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4