01032, місто Київ, вул. Комінтерну, 16 230-31-77
про повернення позовної заяви
"21" грудня 2009 р. № 02-03/2442/15
Суддя Рябцева О.О. розглянувши позовну заяву і додані до неї документи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-розважальний центр «Казантип-Калина», Київська обл., Васильківський р-н, смт. Калинівка
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Київська обл., Васильківський р-н, с.Данилівка
про стягнення 11649,80 грн. та розірвання договору.
Встановив:
Подана позовна заява не відповідає вимогам розділу VIII Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі.
Звертаючись до суду позивач просить розірвати договір є вимогою немайнового характеру та просить суд стягнути з відповідача 11649,80грн. заборгованості, що є вимогою майнового характеру.
Згідно з п.п. “а” п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” зі змінами згідно Закону України від 25.03.2005р. № 2505 -IV “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет на 2005рік” та деяких інших законодавчих актів України” із позовних заяв майнового характеру справляється державне мито у розмірі 1 відсоток від ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 102,00 грн. до 25500,00 грн.).
Відповідно до п.п. “б” п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” зі змінами згідно Закону України від 25.03.2005р. № 2505 - IV “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет на 2005рік” та деяких інших законодавчих актів України” із позовних заяв немайнового характеру, в тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного характеру; із заяв кредиторів про порушення справ про банкрутство, а також із заяв кредиторів, які звертаються з майновими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство справляється державне мито у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів громадян (85 грн.).
Державне мито сплачено позивачем за квитанцією № 303/з215 від 07.12.2009 р. у сумі 85,00 грн., лише за позовну вимогу немайнового характеру. Позивачем не сплачено державне мито з вимоги про стягнення 11649,80грн., що не відповідає вимогам п.п “а” п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”.
Таким чином, квитанція № 303/з215 від 07.12.2009 р. не може бути документом, що підтверджує сплату державного мита у встановленому розмірі.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Позивачем не дотримано вказаних вимог. Позивачем до позовної заяви, як доказ направлення відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документами, додана копія опису вкладення у цінний лист від 03.10.2009р. Правилами надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 р. встановлено, що про прийняття для пересилання реєстрованого поштового відправлення (поштового переказу) відправникові з додержанням вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" видається розрахунковий документ, що підтверджує надання такої послуги (касовий чек, розрахункова квитанція тощо). Отже, зазначеною нормою передбачена видача відправнику розрахункового документа, який й є доказом прийняття для пересилання реєстрованого поштового відправлення.
Таким чином, опис вкладення від 03.10.2009 р. у цінний лист, без доданого до нього розрахункового документа, що підтверджує надання послуги з пересилання, не може бути належним доказом надсилання відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів. Крім того, зазначений опис вкладення від 03.10.2009р. не може підтверджувати направлення відповідачу копії позовної заяви від 06.12.2009р., оскільки датований раніше ніж підписана позовна заява.
Отже, позовна заява з вказаних підстав підлягає поверненню без розгляду.
На підставі викладеного та керуючись п.п. 4, 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Позовну заяву та додані до неї документи повернути позивачеві без розгляду.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.
Додаток: позовна заява та додані до неї документи на 38 аркушах -в першу адресу.
Суддя Рябцева О.О