Провадження № 2/537/1132/2019
Справа № 537/4106/19
06.11.2019 м. Кременчук
Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі - головуючого судді Сьоря С.І., за участю: секретаря - Яворської А.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці Полтавської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,-
Представник ТОВ «ВЕЛЛФІН» звернувся до суду з позовом, відповідно до якого просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на користь ТОВ «ВЕЛЛФІН» борг за договором позики №71977 від 12.09.2016 року у розмірі 51 136 грн. 16 коп.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 12.09.2016 року між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та відповідачем укладено договір позики №71977 на суму 1 201 грн. строком на 17 днів шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок відповідача (банківська картка).
Відповідач, в свою чергу, зобов'язався сплатити проценти за користування позикою в розмірі 1,9 % від суми позики, але не менше ніж 30 (тридцять) грн. за перший день користування позикою, 1,9% від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, 3,8% від суми позики, що не була повернута своєчасно, за кожен день користування позикою понад строк зазначений в п. 1.2 договору.
29.09.2016 року термін повернення позики закінчився, проте відповідач свої зобов'язання за договором позики не виконав, а тому, станом на 19.09.2019 року у відповідача перед ТОВ «ВЕЛЛФІН» виникла заборгованість у розмірі 51 136 грн. 16 коп., з яких: 1201 грн. - основний борг, 25 176 грн. 54 коп. - заборгованість по відсоткам, 24 758 грн. 62 коп. - заборгованість за простроченими відсотками.
У зв'язку з вище викладеним представник позивача був змушений звернутись з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики в розмірі 51 136 грн. 16 коп. та судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору у розмірі 1921 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча завчасно надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та вразі неявки відповідача в судове засідання, не заперечує проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідач ОСОБА_1 , яка належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з'явилася без повідомлення причин, відзив на позовну заяву до суду не подала.
Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причини або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи викладене, а також те, що одночасно існують умови, які передбачені ч.1 ст.280 ЦПК України, суд, - постановив: провести заочний розгляд даної справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів у відсутність представника позивача та відповідача.
Розглянувши справу, безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ВЕЛЛФІН» є юридичною особою, діє на підставі Статуту, затвердженого Загальними зборами учасників товариства та зареєстроване як фінансова установа, відповідно до розпорядження № 2606 від 27 жовтня 2015 року Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
Наказом директора ТОВ «ВЕЛЛФІН» №2 - 1 від 27.10.2015 року затвердженні Правила надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ «ВЕЛЛФІН», які розміщені на офіційному веб-сайті товариства https://creditup.com.ua.
Згідно пунктів 4.1., 4.2, 6.3, 6.4, 6.7 Правил заявник, що має намір отримати позику, проходить реєстрацію в Особистому кабінеті на Сайті товариства, оформлює Заявку на сайті шляхом заповнення всіх полів заявки, що відмічені як обов'язкові для заповнення. У разі прийняття позитивного рішення товариство інформує заявника шляхом відправлення СМС- повідомлення на телефонний номер зазначений в заявці, розміщенням інформації щодо прийнятого рішення в особистому кабінеті шляхом надсилання електронного повідомлення на електрону адресу зазначену в заявці. Електронне повідомлення про прийняття позитивного рішення в наданні позики містить гіперактивне посилання. Здійснюючи перехід по гіперактивному посиланню заявник отримує електронну копію договору позики. У разі отримання договору позики засобами електронного зв'язку, заявник укладає договір позики з товариством в особистому кабінеті. Для підписання електронної форми договору позики заявник здійснює вхід на сайт товариства та за допомогою логіну та паролю входить до особистого кабінету.
За пунктами 6.10., 6.11., 6.12. Правил визначено, що товариство надає позику у порядку одночасного перерахування суми, зазначеної в договорі позики на рахунок банківської платіжної картки зазначено в заявці, перерахування грошових коштів здійснюється в строки не пізніше 1 (одного) робочого дня з дати підписання договору позики сторонами; датою укладення договору позики між товариством і позичальником є дата перерахування суми позики на банківський рахунок.
Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, ТОВ «ВЕЛЛФІН» обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідач приєдналась до Правил надання грошових коштів у вигляді позики, що розміщені на сайті ТОВ «ВЕЛЛФІН», оформила заявку та отримала грошові кошти у вигляді позики на платіжну картку від ТОВ «ВЕЛЛФІН», які не повернула у строк та в порядку, що встановлені договором.
На підтвердження укладення договору позики позивач надав копію договору № 71977 від 12 вересня 2016 року, який оформлений сторонами в електронній формі, роздруківку заявки з офіційного веб-сайті товариства https://creditup.com.ua., лист вих..№4403 - ВП від 30 серпня 2019 року про перерахування 12.09.2016 року грошових коштів на суму 1201 грн. на платіжну картку ОСОБА_1
Надаючи оцінку зібраним у справі доказам, суд виходить з наступного.
За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до положень ст.ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей - ст. 1047 ЦК України.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року (далі - Закон № 675-VIII) , який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У ст. 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За приписами ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - пункт 2 ст. 11 Закону № 675-VIII.
Статтею 12 Закону № 675-VIII визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону № 675-VIII передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору - пункт 5 частини 1 статті 3 Закону № 675-VIII.
