Провадження № 11-сс/803/1385/19 Справа № 203/3341/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
30 жовтня 2019 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової падати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 діючого в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2019 року про застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040000000613 від 08.08.2019 року стосовно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Россош Воронезької області, Росія, освіта незакінчена вища, не одруженого, утриманців не маючого, офіційно не працевлаштованого, раніше не судимого, проживаючого без реєстрації: АДРЕСА_1 , -
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, -
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2019 року клопотання старшого слідчого з особливо важливих справ відділу розслідувань особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволено. Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 15-20 г. 16 листопада 2019 року.
Згідно оскаржуваної ухвали ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України за обставин, викладених в повідомленні про підозру та ухвалі слідчого судді.
В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив, що надані до клопотання матеріали кримінального провадження в достатній мірі свідчать про факт вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України та наявність обґрунтованої підозри у його вчиненні ОСОБА_7 . При обранні запобіжного заходу слідчий суддя враховував, що підозрюваний офіційно не працевлаштований та не має постійного джерела доходів, при цьому підозрюється у вчинення тяжкого, корисного злочину; не одружений та утриманців не має, проживає без реєстрації та таким чином не має міцних соціальних зв'язків за місцем проживання, слідчий суддя прийняв до уваги відсутність у підозрюваного протипоказань за станом здоров'я утримуватись під вартою, встановлення органами досудового розслідування інших осіб, що можуть бути причетними до скоєння злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 . Вказані вище обставини в своїй сукупності дають достатні підстави вважати, що перебуваючи на свободі підозрюваний з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків та потерпілого з метою зміни ними своїх свідчень, а також будучи обізнаним про обставини у кримінальному провадженні, за допомогою вказівок, порад сприяти переховуванню та уникненню від кримінальної відповідальності інших осіб, які є причетними до вчинення злочину, перешкоджаючи встановленню важливих обставин у кримінальному провадженні.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник підозрюваного просить ухвалу суду скасувати та обрати останньому запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не навів підстав неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу до підозрюваного, чим порушено вимоги кримінального процесуального закону.
Крім того, вказує, що матеріали кримінального провадження не містять доказів щодо причетності ОСОБА_7 до скоєння кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 189 КК України, а тому оголошена йому підозра є необґрунтованою.
Вказує, що суд першої інстанції належним чином не навів переконливих причин свого рішення та не виклав їх у чіткій та зрозумілій формі.
Враховуючи викладене, вважає, що відсутні підстави для застосування відносно ОСОБА_7 виняткового запобіжного заходу - тримання під вартою.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні підозрюваний та його захисник підтримали апеляційну скаргу і з підстав, викладених у ній, просили її задовольнити, вважали ухвалу слідчого судді необґрунтованою та просили її скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, її доводи вважав безпідставними, а ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою і просив залишити її без змін.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Апеляційний суд вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчим суддею дотримані в повному обсязі, а доводи захисника підозрюваного, викладені в апеляційній скарзі та судовому засіданні щодо необґрунтованості ухвали суду, є безпідставними.
19 вересня 2019 року слідчим повідомлено про підозру ОСОБА_7 про вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, яке виразилось у вимаганні, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, з погрозою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.
Розглядаючи питання обґрунтованості підозри як підставу для застосування запобіжного заходу, апеляційний суд зважає на відсутність законодавчого визначення поняття «обґрунтованість підозри» та усталену практику Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості підозри» та критеріїв її визначення. Зокрема, як зазначено у рішенні ЄСПЛ «Нечипорук, Йонкало проти України» від 21.04.2011 р., наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
З наданих матеріалів вбачається, що під час судового розгляду слідчий суддя з'ясував, що наведені в клопотанні слідчого дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, що підтверджується, зокрема протоколом прийняття заяви потерпілого ОСОБА_10 про вчинення кримінального правопорушення, протоколами його допитів; протоколами оглядів місця події та предметів, протоколом санкціонованого обшуку за місцем проживання підозрюваного; банківськими квитанціями та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Таким чином, пред'явлена ОСОБА_7 підозра у вчиненні даного злочину є обґрунтованою.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого та висновки слідчого судді на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що вони є також обґрунтованими.
Водночас, апеляційний суд під час розгляду апеляційної скарги у відповідності до ст. 178 КПК України враховує також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_7 даного кримінального правопорушення, що є тяжким злочином, тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим, те, що підозрюваний раніше не судимий, не одружений, утриманців не має, офіційно не працевлаштований, проживаючий без реєстрації.
Крім того, у справі “Москаленко проти України”, Європейський суд з прав людини зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Зазначені вище обставини, на думку апеляційного суду, свідчать про те, що застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, на даному етапі досудового розслідування не зможе запобігти заявленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Оцінюючи всі обставини в сукупності, апеляційний суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що суд першої інстанції належним чином не навів переконливих причин свого рішення та не виклав їх у чіткій та зрозумілій формі є необґрунтованими та повністю спростовуються матеріалами справи.
Посилання апеляційної скарги на те, що матеріали кримінального провадження не містять доказів щодо причетності ОСОБА_7 до скоєння кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 189 КК України, а тому оголошена йому підозра є необґрунтованою, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування і на даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати слідчий під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу.
Таким чином, порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б слугували підставами для скасування ухвали слідчого судді не встановлено, застосований запобіжний захід стосовно підозрюваного ОСОБА_7 відповідає вимогам ст. ст. 177, 178, 194 КПК України, тому апеляційний суд дійшов висновку, що ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою, вмотивованою та не підлягає скасуванню, а апеляційну скаргу захисника підозрюваного слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 183, 194, 405, 407, 419, 422 КПК, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 діючого в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2019 року про застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040000000613 від 08.08.2019 року стосовно ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4