Справа № 538/45/18
Провадження № 2/538/16/19
23 жовтня 2019 року Лохвицький районний суд Полтавської області
У складі: головуючого-судді Бондарь В.А.
за участю секретаря судового засідання Горілей Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лохвиця цивільну справу за позовною ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, 3% річних та збитків від інфляції, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення боргу, 3% річних та збитків від інфляції, мотивуючи позовні вимоги тим, що 18.05.2016 року ОСОБА_2 взяв у борг 115000 грн у ОСОБА_1 та зобов"язався повернути гроші до 25.11.2016 року, однак, в зазначений термін і до теперішнього часу ОСОБА_2 свого зобов"язання не виконав. Зазначені обставини підтверджуються доданою до заяви, складеною відповідачем власноруч розпискою від 18.05.2016 року. Також, позивачем було нараховано збитки від інфляції за період листопад 2016 року - грудень 2017 року, що становить 15720, 22 грн та 3% річних, що становить 3932, 06 грн. Тому позивач був змушений звернуться до суду, так як відповідач ухиляється від будь-яких переговорів стосовно повернення позики. В своїй позовній заяві просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь 134652, 28 грн, що становить 115000, 00 грн - заборгованість за договором, 15720, 22 грн - збитки від інфляції, 3932, 06 грн - 3% річних та понесені судові витрати.
В судовому засіданні позивач та представник позивача ОСОБА_3 повністю підтримали подану до суду позовну заяву, посилаючись на викладені в ній обставини. Надали відповідь на відзив та пояснили, що позивачем відзив на позов було подано з порушенням строків встановлених судом. Також, зазначила, що розписка від 18.05.2018 року в оригіналі була складена в одному прмірнику, як того вимагає законодавство. При поданні позовної заяви до суду, в якості додатку до позову було приєднано оригінал розписки для суду, а для відповідача було виготовлено копію позовної заяви з додатками. У разі, якщо б оригінал розписки знаходився не у позикодавця ОСОБА_1 , а у позичальника ОСОБА_2 , то це свідчило б про погашення боргу за договором позики. Той факт, що розписка написана на половині аркушу А-4, то це не є обставиною, яка вказує, що зазначений борговий документ не має юридичної сили. Наявність розписки, у тому числі рукописної, автоматично свідчить про факт позики, яка після визначеної дати стає боргом і може бути стягнутою через суд. Просять суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач та представник відповідача ОСОБА_7 в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечували. Відповідач надав відзив проти позову та пояснив, що жодних позик та інших правочинів у грошовій формі та іншому вигляді у позивача ОСОБА_1 він не здійснював. Відтак, він не має нести цивільно-правову відповідальність, сплачувати відсотки, вішкодовувати збитки за індексом інфляції, а також відшкодовувати його судові витрати. Вважає, що розписка, яка додається не є оригіналом та немає нижньої частини, яка повністю спростовує верхню її частину. Пояснив, що при прослуховуванні аудиозапису судового засідання, а саме показання свідків, зазначив, що свідки являються підлеглими позивача, а тому їхні покази не можуть братися судом до уваги. Однак, у судових дебатах відповідач фактично визнав позовні вимоги, мотивуючи тим, що між ним та позивачем була укладена усна домовленість про погашення боргу по договору позики.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача та представника відповідача, свідків, дослідивши докази у справі, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 18 травня 2016 року отримав від позивача ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 115000 грн та зобов"язався повернути гроші до 25 листопада 2016 року.
Отримання відповідачем ОСОБА_2 грошових коштів в зазначених розмірах підтверджено розпискою від 18.05.2016 року (а.с.12).
Тому суд приходить до висновку, що між сторонами по справі виникли правовідносини з договору позики.
Твердження представника відповідача про те, що в даному випадку відсутній письмовий договір позики не заслуговує на увагу з наступних підстав.
Поняття договору позики визначено статтею 1046 ЦК України, згідно з якою за цим договором одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками(стаття 1046 ЦК України).
Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом статті 205 ЦК України сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
За статтею 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За своєю суттю розписка від 18 травня 2016 року є документом, який підтверджує факт отримання грошових коштів з одночасним зазначенням дати, до якої позичальник повинен повернути позику.
Розписка є документом, що не тільки засвідчує отримання відповідачем від позивача певної грошової суми, а і оцінюються судом як доказ укладення договору позики саме в письмовому вигляді.
При цьому суд виходить з того, що відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що строк повернення грошових коштів між сторонами був визначений до 25.11.2016 року.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов"язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а ч. 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сума збитків від інфляції, яка полягає стягненню становить: 115000,00 грн * 1,13669756736 = 130720,22 грн - 115000,00 грн = 15720,22 грн.
Сума 3% річних становить: 115000,00 грн * 3%/365/100%*416 = 3932,06 грн.
Отже, сума позовних вимог становить 134652,28 грн.
Суд не бере до уваги показання свідків допитаних у судовому засіданні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , оскільки відповідно до ст. 1051 ЦК України якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Таким чином, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, доведені належними та допустимими доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі в межах позовних вимог, а саме слід стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 134652, 28 грн, що складається з: 115000, 00 грн - заборгованість за договором;15720, 22 грн - збитки від інфляції; 3932, 06 грн - 3% річних.
Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57 - 60 ЦПК.
Відповідно до ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
При цьому, за змістом ч. 2 ст. 1051 ЦК, при укладенні договору позики в письмовій формі (крім випадків укладення його під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини) безгрошевість такого договору не може ґрунтуватись на поясненнях свідків, а може бути підтверджена лише належними і допустимими доказами.
В той же час, обставина особистого отримання відповідачем грошових коштів в розмірі 115000, 00 грн підтверджена дослідженою в судовому засіданні розпискою.
Жодні належні та допустимі докази на підтвердження того, що розписка відповідачем не була підписана чи була підписана під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини (ст. ст. 230 - 233 ЦК), унаслідок чого допускаються в якості доказів пояснення свідків і правочин визнається недійсним, відповідачем суду надано не були.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно вимог ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Як передбачає ст. 80 ЦПК України при вирішення питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Натомість, відповідач ОСОБА_2 , посилаючись на те, що грошові кошти ним насправді отримані не були, розписка позивачем надана йому в якості додатку до позову не в оригіналі та відсвічена не в повому обсязі, а лише її частина, жодних належних та допустимих доказів суду не надав.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1346, 52 грн судового збору.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов"язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 18, 81, 141, 247, 259, 263-265, 352 ЦПК України, ст. ст. 202, 205-208, 610, 612, 625, 640, 1046, 1047, 1049, 1051 ЦК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, 3% річних та збитків від інфляції - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , заборгованість в розмірі 134652, 28 грн, що складається з:
- 115000, 00 грн - заборгованість за договором;
- 15720, 22 грн - збитки від інфляції;
- 3932, 06 грн - 3% річних.
Стягнути з ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , сплачений останнім судовий збір в розмірі 1346, 52 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.
Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Суддя В.А. Бондарь