Встановлені судом фактичні обставини у справі свідчать про те, що Правила надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ «ВЕЛЛФІН» перебувають в загальному доступі, розміщенні на офіційному сайті фінансової установи та в розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору позики із визначенням порядку і умов кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
12 вересня 2016 року ОСОБА_1 (відповідач у справі) у встановленому п.п. 4.1, 4.2. Правил надання грошових коштів у вигляді позики оформила на сайті ТОВ «ВЕЛЛФІН» заявку для отримання позики у розмірі 1201 грн. шляхом заповнення всіх полів заявки із зазначенням даних банківської картки, на яку просить перерахувати кошти, що підтверджується роздруківкою заявки з офіційного веб-сайті товариства https://creditup.com.ua.
ТОВ «ВЕЛЛФІН» прийнято позитивне рішення та 12 вересня 2016 року через ТОВ ВК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», з яким у позивача 18.05.2016 року укладено договір про організацію переказу грошових коштів № ВП -180516-3, здійснило переказ грошовий коштів в сумі 1201 грн. на платіжну картку відповідача.
Таким чином, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Нормою ст. 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до укладеного між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та ОСОБА_1 договору позики №71977 від 12 вересня 2016 року позичальник ОСОБА_1 отримала грошові кошти у розмірі 1201 грн. на умовах строковості, зворотності, платності строком на 17 (сімнадцять) днів - пункти 1.1, 1.2 Договору.
Доказом підтвердження отримання коштів є лист від ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» вих..№4403 - ВП від 30 серпня 2019 року, копія якого міститься в матеріалах справи, в якому зазначається сума коштів, власник картки, маска картки, код авторизації, номер транзакції в системі.
Пунктом 1.5 Договору передбачено, що нарахування процентів за користування позикою проводиться наступним чином: розмір основних процентів складає: 1,9 процента від суми позики, але не менше ніж 30 грн. за перший день користування позикою; 1,9 процента від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в п. 1.2. цього договору; 3,8 проценти від суми позики, що не була повернута своєчасно, за кожен день користування позикою понад строк, зазначений в п. 1.2. цього договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань. Сума процентів за користування позикою нараховується в день погашення позики.
Сторони досягли згоди, що повернення позики та сплата процентів за користування позикою здійснюватиметься у відповідності до Графіку розрахунків - пункт 3.1. Договору.
Згідно визначеного сторонами Графіку розрахунків, який є невід'ємною частиною договору позики, повернення позики здійснюється позичальником одним платежем 29 вересня 2016 року в сумі 1596 грн. 10 коп., з яких 395 грн. 10 коп. сплата процентів за користування позикою за період 12 вересня 2016 року по 29 вересня 2016 року.
Із наданих позивачем письмових доказів вбачається, що станом на 19 вересня 2019 року за позичальником обліковується прострочена заборгованість в сумі 51 136 грн. 16 коп.
У зв'язку з порушенням позичальником строку повернення позики та процентів за користування позикою ТОВ «ВЕЛЛФІН» (позикодавець) 26 вересня 2019 року звернулось до суду, пред'явивши позов про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором позики в сумі 51 136 грн. 16 коп., з яких: 1201 грн. - основний борг, 25 176 грн. 54 коп. - заборгованість по відсоткам, 24 758 грн. 62 коп. - заборгованість за простроченими відсотками.
Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що позичальник ОСОБА_1 взяті не себе зобов'язання не виконала, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму позики) та нараховані проценти за користування позикою не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість за основним зобов'язанням, яка складається із суми позики - 1201 грн. та процентів за користування позикою в межах строку кредитування за період з 12 вересня 2016 року по 29 вересня 2016 року в сумі 395 грн. 10 коп.
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання боржником визначені ст.ст. 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов'язують його сплати суму боргу кредитору.
Таким чином, вимога позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за основним зобов'язанням, яка складається із суми позики - 1201 грн. та процентів за користування позикою в межах строку кредитування за період з 12 вересня 2016 року по 29 вересня 2016 року в сумі 395 грн. 10 коп. є доведеною та підлягає задоволенню.
Перевіряючи вимогу позивача в частині стягнення основних та додаткових процентів за користування позикою за період 30 вересня 2016 року по 19 вересня 2019 року в сумі 49 540 грн. 06 коп. суд виходить з наступного.
За положеннями ст.ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 та ч.1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.
Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що за умовами укладеного сторонами договору позики № 71977 від 12 вересня 2016 року ТОВ «ВЕЛЛФІН», як фінансова установа, надало позичальнику суму позики, а остання зобов'язувалася повернути надану позику у повному обсязі 29 вересня 2016 року.
Таким чином, позикодавець ТОВ «ВЕЛЛФІН» відповідно до ст. 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 29 вересня 2016 року. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.
Досліджений судом розрахунок заборгованості свідчить про те, що визначена позивачем до стягнення заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування позикою включає період з 30 вересня 2016 року по 19 вересня 2019 року, який виходить за межі строку кредитування.
Оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, тому заявлена позикодавцем ТОВ «ВЕЛЛФІН» вимога в частині стягнення з відповідача заборгованості по основних та додаткових процентах за користування позикою за період з 30 вересня 2016 року по 19 вересня 2019 року є безпідставною та задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за договором позики в сумі 1596 грн. 10 коп., а в іншій частині вимог ТОВ «Веллфін» слід відмовити за їх необґрунтованістю.
Відповідно до ст..141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 59 грн. 96 коп.
Керуючись статтями 5, 10, 13, 19, 76, 77, 81, 133, 141, 263, 264, 265, 280, 281, 282 ЦПК України, ст. ст.526, 611, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (03061 м.Київ вул.Героїв Севастополя б.48, код ЄДРПОУ: 39952398) борг за договором позики №71977 від 12.09.2016 року у розмірі 1 596 грн. 10 копійок та 59 грн. 96 коп. сплаченого судового збору.
В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 06 листопада 2019 року.
Суддя: